 |
|
Правові заходи охорони атмосферного повітря.
Одним із основних напрямів діяльності Української держави у сфері охорони атмосферного повітря є здійснення комплексу заходів з метою запобігання його забрудненню. І тут чи не найважливішу роль відіграють спеціальні стандарти і нормативи та контроль за їх дотриманням.
Законом України «Про охорону атмосферного повітря» передбачається, що стандартизація і нормування у цій галузі проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог його охорони від забруднення та забезпечення екологічної безпеки.
Основним результатом діяльності щодо стандартизації у сфері охорони атмосферного повітря є затвердження спеціальних стандартів1.
Насправді дотепер не розроблено стандарту чистого атмосферного повітря. Стандарт якості атмосферного повітря, утворений під час взаємодії всіх елементів і явищ природи протягом тривалого часу, до якого пристосована людина та інші живі організми, встановлений не людиною, а самою природою. Для теорії та практики правової охорони атмосферного повітря має принципове значення кількість допустимих у повітрі домішок у певних концентраціях2.
Нормування атмосферного повітря є основним напрямом його охорони в багатьох країнах. Тому у цій сфері існують такі нормативи:
— нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
— нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
— технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин;
•"Стандарти — це документи, розроблені та затверджені уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим / Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 p. № 2408-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 31. - Ст. 145.
— нормативи граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
— нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел.
Чи не найпомітнішу роль серед них відіграють нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря1. Вони встановлюються з метою оцінки стану забруднення атмосферного повітря та включають нормативи якості атмосферного повітря і граничнодопустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.
З метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря встановлюються нормативи граничнодопустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин стаціонарних джерел. Порядок розроблення та затвердження цих нормативів урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р.2. На виконання цієї постанови Мінприроди ухвалено нормативи ГДВ забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел3. Вони встановлюються на одиницю маси за одиницю часу, а також на одиницю продукції чи сировини.
Норматив ГДВ забруднюючої речовини зі стаціонарного джерела на одиницю маси за одиницю часу встановлюється для певної фактичної масової швидкості у технологічному процесі.
Норматив ГДВ забруднюючої речовини зі стаціонарного джерела на одиницю продукції чи сировини визначається як відношення кількості забруднюючої речовини, що викидається в атмосферне повітря, до обсягу продукції підприємства або використаної ним сировини.
Нормативи ГДВ забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел підлягають перегляду не рідше ніж один раз на 10 років. Підставою для такого перегляду є: необхідність запобігання або зведення до мінімуму загального впливу на навколишнє природне середовище викидів забруднюючих речовин; наявність можливостей для зменшення викидів забруднюючих речовин та розроблення нових технологічних процесів з урахуванням економічної доцільності такого зменшення, технічного стану обладнання, газоочисних установок; зміни у національному законодавстві та законодавстві Європейського Союзу щодо обмеження викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел.
Серед інших нормативів необхідно відзначити технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин. До них належать поточні технологічні нормативи — для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів, а також перспективні технологічні нормативи — для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання. Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин визначаються у місці їх виходу.
Важливе значення мають нормативи граничнодопустимих рівнів (ГДР) впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел на атмосферне повітря, які встановлюються для кожного стаціонарного джерела за всіма створюваними ними видами фізичних і біологічних факторів. Ці нормативи визначають рівень, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у певному районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря. Розроблення нормативів здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб'єктами господарської діяльності за власні кошти. Перегляд встановлених нормативів може проводитися у разі зміни обсягів або технології виробництва.
Порядок розроблення і затвердження таких нормативів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р.1.
Крім названих нормативів для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел. Вони розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності. Нормативи можуть бути переглянуті за необхідності зменшення вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, а також зміни у національному законодавстві та законодавстві Європейського Союзу. У цьому випадку нормативи підлягають перегляду протягом календарного року.