 |
|
ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 9 страница
и. ін >ічшми формами підготовки наукових і науково-педагогічних
і і фін вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторан-
чкі створюють умови для безперервної освіти, підвищення
іо педагогічної і наукової кваліфікації громадян і отримання
тої о ступеня кандидата або доктора наук. Підготовчим ступе-
.......... к і прантури (ад'юнктури), а також до заняття судової посади
...... ним посад юристів-практиків, підвищення їх на посадах, слу-
• її и. магістратура.
Мій істратура — система підготовки і присудження академі-і і і \ пеня магістра. Не слід ототожнювати слухача магіст-і' 11 |>іі (магістранта) і магістра. Магістрантом є особа, яка після і.иііія ступеня бакалавра (фахівця) склала іспити і зарахована "и і кім ректора вищого навчального закладу слухачем магістратури викопує всі навчальні навантаження, затверджені навчальним 11 ' пі. лі, пише магістерську дисертацію для отримання академічно-і її і і \пеня магістра. Магістерська дисертація — випускна кваліфі-
■ і її і Ги і а робота наукового змісту, яка має внутрішню єдність і відо-
' т і і .і. \ід і результати розробки обраної теми магістрантом. Вона
п ша відповідати сучасному рівню розвитку науки і техніки, а її бути актуальною. Магістерська дисертація подається на і ін і \ такому вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно ві-їжсні і обґрунтовані положення, що містяться в ній, висновки ' і" і омендації, новизна і значущість. Сукупність отриманих в такій і и результатів повинна свідчити про наявність у її автора перім 11 и ніч навичок наукової роботи у вибраній галузі професійної діяль-II". її Успішний захист магістерської дисертації служить підставою тримання академічного ступеня магістра. Чі иірантура (ад'юнктура) і докторантура — це складова ча-
■ і пил 6с (перервної освіти і основна форма підготовки науково-педа-
і"і і'иіііч кадрів. Прийом до аспірантури (ад'юнктури) проводиться
піл реній основі. Заяви приймаються після оголошення про при-
пресі. В оголошенні вказуються спеціальність, терміни і умо-
ІИ прийому, перелік необхідних документів. Претендент на навчання
ирлнтурі (ад'юнктурі) повинен мати вищу освіту за профілем
РОП)І 7 /І
наукової спеціальності, по якій відкрита аспірантура (ад'юнкту|>.і) кваліфікацію магістра або фахівця, а з окремих спеціальних дисми плін — стаж роботи не менше двох років. Особи, що вступають ф і аспірантури (ад'юнктури), складають такі конкурсні вступні іспити відповідно до державних освітніх стандартів вищої професійної осві ти: спеціальну дисципліну, філософію, іноземну мову. Перездача вступних іспитів не допускається. Складені вступні іспити в аспіра нтуру дійсні протягом календарного року.
Аспірантура (ад'юнктура) може бути стаціонарною і заочною; як правило, вона існує при великих наукових і освітніх центрах. Заоч на аспірантура, на відміну від денної, припускає заняття науковою діяльністю без відриву від основного місця роботи. Близькою до неї є така форма підготовки наукових кадрів як здобування вченого сту-пеня працюючим юристом, без відриву від основної роботи. Здобу вач наукового ступеня прикріплюється до вузу для здачі кандид;і і ських іспитів на два роки, а для роботи над дисертацією — на гри роки. Загальний термін перебування в ролі здобувача — 5 рокіи. Здобувач вченого ступеня кандидата наук, як і той, що вступаі до аспірантури (ад'юнктури), зобов'язаний скласти іспити з таких дисциплін: філософія, іноземна мова, спеціальна дисципліна — відповідно до теми дисертації. Здобувачами вченого ступеня доктора наук можуть бути особи, котрі мають вчений ступінь кандидата наук.
Термін підготовки в стаціонарній аспірантурі (ад'юнктурі) і док торантурі — 3 роки, в заочній — 4. Вік прийому до стаціонарної аспірантури (ад'юнктури) — до 35 років, заочну — до 40 років, У докторантуру приймаються кандидати наук віком до 42 років, що мають значні наукові досягнення в обраній галузі і володіють здібностями до фундаментальних наукових досліджень. За докторантами зберігаються всі права за місцем роботи, які вони мали до вступу до докторантури, а також право на повернення на колишнє місце ро боти.
Кандидатська дисертація повинна містити результати проведених автором досліджень і отримані автором нові науково обґрум товані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове зав дання, що має істотне значення для певної області наука. Докторська дисертація повинна містити раніше не захищені наукові положення
чті інсіта і юридична наука у системі професійної..._ 115
ин автором нові науково обґрунтовані результати в певній
ч і\ кп, які в сукупності вирішують важливу наукову або науко-
Іірнк і.і тну проблему. Обсяг основного тексту кандидатської ди-
ін и галузі юриспруденції 6,6—9 авторських аркушів, доктор-
ц. і ртації 15—17 авторських аркушів, оформлених відповідно
і пішого стандарту.
Ніццою атестаційною комісією (ВАК) України встановлена кла-
фі нація юридичних спеціальностей (груп юридичних наукових ди-
і...... ) і яких проводиться підготовка науково-педагогічних кадрів
| 12.00.01 |
мни кваліфікації через написання і захист дисертацій. А иісифікація наукових юридичних спеціальностей 11 прія га історія держави і права; історія політичних
| 12.00.02 |
І іі|і ичііиїх учень_____________________________
| 12.00.03 |
мпуційне право _____________
| 12.00.04 |
11,11111111.по право і цивільний процес; сімейне право; и і п і|щ іпс приватне право
| 12.00.05 |
юдлрське право; господарсько-процесуальне право
| 12.00.06 |
Гр\ юпс право; право соціального забезпечення
| 12.00.07 |
Іельне право; аграрне право; екологічне право; 11|>11|>о;юрсеурсне право
| 12.00.08 |
Адміністративне право і процес; фінансове право; рмаційне право
Кримінальне право та кримінологія; кримінально-
| 12.00.09 |
нанчс право___________________________
І рпмінальний процес і криміналістика; судова
| 12.00.10 |
рртнза
| 12.00.11 |
< \ юу стрій; прокуратура та адвокатура
| 12.00.12 |
М і ж і кіродне право_______________
'Іч юсофія права
пі ступені (кандидат і доктор наук), як правило, присуджу -• •іі, і а наукові звання (доцент, професор, науковий співробітник) 11, присвоюватися особам, які мають глибокі професійні званій і п.і\ кові досягнення в галузі юридичних наук. Наукові ступені ка-
.... її і а і доктора наук присуджуються на основі публічного захис-
і ні. і ртації на засіданні спеціалізованої вченої ради. Затвердження мри. \ іженого ступеня відбувається у Вищій атестаційній комісії (ВАК) України після проведення експертизи дисертаційної роботи іяду атестаційної справи претендента.
Розділ /І
Дипломи доктора, кандидата наук і атестат старшого наукового співробітника видає Вища атестаційна комісія , а атестати профк 11 ра і доцента — Міністерство освіти і науки.
Контроль наукового рівня дисертацій, їх наукової і практичної цінності, роботи дисертаційних рад, на яких відбуваються захи< ти дисертацій, а також дотримання вимог при атестації забспк чуються експертними радами Вищої атестаційної комісії (ВЛК ) України.
Вищою атестаційною комісією (ВАК) і Міністерством освіти П науки України проводиться нострифікація (прирівнювання) док\ ментів про присвоєння наукових ступенів і вчених звань, виданих гро мадянам України в інших державах, з якими Україна уклала від по відні договори або угоди про визнання і еквівалентність науковий ступенів і вчених звань.
§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
Основним науковим центром правових досліджень в системі НАН України є Інститут держави і праваім. В. Н.Корецькою створений у 1949 р. на основі сектора держави і права АН УРСІ" Головні напрямки наукових досліджень цієї установи — теоретичні і прикладні проблеми побудови України як незалежної демократич ної, соціально-правової держави. Учені Інституту займаються ро > робкою проблем історії держави і права України і її сучасної прано вої системи, ролі закону і права в регулюванні суспільних відносин ефективності реалізації поточного законодавства, державно-право вого будівництва, прав і свобод людини і громадянина, організації державного управління, правових основ господарювання в умова \ ринкової трансформації. Вивчаються також актуальні проблеми цивільного, трудового, екологічного і аграрного права; досліджуються проблеми судової реформи в Україні, боротьби з організованою зло чинністю, питання міжнародного права і зовнішньополітичної правосуб'єктності України як повноправного члена міжнародної співпраці держав.
Інститут держави і права України видає щорічник «Правова дер жава» і є одним із співвидавців журналу «Право України». Згідно з ухвалою Президії НАН України тут проведена робота з підготовки і видання 6-томної «Юридичної енциклопедії», 6-томної «Антології української юридичної думки» та ін.
Чічті освіта і юридична наука у системі професійної..._______ 117
І іншою установою, що координує наукові дослідження в галузіі
іф\ кпції. є Академія правових наук України (створена
11 ) її основні завдання: 1) комплексний розвиток правової
проведення фундаментальних і прикладних досліджень у га-
і' і шиї і права; 2) наукове забезпечення правотворчої діяль-
(ержавних органів, вивчення і узагальнення механізмів реа-
п іакоіюдавчих актів; 3) визначення пріоритетних напрямків
к ти правової держави, наукове забезпечення здійснюваних ре-
іп поювка рекомендацій відносно удосконалення органів
і і' ' пчюі влади; 4) формування правосвідомості громадян, розви-
ри нічної освіти в країні та ін. Академіки і члени-кореспонде-
.... Академії правових наук працюють над проблемами успішного
і пішого проведення правової реформи в Україні, вдоскона-
н шиї п ілконодавства, збагачення теорії і практики конститущйно-
іііпіппгва, формування правової системи молодої держави
І ні юму. У загальнодержавному періодичному виданні «Вісник
ми правових наук» публікуються наукові статті з актуальних
к м теорії і практики реформування правової системи України,
.... и імяної історії держави і права, політичної і правової думки, рі-
іалузей права і т. п. \ і кладі Академії правових наук України працюють науково-
...... іііі інститути: Науково-дослідний інститут вивчення проблем
.... цінності (м. Харків); Науково-дослідний інститут приватного
і і підприємництва (м. Київ); Науково-дослідний інститут > Iі ' пішого будівництва і місцевого самоврядування (м. Харків). • і і і.ілі Академії правових наук України успішно функціонує лабо-р іюрія і прав людини (м. Львів).
Мпуково-дослідний інститут приватного права і підприєм-
...... ця Академії правових наук України створений за доручен-
пмм Кабінету Міністрів України від 30.12.1996 р. на базі Центру до-I н і ід пі. проблем підприємництва і менеджменту, що діє у складі НАМ України з грудня 1992 р. Основним напрямком наукової діяльно, п Інституту є проведення фундаментальних і прикладних ком-іпіх досліджень з таких питань: 1) методологічні основи и ори приватного права; 2) методологічні і теоретичні проблеми матизації законодавства у сфері підприємництва; 3) станов-И пня і розвиток інституту приватної власності; 4) проблеми фор-иня і функціонування механізму використання права в прива-
Розділ V
тному секторі економіки України; 5) проблеми формування і функіі-онування механізму державного регулювання підприємницької діял-ності в Україні.
Чималий внесок у розвиток вітчизняної юридичної науки вносив Інститут законодавства Верховної Ради України. Інститут закон -давства Верховної Ради України (створений у 1994 р.) є самостійною науково-дослідною і прикладною державною установоо в структурі апарату Верховної Ради України. Його головні завданн: 1) участь у проведенні фундаментальних і прикладних досліджеіь у сфері державного управління суспільством і законопроектних рі-біт, координація участі наукових установ і інших організацій в закг нотворчій діяльності Верховної Ради; 2) розробка концепції розвиту законодавчої системи України і проектів програм законодавчої діяльності Верховної Ради; 3) аналіз практики застосування закон? і ефективності їх дії, розробка пропозицій по удосконаленню пото1-ного законодавства України; 4) порівняльні дослідження систем законодавства інших держав, а також оптимальних шляхів зближенн національного законодавства із зарубіжним законодавством і міжн,-родним правом; 5) розробка найважливіших законопроектів, здійг нення науково-практичної експертизи окремих законопроекті];
6) надання науково-методичної допомоги в здійсненні законодавчії і контрольної діяльності постійним комісіям Верховної Ради Україну
7) участь у підготовці до видання Верховною Радою України закс-нодавчих актів і спеціальної юридичної літератури.
Центр порівняльного права, який був створений при Міністерстві юстиції України в листопаді 2000 р., не обмежує свою д-яльність функціональними рамками державної організації. Цент є також секретаріатом Міжвідомчої координаційної ради з адаптац законодавства України до законодавства ЄС. Його мета — забе? печити проведення правової реформи в Україні з урахуванням єї ропейського законодавства. Вона випливає із стратегічного курс України на інтеграцію в ЄС і статті 51 Угоди про партнерство і спії працю. Основні завдання Центру: 1) участь у розробці пропозицій д визначення пріоритетних напрямків діяльності України з метою п рмонізації вітчизняного законодавства з європейським; 2) розробк рекомендацій до проектів нормативно-правових актів, які вимагс ють адаптації з урахуванням світових стандартів; 3) аналітични огляд відповідності правових норм України нормам міжнародног
ччші иаііта і юридична наука у системі професійної..._ 119
І) \ -кісті, у підготовці збірок нормативно-правових актів і спе-
....... "і юридичної літератури і т. д. Специфічний статус Центру
и - піішраці як з урядовими, так і з неурядовими установами
ші кіціями, такими як Європейська Комісія, Програма Тасіз,
ні і.киіі університет (Бельгія), Афінський центр публічного пра-
>■ -11 роція), ІІ8АШ, ОБСЄ та інші. У складі Центру створено Бюро
|мф< і'м.ііиі з питань європейської інтеграції і права, яке формує банк
І "їм , і права ЄС, до його послуг можуть звертатися як державні,
РІК і академічні, атакож комерційні структури. На Бюро покладена
цім систематизації офіційних перекладів актів законодавства
пріоритетних для України сферах адаптації.
І Іравові дослідження проводяться в регіональних науково-до-
> м 'іиих інститутах НАН України, наприклад в Інституті економі-
■ її правових досліджень (м. Донецьк) та ін.
Конкретний внесок у розвиток науки вносять і науково-дослідні ни і їм у і и судових експертиз (Київ, Львів, Донецьк, Одеса, Хар-іщ) які функціонують у системі Міністерства юстиції України, ,і гвкі >ж Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міні-і її | ні ні юстиції України та ін.
І [авколо освітніх юридичних закладів (Українська Академія (І ржавного управління при Президенті України, Національна юри-
... на академія України ім. Ярослава Мудрого, юридичні факуль-
и і и Київського і Львівського національних університетів, Одеські національна юридична академія та ін.) сформувалися наукові школи юристів. Вони надали дієву допомогу в підготовці тексту Конституції України 1996 р., входять у робочі групи по підготовці штих кодексів і інших законодавчих актів, внесли чималий внесок | розробку Концепції судової реформи, Концепції юридичної освіти и Україні та ін.
Слід зазначити внесок професорсько-викладацького складу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого в роз-робку наукових проблем, в удосконалення законодавчого і в цілому мормотворчого процесу, правозастосовчої практики, у формування її мократичної правової політики України. Тут проводяться значні дослідження з фундаментальних і прикладних проблем правознав-і і на, розробляються проекти законів і інших нормативних актів, ідпіснюються наукові експертизи проектів нормативних актів різно-ю рівня.
Еагомий внесок у розвиток юридичної науки вносять відомчі устшови освіти системи правоохоронних органів: Київський нацональний університет внутрішніх справ України, Харківсь-кийчаціональний університет внутрішніх справ, Академія службі безпеки України та ін.
Наукова діяльність в юридичних вузах і факультетах створює особливу інтелектуальну атмосферу, сприятливу для творчого зро-сташя професорсько-викладацького складу і молодої наукової зміни. Результати цієї діяльності оформляються у вигляді підручників, моюграфій, статей, повідомлень, тез доповідей, які виходять окре-миш виданнями або містяться в юридичних періодичних журна-лах,газетах, збірках і інших виданнях, а також одержують узагаль-ненія в дисертаційних дослідженнях.
Розділ V
ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА. ЮРИДИЧНА ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
Юридична практика(від грец. ргакіігоз — діяльна, діловий, дія, досвід) — нормативно закріплена система діяльності юристів з прийняття (зміні), тлумачення (конкретизації), використання і застосування правових приписів, що сполучає накопичений і накопичуваний соціально-правовий досвід у сферах практичного вирішення юридичних справ, а також досвід здійснення правових досліджень та правового навчання. Юридична практика залежно від сфер здійснення поділяється на прикладну (суто практичну), наукову, освітню.
Ознаки юридичної практики(в основі якої лежить юридична практична діяльність):
1) вид соціальної практики, що входить до її структури разом з іншими видами практики (економічної, політичної, організаційно-управлінської, духовно-культурної) і характеризується відносною самостійністю в силу утягнутості в правову систему суспільства як її складової частини;
2) здійснюється через практичну діяльність у сфері права, що дає можливість виявляти закономірні взаємозв'язки всіх елементів правової системи, їхню функціональну взаємодію. Складаючись із правотворчої, правореалізаційної, правоохоронної, судової й інших правових форм, така діяльність відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов'язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, акти тлумачення і прийняті рішення;
3) спрямована на досягнення відповідності суспільних відносин вимогам права, на забезпечення реалізації, охорони і захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права — фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави, установлення законності і правопорядку;
4) здійснюється юристами-практиками на професійній основі за допомогою правових та інших (організаційних, виховних, технічних, інформаційних) засобів;
Розділ І
5) відбувається в межах визначеної в нормативно-правови\ аі тах компетенції — завдань, функцій, повноважень суб'єктів юри ш чної практичної діяльності, правових статусів учасників юридичної ч процесу та ін., а також етичних (деонтологічних) кодексів різним.і нітних об'єднань юристів (суддів, адвокатів, нотаріусів й ін.);
6) спричиняє юридичні наслідки (вирішення конфліктів між учи никами правовідносин, залучення винних до юридичної відповіде льності, стягнення аліментів, призначення пенсії, реєстрація шлюї >\ й ін.) або забезпечує їх настання за допомогою інших дій (розШ нення клієнту про особливості його позиції в судовому засіданні надання дозволу на участь адвоката у справі);
7) є конкретно-історичною — визначається соціально-економіч ним і духовно-культурним станом суспільства в кожний історичпіііі період його розвитку, зумовлена рівнем правосвідомості громадян і правовим мисленням юриста-практика, залежить від змін, що від буваються в правовій системі суспільства на кожному «витку» історії, і одночасно впливає на процеси, що відбуваються в ній;
8) характеризується наступністю, збереженням і викорисі.ні ням накопиченого попереднього соціально-правового досвіду не одного покоління юристів і тому є стабільною, типовою (моделі, ною) для більшості працівників визначеної галузі юридичної пр;іш відображає закономірності у їх практичній діяльності. Ефективнії 11, наступності може забезпечуватися лише за умови, якщо в оснош взаємин юристів-професіоналів (усіх ланок і рівнів) лежать не фор мальні, а справді творчі, зацікавлені, вільні від суб'єктивізму стилі., форми і методи, засновані на гнучкій тактиці, суть якої станови 11, турбота про людину.
Юридична практика неможлива без юридичної практичної діяльності.Вона містить у собі всі сфери діяльності юристів як професійних знавців права. Однак на відміну від юридичної ді яльності, здійснюваної в обумовлено-конкретний час, юридична практика має більш широкий злпст: основними елементами п структури є минула, чинна і прогнозована юридична практична діяльність.
У правовій державі (побудова якої можлива при наявності сфор мованого громадянського суспільства) ефективна юридична практи ка є особливою цінністю. Вона утверджує законність і стабільніш правопорядок.
/()ридична практика. Юридична практична діяльність____ 123
Юридична практика сприяє розвиткові прогресивних процесів, що шдбуваються в суспільстві, якщо вона професійна, тобто якщо при-имаються якісні закони (законодавча практика), якщо закони роз'яснюються відповідно до волі законодавця (інтерпретаційна практика), якщо закони вчасно і правильно перетворюються в жит-ія суспільства (правозастосовча, правоохоронна, судова, слідча і т. п. практика). Отже, невід'ємною властивістю юридичної практики є професіоналізм працівників усіх сфер юридичної діяльності.
Види юридичної практики за правовими формами діяльності держави:правотворча (прийняття законів та підзаконних актів); інтерпретаційна (тлумачення законів); правозастосовча (своєчасне і правильне втілення законів у життя суспільства); правоохоронна (забезпечення охорони прав і свобод особи); захисна (забезпечення захисту прав і свобод особи); контрольно-наглядова (здійснення контролю і нагляду за дотриманням прав і свобод особи); установча (проведення надійної кадрово-забезпечувальної політики).
Види юридичної практики за спеціалізацією юридичної роботи(або за суб'єктами здійснення): судова, слідча, прокурорська, оперативно-розшукова, адвокатська, нотаріальна, юридичної служби, органів дізнання, органів реєстрації (запису) актів громадянського стану, державної виконавчої служби, державної кримінально-ви-нравної служби тощо.
Види юридичної практики за галузевою спрямованістю:у галузі конституційного права і процесу (працівники центральних органів влади — комісій Верховної Ради України, Конституційного Суду України та ін.); у галузі кримінального права і процесу (працівники прокуратури, слідства, адвокатури та ін.); у галузі адміністративного права і процесу (судді адміністративних судів України, Державної судової адміністрації, Вищої Ради юстиції, певною мірою працівники міліції і частково юридичних відділів державних адміністрацій та юридичних служб органів місцевого самоврядування); у галузі цивільного права (судді судових колегій у цивільних справах, господарських судів, адвокати в адвокатських конторах, бюро, які спеціалізуються на цивільних справах) і т. п.
Розді / І
§ 2. Зміст і структура юридичної практики
Зміст юридичної практики — юридична практична діяльнії' 11 і соціально-правовий досвід.
Структура юридичної практики — сукупність необхідних елементів, що знаходяться у взаємозв'язках, якими забезпечуєте и цілісність практики і виконання її соціального призначення.
Подамо схему узагальненої структури юридичної практики на схемі:
Суб'єкти й учасники
(суб'єкти: органи й установи юридичної спрямованості, їхні службові
і посадові особи; учасники: особи, що залучаються до здійснення тієї
чи іншої сторони юридичної практики)____________________
Об'єкти
1) події і дії, що мають юридичне значення; 2) правові відносини, що
виникають у сфері функціонування державних інститутів; 3) правові
відносини, що виникають між державними органами, фізичними і
юридичними особами__________________________________
Юридична практична діяльність
1) погоджені цілі різних видів і рівнів (перетворення, закріплення, охорона, відновлення відносин), завдання і функції; 2) юридичні дії— зовні виражені соціально-перетворюючі акти суб'єктів, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки (проведення слідчих дій слідчими); 3) юридичні операції— комплекс юридичних дій, об'єднаних єдиною метою і спрямованих на вирішення окремого завдання в рамках юридичного процесу (огляд місця події, що складається з декіль-кох послідовних різних правових дій)
| Зовнішня форма діяльності (акти-документи, акти-дії) |
Внутрішня форма діяльності
(процесуатьні провадження,
______ стадії, режими)____
Засоби
— юридичні інструменти, за допомогою яких досягається мета (нор
ми права, принципи права й ін.)
Способи
— конкретний шлях досягнення мети при використанні засобів і на
явності конкретних умов і передумов (загальносоціальні, юридичні,
технічні)
Методи
— сукупність способів, прийомів і принципів, за допомогою яких
досягається мета (результат)
чічіш практика. Юридична практична діяльність_____ 125
Результати
міді умок юридичних дій, досягнення (повне, часткове) поставле-
ІІНІ'ІІ
Соціально-правовий досвід
ф. ірму< і і.ся в процесі добору доцільного в юридичних діях і операці-і іонражає сукупний підсумок усієї практичної діяльності (чи її моменти), а також включає досвід здійснення правових дослі-
м . мі. (їх узагальнених результатів)та правового навчання_________
(їй риємо увагу на деякі особливості зазначених елементів. < \ б'єкти юридичної практики (органи й установи юридичної Пр імованості) мають компетенцію, установлену нормативними ні предмет ведення, повноваження, завдання і функції; їхні
... вдові особи несуть юридичну відповідальність. Створення і дія-
II....... органів і установ юридичної спрямованості регламентуєть-
, а нормами Конституції, законодавчих і підзаконних актів. Відпові-. і н п.і роль серед підзаконних актів належить статутам. Учасники юридичної практики — особи, що своїми діями забезпечують ту •пі іііііі% сторону її здійснення (свідок, потерпілий, спеціаліст, пі-і.ирюїіаііий, патологоанатом, учасник експерименту, посередник } вирішенні конфліктної ситуації, працівник інформаційного центру
..... )
Об'єкти юридичної практики різноманітні, тому що люди щ і \ миють у них для задоволення різних потреб і інтересів (права, иіммі язки, законні інтереси суб'єктів права; юридичні документи її їм ). Об'єктами юридичної практики можуть бути: матеріальні і її. матеріальні блага; предмети реальності, процеси і стани приро-іиіно середовища; суспільні відносини; дії або бездіяльності лю-п п інші предмети і явища, що включені в конкретний юридичний Процес і спрямовані на задоволення суспільних, групових і особи-і ніч інтересів.