Здавалка
Главная | Обратная связь

Церква уніфікації (об’єднання)



Жодний релігійний культ у США не збуджує стільки пристрастей і дискусій, як Церква уніфікації. Послідовники цієї церкви (муніти — за ім’ям керівника Муна) постійно тиняються на аеродромах, вокзалах та вулицях, продаючи квіти, солодощі, морозиво або жебракуючи, щоб дістати матеріальні засоби для “об’єднання людства в єдину божественну сім’ю”. Глава церкви Сап Мен Мун (нар. 1920 р.) давно стоїть у шерензі знаменитих фігур. Докладніше зупинимося на історії цієї особи.

Народився Мун на півночі Кореї, одержав освіту в пресвітеріанській місії. Згодом відвідував церкву п’ятидесятників. У Великодню неділю 1936 р., як твердить Мун, відбулася його зустріч з Ісусом Христом, який признався, що місія, яку він взяв на себе близько 2000 років тому, не вдалася, і Мун повинен її завершити. Наприкінці 40-х років Муна засуджено за зґвалтування. Під час Корейської війни його звільнено американськими військами. Він втік до Південної Кореї, де й заснував у 1954 р. “Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства” (скорочено — Церква уніфікації). 1955 р. Мун потрапляє на лаву підсудних за те, що практикував в общині ритуальний секс; проти нього свідчило півтора десятка жінок. З однією із спокушених ним студенток для припинення скандалу він змушений був одружитися.

1972 р. Мун прибув у США, щоб поширити своє вчення, викладене у книзі “Божественний принцип”. Мун вважає сім’ю творінням нечистої сили, оскільки Єва згрішила (в буквальному й побутовому розумінні) із сатаною, що прийняв було вигляд змія, і прирекла людський рід на довгі страждання. Христос (другий Адам), як і наші прародичі — Адам та Єва, народжений безгрішним, але не встиг виконати свою місію — вступити у шлюб з ідеальною земною жінкою і породити очищених від гріха “досконалих” дітей. Оскільки Мун також безгрішний, то разом зі своєю дружиною він складає справжню сім’ю. Ідеальна сім’я “нових Адама і Єви” (преподобного Муна та його третьої дружини Хак-Джа Хан Мун) — головна надія на спасіння, предмет поклоніння. Тільки вступивши до неї, людина може врятуватися. А справжні батьки і родичі є представниками сатанинського, гріховного світу. І хоча Мун не бере прямої участі у створенні «досконалого» потом-ства, він визначає сумісність молодих людей один до одного в сексуальних стосунках і проводить масові шлюби, причому деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а деякі спілкуються через перекладача. Свою книгу Мун афішує як “Завершений заповіт”, що містить відкоригований план спасіння. Проте провідні американські теологи рішуче відкидають причетність вчення Муна до християнства та його витоків. Особливо енергійно його критикують іудаїсти, вказуючи на наявність відверто антисемітських висновків у його творі.

Способи й методи мунітів щодо залучення нових членів секти різноманітні. Серед них — спеціальні місіонери, які можуть підійти до людини на вулиці й заговорити з нею про все, що її цікавить, — спорт, політику, релігію, їхня тактика полягає в тому, щоб завоювати увагу й довір’я. Вони здатні загіпнотизувати людину, після чого вона поступово втрачає свою особистість і стає психологічно беззахисною. В мунітів у цьому процесі особливу роль відіграють багатогодинні лекції, коли на слухачів цілеспрямовано діють повторення, монотонність і ритм. Це ті самі фактори, які присутні й у техніці гіпнозу. Методика обробки новачка, впливу на його світовідчуття полягає в такому: на нього “навалюються” виснажливі, часто повторювані заходи, що викликають особливий гіпнотичний стан, при якому стираються колишні інтереси, тривоги, бажання, цілі — вкрай ослаблюється той психологічний панцир, який раніше захищав людину від некритичного сприйняття чужого впливу.

Особа опиняється серед людей, які впевнено розмірковують про вищі істини і прозріння, про заповітні проблеми, що хвилюють її. Навколо себе вона бачить мунітів з незмінно сяючими очима, які ніби уособлюють радість прилучення до якихось загальних інтересів, до “вищої мети”. Новачкові навіюють, що з ним незабаром станеться надзвичайне — вирішальний прорив у раніше прихований від нього сенс існування, коли виявиться, що все минуле було безбарвне, бездуховне, несправжнє. Саме за умов психологічної беззахисності й зростаючого натиску виникає відчуття, що немає повернення до колишнього світу. Причому техніка залучення людей у секту з кожним роком стає дедалі витонченішого; на сьогодні існує цілий штат справжніх професіоналів психічного і духовного маніпулювання.

Є у вченні Муна й особливість, що пояснює його привабливість для молоді. Усю “теологію” Церкви уніфікації проймає особливий інтерес до суто інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблеми “чистоти крові” та її перетасування у наступних поколіннях. Така вульгарна інтерпретація священного писання виявилась досить ефективною для експлуатації духовних пошуків молодих американців. На ранніх етапах проповідницької діяльності Муна ця ідея була висунута, очевидно, для оправдання його вправ на своїх послідовницях. Однак у “Божественному принципі” ідею очищення крові вже представлено провіденційною метою людства, як головний інструмент “спасіння”, що досягається лише у межах “справжньої сім’ї”. Врятуватися, переконує дана церква, можуть тільки люди, які перебувають у “справжній сім’ї” та в сексуальній гармонії між собою. А цю “гармонію” і “сумісність” здатний визначити лише справжній, фактичний “отець” Мун. Звідси — обряди масових шлюбів, що справляють глибокий емоційний вплив і подібні до військових парадів. Так, 1 липня 1982 р. у Нью-Йорку було повінчано 2075 пар. Створення подружніх пар — найважливіший елемент релігійного життя цієї церкви. Після підбору Муном пари відбувається обряд «винного ритуалу» — наречений і наречена випивають коктейль, складений з більш ніж 20 інградієнтів, серед яких кров самого Муна та його дружини.

Що ж у кінцевому підсумку стоїть за специфічною “теорією” і практикою “Церкви уніфікації”? Як і в більшості інших культів, спонукальним мотивом виступають гроші, прагнення будь-якою ціною домогтися фінансового успіху. Мун урочисто оголошує: “Месія повинен бути найбагатшим. Тільки він здатний володіти усім. Поки він цього не досягне, ні він, ні Бог не будуть щасливими”. Доречно зазначити, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих. Один з колишніх помічників Муна звинуватив 1979 р. “церкву” в нещадній експлуатації людей, твердячи, що тисячі мунітів, які щоденно працюють на вулицях, приносять “отцю” 200 млн доларів щорічно. Керівництво “церкви” з обуренням це заперечило, бо 1978 р. її прибуток, мовляв, становив “лише” 20 млн доларів, а 1985 р. — тільки 8 млн доларів. Перевірити всі ці цифри дуже важко, але цілком зрозуміло, що “Церква уніфікації” володіє величезними сумами. Тільки в Нью-Йорку їй належить маєток вартістю 17 млн доларів, а також 10-мільйонна власність у сусідньому Теритауні. Крім цього, секта володіє багатомільйонною нерухомістю в інших штатах. Глава церкви живе в особнякові вартістю 625 тис. доларів, має дві яхти, а його власний маєток оцінюється вії млн доларів. Крім того, в Південній Кореї Мун володіє багатьма підприємствами, в тому числі військовими.

У СРСР Церква уніфікації (об’єднання) розпочала свою діяльність із запрошення протягом 1989-1990 рр. у СІІІА групи громадських та політичних діячів, журналістів. 1990 р. Мун з дружиною відвідали Москву, де були тепло прийняті у Кремлі М. Горбачовим (нар. 1931 р.). 21 травня 1991 р. Церква уніфікації (об’єднання) була офіційно зареєстрована в СРСР.

В Україну рух з розповсюдження ідей Сан Мен Муна проник ще в 70-х роках. Своє організаційне оформлення Церква уніфікації розпочала на початку 90-х років, її громади існують у Києві, Харкові, Донецьку. В 1995 р. Сан Мен Мунові було вручено диплом почесного доктора Київського національного технічного університету.

Рух Харе Крішна

Це — один з численних східних культів, що поширилися останнім часом на Заході. До релігійних неоорганізацій східної орієнтації, що діють сьогодні у світі, належать також громади індуїстів, дзен-буддистів, тантристів та ін., тобто різноманітних напрямів і течій переважно модернізованих форм. Пошуки нових духовних і моральних цінностей, відповідей на питання щодо сенсу людського існування зумовили інтерес раціонально мислячої західної людини до східних вірувань взагалі і до їх нетрадиційних форм зокрема. Зацікавленість орієнтальною містикою була викликана також піклуванням про здоров’я, бажанням засвоїти й використати рекомендації щодо дієти, дихання, фізичних вправ, методів психологічного контролю і психотерапевтичних процедур. Тобто звернення до релігійного досвіду Сходу мало невипадковий характер, а відобразило пошуки виходу західної цивілізації із світоглядної кризи.

Щоб показати закономірність цього процесу, стисло розповімо про дзен-буддизм і тантризм. Перший привабливий для західного обивателя сумішшю елементів аскези (помірності, аскетизму), мистецтва, поезії, чайної церемонії та своєрідної філософії. Прибічники дзен-буддизму мало цікавляться теоретичними філософськими питаннями. Головне для них — медитація, що розглядається як розумова дія, що приводить психіку людини у стан глибокої зосередженості, яка знімає крайню емоційну напругу, уповільнює реакцію, позбавляє медитуючого негативних переживань. Прибічники цього культу повинні засвоїти своєрідну техніку медитації, що 137складається з кількох стадій. Першочергова роль відведена духовному лідерові, який разом з учнями живе в комуні й контролює строге дотримання регламентації життя, проводить медитативні сеанси. Члени общини разом харчуються, спілкуються, тут проголошено рівність статей, утверджується цінність сім’ї, але на першому місці повинні стояти общинні інтереси на противагу індивідуалізмові, егоїзмові, роз’єднаності суспільства. Дзен-буддисти не проголошують метою перебудову існуючого суспільства, а прагнуть шляхом масового впровадження містичного медитування змінити свідомість людей.

Тантризм — напрям індуїстської релігії, у рамках якого на основі широкого використання методів йоги розроблено специфічну систему езотеричної практики. Тантристське віровчення досить складне і базується передусім на тантрах — відповідних священних релігійних текстах, які вшановуються як прояв богоодкровення. Базу тантристської релігійно-філософської концепції становлять уявлення про жіночу (інь) і чоловічу (ян) статеву енергетику (такті), трансформація якої і приводить до розширення свідомості та просвітлення. Характерними для тантризму є яскраво виражений ритуалізм і широке застосування культу лінгаму (чоловічий статевий орган), йоні (жіночий статевий орган) та ритуальне використання сексуального акту для підняття енергії.

Активне використання більшістю східних культів таких методик, як медитація, монотонне співання, глосолалія, самонавіювання та контрольовані дихальні вправи (які призводять до збіднення або перенасичення крові киснем і зміни процесів мозкової діяльності), може викликати подібний до трансу змінений стан свідомості, близький за багатьма параметрами до гіпнотичного запаморочення. Типовий психологічний портрет адепта східних культів, який час від часу перебуває в стані релігійного екстазу, характеризується екзальтацією, підвищеною сугестивністю, звуженим фокусом самосвідомості, зростаючою залежністю та підсиленим прийняттям ролі, що нав’язується інструктором. Дослідження, проведені німецькими психологами у групах медитації, довели, що постійне промовляння мантри істотно знижує здатність органів чуття людини до сприйняття зовнішньої інформації через те, що загальна концентрація уваги спрямована не на навколишній світ, а передусім на мантру.

Рух Харе Крішна виявився цілком таким культом, незвичним для західної культури з погляду не тільки ідеології, філософії, психології тощо, а й зовнішніх проявів. Наприкінці 60-х років на вулицях американських міст з’явилися групи людей в екзотичному одязі, що співали ритуальних пісень й пританцьовували під міукп флейти, цимбал і бубнів. Чоловіки — з виголеними головами, з косичкою ззаду, одягнуті в дхоті, жінки — у довгих хустках і сарі. Це були прихильники “Міжнародного товариства свідомості Крішни” (“Рух Харе Крішна”), заснованого 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Ширан Де (1896-1977). Він народився в Калькутті, вивчав у місцевому університеті англійську мову, філософію та економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. 1954 р. покинув дружину й п’ятеро дітей, став ченцем і повністю присвятив себе служінню Крішні. Під чернечим ім’ям Бхактиве-данта Свамі Прабхунада 1966 р. він прибув у Сіла, маючи при собі сім доларів і власний переклад “священного писання крішнаїтів”, а 1977 р. помер дуже багатою людиною, яка користувалась усіма благами життя. Протиставивши власні погляди західним цінностям і способові життя, Бхактиведанта Свамі Прабхупада здобув багато прибічників серед молодих американців із середнього класу, які становлять в общинах крішнаїтів більшість. Розглянемо ідеологію крішнаїтів, щоб пояснити феномен їхньої популярності.

Віровчення і культ “Руху Харе Крішна” ґрунтуються на індуїзмі та буддизмі. Проте прихильників цієї релігії в самій Індії порівняно небагато — менше, ніж індійських католиків. Крім того, серед традиційних індусів досить поширена думка про те, що Міжнародне Товариство Свідомості Крішни є своєрідною християнською сектою, покликаною насамперед зруйнувати традиційний індуїзм. Рядовий крішнаїт, як правило, далекий від філософсько-релігійних ідей індуїзму. Від нього вимагають лише не вживати наркотики, алкоголь і тютюн, бути вегетаріанцем і промовляти мантри (молитви) та гімни. Крішнаїтська свідомість ніби існує всередині кожної людини, її необхідно збудити. Спираються крішнаїти на “Бхагавадгіту” (“Пісню бога”), яка є частиною давньоіндійського епосу “Махабхарата” і вважається складеною з висловлювань Крішни на філософські теми. В ній стверджується, що все існуюче — лише видимість, у тому числі й наслідки праці людини, які належать Крішні. Людина повинна виконувати свій обов’язок, але бути байдужою до його кінцевого результату, тоді вона перебуває в єдності з волею Крішни. Це рятує послідовника від сансари (мандрівки) і приводить до злиття з божеством.

Спеціальне поклоніння Крішні ввів у XV ст. гуру (вчитель) Чантанья, який твердив, що необхідно багаторазово повторювати ім’я Бога для того, щоб він надав спасіння. Тоді ж було впроваджено мантру, що складалася з повторення в різному порядку трьох слів: “харе”, “крішна”, “рама”.

Культ у крішнаїтів зводиться до бхакті-йоги — спасіння через любов і відданість богові Крішні. Цей культ реалізується у розспівах (найчастіше колективних) мантри “Харе Крішна”. Обов’язковий мінімум декламації — 1728 повторень “святої великої мантри” (“Харе Крішна, Харе Крішна, Харе Крішна, Харе, Харе, Харе, Рама, Харе, Рама, Рама, Рама, Харе, Харе”). Відлік ведеться за допомогою ритуальних чоток (108 зерен перебираються 16 разів). В Індії число 108 вважається магічним. Мантра розспівується перед кожним споживанням їжі, під час спільних богослужінь, після всіляких дій тощо (в тому числі після статевих контактів). Вважається, що 16 слів мантри відтворюють певну трансцендентальну вібрацію звуку і допомагають людині прилучитися до Крішни.

Послідовники релігії повинні постійно роздумувати про бога Крішну, від двох до шести разів на добу виконувати обряд “аратрика” (вітання господа). Багаторазове повторення мантри нібито приводить людину до екстазу, що вважається звільненням від тіла і поринанням у чистий дух. Посвячений повинен постійно виговорювати, співати — “вібрувати” “священне ім’я бога”. Свій дім він повинен перетворити на дім Крішни, мати в ньому зображення Крішни, освячене духовним вчителем, постійно молитися йому всією сім’єю.

Послідовник учення “свідомості Крішни” повинен відмовитися від усіх світських інтересів, суспільних обов’язків. Половину свого прибутку він мусить віддати “служінню Крішні і його підлеглим”. Категорично забороняється їсти і спати більше, ніж необхідно. Прагнення до накопичення, навіть розмова про матеріальні предмети, світські інтереси, спілкування з людьми, які не цікавляться “свідомістю Крішни”, сприймаються як серйозне порушення “відданого служіння”. Щоправда, керівники секти ніколи не відмовляються від володіння “мерзенним металом”. Щодо організації “Міжнародне товариство свідомості Крішни”, то вона є одним з найбільш багатих центрів нетрадиційних культів. Виторг від продажу книг і перекладів Прабхупади, журналу “Назад до божественності” становить щорічно понад 20 млн доларів. Великий прибуток приносять рядові крішнаїти, які цілими днями жебракують на вулицях міст.

Кількість членів “товариства”, що проживають у релігійних общинах, швидко зростає. Велика кількость “парафіян” мешкає поза комуною, але щоденно бере участь у її заходах (так, у Сіла їх налічувалось на кінець 90-х років близько 100 тис). “Рух Харе Крішна” має магазини й ресторани дієтичної їжі, велику кількість процвітаючих підприємств, на яких майже безплатно працюють члени “товариства”. На шести сільськогосподарських фермах площею від 100 до 1500 акрів також експлуатується праця рядових крішнаїтів. “Товариство” має 11 будівель у Лос-Анджелесі, 14-поверховий “храм” у центрі Нью-Йорка.

З метою збереження і зміцнення “Міжнародного товариства свідомості Крішни” престарілий Прабхупада встановив адміністративну Раду з 11 гуру, які управляють крішнаїтами в різних регіонах світу. Всі керівники — американці або європейці, серед них — жодного уродженця Індії. Головою американських крішнаїтів став колишній докторант-історик Колумбійського університету. Частиною Європи, в тому числі Східною, опікує американський громадянин, що проживає у ФРН.

У крішнаїтських ашрамах (общинах) панує специфічний деспотизм, не тільки фізичний, “зовнішній”, а й “духовний”, “внутрішній”. Віруючий зобов’язаний без розмірковувань підкорятися духовному наставникові. Вільного часу протягом доби у нього немає ані хвилини, він постійно зайнятий декламацією мантр, випрошуванням пожертвувань для общини, різними господарськими роботами. Щоб у людини не виникало думок, які відвертають від спілкування з богом, її ні на хвилину не залишають одну. Просту вегетаріанську їжу дають два рази на день, для сну відводиться не більш як 4-5 годин на добу.

В Україні громади крішнаїтів з’явилися у 80-х роках XX ст. і діяли спочатку нелегально. Від 1990 р. діяльність Міжнародного Товариства свідомості Крішни легалізовано. А у 1995 р. офіційно зареєстрований Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни складається з 29 об’єднань і діє практично в усіх областях України. Найбільше громад Свідомості Крішни в Україні припадає на АР Крим (6), Київ (3), Донецьку, Івано-Франківську, Одеську, Сумську та Харківську обл. (по 2 громади у кожній). Крішнаїти організували 6 недільних шкіл, видають 2 періодичних видання, мають розташований у м. Києві духовний навчальний заклад на 40 слухачів. Проблемами віруючих Руху Харе Крішна опікуються в Україні 42 священнослужителі цієї організації.

Віра багаї

Це - релігія послідовників Багаулли (1817—1892), ім’я якого перекладається як “Слава Господа”. Виникнувши 1844 р. в Ірані, ця релігія сьогодні об’єднує до семи мільйонів осіб, котрі живуть у 232 країнах і за географічною поширеністю посідає друге місце у світі після християнства. Багаїстську літературу перекладено приблизно на 800 мов світу.

Засновником основних положень Віри багаї вважається &&&&&&&&&шира-IIкий торговець Сеїд Алі Мухаммед (1819—1850), який 22 травня 1844 р. створив так звану Декларацію Баба, де проголосив початок попої ери в історії людства. Слово “Баб” арабською значить “порота”, тобто Баб заявив про себе як про ворота нової ери світу і исесвітнього братства. Його місія — випередити появу іншого, більш вагомого Посланця, який об’єднає всі народи й установить на Землі справедливий і вічний мир.

Через сорок днів у Баба з’явилися послідовники, які почали поширювати його вчення по Персії, підготовляючи людей до приходу того, кого відкриє Бог. Послідовниками Баба стають кілька відомих учених і авторитетних релігійних діячів. Це викликало незадоволення правлячої верхівки, яка почала переслідувати бабітів. Самого Баба страчено 9 липня 1850 р.

Через два роки після страти Баба у бабітів з’явився лідер під ім’ям Багаулла. Він народився 1817 р. в одній з найвідоміших сімей Тегерана. З дитинства Багаулла був оточений багатством, комфортом і розкішшю. Як твердять його прихильники, свої надзвичайні знання він одержав від природи, а не від учителів і книг. Дуже любив птахів, дерева, квіти і віддавав перевагу життю за містом, а не в палаці. Багаулла витрачав гроші не на задоволення, а на допомогу бідним. Його дружина також походила з багатого роду, але подвір'я їхнього палацу завжди було відкрите для бідних. Історія життя і проповідницької діяльності засновника Віри багаї стверджує, що бідні люди прозвали Багауллу і його дружину “Батьком і Маті’ю бідних”.

Багаулла активно підтримував бабітів і за це врешті-решт опинився у в’язниці. Саме там йому було явище, яке відкрило йому, що він — “Той, Кого відкриє Бог”, той “Посланець”, про прихід якого пророкував Баб.

Публічне проголошення, що Багаулла є помазанником усіх релігій, що віра його належить всьому людству, що новий день займається над історією цивілізації, було зроблено вже після його звільнення у Багдаді, в саду Різван, протягом дванадцяти днів — з 21 квітня до 2 травня 1863 р. Цей період увійшов в історію як свято Різван, яке кожний рік відзначається прихильниками багаїзму у всьому світі на перший, третій і дев’ятий день травня.

Подальший шлях Багаулли знав як злети, так і падіння, як визнання його вчення, так і неприйняття.

Після того як 29 березня 1892 р. Багаулла помер, залишивши після себе більше 100 книг, головною з яких є “Кітаб-і-Агдас” (“І&&&&& Іайсвитіша Книга”, бл. 1872 р.), його послідовникам було проголошено духовний заповіт. В ньому старший син помазаппика Абдул-Бага (1844—1921) — призначався Головою Віри багаї і єдиним інтерпретатором вчення Багаулли. Абдул-Бага займався активним місіонерством у всіх куточках світу. В вересні 1911 р. відбувся його перший виступ у лондонській церкві Сіті Темпль. Протягом наступних років Абдул-Бага мандрує по Європі й Америці, пропагуючи вчення Багаї. З його ім’ям пов’язується боротьба за збереження єдності вчення Багаї, з початком побудови адміністративної структури Багаї.

Певну оригінальність мають віровчення і культ Багаї. В них центральне положення займає принцип єдності людства. В ході свого соціального розвитку людство проходить різні стадії, подібно до того, як людське тіло проходить різні етапи фізичного розвитку. За стародавніх часів люди жили ізольованими сімейними групами. Згодом ці групи перетворилися на племінні одиниці, з яких вийшли міста-держави, а потім і нації. Світова єдність, вчить Багаулла, є останньою стадією соціального розвитку людства на його шляху до зрілості.

Світова єдність стосується кожного, жодна людина не може залишитися поза нею. При цьому єдність, до якої йде людство, є єдністю у її розмаї, в межах якої, вчить Багаулла, будь-яка група людей може знайти найкращий вираз своїх прагнень та ідеалів. В той же час кожна група, кожний народ можуть використовувати здобутки, спадщину й ідеали інших.

Єдність світу буде досягнута, коли кожна окрема людина визнає єдність людства як центральний духовний принцип сьогодення. Ця єдність не буде введена якоюсь могутньою групою зверху, а поступово розвиватиметься в людській свідомості доти, доки люди не визнають, що “світ — єдина країна і всі люди — її громадяни”.

Послідовники Віри багаї вірять, що всі великі релігії світу божественні за походженням. Всі вони були повідомлені Богом в його Об’явленнях, в різних місцях і в різний час. Жодна епоха, вважають багаї, не залишалася без керівництва Бога, який керує через своїх Посланців, їх поява на Землі — подія настільки рідкісна, що людству відомо лише кілька імен: Крішна, Мойсей, Зороастр, Будда, Ісус Христос, Мухаммед, Баб, Багаулла. Кожний з них створив релігію й надихнув до розвитку самостійну цивілізацію. Сучасний прихильник багаї описав єдність Пророків так: “Вчення Мойсея як бутон, вчення Христа — квітка, вчення Багаулли — плід. Як квітка не вбиває бутон, так і плід не губить квітку. Вони не руйнують, не протистоять одне одному... Кожне нове Одкровення є іписанням попереднього. Вони лише різні стадії єдиної Релігії”.

Багаї шанують засновників усіх світових релігій і вважають святі книги цих релігій священними. Багаулла вважається ними останнім за часом Пророком Бога на Землі. Його місія — реалізувати єдність релігій світу. Віра, вчить він, є найперший фактор миру й справжнього прогресу людства. Між нею і наукою існує гармонія. Істинна віра й істинна наука не суперечать одна одній. Перша — необхідний помічник у духовному зростанні, а друга — засіб матеріального прогресу. Сучасники піддавали знущанню і запереченню не лише засновників релігій, а й піонерів науки. Тому, за Багауллою, істинна цивілізація стане можливою лише тоді, коли людство усвідомить необхідність як релігії, так і науки.

На думку багаї, кожна людина має право вирішувати самостійно, звертатися чи ні їй до Бога. Усякій індивідуальності притаманна найвища духовна природа, яку необхідно розвивати для того, щоб пізнати Бога і любити Його. Але кожна людина має й іншу природу — фізичну, тваринну; Багаулла вчить, що тіло людини повинно підпорядковуватися її душі. Найвища радість людини — в духовному, а не фізичному задоволенні. Якщо людина весь час робить погане, то це означає, що її тваринна натура розвинута в ній більше, ніж духовна. Такій людині необхідно з допомогою інших, більш духовних людей, розвивати свою вишу натуру.

Духовне, душа не розпадається зі смертю людини, як її тіло. Вона, звільнившись від тіла, продовжує свій розвиток і шлях до Бога. “Рай” і “Пекло” — у Вірі багаї певні стани, серед яких перший — це наближення до Бога, а другий — відхід від Нього.

З основних положень віровчення випливають і моральні принципи Віри багаї. Вони вимагають від віруючого справ, а не слів. Багаулла не сприймає аскетизму і дозволяє людині використовувати всі життєві блага, які надані Богом. Головний моральний принцип цієї релігії — будувати власне життя на основі Віри багаї й демонструвати цей приклад іншим людям. Якщо ж людина не захоче слухати багаї, то за неї необхідно тільки молитися, залишивши її на власному шляху до Бога.

У Вірі багаї відсутні професійні служителі культу. Кожний багаї є вчителем своєї релігії і вважає за свій обов’язок розповсюджувати вчення. Звідси інше найважливіше положення Багаулли — необхідність загальної початкової освіти: всі чоловіки й жінки повинні бути освіченими. До того ж, має сенс набувати знання тих мистецтв, наук, ремесел, які можуть принести людям користь і покращити життя на Землі. На незнанні дуже часто базуються шбо бони й марновірства. Оскільки люди різняться між собою здібностями і талантами, освіта повинна переслідувати ціль повного рої витку природних даних людини з тим, щоб досягти творчого сніп робітництва між ними. Тло такого співробітництва може бути лише духовне, але Багаулла вказує і на деякі конкретні кроки, які необхідно здійснити на шляху до загального мирного розвитку: ліквідація контрасту багатства і бідності як всередині націй, так і між ними; створення світової спільноти й світового парламенту на основі справедливої участі всіх народів; створення світового федеративного уряду; забезпечення загальних прав народів і відсіч агресії; встановлення міжнародної світової мови, яку, поруч з рідною, будуть вивчати в школі; вибір єдиної системи світового письма, встановлення загальної грошової системи тощо.

Багато уваги в етичній доктрині Віри багаї приділяється проблемам сім’ї та вихованню дітей. До заборон на аскетизм, професійне відправлення культу Багаулла додав заборону на вживання алкоголю, наркотиків, азартні ігри, позашлюбні зв’язки, крадіжки, гомосексуалізм, жорстоку поведінку з тваринами, а також заборону обдурювати, сповідати гріхи, кремацію, жебрацтво, злослів’я, работоргівлю, вбивства й поцілунки рук. Цим він, на думку багаї, приніс із собою закони Нової Ери, а також скасував деякі з них, що стали на заваді єдності людства і розвитку цивілізації.

Певну цікавість викликають свята, обряди й звичаї Віри багаї. Одна з найяскравіших рис, притаманних життю багаї, — гаряче бажання поділитися своєю вірою з усяким її шукаючим. Іншою унікальною особливістю цього життя є Адміністративний Порядок, що дозволяє кожному чоловікові, жінці, дитині стати частиною єдиної Всесвітньої общини багаї і взяти участь у розповсюдженні Віри на місцевому, національному і всесвітньому рівнях (так звані піонери).

Згідно з духовним заповітом Абдул-Баги, його старшого онука, Шогі Еффенді Раббані (1897—1957), призначено Охоронцем Віри багаї. Він вернувся до місця, де жив і був похований Абдул-Бага, де знаходяться склеп Багаулли і могила Баба. Тут Охоронець повинен був захистити Віру від поділу й розколів, які в минулому вичерпали духовні сили багатьох віровчень. При Охоронстві Шогі Еффенді Віра багаї стала розповсюджуватися в нових країнах багаїстська література була перекладена на багато мов світу. Його літературна спадщина включає історію першого століття ери багаї обсягом 181 тис. слів; надруковані листи — це ще близько 300 тис. слів тексту, Шогі Еффенді написав тисячі листів окремим особам, групам, комітетам, місцевим і національним Духовним Радам.

Просвітницька діяльність першого і єдиного Охоронця Віри багаї була перервана раптовою смертю у відносно ранньому віці. Його вдова написала найбільш вичерпану працю про чоловіка — книгу “Безцінний скарб” (450 ст.).

Згідно з положеннями віровчення багаї, Охоронець Віри повинен призначити свого наступника з числа своїх нащадків. Оскільки дітей у Шогі Еффенді не було і не знайшлося людини, яка відповідала б високим моральним вимогам, у 1963 р. створено виборчий орган — Всесвітній Дім Справедливості. Після вивчення священних текстів було оголошено, що “Того, Кого відкриє Бог”, вже не буде. З того часу усі питання вирішуються Всесвітнім Домом Справедливості — верховним і центральним органом Віри, який знаходиться на горі Кармель у місті Хайфа (Ізраїль).

1968 р. ВДС оголосив про створення Континентальних Колегій Радників — по три для Африки й обох Америк, по одній для Європи і Австралії, які зобов’язувалися працювати з Національними Духовними Радами. Обиралися вони на національних з’їздах під час свята Різван. У спокійній і молитовній обстановці учасники виборів таємно заповнювали бюлетень без усякого зовнішнього тиску, впевнені у правильності власного вибору. Хто б не був обраний, всі учасники голосування неодмінно щиро приймають обранця.

Багаїстські консультації водночас є процесом духовного злиття їхніх учасників і практичним методом прийняття рішень, адаптованим до здібності людини до спільних дій. З допомогою принципу погоджування, уміння проводити консультації багаї уможливлюють пошуки істини, необхідної для розв’язання тяжких завдань, висувають нові ідеї. Свобода висловлювати власні погляди відповідно до своєї совісті є істотною рисою багаїстських зборів, але її повинні використовувати помірковано, ввічливо і без приниження іншої думки.

У багаїстському календарі 19 місяців по 19 днів у кожному; всього це дає 361 день, і тому між 18 і 19 місяцями розмішуються 4 або 5 “вставних” дні. Баб назвав місяці відповідно до епітетів Бога. Щодо багаїстської доби, то вона починається і закінчується із заходом сонця.

У багаїстському році 9 свят, під час яких припиняється усяка робота. Три з них встановлені на пам’ять про Декларацію Багаул-ли, один — на пам’ять про Декларацію Баба. Два інших присвячені дням народження Баба і Багаулли, ще два встановлені в пам’ять про їх кончину. Дев’яте свято — Новий рік.

На початку кожного місяця багаїстами проводяться досить незвичні збори, які мають головним чином адміністративний характер. В цей час місцева Духовна рада радиться зі своєю общиною, знайомить її з планами, вислуховує побажання з питань, що мають загальний інтерес. Ці збори називають святом Дев’ятнадцятого дня, який складається з трьох частин. У першій частині співають, читають і декламують обрані місця з Писань багаї. У другій частині звітують про діяльність Духовної ради та її комітетів, а також комірника, після чого всі переходять до трапези, яка, залежно від ситуації, може складатися зі склянки води або солідного обіду.

У зв’язку з швидким поширенням Віри багаї по всьому світу передбачається будівництво в усіх континентах Будинків Поклоніння, які будуть репрезентувати міжнародну спільноту багаї. Вона вбачає себе як неурядову організацію, що тісно співпрацює з ООН на шляху забезпечення миру на Землі, прав людини і повного економічного та соціального розвитку народів нашої планети.

Громада багаї організована в 1990 р. і в Україні. У 1999 р. Національні Духовні Збори багаї України були зареєстровані, а проповідницька діяльність зводиться до просвітницької роботи через залучення як своїх, так і закордонних місіонерів. Багаї проводять зустрічі, лекції, консультації, збори, на яких розповсюджують історію й теорію Віри багаї, відповідну віровчальну літературу та популярні видання. Віруючі багаї, яких нараховується біля 1000, проживають майже в усіх областях України. Найбільші громади у Києві та Дніпропетровську.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.