 |
|
Тема 2. Релігія як суспільне явище
Актуальність та важливість цієї теми в курсі релігієзнавства зумовлена тим, що в ній розглядаються ключові категорії та основні параметри вивчаємого об'єкта – релігії.
Перш за все , необхідно дати визначення досліджуваного феномена. При цьому слід уникати як поверхньо- оціночних визначень типу “ релігія - є хибний світогляд”, так і визначень , в яких згадується лише одна якась риса чи якість релігії , наприклад “ релігія – це віра в Бога”.
Визначення релігії ( як і кожне наукове визначення ) повинно виключати ідеологічну оцінку і, по можливості, повно відображати структуру даного явища, підкреслювати його суть.
Виходячи з вищесказаного можна дати таке визначення релігії : Релігія -це система світоглядних уявлень, основаних на вірі в надприродне , котра має регламентований культ ( обрядність ) та організаційну основу.
Суть релігії – віра в надприродне. Саме ця якість зумовлює й структуру, й функціонування, й всі інші параметри релігії. Слід підкреслити, що у релігійної віри є ряд специфічних особливостей. Це, насамперед, впевненість в реальності існування об'єкта віри ( Бог, боги тощо ), потім емоційність та ірраціональність (це віра серця, а не розуму – як колись говорили деякі теологи “ вірую тому, що абсурдне”) , і, нарешті, це впевненість у можливості двосторонніх контактів суб'єкта і об'єкта віри.
Як вже відмічалось, важливим моментом у вивченні релігії є питання структури цього явища. Як структурні компоненти релігії можна назвати, насамперед, систему визначених ідей, тобто релігійну свідомість, потім релігійний культ і, нарешті, релігійні організації.
Релігійна свідомість – форма суспільної свідомості, в якій об'єктивна реальність відзеркалюється крізь призму релігійної віри у вигляді різних теорій ( теологія, релігійна філософія тощо ), або побутових поглядів. Іншими словами, релігійна свідомість представлена двома рівнями : теоретичним та емпіричним (побутовим). Особливістю релігійної свідомості та світосприйняття є оцінка всього сущого як результату діяльності надприродних сил.
Релігійний культ – це перш за все сукупність строго регламентованих символічних( тобто таких, що мають якийсь релігійний сенс) дій, ритуалів, направлених на забезпечення взаємодії суб'єкта і об'єкта віри, підтримку єдності віруючих, тощо. Слід підкреслити особливе значення предметів культу, різного роду реліквій для проведення обрядів.
Релігійні організації – організаційна основа кожної релігії, вони є структурованими (інституціалізованими) об'єднаннями віруючих, які повинні задовольняти їхні релігійні потреби, розвивати віровчення, проводити обряди, а в деяких випадках представляти і відстоювати інтереси віруючих.
Основні різновиди релігійних організацій – церква і секта.
Церква –автономний централізований інститут, який обслуговується професійними священнослужителями, відмінними особливостями якого є строга ієрархія та поділ на клір ( священників ) і мирян (прихожан ).
Секта – вид релігійної організації, котра, як правило, виникає в результаті розколу з церквою на основі абсолютизації якоїсь сторони віровчення, зміненого культу та організаційних принципів, у секті відсутні формальна ієрархія і поділ на клір та мирян.
Велика кількість релігій в сучасному світі і в історії людства та їх різноманітність роблять актуальною проблему їх типологізації, що зумовлено інтересами наукових досліджень. Типи релігій можна виділяти за різними критеріями. Наприклад, за розумінням Бога ( надприродного начала ) в тій чи іншій релігії можна виділити такі типи релігій : політеїстичні ( в котрих мисляться декілька Богів, наприклад, індуїзм ), генотеістичні ( в котрих мисляться декілька Богів, але виділяється один головний, наприклад, синтоїзм ), монотеїстичні ( в котрих мислиться один Бог, наприклад, іслам ).
Ще одна типологізація може бути проведена за об'єктом, на який направлена релігія ( до якої спільноти звертається віровчення і в якому середовищі вона розповсюджується ) : родо – племінні, національні, світові релігії.
Можна застосовувати й інші засади для типологізації. Наприклад, традиційні й нетрадиційні релігії.
Під час вивчення релігії як суспільного явища особливий інтерес викликають різноманітні концепції походження релігії, які по-своєму пояснюють її появу у суспільному житті. Тут слід назвати такі концепції :
· Теологічну концепцію,що пояснює походження релігії втручанням надприродни сил, божого провидіння;
· Об'єктивно-ідеалістичну концепцію,що пояснює появу релігії, як результат діяльності якоїсь духовної субстанції, котра, на їх думку, є основою всього сущого;
· Суб'єктивно-ідеалістичну концепцію, що пояснює появу релігії особливостями світосприйняття суб'єкта ;
· Біологізаторську концепцію,що пояснює появу релігії актуалізацією біологічних засад в людині ( її біологічних начал );
· Психологічну концепцію,що пояснює появу релігії особливостями психології;
· Соціальна ( соціологічна ) концепція,що пояснює появу релігії соціальними причинами;
· Антропологічна концепція,що пов'язує появу релігії з особливостями розвитку людини й становленням людської спільноти, та інші концепції.
Можна також розглянути концепцію про так звані “ корені релігії“, характерну для радянського релігієзнавства. Під терміном “ корені релігії “ маються на увазі фактори, що сприяють появі релігії та відтворенню релігійності в суспільному житті. Розрізняють соціальні корені – фактори суспільного життя, гносеологічні корені – фактори, пов'язані з особливостями пізнавального процесу та психологічні корені – фактори, зумовлені психологією людини, її емоціями.
При розгляді функцій релігії, реалізація яких визначає її роль у суспільстві, слід підкреслити, що вони можуть не співпадати з функціями якогось структурного компонента релігії. Наприклад, якась релігійна організація може займатись благочинністю, тобто виконувати соціальну функцію, або навіть брати участь у політичному житті ,але це не є функцією релігії як цілісного утворення.
До основних функцій релігії слід віднести :
· світоглядну функцію;
· регулятивно-нормативну;
· аксіологічну (формує систему цінностей);
· інтегративну ;
· ілюзорно-компенсаторну ( “компенсація” обмежених можливостей людини ).
Отже, можна підкреслити, що релігія являє собою складне суспільне утворення, вона відіграє важливу роль в житті суспільства, що зумовлено різноманітними функціями, які вона виконує, її поява ( походження ) викликано різними факторами, що вивчаються в рамках різних теорій.
Теми рефератів
1. Нетрадиційні релігії як специфічний тип релігій.
2. Особливості релігійних культів: загальне та особливе ( на прикладі різних релігій).
3. Порівняльний аналіз регулятивної функції в різних релігіях.
Література
1. Балагушкин Е.Г. Критика современных нетрадиционных религий – М. : Изд-во МГУ,1984.
2. История и теория атеизма .- Отв. ред. М.П. Новиков.- М.: Мисль, 1987.
3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А.- Релігієзнавство.- К. : Наукова лумка, 1998.
4. Кулаков А.Е. Религии мира – М. : АСТ, 1997.
5. Основы религиоведения / Под ред. Яблокова И.Н.- М.: Высшая школа, 1998.
6. Радугин А.А. Введение в религиоведение – М.: Изд-во Центр, 2000.
7. Релігієзнавство / За ред. Бублика С.А. – К. : Юрінком інтер, 1999.