Якості прокурора та його помічника
Для досягнення успіху у діяльності прокурор та його помічник повинні мати певні якості.
Мислення, яке розкриває причини будь-яких явищ, називається при-чинно-наслідковим. Саме такий характер має мислення прокурора, оскільки основним змістом його розумової діяльності є встановлення наслідків.
Такі особливості мислення прокурора передбачають наявність у нього певних якостей, зокрема:
• глибина — вміння якнайглибше проникати у бачене, у суть фактів, зрозуміти зміст того, що трапилось, передбачити найближчі та віддалені, прямі та побічні результати явищ і дій;
• широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, застосовуючи знання з різних галузей наук та практики;
• мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізації та використання знань у складних та звичайних умовах;
• швидкість — вміння якнайшвидше розв’язувати завдання, швидко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів;
• самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхи їх реалізації без сторонньої допомоги;
• цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв’язання певного завдання, здібність тривалий час тримати його у свідомості, а також послідовно, планомірно думати над його розв’язанням;
• критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропозиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати причини їх виникнення;
• гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, встановлювати їх залежність і зв’язки; перебудовувати власну діяльність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації.
Комунікативний і засвідчу вальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов’язані з використанням мови в її основних формах — усної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити. Прокурор повинен виявляти неабиякі вольові якості; його професійна діяльність часто потребує особистої ініціативи, наполегливості, цілеспрямованості та організаційних здібностей.
Якості адвоката
Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодії з суддею, слідчим, прокурором. Велику роль відіграє також організаційна діяльність адвоката: підготовка до процесу; складання плану; застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом. Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з’ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства. Адвокат повинен добре знати також особистість підзахисного, його психологію, мотиви злочину, причини та умови скоєння злочину. Тільки вивчивши, проаналізувавши і зробивши висновки про особу підзахисного, логічно обміркувавши власну лінію захисту, адвокат може досягти позитивних результатів. Захисник повинен мати моральне право брати участь у вирішенні питань правосуддя, оцінювати вчинки людей, розкривати їх психологічний зміст. А це означає, що адвокат повинен бути принциповим, чесним, непримиренним до порушення прав і законних інтересів підзахисного. Адвокат повинен не тільки обстоювати інтереси підзахисного, а й виховувати його, утверджувати в нього почуття законності. Успішність діяльності адвоката багато в чому залежить від його вміння знаходити серед великої кількості доказів такі, які б допомогли виправдати підзахисного чи пом’якшити його вину. А це потребує пошуку, творчого мислення, орієнтації в обставинах справи. Виступаючи на процесі, адвокат дотримується певної лінії захисту і чітко визначеної мети, для досягнення якої йому необхідно виконувати певні дії, приймати рішення. Тому дуже важливими є такі його риси, як самостійність, воля, вміння протистояти іншим учасникам процесу, наполегливість і рішучість. Дуже небезпечним для адвоката є відсутність власної точки зору, невміння обстоювати свої погляди, позиції, переконання. У цьому разі адвокат буде пасивний, інертний і захист здійснюватиме на низькому рівні. Робота адвоката складається з трьох етапів: • формування загальної концепції; • розробка тактики захисту; • застосування (реалізація) захисту. На першому етапі основне місце займає реконструктивна діяльність адвоката. Такі якості, як пам’ять, мислення (аналітичне і синтетичне), уява, реалізуються і на першому, і на другому етапах діяльності. На третьому етапі діяльності поряд із зазначеними реалізуються також якості комунікативної групи. У комунікативній діяльності адвоката виокремлюються два аспекти: 1) психологічний контакт з підзахисним, який відбувається в основному ще до початку судового процесу; під час приватних бесід; 2) психологічний контакт зі складом суду та іншими учасниками судового процесу; при цьому реалізуються якості адвоката як судового оратора. Як адвокат, так і прокурор повинні подати свої докази суду в обгрунтованій і визначеній формі, ретельно проаналізувавши особу підсудного, встановивши психологічні причини та мотиви скоєного ним злочину. Як виправдання підсудного за рахунок применшення соціальної небезпеки злочину, так і передчасна відмова від боротьби є однаково шкідливі для підсудного зокрема і суспільства загалом. Вміння поєднувати при захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, а також вміння підкреслити соціальне значення захисту при обстоюванні по суті приватного інтересу — це, безумовно, одна з важливих якостей професійної культури адвоката.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|