Здавалка
Главная | Обратная связь

ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 3 страница



3) сприяти гуманізації юридичної діяльності, виключити фор­мальне прикладання знань при наданні професійно-правових по­слуг;

4) навчити своєчасно виявляти і усувати деформації в юридичній практиці;

5) розкрити ступінь залучення юриста в політичну та інші сфе­ри соціального життя країни, орієнтувати на можливі обмеження в ступені і формах участі юриста в політиці;

6) виявити значення міжнародних норм професійної діяльності юриста для вітчизняної юридичної практики;

7) визначити шляхи підвищення престижу юридичної професії;

8) стимулювати юриста до активності в підвищенні рівня право­вої культури суспільства та ін.

Значення юридичної деонтології як навчальної дисципліни не вичерпується тим, що вона є вступом у юридичну спеціальність. Діапазон її впливу на культуру юриста досить широкий. її більш по­глиблене і ґрунтовне вивчення можливо на старших курсах і необ­хідно при проходженні стажування юристів кожної спеціальності з метою підвищення кваліфікації.

Розвиток теоретичної юриспруденції, вдосконалення юридичної практики вносять істотні поправки і зміни в юридичну деонтологію, бо вона є не набір формальних умовностей, а вираз суспільної необ­хідності. Вона покликана розкривати причини виникнення й існуван­ня тих або інших етичних, естетичних, правових та інших правил в юридичній професії, формувати систему нормативів заборонного, дозволяючого, зобов'язуючого і рекомендаційного характеру для кожної її спеціальності згідно з досягнутим рівнем соціальної культу­ри суспільства. В цьому відношенні можливості юридичної деон­тології як наукової теорії професійного обов'язку юриста значні і виражаються в тому, що:

1) нормативність юридичної діяльності не суб'єктивується, не від­ривається від соціально-психологічних чинників. Надаючи правові послуги (консультування, виступ в якості захисника або обвинувача в суді та ін.), юрист проводить профілактичну роботу в суспільстві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирішенні життє­вих питань;

2) деонтологічні нормативи культури юриста орієнтують його професійну свідомість на причетність до долі іншої людини, на бо-

Іі >/чк)пчна деонтологія як наука і навчальна дисципліна____ 37

ротьбу з протиправними діяннями, на встановлення законності і пра­це шорядку в суспільстві.

Як гуманістична дисципліна юридична деонтологія роз'яснює ІНАчення тих або інших дій, вчинків, мотивів, характерних якостей Юридичних працівників; сприяє формуванню необхідних для даної Професії етично-психологічних рис; запобігає деформації, можливій і\ результаті тривалого виконання професійних специфічних функ­ції!

Юридична деонтологія покликана допомогти студенту навчитися і пі псуватися з клієнтами і колегами, керувати людьми, зважено іналізувати складні ділові ситуації, самостійно ухвалювати рішен­ня, робити позитивні висновки з негативного досвіду, вдаватися до постійного самоаналізу і об'єктивної оцінки як своїх дій, так і дій Навколишніх людей.

Юридична деонтологія (наука і навчальна дисципліна) є система, і. як всяка система, має свою структуру, тобто складається з еле-чсіііів логічного складу системи.

('истема нормативів культури, що пред 'являються до юрис­ти:

 

Вид культури Соціальний вираз Критерії
Правова Фахівець Законність
Психологічна Особа Віра в себе
Політична Учасник політичного життя Державна користь
Економічна Учасник відносин у сфері економіки Вигода
Екологічна Охоронець природного середовища Самозбереження
Епічна Носій моральних переконань Добро і зло
Естетична Володар естетичних смаків Краса
Інформаційна Активніш учасник інформаційних відносин Комунікація

Структура юридичної деонтології: професія «юрист», гро-м.і пінське суспільство і держава; основні види професії «юрист»; Юридична освіта і юридична наука в системі професійної підгото-ІКИ юриста; юридична практика, юридична практична діяльність; .'. чч/іивості кваліфікаційної атестації юридичних професій; дисци-ПЛІнарна відповідальність юриста; правова, психологічна, політич-

на, економічна, екологічна, етична, естетична, інформаційна культу­ра; професіограми юридичних професій.

Саме така структура покладена в підставу курсу юридичної деонтології як навчальної дисципліни. Для об'єднання структурних елементів у єдине ціле, єдину систему необхідною передумовою єцілісність діяльності, яка полягає в досягненні вищого ступеня впо­рядкованості, організованості, узгодженості її елементів. Ця ціліс­ність виражається у формуванні деонтологічного кодексу професій­ної діяльності юриста, сучасної моделі (стандарту) юридичної професії.

 

 

Розділ II

ПРОФЕСІЯ «ЮРИСТ», ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА

§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста

Професія «юрист»(лат. рго&ззіо, от ргоіїїеог— повідомляю про свою справу) — рід трудової діяльності в правовій сфері суспі-ІЬС гва, що потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних цля професійного виконання прав й обов'язків.

Юридична професія визначається специфічними умовами діяль-п.ісїї даної сфери і виражається у високій правовій культурі юридич-НОго працівника цієї сфери.

Професія «юрист» розкривається через такі поняття:

1)діяльність, взята як певна реальність;

2) професіоналізм як якість діяльності;

*) юридичний характер діяльності, що відрізняє її від економіч­ні >і. управлінської та інших соціальних сфер застосування праці

и. і)Г)И.

Юрист— фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, \ мшь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та во-ВОДІє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною

І ЦІЛЬНІСТЮ.

Загальні ознаки професії юриста:

1)служить громадянському суспільству і державі: його діяль­нії її» має насамперед суспільний і державний характер;

2) надає соціальні послуги громадянам у вигляді юридичної до­помоги і має справу, як правило, із соціальними аномаліями, відхи-ВСннями від норм, «хворобами» у суспільстві;

3) користується офіційним статусом посадової особи: при занятті Посади він нерідко присягає на вірність своєму професійному обо-и взку;

4) не бере прямої участі у створенні матеріальних і духовних благ: пні має визначені владні повноваження, що містять в собі управ-іінські основи (але не обов'язково є винятково управлінськими). Гак праця прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника мі иіції і ряду інших пов'язана із здійсненням особливих владних

 

Розділ II

повноважень, з правами й обов'язками застосовувати владу від імені закону;

5) діє автономно: його робота цілком не збігається з діяльністю закладу, відомства, працівником якого він є, хоча і здійснюється в інтересах цього закладу або відомства;

6) діє творчо: він знаходиться в постійному пошуку істини, у нього немає стандартних (шаблонних) рішень, оскільки йому до­водиться вирішувати різноманітні завдання, і кожна нова справа являє собою нове завдання;

7) він є служителем закону: у своїй діяльності завжди обмежуєть­ся рамками закону, уже під час планування своєї роботи він у думці зіставляє свої дії з нормами чинного законодавства;

8) є носієм професійної специфічної культури, що охоплює всі культурні аспекти юридичної діяльності, не лише правові, а й етич­ні, психологічні, політичні, економічні, екологічні, інформаційні та ін., що забезпечує престиж його професії і фаху.

Професіоналізм — невід'ємна властивість юридичної діяльності, що означає добре володіння своєю професією, тобто володіння знан­нями, досвідом, вміннями і навичками. Закінчення юридичної навча­льної установи — лише формальне, а не фактичне свідоцтво рівня юридичної підготовки. Як професіонал юрист повинен володіти фу­ндаментальними і спеціальними юридичними знаннями, мати розви­нене правове мислення, бути впевненим у верховенстві права і не­обхідності дотримання законності; уміло користуватися юридичним інструментарієм при вирішенні юридичних завдань у цілях захисту прав людини. Професіонал — це добре підготовлений спеціаліст кон­кретної справи. Високий професіонал це людина внутрішньої самодисципліни, яка ніколи не дозволяє собі поверхового став­лення до справи.

Властивість професіоналізму відбиває специфіку роботи юрис­та, відмежовує її від правової свідомості, правової культури інших суб'єктів права— не юристів. Професіоналізм як властивість юри­дичної діяльності в юридичній практиці закріплюється у відповід­них нормативно-правових актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації.

Діяти професійно означає:

1)діяти за правилами, виробленими і закріпленими у встановле­ному порядку, відповідно до особливого рівня (якості) прийнятих на себе завдань;

11 І» >фесія «юрист», громадянське суспільство і держава________ 41_

2) мати високу кваліфікацію (ділову компетенцію), засновану на фа -.овій освіті;

І) керуватися морально-правовим обов'язком (а не розуміннями Юристі або вигоди); дотримуватися нормативів правової, психоло-і ІЧКОЇ, політичної, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної культури, що пред'являються до процесу діяльності і п результатів;

4) бути підконтрольним відповідним державним органам і (або) Об'єднанням спеціалістів, але вільним від непрофесійного (в тому ЧИСЛІ партійного) втручання;

5) гарантувати здійснення роботи — забезпечити безперервність діяльності на належному рівні відповідно до поставлених завдань ■бо запитів;

6) одержувати належну оплату за свою кваліфіковану працю.

§ 2. Фах і кваліфікація юриста

Професія, як правило, містить у собі ряд фахів. Наприклад, професія вчителя має такі фахи — вчитель математики, хімії, біо-юі її, історії, основ правознавства та ін. Розвиток науки і техніки, '.міни в економічній і політичній сферах життя країни викликають Появу нових і втрату застарілих професій і фахів. У Державному реєстрі налічуються тисячі професій і фахів, що постійно поновлю-Ються або змінюються1.

Юридичний фах(від лат. зресіез — рід, вид) — певний вид профссійно-трудової діяльності в межах професії юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових інань, вмінь і навичок необхідного рівня і напрямку професійно-пра-Ювого мислення і діяльності.

Фахи юридичної професії за родом діяльності:

— слідчий органів внутрішніх справ, прокуратури, служби без-ін мі, податкової міліції;

— військовий прокурор — армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.;

' Див.: «Про перелік напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підго-кінка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікацій-ИИМИ рівнями» (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 507 від ' І іранця 1997 р., із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і на-> її м)

 

Розділ II

— суддя — Конституційного Суду; загального суду, господарсь­кого суду, адміністративного суду та ін.;

— інспектор системи МВС — інспектор дозвільної системи, дільничний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної мі­ліції у справах неповнолітніх, інспектор по роботі з особовим скла­дом та ін.

В умовах зростання правового регулювання суспільних відносин спеціалізація стає об'єктивною вимогою. Якщо декілька років тому адвокат не мав права публічно заявляти про себе як про фа­хівця у певній галузі права, то сьогодні це стає можливим і необ­хідним, тому що свідчить про володіння адвокатом потрібними винятковими знаннями, навичками і досвідом. Наприклад, у США відбувається сертифікація адвокатів-фахівців у галузі кримінально­го, цивільного, трудового, шлюбно-сімейного, імміграційного пра­ва, права про банкрутство та ін. Сертифікація адвокатів-фахівців як один із засобів регулювання юридичної практики означає, що ком­петентним органом перевірена кваліфікація адвоката — це дозволяє вважати його фахівцем у конкретній галузі права, що підтверджує виданий адвокату сертифікат (свідоцтво). Назріла потреба в такій сертифікації адвокатів (і не тільки адвокатів) в Україні. Поглиблю­ється спеціалізація в організаційній структурі МВС, з'являються нові, все більш вузькі напрямки, все частіше можна почути не просто про гарного слідчого, а про гарного слідчого-господарника (фахівця з розслідування господарських злочинів), не просто про операти-вника, а про оперуповноваженого з досвідом розкриття злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Популярність адвоката і на­віть адвоката-цивіліста поступається нерідко першістю спеціалісту в галузі позовів про незаконне стягнення штрафних санкцій подат­ковою адміністрацією і т. ін.

Фахівці в конкретній галузі юридичної практики мають рівень правової культури і професійної кваліфікації, що відповідають за­йманій посаді.

Кваліфікація юриста — ступінь підготовленості, наявності спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхід­них для виконання професійних обов'язків. Для окремих фахів (на­приклад оперуповноваженого кримінального розшуку, слідчого та ін.) принципове значення має фахова придатність: відповідність цим фахам спроможностей, фізичних і психічних властивостей особи.

///><х/іесія «юрист», громадянське суспільство і держава__ 43

К )ристи, як правило, мають різну підготовленість, неоднакові і Проможності. Кожний з них переслідує свої особисті інтереси по­рч і із суспільними. А всі разом вони здійснюють професійну діяль­нії м,, що впливає на якість життя суспільства і його правову куль-іуру

V ) Ірржавній програмі розвитку юридичної освіти в Україні акце-і гніться увага на необхідності сполучати у пізнанні права універ-і КЛІЗМ і національну специфіку. У 1999 р. Верховна Рада України І>.■ і нфікувала Конвенцію «Про визнання кваліфікацій вищої освіти її < пропейському регіоні» (Лісабон, 1997 р.)2. Згідно з Комюніке кон­ференції міністрів вищої освіти 33 країн Європи (Берлін, 2003 р.) від-і л насться поступове формування загальноєвропейського простору ІИщої освіти як частини становлення «Європи знань». У Європі «ква­ліфікація» у сфері праці розуміється як рівень підготовки, ступінь при-1.11 пості до якого-небудь виду роботи. Сам термін «кваліфікація» ви­користовується для позначення довільного посвідчення, сертифікату, ііпідомаабо грамоти, які засвідчують успішне виконання певної осві-

... ОЇ програми в конкретній предметній галузі. Володіючи освітньою

Кваліфікацією, випускник європейського вищого навчального закла-і\ має право працевлаштуватися в певній предметній галузі. Він і амостійно знаходить роботу на ринку праці.

І і Україні термін «кваліфікація» є більш наповненим і диференці­йованим. «Професійна» кваліфікація об'ємніше, чим «освітня» за рахунок «набору обов'язків». Проте за рахунок цих же «обов'язків» шіянляється звуженим обсяг і складність завдань конкретної пред-МЄ і мої галузі, що опановується3. Від рівня кваліфікації залежить по-I а. іа юриста.

Якості юриста як особи, що визначають рівень його кваліфі­кації:

професійно-ділові: глибока повага до законів, працездатність, ічдповідальність за долю людей, любов до своєї професії, здатність і амокритично оцінювати свою діяльність, дисциплінованість і пунк-Гуальність у роботі;

*' і порено Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в євро-Пі інт.кому регіоні, що може приймати проекти поправок до цієї Конвенції більшіс-N11 у дві третини голосів.

' Модернізація вищої освіти України і Болонський процес:Матеріали до Першої лекції /Укладачі М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Су-ірюков; Відп. ред. М. Ф. Степко. — К., 2004. — С. 4—5.

44 Розділ II

морально-етичні:твердість моральних засад, високі етичні по­гляди, сумлінність, принциповість, відповідальність за виконувану справу, здатність брати відповідальність на себе, гуманність, нетер­пимість до порушників законів;

інтелектуальні:вміння відрізняти істотне від неістотного, голо­вне від неосновного, ерудиція, глибина, логічність, незалежність мислення, здоровий глузд, розсудливість, гнучкість мислення (умін­ня розглядати питання з різних аспектів), конструктивність і про­гностичний характер мислення, спостережливість, продуктивна пам'ять;

емоційно-вольові:вміння в складних умовах залишатися тер­пимим, ввічливим, витриманим, урівноваженим, при цьому виявляти твердість моральних і ідейних переконань; володіти почуттям обо­в'язку і відповідальності за доручену справу, необхідною волею і на­полегливістю у виконанні прийнятих рішень;

організаційні:вміння організувати власну ефективну роботу, а також роботу колег і всього колективу.

Питання про відповідність юриста займаній посаді вирішують кваліфікаційні комісії.

§ 3. Місце і соціальне призначення юриста

в суспільстві і державі.

Сфери прикладання праці юриста

Процес становлення нової державності України, фундаментальне оновлення законодавства, судова реформа і необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої рин­кової економіки і захист вітчизняного підприємництва, боротьба із злочинністю радикально змінили соціальну значимість юриста — фахівця в галузі права. Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребуваних, як і у всьому цивілізованому світі. Розви­нуті країни світу завжди високо цінували юристів. Наприклад, 45 % засновників Конституції США (1787 р.) були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних.

Питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Великобри­танії значно вище, ніж в Україні. В нашій державі, як і в інших кра­їнах СНД, донедавна в умовах жорсткого централізованого регулю-

ІІ/іофесія «юрист», громадянське суспільство і держава___ 45

И.ІІІ1ІЯ радянських часів не було особливої потреби в юристах (за іишитком правоохоронної сфери). Юристи, як правило, не мали до-■ піду участі як професіонали в масштабних державно-політичних і економічних перетвореннях. Підготовка юристів була орієнтована и,і потреби державного управління (сфера публічного права), оскі-Иьки сфера приватного права офіційно не існувала. Нині жоден зна­чніш захід, вчинок приватної особи, державного органу або його Посадової особи, що знаходяться поза рамками побутових стосун-і пі не може обійтися без експертизи або консультації з боку юри-і 1.1 ми адвоката.

Професійна юридична робота покликана забезпечити сфор­мовану соціальну структуру:пенсійне забезпечення, засоби масо-ІОІ інформації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочинні-I по. територіальне обслуговування населення і т. ін. Ринок праці І промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші гро­мадські об'єднання) має реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів для реєстрації і перереєстрації угод 111 іерухомістю, одержання різного роду дозволів, захисту прав осо-би під свавілля некомпетентних і корумпованих посадових осіб

І і її.

І Іайбільш розроблена діяльність юристів у сфері боротьби зі і кі'іинністю, а в меншому ступені — у сфері боротьби з економіч­ними злочинами. Тут діють потужні організаційні структури МВС, прокуратури, готуються кадри в багатьох середніх і вищих навчаль­них закладах освіти МВС України. Проте без необхідного правового убезпечення сфери економіки важко досягти успіхів у боротьбі зі

ІІОЧИННІСТЮ.

'{ розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведі­нки громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, від-булися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, . грахові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) заці-і .пшоні у залученні висококваліфікованих юристів. Роботодавцям Потрібні спеціалісти в галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарській діяльності, юридичного супроводу угод, тобто у ді-

і п.пості, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом.

{ розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті пове-

ііпкп громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, від-

 

Розділ II

булися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, страхові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) заціка­влені у залученні висококваліфікованих юристів. Працедавцям по­трібні спеціалісти у галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарської діяльності, юридичного супроводу операцій, тобто у діяльності, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом, а також з про­блематики цінних паперів, кредитування, банкрутства, злиття юри­дичних осіб, що вимагає посилення уваги до спеціальної підготов­ки юристів для праці в цій сфері суспільного життя.

За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, у оспорюванні адміністративних рішень; виник попит на охоронні і детективні послуги, які є специфічним видом юридичних послуг; розширився зміст професійної роботи юриста за рахунок поширен­ня практики відшкодування збитків, заподіяних діями посадових осіб і державних органів; з'явилася потреба в підготовці суддів для адміністративних судів.

У зв'язку із зростанням юридичних фірм, що ведуть зовніш­ньоторговельні операції, збільшився попит на їх наступне право­ве забезпечення: укладення зовнішньоторговельних договорів, оформлення дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахування зарубіжно­го законодавства при оформленні документів, маркіруванні прода­них товарів, сплаті митних зборів тощо. Зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою.

Сфери прикладання праці юриста можна згрупувати таким чином:

 

Правові послуги Правовий нагляд і контроль Правосуддя і вирішення спорів
консультування з пра­вових питань, право­вий супровід, правове представництво, пра­вовий аудит та ін. за відповідністю вико­нання ідотриманням підконтрольними об'­єктами правових при­писів в процесі судових про­ваджень: кримінально-правових, адміністра­тивно-правових, циві­льно-правових та ін.

Праця юриста використовується в таких сферах:

1) власне юридичних відомствах — прокуратурі, судовій сис­темі, системах МВС, СБУ, Міністерства юстиції, Державної подат­кової адміністрації, Державної митної служби та ін.;

ІІ/хх/х'сія «юрист», громадянське суспільство і держава____________ 47

2) органах центральної представницької владні органах місцево-кі самоврядування;

І) центральних і регіональних (місцевих) органах виконавчої ВЛЯди — місцевих державних адміністраціях;

4) різноманітних державних службах (органах Державної конт-Iи > іі.но-ревізійної служби, органах реєстрації актів громадянського • гану, органах соціального забезпечення та ін.);

^) комерційних організаціях (фірмах, корпораціях, банках і т. п.);

(>) союзах (колегіях) осіб вільної професії (адвокати) і спеціалі-Юваних юридичних фірмах;

7) установах інформаційного і кадрово-ресурсного забезпечення (пачкових і освітніх закладах, юридичній пресі, інформаційних

фондах та ін.).

Всі правові форми діяльності держави забезпечують виключно

юристи.

Зрозуміло, що не можна без обмеження розширювати коло при-I надання праці юриста, як не слід всі відносини в суспільстві регла-мгіпувати юридичними нормами. Послуги юриста повинні мати Мвні межі. їх варто співвідносити з витратами і вигодами економі­чного і соціального характеру. Послуги юриста повинні бути науко-■0 обґрунтовані в плані оптимального співвідношення між позитив­ними і негативними наслідками.

48_____________________________________________ Розділ II

сферах юридичної практики (на центральному, регіональному і міс­цевому рівнях).

§ 4. Юрист як посадова особа

Юрист здійснює свою трудову діяльність або через інститут дер­жавної (публічної) служби або через громадський інститут суспіль­ного чи комерційного (приватного) об'єднання.

Юрист як посадова особа — це фахівець по управлінню в юри­дичній сфері, котрий обіймає юридичну посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації, що постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядницькі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підпорядкованих у даній сфері, із здійсненням юридично значимих дій, спрямованих на породження, зміну або припинення правовідносин.

Посада — службове місце, якому відповідає встановлений зако­нодавством спеціальний правовий статус особи, котра його обіймає. Посадою юриста визначається характер виконуваної роботи, права й обов'язки, заохочення і стягнення, вимоги до його фахової підго­товки. Існує тісний зв'язок між посадою і владними повноваження­ми юриста. Його повноваження (права й обов'язки) визначаються посадовим положенням і похідні від компетенції державного орга­ну, підприємства, установи, комерційної організації, громадського об'єднання, де працює юрист.

У правовій державі кожен державний орган і його посадові особи мають компетенцію, що позначена в нормативно-правових актах. Вони зобов'язані діяти в її межах. Компетенція державних органів має спеціальний характер і не є рівною для всіх органів держави. Порядок встановлення й обсяг компетенції залежать від того, до якої ланки державного апарату відноситься державний орган — судової влади або органів прокуратури, митної служби, державної виконавчої служби, служби міністерства і т. п.

Ознаки юриста як посадової особи держави:

1) виконує функції публічного характеру;

2) юридично наділений державно-владними повноваженнями (правами, обов'язками, обмеженнями, що позначають рамки прак­тичного здійснення кожної з покладених на нього функцій);

3) має право видавати правові акти (накази, розпорядження і т. п.). обов'язкові для інших осіб — підлеглих і (або) не підлеглих

//ух><1>есія «юрист», громадянське суспільство і держава_______ 49

ііп службі. За їхньою допомогою здійснюються функції, реалізують-і >і права й обов'язки;

4) виступає носієм і представником державної влади;

5) має організаційні зв'язки з іншими службовцями і посадови­ми особами;

(>) залучається до підвищеної юридичної відповідальності. Не може бути обраний або призначений на посаду в держав­ному органі і його апараті юрист:

— визнаний у встановленому порядку недієздатним;

— має судимість;

— у випадку прийняття на службу безпосередньо підлеглий або Илежний від осіб, що є його близькими родичами або свояками.

Посадові повноваження, обумовлені потребами служби, зако­ном заборонено підпорядковувати задоволенню особистих інтере-

Юрист як посадова особа зобов'язаний здійснювати свою діяль­нії и, відповідно до ст. 19 Конституції України: «...посадові особи инюгГязані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і спосо-бом, що передбачені Конституцією і законами України». Його пов­ік шаження визначені Законом України «Про державну службу» та пішими законами, що встановлюють статус відомчих служб («Про міліцію», «Про державну податкову службу» та ін.).

І Іри оформленні на роботу в центральні органи виконавчої влади, І'.і і\ міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Се-іі.н тпольську державні адміністрації, обласні, Київську і Севасто-іюльську міські ради та інші органи, юрист повинен ознайомитися із V Анальними правилами поведінки державного службовця» і керу-и.іі ііся ними4. Державні службовці, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб, Наці­ям.ип.ному банку України, службі безпеки, внутрішніх справ, управ-м мі її Збройних сил та інших військових формуваннях, зобов'язані п > і римуватися затверджених ними правил поведінки з урахуванням 0< "чіивостей роботи в цих органах (наприклад, Етичний кодекс Працівників органів внутрішніх справ).

Конкретні права й обов'язки за посадою визначаються на основі Шпових кваліфікаційних характеристик і відбиваються в посадових







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.