Здавалка
Главная | Обратная связь

Чи могла б земельна ділянка перейти у спадщину до іноземного громадянина, якщо б вона належала спадкодавцеві на праві приватної власності?



Відповідно до положень ст.1225 ЦК України право власності на земельну ді- лянку переходить до спадкоємців, в коло яких входить і іноземний громадянин, на загальних підставах, із збереженням її цільового при- значення. У випадку, коли іноземна особа спадкує нерухоме майно, то до неї перехо- дить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене. Але у зв’язку з тим, що право заповідача на призначення спадкоємців не обмежене, то іс- нують випадки, коли до складу спадщини, спадкоємцем якої має стати іноземець вхо- дить право на володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. В тако- му випадку іноземний громадянин- спадкоємець приймає спадщину відповідно о описаної вище процедури і стає власником даної земельної ділянки, але протягом року така земля підлягає відчуженню. Тобто, іно- земець повинен її продати, подарувати або обміняти особі, яка володіє належною земе- льною правоздатністю (наприклад, громадя- нину України). Термін, в який повинна бути відчужена земельна ділянка сільськогоспо- дарського призначення, починається з дня прийняття спадщини, якщо протягом встано- вленого строку ці вимоги не виконані, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. У такий спосіб законодавець здійснює забезпечення інтересів держави.

З вищезазначеного видно, що іноземні громадяни мають право та можливості спад- кувати на території України нерухоме майно, що безумовно є для них майновим надбан- ням. Складність полягає лише у тому, який саме об'єкт нерухомості спадкується. Якщо мова йде про будинки, споруди та іншу ана- логічну нерухомість, крім землі, то до права власності іноземних громадян на зазначені об’єкти, які розташовуються на території України, не застосовується жодних обмежень. Тобто, спадкування такого роду майна здійс- нюється на загальних підставах, які є спіль- ними як для українських, так і іноземних гро- мадян. Що ж стосується земельної ділянки, то тут ситуація дещо інша, іноземець має право спадкувати землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення. Але у цьому випадку щодо іноземців діють певні обмеження, а саме: іноземець має право спадкувати земельну ділянку несільськогос- подарського призначення лише в межах насе- лених пунктів, а також за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухо- мого майна, що належать йому на праві при- ватної власності. Тобто, мова йде не про всі землі несільськогосподарського призначення, а лише про ті, на яких розташовані об’єкти нерухомості, що безпосередньо пов’язані з землею та перебувають у приватній власності іноземця. Якщо іноземний громадянин успад- кує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то повинен буде протягом року ї відчужити. Зазначені обмеження не можна назвати ані надбанням, ані втратою, адже іно- земний спадкоємець не позбавляється права спадкувати земельну ділянку , а лише зазнає обмежень стосовно права власності на зазна- чене нерухоме майно. Доречно зауважити, що цивільне законодавство нашої країни не прос- то позбавляє іноземного власника права влас- ності на сільськогосподарську землею, а на- дає йому можливість самостійно її відчужити, натомість отримавши матеріальну винагоро- ду, що свого роду є альтернативним надбан- ням.

 

ЦКУ

Стаття 1225.Спадкування права на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

 

Наступний момент, на який слід звернути особливу увагу: із положення п. 4 ст. 81, п. 4 ст. 82 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину нерезидентами (тобто іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами), підлягають відчуженню протягом року. Здається, що оскільки право власності у спадкоємця нерухомого майна виникає з моменту його державної реєстрації, то й рік слід обчислювати саме з моменту набуття права власності (тобто держреєстрації). При цьому це положення не означає заборону успадкувати земельну ділянку названої категорії іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами. Виходячи з юридичної логіки, у випадку прийняття спадщини нерезидентами нотаріус у встановлені строки повинен видати їм свідоцтво про право на спадщину, включивши до нього й земельну ділянку. З цим свідоцтвом іноземні особи звертаються до органів державної реєстрації прав на землю із заявою про отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку. Але ж не секрет, що відомі випадки відмови органів державної реєстрації прав на землю у видачі держактів іноземцям, посилаючись на іншу норму ЗКУ — на ч. 4 ст. 22 ЗКУ, у якій зазначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть бути надані у власність іноземних громадян, іноземних юридичних осіб, апатридів й іноземних держав. Отже, маємо справу з колізією, бо ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗКУ надають право спадкування таких земель іноземцями, тому й відмова органів державної реєстрації прав на землю підлягає оскарженню.

Але не слід забувати, що отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку, нерезидент зобов’язаний відчужити цю земельну ділянку протягом одного року. Причому невiдчуження таких земель у встановлений строк згідно з п. «е» ст. 140, п. «д» ч. 1 ст. 143 та ст. 145 ЗКУ є підставою для примусового припинення права власності на землю, що здійснюється за позовом органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку. Недодержання цього згідно з п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» є підставою для визнання рішення цього органу й виданих державних актів недійсними.

Якщо нерезидент спробує відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року, то він матиме ще одну перепону — мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

 

 

Земельна ділянка разом із будівлею

Відповідно до положень ст. 1225 ЦКУ до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом. При цьому в п. 10 своєї Постанови «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7 Пленум ВСУ роз’яснив, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, у межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. Коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно й на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту. За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним, то з урахуванням цього порядку.

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Іще один момент, на якому зосередив увагу Пленум ВСУ в згаданій Постанові, — якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (ч. 6 ст. 376 ЦКУ). До спадкоємців, які прийняли спадщину, у випадку знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення й приведення земельної ділянки до попереднього стану (ч.ч. 4 , 7 ст. 376 ЦКУ).

 

Задача 10.

В 2006 р. в порядку приватизації подружжям Петрик було отримано земельну ділянку для дачного будівництва поблизу р. Тиса на праві спільної сумісної власності. За результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства інспектор державної екологічної інспекції в м. Рахів Закарпатської області звернувся з позовом до суду, в якому просив припинити їх право власності на земельну ділянку, оскільки подружжя так і не приступило до її використання за цільовим призначенням, не сплачувало земельного податку протягом 8 місяців. Крім того, було виявлено влаштоване звалище побутового сміття.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.