 |
|
Характеристика споживачів електроенергії на гірничих підприємствах.
Гірничі підприємства можна розділити на дві основні групи:
1. Підприємства з підземним видобутком корисних копалин (шахти).
2. Підприємства з відкритим видобутком корисних копалин (кар'єри).
Незважаючи на всю різноманітність гірничо-геологічних умов і прийнятих систем розробок у підприємств кожної із зазначених груп є багато однотипного електромеханічного устаткування.
На шахтах усіх споживачів електроенергії можна розділити на споживачів, які розташовані на поверхні, та споживачів що знаходяться у підземних виробітках.
На поверхні розташовані найбільш потужні споживачі – підйомні установки, потужність приводів яких досягає 5000кВт і більш, вентилятори головного провітрювання, як правило, із синхронними двигунами, потужністю до 3600кВт, компресори (також із синхронними двигунами) потужністю до 5000кВт. Ці приймачі одержують живлення від мережі напругою 6÷10кВ. На поверхні перебувають також механізми технологічного комплексу або збагачувальної фабрики, механічні майстерні, котельня, протипожежні насоси і т.д. Ці приймачі одержують живлення від знижувальних трансформаторів 6/0,4кВ або 10/0,4кВ, які встановлені у головній понижувальній підстанції (ГПП) або в трансформаторних пунктах (ТП) на поверхні.
У камерах приствольного двору шахти встановлюють насоси водовідливу, двигуни яких одержують електроенергію від центральної підземної підстанції (ЦПП), перетворювальні підстанції для живлення електровозної відкатки й ряд інших приймачів.
На видобувних і підготовчих ділянках шахт є велика кількість різних машин і механізмів; на вугільних шахтах з пологим падінням пластів – це комбайни, вугільні комплекси, конвеєри і т.д. Вони одержують живлення від підстанцій, розташованих на ділянці напругою 380 або 660В с тенденцією поступового переходу на 660В и навіть 1140В. Одинична потужність електродвигунів від 1кВт (електросвердло) до 150кВт (комбайни); вугільні комплекси мають сумарну потужність до 200кВт. На шахтах із крутим падінням пластів на очисних роботах застосовують пневматичні відбійні молотки.
Видобуткові ділянки залізорудних шахт менш насичені електрифікованими механізмами, ніж вугільні з пологим падінням пластів, тому що буріння шпурів проводиться в основному пневматичним інструментом. У шахтах на видобувних ділянках застосовують скреперні лебідки, електробури, вентилятори часткового провітрювання. Усі приймачі на ділянці мають номінальна напруга 380В.
На сучасних відкритих роботах застосовують потужні машини й комплекси. Сумарна потужність електродвигунів екскаватора досягає 8000кВт, відвального моста – 5000кВт. Комплекс роторного екскаватора, включаючи конвеєри і відвалоутворювач, має сумарну потужність електродвигунів порядку 12000кВт. На зазначені приймачі подається напруга 10кВ. Крім згаданих механізмів, на відкритих роботах застосовують бурові верстати, насоси для відкачки дощових і підґрунтових вод.
На гірничозбагачувальних комбінатах, крім видобутку корисних копалин; проводяться дроблення, здрібнювання, збагачення й агломерація руд. Найбільш потужними споживачами електричної енергії є дробарки, млини, ексгаустери, одинична потужність яких досягає 2000÷2500кВт.
Електроспоживання гірничих підприємств залежить від багатьох факторів: глибини залягання, багатоводності, газоносності, системи розробок, ступені механізації.
На збагачення руди, включаючи попередній цикл (дроблення й подрібнювання), витрачається 30÷35кВт г/т, а на агломерацію – 15кВт г/т.
Гірнича промисловість є одним з найбільших споживачів електричної енергії.