 |
|
Спільні підприємства
Необхідно відрізняти спільне підприємство (СП) від міжфірменої угоди або інших видів співробітництва, що не ведуть до створення окремої ділової економічної організації.
СП можуть приймати дві форми: акціонерну або договірну. В акціонерних СП кожний партнер володіє визначеною часткою акціонерного капіталу. Як правило, право власності поділяється між учасниками шляхом більш-менш рівного розподілу акцій і без абсолютного панування який-небудь зі сторін.
У договірних спільних підприємствах сторони не створюють нову компанію спільного володіння для здійснення спільної діяльності й не здійснюють перерозподілу між собою акцій існуючої корпорації. Внутрішні правові відносини між сторонами, а також між сторонами - учасниками СП і третіми сторонами будуються і регулюються на договірній основі.
Часто для цієї форми СП використовується поняття міжфірменої угоди, що визначається як "офіційна або неофіційна угода між двома або декількома фірмами, що передбачає визначений ступінь співробітництва між ними й участь в акціонерному капіталі або створення нових фірм, а також угода, що не передбачає участі в акціонерному капіталі".
Наразі виділяють наступні заходи, що сприяють створенню спільних підприємств:
o скорочення обсягу капітальних витрат і ризику при створенні нових потужностей;
o проникнення на конкретний географічний ринок;
o вступ у нову сферу діяльності;
o придбання виробничої бази або джерел сировини;
o розширення діючих виробничих ліній;
o придбання нових каналів реалізації товарів або послуг;
o підвищення ефективності існуючого маркетингу;
o можливість уникнути циклічної або сезонної нестабільності;
o можливість за допомогою партнерів по СП знизити витрати виробництва.
Франчайзна система
Велику роль у кооперації між великими і дрібними фірмами, особливо в сфері послуг, грає система франчайзних договірних відносин - гібридна форма великого і дрібного підприємництва.
Франчайза являє собою угоду великих корпорацій із дрібними фірмами або окремими бізнесменами, виробничими або функціонально-операційними компаніями. Відповідно до франчайзної угоди франчайзер (зазвичай велика батьківська компанія) зобов'язується постачати дрібній фірмі або бізнесмену, що діють у рамках обговореної території, свої товарами, рекламні послуги, відпрацьовані технології бізнесу. За це фірма (франчайзі) зобов'язується надати компанії (франчайзеру) послуги в області менеджменту і маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати в цю компанію якусь частину свого капіталу. Франчайзи зобов'язується мати ділові контакти винятково з компанією-франчайзером, а також вести бізнес відповідно до її розпоряджень.
Франчайзер - велика фірма (торговельна або промислова), яка надає право дрібному приватнику вести справу в диктованій угоді формі, протягом певного часу, у спеціально вказаному місці. Для фірми - це один із способів розширити зону свого впливу на ринку, зменшити господарський ризик.
Франчайзі - дрібний підприємець, який відкриває свою справу під керівництвом франчайзеру. У США за франчайзі працюють ресторани, закусочні, бухгалтерські й податкові служби, юридичні центри, секретаріати, бюро доставок, оцінювачі, автосервіс, продуктові й бакалійні магазини тощо.