ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 3 страница
3) сприяти гуманізації юридичної діяльності, виключити формальне прикладання знань при наданні професійно-правових послуг; 4) навчити своєчасно виявляти і усувати деформації в юридичній практиці; 5) розкрити ступінь залучення юриста в політичну та інші сфери соціального життя країни, орієнтувати на можливі обмеження в ступені і формах участі юриста в політиці; 6) виявити значення міжнародних норм професійної діяльності юриста для вітчизняної юридичної практики; 7) визначити шляхи підвищення престижу юридичної професії; 8) стимулювати юриста до активності в підвищенні рівня правової культури суспільства та ін. Значення юридичної деонтології як навчальної дисципліни не вичерпується тим, що вона є вступом у юридичну спеціальність. Діапазон її впливу на культуру юриста досить широкий. її більш поглиблене і ґрунтовне вивчення можливо на старших курсах і необхідно при проходженні стажування юристів кожної спеціальності з метою підвищення кваліфікації. Розвиток теоретичної юриспруденції, вдосконалення юридичної практики вносять істотні поправки і зміни в юридичну деонтологію, бо вона є не набір формальних умовностей, а вираз суспільної необхідності. Вона покликана розкривати причини виникнення й існування тих або інших етичних, естетичних, правових та інших правил в юридичній професії, формувати систему нормативів заборонного, дозволяючого, зобов'язуючого і рекомендаційного характеру для кожної її спеціальності згідно з досягнутим рівнем соціальної культури суспільства. В цьому відношенні можливості юридичної деонтології як наукової теорії професійного обов'язку юриста значні і виражаються в тому, що: 1) нормативність юридичної діяльності не суб'єктивується, не відривається від соціально-психологічних чинників. Надаючи правові послуги (консультування, виступ в якості захисника або обвинувача в суді та ін.), юрист проводить профілактичну роботу в суспільстві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирішенні життєвих питань; 2) деонтологічні нормативи культури юриста орієнтують його професійну свідомість на причетність до долі іншої людини, на бо- Іі >/чк)пчна деонтологія як наука і навчальна дисципліна____ 37 ротьбу з протиправними діяннями, на встановлення законності і праце шорядку в суспільстві. Як гуманістична дисципліна юридична деонтологія роз'яснює ІНАчення тих або інших дій, вчинків, мотивів, характерних якостей Юридичних працівників; сприяє формуванню необхідних для даної Професії етично-психологічних рис; запобігає деформації, можливій і\ результаті тривалого виконання професійних специфічних функції! Юридична деонтологія покликана допомогти студенту навчитися і пі псуватися з клієнтами і колегами, керувати людьми, зважено іналізувати складні ділові ситуації, самостійно ухвалювати рішення, робити позитивні висновки з негативного досвіду, вдаватися до постійного самоаналізу і об'єктивної оцінки як своїх дій, так і дій Навколишніх людей. Юридична деонтологія (наука і навчальна дисципліна) є система, і. як всяка система, має свою структуру, тобто складається з еле-чсіііів логічного складу системи. ('истема нормативів культури, що пред 'являються до юристи:
Структура юридичної деонтології: професія «юрист», гро-м.і пінське суспільство і держава; основні види професії «юрист»; Юридична освіта і юридична наука в системі професійної підгото-ІКИ юриста; юридична практика, юридична практична діяльність; .'. чч/іивості кваліфікаційної атестації юридичних професій; дисци-ПЛІнарна відповідальність юриста; правова, психологічна, політич- на, економічна, екологічна, етична, естетична, інформаційна культура; професіограми юридичних професій. Саме така структура покладена в підставу курсу юридичної деонтології як навчальної дисципліни. Для об'єднання структурних елементів у єдине ціле, єдину систему необхідною передумовою єцілісність діяльності, яка полягає в досягненні вищого ступеня впорядкованості, організованості, узгодженості її елементів. Ця цілісність виражається у формуванні деонтологічного кодексу професійної діяльності юриста, сучасної моделі (стандарту) юридичної професії.
Розділ II ПРОФЕСІЯ «ЮРИСТ», ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА § 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста Професія «юрист»(лат. рго&ззіо, от ргоіїїеог— повідомляю про свою справу) — рід трудової діяльності в правовій сфері суспі-ІЬС гва, що потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних цля професійного виконання прав й обов'язків. Юридична професія визначається специфічними умовами діяль-п.ісїї даної сфери і виражається у високій правовій культурі юридич-НОго працівника цієї сфери. Професія «юрист» розкривається через такі поняття: 1)діяльність, взята як певна реальність; 2) професіоналізм як якість діяльності; *) юридичний характер діяльності, що відрізняє її від економічні >і. управлінської та інших соціальних сфер застосування праці и. і)Г)И. Юрист— фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, \ мшь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та во-ВОДІє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною І ЦІЛЬНІСТЮ. Загальні ознаки професії юриста: 1)служить громадянському суспільству і державі: його діяльнії її» має насамперед суспільний і державний характер; 2) надає соціальні послуги громадянам у вигляді юридичної допомоги і має справу, як правило, із соціальними аномаліями, відхи-ВСннями від норм, «хворобами» у суспільстві; 3) користується офіційним статусом посадової особи: при занятті Посади він нерідко присягає на вірність своєму професійному обо-и взку; 4) не бере прямої участі у створенні матеріальних і духовних благ: пні має визначені владні повноваження, що містять в собі управ-іінські основи (але не обов'язково є винятково управлінськими). Гак праця прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника мі иіції і ряду інших пов'язана із здійсненням особливих владних
Розділ II повноважень, з правами й обов'язками застосовувати владу від імені закону; 5) діє автономно: його робота цілком не збігається з діяльністю закладу, відомства, працівником якого він є, хоча і здійснюється в інтересах цього закладу або відомства; 6) діє творчо: він знаходиться в постійному пошуку істини, у нього немає стандартних (шаблонних) рішень, оскільки йому доводиться вирішувати різноманітні завдання, і кожна нова справа являє собою нове завдання; 7) він є служителем закону: у своїй діяльності завжди обмежується рамками закону, уже під час планування своєї роботи він у думці зіставляє свої дії з нормами чинного законодавства; 8) є носієм професійної специфічної культури, що охоплює всі культурні аспекти юридичної діяльності, не лише правові, а й етичні, психологічні, політичні, економічні, екологічні, інформаційні та ін., що забезпечує престиж його професії і фаху. Професіоналізм — невід'ємна властивість юридичної діяльності, що означає добре володіння своєю професією, тобто володіння знаннями, досвідом, вміннями і навичками. Закінчення юридичної навчальної установи — лише формальне, а не фактичне свідоцтво рівня юридичної підготовки. Як професіонал юрист повинен володіти фундаментальними і спеціальними юридичними знаннями, мати розвинене правове мислення, бути впевненим у верховенстві права і необхідності дотримання законності; уміло користуватися юридичним інструментарієм при вирішенні юридичних завдань у цілях захисту прав людини. Професіонал — це добре підготовлений спеціаліст конкретної справи. Високий професіонал — це людина внутрішньої самодисципліни, яка ніколи не дозволяє собі поверхового ставлення до справи. Властивість професіоналізму відбиває специфіку роботи юриста, відмежовує її від правової свідомості, правової культури інших суб'єктів права— не юристів. Професіоналізм як властивість юридичної діяльності в юридичній практиці закріплюється у відповідних нормативно-правових актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації. Діяти професійно означає: 1)діяти за правилами, виробленими і закріпленими у встановленому порядку, відповідно до особливого рівня (якості) прийнятих на себе завдань; 11 І» >фесія «юрист», громадянське суспільство і держава________ 41_ 2) мати високу кваліфікацію (ділову компетенцію), засновану на фа -.овій освіті; І) керуватися морально-правовим обов'язком (а не розуміннями Юристі або вигоди); дотримуватися нормативів правової, психоло-і ІЧКОЇ, політичної, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної культури, що пред'являються до процесу діяльності і п результатів; 4) бути підконтрольним відповідним державним органам і (або) Об'єднанням спеціалістів, але вільним від непрофесійного (в тому ЧИСЛІ партійного) втручання; 5) гарантувати здійснення роботи — забезпечити безперервність діяльності на належному рівні відповідно до поставлених завдань ■бо запитів; 6) одержувати належну оплату за свою кваліфіковану працю. § 2. Фах і кваліфікація юриста Професія, як правило, містить у собі ряд фахів. Наприклад, професія вчителя має такі фахи — вчитель математики, хімії, біо-юі її, історії, основ правознавства та ін. Розвиток науки і техніки, '.міни в економічній і політичній сферах життя країни викликають Появу нових і втрату застарілих професій і фахів. У Державному реєстрі налічуються тисячі професій і фахів, що постійно поновлю-Ються або змінюються1. Юридичний фах(від лат. зресіез — рід, вид) — певний вид профссійно-трудової діяльності в межах професії юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових інань, вмінь і навичок необхідного рівня і напрямку професійно-пра-Ювого мислення і діяльності. Фахи юридичної професії за родом діяльності: — слідчий органів внутрішніх справ, прокуратури, служби без-ін мі, податкової міліції; — військовий прокурор — армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.; ' Див.: «Про перелік напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підго-кінка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікацій-ИИМИ рівнями» (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 507 від ' І іранця 1997 р., із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства освіти і на-> її м)
Розділ II — суддя — Конституційного Суду; загального суду, господарського суду, адміністративного суду та ін.; — інспектор системи МВС — інспектор дозвільної системи, дільничний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектор по роботі з особовим складом та ін. В умовах зростання правового регулювання суспільних відносин спеціалізація стає об'єктивною вимогою. Якщо декілька років тому адвокат не мав права публічно заявляти про себе як про фахівця у певній галузі права, то сьогодні це стає можливим і необхідним, тому що свідчить про володіння адвокатом потрібними винятковими знаннями, навичками і досвідом. Наприклад, у США відбувається сертифікація адвокатів-фахівців у галузі кримінального, цивільного, трудового, шлюбно-сімейного, імміграційного права, права про банкрутство та ін. Сертифікація адвокатів-фахівців як один із засобів регулювання юридичної практики означає, що компетентним органом перевірена кваліфікація адвоката — це дозволяє вважати його фахівцем у конкретній галузі права, що підтверджує виданий адвокату сертифікат (свідоцтво). Назріла потреба в такій сертифікації адвокатів (і не тільки адвокатів) в Україні. Поглиблюється спеціалізація в організаційній структурі МВС, з'являються нові, все більш вузькі напрямки, все частіше можна почути не просто про гарного слідчого, а про гарного слідчого-господарника (фахівця з розслідування господарських злочинів), не просто про операти-вника, а про оперуповноваженого з досвідом розкриття злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків. Популярність адвоката і навіть адвоката-цивіліста поступається нерідко першістю спеціалісту в галузі позовів про незаконне стягнення штрафних санкцій податковою адміністрацією і т. ін. Фахівці в конкретній галузі юридичної практики мають рівень правової культури і професійної кваліфікації, що відповідають займаній посаді. Кваліфікація юриста — ступінь підготовленості, наявності спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків. Для окремих фахів (наприклад оперуповноваженого кримінального розшуку, слідчого та ін.) принципове значення має фахова придатність: відповідність цим фахам спроможностей, фізичних і психічних властивостей особи. ///><х/іесія «юрист», громадянське суспільство і держава__ 43 К )ристи, як правило, мають різну підготовленість, неоднакові і Проможності. Кожний з них переслідує свої особисті інтереси порч і із суспільними. А всі разом вони здійснюють професійну діяльнії м,, що впливає на якість життя суспільства і його правову куль-іуру V ) Ірржавній програмі розвитку юридичної освіти в Україні акце-і гніться увага на необхідності сполучати у пізнанні права універ-і КЛІЗМ і національну специфіку. У 1999 р. Верховна Рада України І>.■ і нфікувала Конвенцію «Про визнання кваліфікацій вищої освіти її < пропейському регіоні» (Лісабон, 1997 р.)2. Згідно з Комюніке конференції міністрів вищої освіти 33 країн Європи (Берлін, 2003 р.) від-і л насться поступове формування загальноєвропейського простору ІИщої освіти як частини становлення «Європи знань». У Європі «кваліфікація» у сфері праці розуміється як рівень підготовки, ступінь при-1.11 пості до якого-небудь виду роботи. Сам термін «кваліфікація» використовується для позначення довільного посвідчення, сертифікату, ііпідомаабо грамоти, які засвідчують успішне виконання певної осві- ... ОЇ програми в конкретній предметній галузі. Володіючи освітньою Кваліфікацією, випускник європейського вищого навчального закла-і\ має право працевлаштуватися в певній предметній галузі. Він і амостійно знаходить роботу на ринку праці. І і Україні термін «кваліфікація» є більш наповненим і диференційованим. «Професійна» кваліфікація об'ємніше, чим «освітня» за рахунок «набору обов'язків». Проте за рахунок цих же «обов'язків» шіянляється звуженим обсяг і складність завдань конкретної пред-МЄ і мої галузі, що опановується3. Від рівня кваліфікації залежить по-I а. іа юриста. Якості юриста як особи, що визначають рівень його кваліфікації: професійно-ділові: глибока повага до законів, працездатність, ічдповідальність за долю людей, любов до своєї професії, здатність і амокритично оцінювати свою діяльність, дисциплінованість і пунк-Гуальність у роботі; *' і порено Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в євро-Пі інт.кому регіоні, що може приймати проекти поправок до цієї Конвенції більшіс-N11 у дві третини голосів. ' Модернізація вищої освіти України і Болонський процес:Матеріали до Першої лекції /Укладачі М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, К. М. Левківський, Ю. В. Су-ірюков; Відп. ред. М. Ф. Степко. — К., 2004. — С. 4—5. 44 Розділ II морально-етичні:твердість моральних засад, високі етичні погляди, сумлінність, принциповість, відповідальність за виконувану справу, здатність брати відповідальність на себе, гуманність, нетерпимість до порушників законів; інтелектуальні:вміння відрізняти істотне від неістотного, головне від неосновного, ерудиція, глибина, логічність, незалежність мислення, здоровий глузд, розсудливість, гнучкість мислення (уміння розглядати питання з різних аспектів), конструктивність і прогностичний характер мислення, спостережливість, продуктивна пам'ять; емоційно-вольові:вміння в складних умовах залишатися терпимим, ввічливим, витриманим, урівноваженим, при цьому виявляти твердість моральних і ідейних переконань; володіти почуттям обов'язку і відповідальності за доручену справу, необхідною волею і наполегливістю у виконанні прийнятих рішень; організаційні:вміння організувати власну ефективну роботу, а також роботу колег і всього колективу. Питання про відповідність юриста займаній посаді вирішують кваліфікаційні комісії. § 3. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі. Сфери прикладання праці юриста Процес становлення нової державності України, фундаментальне оновлення законодавства, судова реформа і необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, створення ефективно діючої ринкової економіки і захист вітчизняного підприємництва, боротьба із злочинністю радикально змінили соціальну значимість юриста — фахівця в галузі права. Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребуваних, як і у всьому цивілізованому світі. Розвинуті країни світу завжди високо цінували юристів. Наприклад, 45 % засновників Конституції США (1787 р.) були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних. Питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Великобританії значно вище, ніж в Україні. В нашій державі, як і в інших країнах СНД, донедавна в умовах жорсткого централізованого регулю- ІІ/іофесія «юрист», громадянське суспільство і держава___ 45 И.ІІІ1ІЯ радянських часів не було особливої потреби в юристах (за іишитком правоохоронної сфери). Юристи, як правило, не мали до-■ піду участі як професіонали в масштабних державно-політичних і економічних перетвореннях. Підготовка юристів була орієнтована и,і потреби державного управління (сфера публічного права), оскі-Иьки сфера приватного права офіційно не існувала. Нині жоден значніш захід, вчинок приватної особи, державного органу або його Посадової особи, що знаходяться поза рамками побутових стосун-і пі не може обійтися без експертизи або консультації з боку юри-і 1.1 ми адвоката. Професійна юридична робота покликана забезпечити сформовану соціальну структуру:пенсійне забезпечення, засоби масо-ІОІ інформації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочинні-I по. територіальне обслуговування населення і т. ін. Ринок праці І промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші громадські об'єднання) має реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів для реєстрації і перереєстрації угод 111 іерухомістю, одержання різного роду дозволів, захисту прав осо-би під свавілля некомпетентних і корумпованих посадових осіб І і її. І Іайбільш розроблена діяльність юристів у сфері боротьби зі і кі'іинністю, а в меншому ступені — у сфері боротьби з економічними злочинами. Тут діють потужні організаційні структури МВС, прокуратури, готуються кадри в багатьох середніх і вищих навчальних закладах освіти МВС України. Проте без необхідного правового убезпечення сфери економіки важко досягти успіхів у боротьбі зі ІІОЧИННІСТЮ. '{ розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведінки громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, від-булися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, . грахові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) заці-і .пшоні у залученні висококваліфікованих юристів. Роботодавцям Потрібні спеціалісти в галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарській діяльності, юридичного супроводу угод, тобто у ді- і п.пості, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом. { розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті пове- ііпкп громадян і розширенням кола цінностей, що охороняються, від-
Розділ II булися зміни як у сфері прикладання праці юриста, так і у змісті його професійної роботи. Вагомі комерційні організації (банки, страхові та інвестиційні компанії, аудиторські фірми та ін.) зацікавлені у залученні висококваліфікованих юристів. Працедавцям потрібні спеціалісти у галузі претензійно-позовної роботи, судово-господарської діяльності, юридичного супроводу операцій, тобто у діяльності, яка безпосередньо пов'язана з бізнесом, а також з проблематики цінних паперів, кредитування, банкрутства, злиття юридичних осіб, що вимагає посилення уваги до спеціальної підготовки юристів для праці в цій сфері суспільного життя. За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, у оспорюванні адміністративних рішень; виник попит на охоронні і детективні послуги, які є специфічним видом юридичних послуг; розширився зміст професійної роботи юриста за рахунок поширення практики відшкодування збитків, заподіяних діями посадових осіб і державних органів; з'явилася потреба в підготовці суддів для адміністративних судів. У зв'язку із зростанням юридичних фірм, що ведуть зовнішньоторговельні операції, збільшився попит на їх наступне правове забезпечення: укладення зовнішньоторговельних договорів, оформлення дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахування зарубіжного законодавства при оформленні документів, маркіруванні проданих товарів, сплаті митних зборів тощо. Зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою. Сфери прикладання праці юриста можна згрупувати таким чином:
Праця юриста використовується в таких сферах: 1) власне юридичних відомствах — прокуратурі, судовій системі, системах МВС, СБУ, Міністерства юстиції, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби та ін.; ІІ/хх/х'сія «юрист», громадянське суспільство і держава____________ 47 2) органах центральної представницької владні органах місцево-кі самоврядування; І) центральних і регіональних (місцевих) органах виконавчої ВЛЯди — місцевих державних адміністраціях; 4) різноманітних державних службах (органах Державної конт-Iи > іі.но-ревізійної служби, органах реєстрації актів громадянського • гану, органах соціального забезпечення та ін.); ^) комерційних організаціях (фірмах, корпораціях, банках і т. п.); (>) союзах (колегіях) осіб вільної професії (адвокати) і спеціалі-Юваних юридичних фірмах; 7) установах інформаційного і кадрово-ресурсного забезпечення (пачкових і освітніх закладах, юридичній пресі, інформаційних фондах та ін.). Всі правові форми діяльності держави забезпечують виключно юристи. Зрозуміло, що не можна без обмеження розширювати коло при-I надання праці юриста, як не слід всі відносини в суспільстві регла-мгіпувати юридичними нормами. Послуги юриста повинні мати Мвні межі. їх варто співвідносити з витратами і вигодами економічного і соціального характеру. Послуги юриста повинні бути науко-■0 обґрунтовані в плані оптимального співвідношення між позитивними і негативними наслідками. 48_____________________________________________ Розділ II сферах юридичної практики (на центральному, регіональному і місцевому рівнях). § 4. Юрист як посадова особа Юрист здійснює свою трудову діяльність або через інститут державної (публічної) служби або через громадський інститут суспільного чи комерційного (приватного) об'єднання. Юрист як посадова особа — це фахівець по управлінню в юридичній сфері, котрий обіймає юридичну посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації, що постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядницькі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підпорядкованих у даній сфері, із здійсненням юридично значимих дій, спрямованих на породження, зміну або припинення правовідносин. Посада — службове місце, якому відповідає встановлений законодавством спеціальний правовий статус особи, котра його обіймає. Посадою юриста визначається характер виконуваної роботи, права й обов'язки, заохочення і стягнення, вимоги до його фахової підготовки. Існує тісний зв'язок між посадою і владними повноваженнями юриста. Його повноваження (права й обов'язки) визначаються посадовим положенням і похідні від компетенції державного органу, підприємства, установи, комерційної організації, громадського об'єднання, де працює юрист. У правовій державі кожен державний орган і його посадові особи мають компетенцію, що позначена в нормативно-правових актах. Вони зобов'язані діяти в її межах. Компетенція державних органів має спеціальний характер і не є рівною для всіх органів держави. Порядок встановлення й обсяг компетенції залежать від того, до якої ланки державного апарату відноситься державний орган — судової влади або органів прокуратури, митної служби, державної виконавчої служби, служби міністерства і т. п. Ознаки юриста як посадової особи держави: 1) виконує функції публічного характеру; 2) юридично наділений державно-владними повноваженнями (правами, обов'язками, обмеженнями, що позначають рамки практичного здійснення кожної з покладених на нього функцій); 3) має право видавати правові акти (накази, розпорядження і т. п.). обов'язкові для інших осіб — підлеглих і (або) не підлеглих //ух><1>есія «юрист», громадянське суспільство і держава_______ 49 ііп службі. За їхньою допомогою здійснюються функції, реалізують-і >і права й обов'язки; 4) виступає носієм і представником державної влади; 5) має організаційні зв'язки з іншими службовцями і посадовими особами; (>) залучається до підвищеної юридичної відповідальності. Не може бути обраний або призначений на посаду в державному органі і його апараті юрист: — визнаний у встановленому порядку недієздатним; — має судимість; — у випадку прийняття на службу безпосередньо підлеглий або Илежний від осіб, що є його близькими родичами або свояками. Посадові повноваження, обумовлені потребами служби, законом заборонено підпорядковувати задоволенню особистих інтере- Юрист як посадова особа зобов'язаний здійснювати свою діяльнії и, відповідно до ст. 19 Конституції України: «...посадові особи инюгГязані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і спосо-бом, що передбачені Конституцією і законами України». Його повік шаження визначені Законом України «Про державну службу» та пішими законами, що встановлюють статус відомчих служб («Про міліцію», «Про державну податкову службу» та ін.). І Іри оформленні на роботу в центральні органи виконавчої влади, І'.і і\ міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Се-іі.н тпольську державні адміністрації, обласні, Київську і Севасто-іюльську міські ради та інші органи, юрист повинен ознайомитися із V Анальними правилами поведінки державного службовця» і керу-и.іі ііся ними4. Державні службовці, які працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної, митної, податкової служб, Націям.ип.ному банку України, службі безпеки, внутрішніх справ, управ-м мі її Збройних сил та інших військових формуваннях, зобов'язані п > і римуватися затверджених ними правил поведінки з урахуванням 0< "чіивостей роботи в цих органах (наприклад, Етичний кодекс Працівників органів внутрішніх справ). Конкретні права й обов'язки за посадою визначаються на основі Шпових кваліфікаційних характеристик і відбиваються в посадових ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|