 |
|
Основні компоненти ландшафту
До основних компонентів ландшафту перш за все слідує віднести рельєф.
Пластика рельєфу є основним елементом, який характеризує майбутній напрям в дизайні малого саду. Існуючий рельєф не завжди може задовольняти потреби проектувальника, тому при необхідності його можна видозмінити, використовуючи штучні форми.
Перетворення може носити частковий характер або рельєф створюють штучно. У першому випадку рельєф трохи підправляють, не порушуючи його природних ліній. Горбам, терасам, укосам додають виразніший, плавніший або, навпаки, різко обкреслений профіль. У другому випадку його повністю видо-змінюють, перетворюючи горбисту ділянку в рівнинну і навпаки.
Особливу естетичну цінність мають ділянки з вираженим горбистим рельєфом. Це дозволяє створити видові або оглядові майданчики, замаскувати небажані об'єкти або непривабливу господарську зону, огорожу, приховати межі території, організувати лінію маршруту в потрібному напрямі і т.д.
Художні достоїнства горбистого рельєфу, його пластика виявляються і підкреслюються грою світла і тіні.
Наявність горизонтальних площин в різних рівнях дозволяє розділити ділянку на окремі функціональні зони, відокремивши їх між собою підпірними стінками або просто розділити зони горбами. Такі штучні перетворення рельєфу одержали назву «геопластика».
За допомогою насипного ґрунту можна виконати різноманітні форми рельєфу (рис. 3.1 [8]).
Проте в невеликому за площею саду не завжди виникає необхідність і можливість повністю перетворювати існуючий рельєф. Найчастіше мова йде про часткові перетворення, які можуть бути викликані розміщенням вийнятого з котловану ґрунту або засипкою поглиблень, що викликають заболоченість території ділянки.
| а б в г |  
|
а – використання геометрично правильних форм; б – формування закритих, напіввідкритих і роздроблених просторів; в – створення складних об'ємно-просторо-вих композицій; г – створення ігрових лабіринтів і перетнутого рельєфу
Рисунок 3.1 – Форми рельєфу, що можна виконати з насипного ґрунту
За допомогою вийнятого з котловану ґрунту можна сформувати одну або декілька невеликих терас, влаштувавши їх поряд з огорожею або будівлею. На терасах, окрім майданчиків, можна створювати декоративні композиції з трав, квітів і чагарників.
Такі декоративні композиції дуже добре є видимими, маючи в цьому велику перевагу перед рівнинною ділянкою.
Укоси терас можна закріпити висадкою ґрунтопокривних або злакових рослин з сильною кореневою системою. Проте привабливіше виглядають тераси з підпірними стінами, які можна виконати з різних матеріалів: каменя, цегли, колод, бетонних блоків і т.д. Найбільш декоративні підпірні стіни, що складені методом сухої кладки. Такий вид кладки дає можливість додатково висаджувати ампельні рослини, що значно прикрасить загальний вид стінок і сад в цілому (с. 80-82 [1]).
Але слід також враховувати і деякі недоліки в створені різних пагорбів. По-перше треба мати на увазі, що для повного укладання ґрунту необхідний деякий час, тому з висаджуванням більшості рослин треба почекати.
По-друге, схили пагорбів мають різну орієнтацію по сторонах горизонту, тому підбирати рослини необхідно за умови їх відношення до сонячних променів. Крім цього треба враховувати, що на пагорбах волога вивітрюється швидше, ніж на рівній ділянці, тому рослини будуть відчувати постійний недолік у волозі.
Приклади геопластики і посадки рослин приведені на рис. 3.2 [8]:
а б
| в г
|
а – створення різних рівнів між рослинністю і пішохідною доріжкою; б – поєд-нання і заглиблення рослинного рівня по відношенню до загального рівня ділянки; в – підйом посадок по відношенню до загального рівня ділянки; г – створення природ-ного ландшафту на штучному рельєфі
Рисунок 3.2 – Взаємозв'язок штучного рельєфу з посадками
Важливим компонентом для штучного перетворення рельєфу є природне каміння, яке може використовуватися в устрої підпірних стін, сходин, і присут-ність якого на ділянці навіть з незначним перепадом рельєфу, допомагає зроби-ти її виразнішою.
Не менш цікаве його використання як самостійного елементу в дизайні малого саду, де камені можуть бути одним з головних елементів або ж допов-нювати квітково-декоративні устрої.
Альпінетуми ботанічних садів з їх цікавим устроєм і яскравими фарбами квіток альпійських рослин зробили істотний вплив на декоративне садівництво і поступово «альпійський сад» перекочував за межі ботанічних садів в звичайні парки і сади, спочатку у вигляді окремих фрагментів, а потім у вигляді спеціаль-них ландшафтів альпійського типу. Але створення садового «альпійського ланд-шафту» на рівному місці більшою частиною мало доцільно, тому при бажані удаються до створення штучних височин.
При створенні альпійських ландшафтів в садах камінь, як і в природних умовах, повинен складати найбільш важливий елемент. Саме завдяки наявнос-сті каменя тут з'являється можливість вирощувати значну кількість красиво-квітучих «альпійців», культура яких за звичайних умов вирощування була б дуже скрутна.
Для успішного вирощування альпійських рослин необхідні в першу чергу: гарний дренаж, постійна вологість ґрунту, підвищена вологість повітря і рихлий, багатий гумусом ґрунт. Камені і гравій надають значну допомогу в створенні цих умов. Вони забезпечують кращий дренаж і сприяють збереженню постійної вологості в ґрунті, що знаходиться під каменями і між ними. Коріння альпійських рослин чіпляються за камені, у пошуках вологи проникають під них і знаходять собі якнайкращий розвиток саме в цих місцях.
Камінь не тільки створює кращі умови для зростання рослин, але і сам по собі є найбільш характерним і надзвичайно декоративним елементом ландшаф-ту. Деякі камені і їх природні комплекси по своєму кольору, структурі і оригі-нальності форми настільки красиві, що служать такою ж прикрасою ландшаф-ту, як і декоративні рослини.
Значний внесок у використання природних каменів в пейзажних садах і створенні теорії композиції внесли майстри японського садово-паркового мис-тецтва.
В японському мистецтві є характерним, що для урівноваження композиції з каменів, головний і допоміжний камені знаходяться в стоячому положенні і розташовані поряд, а горизонтальний і додаткові – по сторонах на деякій відстані [7].
Для створення кам'яних композицій саду рекомендується п'ять основних каменів (рис. 3.3 [7]):
а б в г д
а – широкий; б – високий; в – плаский; г – що гілкується; д - що спирається
Рисунок 3.3 – Основні типи каменів
Дуже виразні ті групи каменів, які складені за принципом гармонії або контрасту, створюючи закінчену композицію, що добре вписується в навко-лишній ландшафт. Вони можуть бути згруповані по-різному, створюючи при цьому від 8 до 10 композицій (рис. 3.4 [7]):
| А) | 
|
| Застосування: а – для вершини або схилу горба; б, г – для горбів або на березі біля води; в, є, з – при будь-якому рельєфі; д, і – на березі біля води; ж – на вершинах або схилах і під деревами; к – у поєднанні з деревами і рослинами |
Б)
Застосування: а, б, з – при любому рельєфі; в – на схилах біля водопаду; г – на схилах горбів; д – при виді із-за горба; є – вздовж крутої дороги, на острові; ж – біля підніжжя горбів, на острові
Рисунок 3.4 – Композиции з двох (А) і трьох каменів (Б)
Особлива увага приділяється формам і пропорціям каменів, які визнача-ють породи дерев і розмір малих форм, розміщених в саду (рис. 3.5).
Рисунок 3.5 – Композиції, що мають дуже живописний вигляд і які можна скласти з п'яти основних каменів під деревами [7]
Кращим матеріалом для каменистого саду є найбільш крупні камені твер-дих гірських порід – граніту, пісковику, вапняку. Туф, що також застосовується у великій кількості для оформлення альпінетумів менш придатний для цих ці-лей, чим граніт або вапняк. Порожнечі туфу сильно сприяють його вивітрюва-нню і дають притулок численним важко винищуваним смітним рослинам. Але в будь-якому випадку бажано використовувати місцевий матеріал.
Хоча камінь в альпійському ландшафті грає важливу роль, він не повинен бути головним елементом. У всякому садовому ландшафті головним елементом повинні бути рослини і тільки на крутих схилах, де камені найбільш живописні, рослинність може поступитися їм.
Серед основних компонентів ландшафту значну роль також мають водойми. Присутність водойми, природної або штучної, на будь-якій ділянці тільки покращує мікрокліматичні умови, придає їй більш природний вигляд.
Класифікація водойм, засоби їх влаштування наведені дуже змістовно в конспекті лекцій (с. 87-102 [1]), тому в методичних вказівках не будуть роз-глядатися.
4 Вибір елементів, що заповнюють сад
Декоративне оформлення ділянки може бути різноманітним, але ділянка не придбає індивідуальність і не знайде закінчену зовнішність, якщо не скористатися в її оформленні декоративними елементами: садовими доріжками, живоплотами, освітлювальними ліхтарями, садовою меблюю і т.д.
Зміст і зовнішність зелених просторів доповнять різні споруди, які називають малими архітектурними формами.
Малі архітектурні форми – це невеликі споруди, що встановлюються в саду у функціональних і естетичних цілях. До них відносяться перголы, арки, шпалери, альтанки, бельведери і ін. (с. 102-116 [1]). Поєднувати між собою ці різноманітні форми необхідно тільки за умови грамотного підходу.
Ці елементи оформлення повинні сприяти досягненню єдності всієї архітектурної композиції і об'єднуватися загальним стилем. Правильна розстановка їх на ділянці дозволить розділити територію на зони.
Як елементи оформлення, підходять споруди і конструкції з природного матеріалу – дерева і каменя, наприклад розпиляні стовбури у вигляді пеньків, лежачий на землі злегка оброблений стовбур дерева, валун на газоні або лужку і т.д.
1 – тераса; 2 – куток з овочевими рослинами і ягідними чагарниками; 3 –дитяча площадка з пісочницею і курінцем; 4 – плакуча береза, навколо якої побудована лава; 5 – газон; 6 – куточок відпочинку; 7 – садова лава; 8 – патіо
Рисунок 4.1 – Приклад застосування декоративних елементів для устрою території саду
5 Вибір деревно-чагарникових рослин і їх угрупування
Дерева – найбільш могутні і ефектні представники рослинного миру. Вони настільки своєрідні, що додають характер цілим природним видам або навіть всій місцевості, підкреслюючи красу інших предметів, будівель і споруд, водних просторів, скульптур, з якими вони граничать.
Завдання садового мистецтва полягає в тому, щоб показати красу росли-нного матеріалу, знайшовши для нього відповідне місце, краще поєднання і поставивши його в найбільш вигідні умови зростання і обрамлення.
При композиції необхідно враховувати красу окремого дерева і красу всього ландшафту. Кожна композиція повинна бути в масштабі з іншими рослинами і рослинними групами, а головне в хорошій пропорції в цілому із загальною ландшафтною схемою.
При створенні плану садових ландшафтів, з самого початку, необхідно визначити площі для розташування композицій різного призначення. На цьому етапі створюється загальний план окремих ділянок; виділяються відкриті площі і площі, що заповнюються рослинами. Особлива увага при цьому повинна бути звернена також на розміри рослин і займану ними площу. Необхідно знати потенційні можливості дерев, чагарників і квітів, і добре продумати скелетну форму самого устрою.
Дерева і чагарники підрозділяються на групи: хвойні,листяні вічнозе-лені і листопадні. Кожна з цих груп має своє призначення в устрої.
Серед великої різноманітності рослин, вживаних в зеленому будівництві, особливе місце займають дерева і чагарники хвойних порід – сосни, ялини, яли-ця і т.д. Вони цінуються як рослини, що володіють високими декоративними властивостями. Завдяки темно-зеленому або сріблястому забарвленню хвої, строгій формі крон, стрункості стовбура, красивій текстурі кори, довговічності, крупним розмірам хвойні породи є прикрасою міст і населених пунктів. Хвойні краще за листяні породи очищають повітря від пилу і відрізняються високими фітонцидними властивостями. У зв'язку з цим стає очевидною важливість під-бору відповідного асортименту хвойних рослин при озелененні міст, територій навколо будівель, зон відпочинку і т. д. Хвойні найбільш зручні там, де потрібний темний штрих в композиції пейзажу, але зібрані в масі, хвойні додають композиції суворий колорит.
Вічнозелені дерева і чагарники – ялівець, самшит, магонія та ін. – також дають сильний ефект протягом всього року.
Листопадні листяні дерева і чагарники складають художній контраст з темно-зеленими хвойними деревами. Навіть найсвітліші з вічнозелених хвой-них дерев виглядають майже чорно-зеленими унаслідок того, що їх щільна хвоя поглинає велику кількість світла. Листяні листопадні дерева, навпаки, володі-ють великою відбиваністю, тому виглядають завжди світлішими.
Високі чагарники, створюючи візуальну перешкоду на рівні очей, як не дивно, сприяють тому, що сад "стає більше", психологічно сприймається просторішим, ніж він є насправді. Ділячи простір саду на "кімнати", чагарники, зростаючі групами або у вигляді огорожі, створюють відчуття комфорту.
Насправді їх роль у формуванні сприятливого, як фізичного, так і психологічного мікроклімату в саду дуже важлива: вони пом'якшують пориви вітру, підтримують певний рівень вологості повітря; декорують огорожі, стіни, невиразні споруди; є притулком садових птахів - і, нарешті, радують око листям і цвітінням.
Та слід пам’ятати, що велика кількість різноманітних, особливо екзоти-них рослин не може зробити сад красивим, тобто, надмірна насиченість рідкіс-ними деревами і чагарниками створює різнобій і строкатість.
Композиція зелених насаджень повинна бути проста, розумна, заснована на строгому дотриманні гармонічної і біологічної єдності в підборі рослин (рис. 5.1 і 5.2).
а – з двох; б – з трьох; в – з чотирьох; г – з п’яти видів
Рисунок 5.1 – Приклади силуетів малих деревних груп змішаного видового складу
Більшість композицій повинна створювати настрій спокою. Акцент конт-растом слід використовувати дуже обережно і лише тоді, коли виникає небез-пека монотонності.
| |
| Рисунок 5.2 – Приклади силуетів крупних деревних груп змішаного видового складу |
Рекомендації по підбору дерев можна звести до наступних положень:
1) основні породи дерев слід вибирати і групувати по висоті, текстурі, формі і відповідно до їх екологічних вимог;
2) листопадні дерева слід використовувати як підлеглі вічнозеленим, щоб підкреслити сезонні зміни в забарвленні;
3) вибирати групи дерев і окремі екземпляри, які повинні служити акцен-том для загальної композиції; при цьому треба дуже обережно використовувати дерева з оригінальною зовнішністю;
4) вибрані дерева повинні відповідати розміру і масштабу композиції;
5) крона дерева, що стоїть окремо, не повинна розповсюджуватися на сферу впливу крони іншого дерева;
6) необхідно знати терміни, коли дерево увійде в період свого повного розвитку;
7) погоджувати тривалість життя дерев, що входять в певну композицію;
8) не застосовувати багато видів в одній композиції. Група з одного-двух видів виглядає найефектніше (закон простоти);
9) у композиції повинен домінувати один вид, а останні повинні бути йому підпорядковані (закон домінування);
10) дерева, що входять до композиції повинні гармонувати, тобто мати схожість в кольорі, формі, текстурі (закон гармонії);
11) місце, що відведено для рослин, повинно відповідати їх вимогам, а потреби рослин різних видів в композиції не повинні бути антагоністичними.
Чагарникові групи.Чагарники можуть утворювати чисті групи з одного виду, що створюють в пейзажі колірну пляму певного забарвлення, і змішані групи, що складаються з декількох видів і створюють в пейзажі пляму з декіль-кох забарвлень.
Чисті групи красивоквітучих чагарників переважно вимагають пев-ного фону, на якому б декоративність їх цвітіння виявилася найяскравіше. Та-ким фоном зазвичай є деревні насадження, газон, трельяжі, стіни будівель. Деревні насадження, призначені служити фоном для красивоквітучих чагарни-ків, повинні бути узгоджені з чагарниками в кольорі, текстурі і формі.
Приклади:
- група бузків на фоні березових насаджень. Гармонує білим забарвлен-ням квіток з білою корою беріз, схожістю ажурної текстури і живописністю крони;
- група шипшини на фоні беріз. Гармонує рожевим забарвленням квіток з білим забарвленням кори беріз;
- група жимолостей на фоні беріз. Гармонує забарвленням білих і роже-вих квіток з білою корою беріз;
- група калини на фоні кленів. Гармонує білими із зеленуватим відтінком квітками і текстурою листя з текстурою листя клена;
- група калини на фоні лип. На темному фоні лип яскраво виділяються білі квітки калини і червоні плоди, а розрізне листя калини підкреслюється темною щільною зеленню округлого листя липи.
У цих групах для отримання сильнішого барвистого ефекту використову-ються також красивоквітучі трав'янисті багаторічні рослини.
Приклади:
- бузок і деревовидні півонії. Обидва види мають квітки однакових забарвлень – білі, бузкові, рожеві. Добре співпадають за часом цвітіння, що значно збільшує барвистість всієї композиції. Бузок в домінуючій кількості, півонії в доповненні;
- бузок китайський і таволга Вангутта. Хороше поєднання рясних роже-вих квіток бузку китайською з масою білих квіток таволги;
- слива Піссарда і мигдаль низький (бобовник). Одночасне цвітіння і гар-монія між червоним листям сливи і рожевими квітками мигдалю;
- слива Піссарда і барбарис червонолистий. Гармонійне поєднання черво-ного листя у обох видів;
- екзохорда і айва японська. Квітнуть одночасно. Яскраво-червоні квітки айви японської добре виділяються на фоні маси білих квіток екзохорди;
- таволга Вангутта і глід однопестичний махровий. Гармонійне поєднання рожевих махрових квіток глоду і білої маси квіток таволги;
- таволга Дугласа і таволга японська. Утворюють контраст у формі роже-вих суцвіть – колосовидних у таволги Дугласа і парасольковидних у таволги японської. Таволга японська як низькоросла повинна бути на передньому плані;
- бузок і будлея очереднолиста. Поєднання білих квіток бузку з ліловими квітками будлеї;
- група калини на фоні горобини звичайної. Добре поєднуються і плоди і квіти;
- група калини на фоні берези. Добре поєднуються листя і плоди;
- група калини на фоні ялин. Темний фон ялин яскраво підкреслює білі квітки і червоні ягоди калини;
- група дерена на фоні ялин і ялиць. Жовті квітки дерена яскраво виділя-ються на фоні хвойних;
- група таволги гострозубчатої на фоні яблунь Недзведзського і пурпур-ної;
- група таволги японської на фоні липи сріблястої. Добре узгоджуються рожеві квітки таволги з сріблястим листям липи;
- група півоній деревовидних з каштаном. Добре узгоджуються за часом цвітіння, гармонії забарвлення квіток і текстури листя.
Змішані групи красивоквітучих чагарників формуються краще всього з двох-трьох видів чагарників, причому один з цих видів повинен домі-нувати, а останні його доповнювати. Для утворення групи підбираються росли-ни або з одночасним цвітінням для утворення барвистої плями в певному сезо-ні, або з цвітінням в різні періоди вегетації для підтримки в групі кольору в різні періоди.
Групи одночасно квітучих формуються з декількох видів рослин, цвітіння яких співпадає і квітки яких поєднуються між собою за принципом гармонії або контрасту:
- гортензія деревовидна і клематис Жакмана. Білі квітки гортензії служать фоном для бузкових квіток клематиса;
- «Золотий дощ» і люпин багаторічний. Гармонують жовті звисаючі гро-ни золотого дощу і колосовидні суцвіття люпину, що підіймаються вгору;
- калина «Сніжна куля» і червоні ранні півонії. Гармонують форма квіток півонії з суцвіттям калини і контрастують по забарвленню квіток.
Групи постійно квітучих компонуються з видів, цвітіння яких слідує одне за іншим. Не дивлячись на принадну назву, постійно квітучі групи часто вигля-дають біднішими, ніж групи одночасно квітучих. Цвітіння більшості видів ча-гарників продовжується не більше двох тижнів. Для того, щоб отримати колір в групі хоч б чотири рази в сезон, група повинна включати чотири види чагарни-ків. Таким чином, на кожен вид дістанеться чверть території, відведеної для групи, внаслідок чого зменшується маса кольору, а отже, і декоративний ефект. Краще всього постійно квітучі групи чагарників компонувати за родовим прин-ципом, тобто складати з різних видів одного і того ж роду. Такі групи хоча і не квітнутимуть впродовж всього сезону, але значно продовжать цвітіння роду завдяки підбору рано- і пізноквітучих видів. Крім того, всі види одного і того ж роду мають схожість в облиственині, будові куща і квіток, і тому гармонують між собою.
Приклади змішаних груп з одного роду (порядок назв йде від рано- до піз-ноквітучих):
- група форзицій (загальне цвітіння 20-25 днів). Форзиції: Жіральда, серед-ня, поникла, європейська;
- група таволг (загальне цвітіння 60 днів). Таволги: гострозубчата, Вангу-тта, середня, сливолиста (весняні), японська, Вільсона, Бумальда, Сарджента, Більярда;
- група дейцій (загальне цвітіння 35 днів). Дейції: граціозна, дрібнолиста, Вільморена, елегантна, Лемуана, городчата;
- група бузку (видові) (загальне цвітіння 44 дні). Бузки: китайський, поник-лий, Вольфа, волосистий, угорський, амурський;
- група гортензій (загальне цвітіння 36–45 днів). Гортензії: сіра, садова, деревовидна, волотиста.
Приклади утворення ландшафтних груп приведені на рис. 5.3
3 1 3
4 5
| Варіант І: 1 – береза Юнга; 2 – ялина колю-ча, форма срібляста; 3 – береза боро-давчаста; 4 – ялівець козацький; 5 – газон. Варіант ІІ: 1 – горобина звичайна, форма плакуча; 2 – сосна кримська; 3 – береза бородавчаста; 4 – ялівець, що стелить-ся; 5 – газон |
1 1
2 1 1
3 2
4 3
| Варіант І: 1 – сосна кримська; 2 – форзиція звисаюча; 3 – мускарі; 4 – газон. Варіант ІІ: 1 – ялина сиза; 2 – мигдаль низь-кий; 3 – примула японська. Варіант ІІІ: 1 – псевдотсуга тисолиста; 2 – дейція Лемуана; 3 – флокс волотистий (червоний) |
Рисунок 5.3
Для вибору дерев і чагарників можна користуватися додатком А.
6 Створення квітників
Об'єднання декоративних рослин в єдиний композиційний ансамбль нази-вають ландшафтною композицією. Ландшафтним квітковим композиціям влас-тиві вільні контури, вільне розміщення в них рослин, використання квіткових і декоративних рослин з живописним габітусом куща.
У ландшафтні квіткові композиції входять елементи природного мікро-ландшафту – камені, валуни, невеликі водні устрої, декоративно-листяні росли-ни, трави і тому подібне. Доповнюються такі композиції і малими архітектур-ними формами.
Квіти висаджують тоді, коли основні роботи по впорядкуванню території проведені – прокладені доріжки, посаджені дерева, чагарники, закладено газон.
Важко знайти більш кольорове, яскраве, привабливе декоративне ріше-ння, ніж створення квітників.
По декоративних ознаках трав'янисті рослини можуть бути квітково-де-коративними(вирощуються ради квіток) і декоративно-листяними(з краси-вим листям оригінальної форми). До першої групи відносяться дуже багато рослин: півонії, флокси, дицентри, жоржини і ін., до другої – різноманітні сорти хост, деякі види очитку, роговики, кохії, всі види папоротей, а останнім часом широкого поширення набули дикорослі трави – ячмінь гривастий, дикорослі луки, ковила, а також деякі овочі.
В процесі проектування квітників неминуче доводиться стикатися з вирі-шенням ряду завдань: якими будуть колірна гамма, форма, підбір рослин для квітника, його розміщення, зміна вигляду протягом сезону і навіть кількість рослин. При цьому не слід забувати, що квітник – живе співтовариство, змінне як протягом сезону, так і від сезону до сезону, тому треба уважно ознайомити-ся з біологічними особливостями рослин, які будуть використовуватися для квітника: яка тривалість їх життя і час цвітіння; які максимальні розміри рослин в дорослому стані; якого кольору набуває листя восени; чи сумісні рослини, зростаючі поряд, і багато що інше.
Одна з головних вимог до підбору рослин – гармонія фарб. Квітник може бути строкатимз використанням контрастних квітів, або монохромним,складеним з різноманітних відтінків одного кольору – ніжного рожевого, теплого жовтого або нейтрального білого. Добре виглядають також квітники з декількох гармонуючих кольорів.
Щоб правильно вибрати колірну гаму необхідно звернутися до колірного спектру: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Найбільш гармонійні поєднання квітів, що стоять в спектрі через два кольори, – оранжевого з блакитним; жовтого з синім, зеленого з фіолетовим. Допустимі поєднання через один – червоного з жовтим, блакитного з фіолетовим. Зовсім не поєднуються кольори, що стоять в спектрі поряд, – червоний з оранжевим, синій з фіолетовим і так далі. Але на практиці рідко зустрічаються абсолютно чисті кольори, в забарвленні рослин багато перехідних відтінків.
У природі основний колір – зелений, це колір трави, листя. Він згладжує враження від дисгармонійного об'єднання кольорів, що не поєднуються один з одним. Є ще білий і сірий (сріблястий), які теж допомагають «примирити» ко-льори-антагоністи. Культури з білими квітами поєднуються з будь-якими тона-ми і відтінками садових рослин.
Складніше створити квітник, використовуючи три різні кольори або більш. Річ у тому, що різні кольори сприймаються людиною по-різному: черво-ний, оранжевий і жовтий навіть в невеликій кількості притягають погляд, і для досягнення певного ефекту досить всього декілька рослин. Приглушені, світлі відтінки – блакитні, рожеві, блідо-жовті, білі – сприймаються як фонові. Тому рослин з квітками пастельних тонів повинно бути дещо більше, інакше їх краса буде змащена яскравістю інших. У будь-якому випадку комбіновані квітники вимагають смаку і обережності в підборі рослин.
Нарівні з кольором велике значення мають висота рослини, величина і ажурність листя, форма і розмір суцвіть. Одні з часом утворюють квітковий ки-лим (флокс шилоподібний, живучка, роговик) або щільну подушку (очиток їд-кий, ломикамінь), інші – хащі (вербейник, комірник), щільний кущик (айстра альпійська, іриси, хоста, гравілат) або, навпаки, рихлий кущик (дицентра прек-расна, дзвіночки, монарда). А тюльпани, нарциси, гіацинти – рослини одностеб-леві.
Величина, будова суцвіть і квіток різних культур при вирощуванні їх в одному квітнику повинні гармонійно поєднуватися і доповнювати один одного. Не варто висаджувати рядом рослини з пишними і крупними квітками – це виглядає химерно. І в той же час висаджені поряд дрібноквіткові справляють враження однорідної маси, яка в квітнику недоречна.
Для вирішення питання, яка кількість рослин необхідна і достатня для за-повнення відведеного для нього місця, можна керуватися наступними даними: на 1 м2 площі квітника достатньо одного- трьох крупних і високорослих рос-лин, 5-7 середньорослих і компактних, 7-11 низькорослих, 30-50 ґрунтопокрив-них і компактних. Щоб квітник виглядав природно, в одну групу прийнято висаджувати непарну кількість рослин, причому розташовувати їх потрібно в шаховому порядку. У змішаних композиціях повинні бути два-три види або сорти, але не більше чотирьох.
При проектуванні складних квітників, що складаються із різних по висоті рослин, необхідно дотримуватися певного порядку: на задньому плані – високі рослини, далі – середньорослі і на третьому рівні (передній план) – низькорослі. Вільний простір на передньому плані заповнюється ґрунтопокривними.
Щоб квітник виглядав красиво при невеликій кількості одночасно квітучих рослин розташовувати його потрібно так, щоб лінія огляду проходила уздовж його довгої осі. На невеликих дачних ділянках його зручно розташувати уздовж доріжки, а доріжку при цьому зробити з невеликим плавним вигином.
Таким чином, при устрої квітників необхідно керуватися рядом правил:
- розміри і форми квітників повинні відповідати формі і структурі терито-рії, що озеленяється, підтримуючи стилістичну лінію всієї ділянки;
- правильно підібрати квітучі рослини для клумб, міксбордерів, бордюрів, модульних квітників, рабаток і арабесок з урахуванням їх біологічних і агрономічних особливостей;
- одним з основних правил при устрої квітника є безперервність цвітіння підібраних рослин і їх грамотне структурне розміщення (багатоступінчаті композиції, щоб не одна з красивоквітучих рослин не закривала інші, щоб кожна квітка була видна). Це досягається підбором певних видів і сортів, що цвітуть тривалий час або, що змінюють один одного.
Яскравість і безперервність цвітіння забезпечать клумби, бордюри, рабатки, арабески і міксбордери з використанням однорічних квітучих рослин, які зацвітають на початку літа і квітнуть до осінніх заморозків (середина верес-
ня), а доповнюють їх багаторічні, цибулинні і килимові рослини.
Бордюри.Рослини, використовувані для бордюрів. Навесні: пушкинії; мускарі; крокуси; примули (весняна, безстеблевий, опушена, Юлії); іриси (карликовий і низький).
Влітку: арабис; алісум; антиринум низькорослий з висотою стебла близько 10 см; гайлардія висотою 30 см; гацанія одноцвіткова, заввишки 10-15см; гвоздики – китайська периста, гвоздика-трав'янка; тирлич безстеблевий; губастик; вероніка, заввишки 20-40 см; іберис корончатий; кореопсис фарбу-вальний низький, заввишки до 30 см; лобелія еринус, заввишки 20 см; ліхніс Хааге, заввишки 40 см; люпин сорту Мінарет; люпин однорічний, заввишки 40 см; немезія зобовидна, заввишки 30 см; нігела дамаська, заввишки 30 см; пету-нія, заввишки 20-60 см; піретрум дівочий, заввишки 60 см; резеда запашна, заввишки 20-30 см; флокс шилоподібний; хоста Зібольда, заввишки 25-40 см.
Восени: агератум; айстри карликові королівські – Міньон, Едельвейс; айстри чагарникові, сорт Венус, заввишки 20 см; чорнобривці тонколисті – Гном, Голден Джем, заввишки 20-30 см; відхилені, низькі, заввишки 15-20 см; гомфрена, заввишки 15-30 см; цинерарія, заввишки 30 см; хризантема багато-річна, заввишки 40 см.
Рабатки.Вона може бути односторонньою– з лицьового боку висад-жують низькі рослини, потім середні по висоті і потім високі. На двостороннійрабатці висаджують однакові по висоті рослини, або високорослі розташовують посередині, а по краях – низькорослі. Односторонні рабатки можна розміщува-ти уподовж огорожі або стін будинку. Зазвичай рабатки розташовують уздовж доріжок з однієї або двох сторін.
По забарвленню квітіврозрізняють одноколірніі багатоколірнірабат-ки, причому рослини різних забарвлень чергуються через певні інтервали.
На відміну від традиційних рабаток строго однакового рівня, в даний час застосовують так зване вільне планування, коли рясно квітучі низькорослі види розсаджують у вигляді острівців неправильної форми серед вищих багаторіч-ників.
З однорічних частіше вирощують бальзамін, чорнобривці, календулу, вербену, лобелію, ромашку, антиринум (ротики), цинію і ін.; з багаторічників – дельфініум, рудбекію, водозбір, півонії, флокси, айстри, іберис і ін. Можна також включити і групи низьких чагарників.
Рослини для рабаток. Навесні: тюльпани Кауфмана сортів Глюк– кармі-ново-червоні з жовтою смугою; Ерлі Харвест– червоні з оранжевою смугою, що розцвітають відразу після танення снігу; сцили; крокуси сортів Блу Перл– перлинно-голубуваті, майже білі; Марієтта– ясно-жовті; Альбіон– білі.
Трохи пізніше, в травні, на рабатці можуть квітнути тюльпани сортів Флайер – яскраво-червоні; Деметра– темно-фіолетові; Донкіхот– світло-буз-кові, посаджені поряд з нарцисами сортів Пінк Глорі– чисто-рожевими, Гора-цій– жовтими.
Навесні також прикрасять рабатку ніжна віола (братки); первоцвіт дріб-нозубчастий; нарциси Оранж Монарх– яскраво-оранжеві, Техас– зеленувато-жовті, Фебруарі Голд– золотисто-жовті; блакитні і сині незабудки; маргаритки
різних забарвлень – рожеві, червоні всіх відтінків, оранжеві; фіалки.
До кінця травня і в червні вибір квітів для оформлення рабаток стає вели-чезним. Іриси: бородаті – Аркадій Райкін– червонувато-рожеві, Бургомістр– фіолетово-лілові, Золото Канади– золотисто-жовті, Російський сніг– білі; карликові бородаті – Блю Долл– блакитні, Брайм Уайт– білі; сибірські – Фі-алка– пурпурно-фіолетові, Салі Керлін– блідо-голубі; іриси Спуріа – Ленко-рань– фіолетово-пунцові, Молдова– золотисто-жовті; японські іриси – Юрій Гагарін– червонувато-бузкові, Експромт– білі з фіолетовими жилками. З видів, що зустрічаються в природі, так званих «дикунів», в червні зацвітають: ірис щітиноносний – фіолетового забарвлення, ірис блідий – ніжно-блакитний, ірис безлистий – яскраво-фіолетовий, ірис Хоха – небесно-блакитний та інші.
Влітку: Півонії сортів махрових: Біле вітрило– забарвлення біле, Мосьє Жюль Елі– рожеве, Крейсер «Аврора»– темно-малинове, Ред Ред Рози– яскраво-червоне – висаджені у вигляді острівців неправильної форми – кожен острівець складатиметься з півонії якого-небудь одного кольору. А між цими острівцями розмістити низькорослі види флоксів – флокс шилоподібний з ви-сотою стебел 10-15 см (білого, рожевого, лілового, блакитного, пурпурового забарвлення), або флокс Друммонда з висотою кущика 10-50 см (білого, роже-вого, червоного, бордового, фіолетового забарвлення).
Для цвітіння у червні-липні для рабаток можна використовувати неви-багливі багаторічники – гравілат чилійський, висота куща 60 см, квітки махрові червоні, квітне з червня до середини серпня; гравілат гібридний, висота куща 35-60 см, квітки великі, огняно-червоні, квітне з червня до вересня. Поряд з гравілатом можна посадити нив'яник звичайний, висота його від 30 до 70 см, білий, квітне в червні-липні; або ромашку непахучу (матрикарію) заввишки 25-50 см, квітки у неї і білі, і жовті, квітне все літо; або піретрум рожевий, висота рослини 60-80 см, квітки окрім рожевого забарвлення можуть бути і білі, і червоні, квітне в червні-липні. Третім компонентом в цій рабатці може бути гайлардія гібридна, висота її 50-80 см, квітки жовті, оранжеві, квітне з червня до осені. Всі ці рослини світлолюбні.
Варіантів компоновки рабаток з рослин, квітучих влітку і восени, може бути багато.
Приклади рабаток.
Варіант I. Складніша по конструкції і підбору рослин буде рабатка з однорічників, квітучих влітку(рис. 6.1). Вона розміщена уздовж доріжки, одностороння, завдовжки 4 м, шириною 1,3 м. У дужках вказана кількість рослин.
1 Лаватера рожева, висота 70-130 см, квітне з липня по жовтень (15).
2 Левкой бузковий, висота 80 см, квітне з червня по серпень (15).
3 Кореопсис жовтий, висота 70-100 см, квітне з червня до осені (10).
4 Ротики жовті, висота 50-60 см квітне з липня до осені (10).
5 Ротики бордові, висота 50-60 см квітне з липня до осені (10).
6 Левкой червоний, висота 40 см, квітне з червня по серпень (15).
7 Петунія рожева, висота 50 см, квітне з червня до заморозків (10).
8 Петунія лілова, висота 50 см, квітне з червня до заморозків (10).
9 Немезія червона, висота 40 см, квітне з червня по серпень (10).
10 Вербена біла, висота 20-30 см, квітне з червня до заморозків (10).
11 Петунія біла, висота 30 см, квітне з червня до заморозків (10).
12 Лобелія синя, висота 20 см, квітне з червня по вересень (15).
13 Кореопсис жовтий, висота 30 см, квітне з червня до осені (10).
14 Петунія фіолетова, висота 30 см, квітне з червня до заморозків (10).
| 1 – лаватера рожева; 2 – левкой бузковий; 3 – кореопсис жовтий; 4 – ротики жовті; 5 – ротики бордові; 6 – левкой червоний; 7 – петунія рожева; 8 – петунія лілова; 9 – немезія червона; 10 – вербена біла; 11 – петунія біла; 12 – лобелія синя; 13 – кореопсис жовтий; 14 – петунія фіолетова |
| Рисунок 6.1 – Компоновка рабатки, варіант I |
Варіант II. Рабатка двостороння, шириною 100 см, завдовжки 3 м, скла-дена з однорічників, квітучих восени (рис.6.2).
1 Космея карміново-червона, висотою 120 см, квітне з липня до замороз-ків (30).
2 Цинія витончена, жовта, вис. 90 см, квітне з червня до заморозків (20).
3 Арктотіс гібридний, висота 60-70 см, квіти рожеві, квітне з липня до заморозків (20).
4 Арктотіс гібридний ліловий (20).
5 Гомфрена куляста, висота 40-50 см, квіти малинові, квітне з липня до заморозків (20).
6 Цинія витончена, рожева (20).
| 1– космея карміново-чер-вона; 2 – цинія витончена, жов-та; 3 – арктотіс гібридний, ро-жевий; 4 – арктотіс гібридний, ліловий; 5 – гомфрена куляста, малинова; 6 – цинія витончена, рожева |
| Рисунок 6.2 – Компоновка осінньої рабатки, варіант II |
Варіант III. Рабатка одностороння, ширина 60-80 см, довжина 2-3 м, з однорічників і багаторічних рослин, квітучих восени (рис.6.3).
1 Рудбекія розрізанолиста Золота куля, висота 1,5 м, квіти золотисто-
жовті, квітне з серпня до заморозків (7-10).
2 Арктотіс гібридний, висота 90-100 см, квіти лілові, квітне з липня до заморозків (10).
3 Цинія витончена, рожева, вис. 80 см, квітне з червня до заморозків (10).
4 Гомфрена куляста, біла, висота 50 см, квітне з липня до заморозків (10).
 1
| 1 – рудбекія Золота куля, жовта; 2 – арктотіс гібридний, ліловий; 3 – цинія витончена, рожева; 4 – гомфрена куляста, біла |
| Рисунок 6.3 – Компоновка осінньої рабатки, варіант IIІ |
Варіант IV. Рабатка одностороння, шириною 80 см, завдовжки 1,5 м, складена з багаторічних чагарникових айстр різних забарвлень (рис. 6.4).
1 Сорт Альба Полону– біла, висота 40 см (10).
2 Сорт Шпат Розі– рожева, висота 40 см (10).
3 Сорт Блю Букет– бузково-блакитна, висота 50 см (5).
4 Сорт Венус– лілова, висота 30 см (8).
Всі перераховані айстри квітнуть з вересня до заморозків.
4 2 3 1
1 3 4 2
| 1 – айстра біла; 2 – айстра ро-жева; 3 – айстра бузково-блакитна; 4 – айстра лілова |
| Рисунок 6.4 – Компоновка осінньої рабатки, варіант IV |
Варіант V. Рабатка одностороння, шириною 100 см; завдовжки 3 м, скла-дена тільки з хризантеми різних сортів і забарвлень (рис. 6.5).
1 Сорт Журавлінка, квіти напівмахрові, червоні, висота куща 70-80 см. Зацвітає на початку жовтня і продовжується цвітіння до заморозків (10).
2 Сорт Умка,суцвіття чисто-білі, помпоної форми, висота куща 60-70 см. Зацвітає у вересні і квітне до заморозків (12).
3 Сорт Сонечкоз яскраво-жовтими махровими суцвіттями, висота 60-70 см, квітне з вересня до заморозків (12).
4 Корейська хризантема, вис. 60-70см, квітне з вересня до заморозків (10).
Поєднання забарвлень цієї хризантеми побудоване на контрасті жовтого з червоним, червоного з білим і білого з рожевим.
 3
| 1 – хризантема червона; 2 – хризантема біла; 3 – хризантема жовта; 4 – хризантема рожева |
| Рисунок 6.5 – Компоновка осінньої рабатки, варіант V |
Клумби.Клумби оформляють у вигляді геометричних фігур – квадрата, трикутника, прямокутника, круга, в центрі якої може бути встановлена ваза або скульптура. Сучасна клумба – це плоска ділянка, що підноситься над рівнем га-зону на 5-10 см. Розміщують їх на перетині доріжок, при вході в будинок або сад, в кінці доріжки. Висаджують на клумбах однорічні або багаторічні кра-сивоквітучі рослини, а також декоративно-листяні (килимові). Причому одно-річні можна міняти протягом сезону – після закінчення цвітіння весняних квітів їх місце займають літні, які, у свою чергу, поступаються місцем осіннім, квіту-чим в кінці літа або восени. Уміле поєднання багатьох чинників – розмірів, колірних відтінків, термінів цвітіння і тому подібне – дає максимальний ефект.
Приклади клумб з рослин, що квітуть влітку.
Варіант I. В центріклумби розміщується дельфініум Аяксів, висота рослини 100 см. Забарвлення квіток – сине або блакитне, час цвітіння – чер-вень-вересень. Біля дельфініума – антиринум (ротики), висота 50-60 см, за-барвлення квіток жовте, час цвітіння – липень-жовтень.
Ближче до краю клумби можна розмістити годецію крупноквіткову, ви-сота 20-40 см, забарвлення квіток рожеве або кармінове, час цвітіння – липень-жовтень.
Варіант II. Клумба розташована біля огорожі. На задньому плані –лава-тера висотою 70-130 см, забарвлення квіток рожеве, час цвітіння – з липня по жовтень. Біля лаватери – кларкія витончена, висота її 70-80 см, забарвлення квіток фіолетове, час цвітіння – з липня по вересень.
Ближче до краю клумби – флокс Друммонда, висота кущика 20-30 см, забарвлення доречно узяти чисто-біле. Час цвітіння – з червня до жовтня.
Варіант III. У центрі – найвища багаторічна рослина – ліхніс, або зореч-ка. Висота ліхнісу халцедонського – 80-100 см, квітки яскраво-червоні, зібрані в щільні парасольки. Час цвітіння – червень-вересень. Другим номером стане гібридна гайлардія. Висота її 50-70 см, квітки жовті. Квітне з червня до верес-ня. Гарною сусідкою для гайлардії буде вербена з компактними, невисокими кущиками заввишки 20-30 см, з синіми квітками, зібраними в щільний щиток. Квітне вербена з червня до жовтня.
У всіх запропонованих варіантах використані рослини світлолюбні, неви-багливі, квітучі тривало і рясно.
Приклади клумб з рослин, що квітнуть з весни до осені.
Варіант I. Скомпоновати таку клумбу не просто (рис. 6.6). Потрібно вра-хувати багато чинників: висоту рослин, терміни цвітіння, сумісність за кольо-ром, умови зростання і ін.
1 Флокс волотистий, висота 90-120 см, час цвітіння – з червня до жовтня, сорт Тенор– забарвлення квіток ярко-малинове.
2 Лілія королівська, або регалі, висота стебла 80-120 см, квітки білі з жов-тим зівом, зібрані по 8-10 штук в зонтичне суцвіття, квітне в липні-серпні.
3 Флокс волотистий, сорт Андрейка– забарвлення пурпурово-лілове.
4 Хризантема однорічна, висота 50-70 см, забарвлення квітів жовте, квіт-не з червня до жовтня.
5 Айстра однорічна, сорт Каліфорнійська блакитна,висота рослини 60-
70 см, на одній рослині 10-15 бузково-блакитних суцвіть діаметром 10-12 см;
квітне в липні.
7 Тюльпани з групи простих пізніх, висота 50 см, забарвлення квіток
оранжеве; квітнуть в травні-червні.
На зміну тюльпанам на цьому місці можна висадити календулу заввишки 60 см; квітне з червня до жовтня.
7 Тюльпани класу Тріумф, сорт Скеля– забарвлення квіток темно-роже-ве, висота 60 см; квітнуть в травні-червні.
Після тюльпанів на цьому місці висадити айстру однорічну, середньорос-лу, сорт Галина,заввишки 50-60 см, на рослині до 30 темно-вишневих суцвіть діаметром 5-7 см; квітне в липні-серпні.
8 Тюльпани класу Тріумф, сорт Негріта– квітки яскраво-фіолетові, ви-сота 60 см, квітне в травні-червні; або з махрових пізніх сорт Блу Даймонд– квітки фіолетові, висота 60 см, квітнуть в травні.
Після тюльпанів на цьому місці висадити айстру однорічну, сорт Сіам,заввишки 50-60 см, квітки фіолетові, квітне з липня до жовтня.
9 Тюльпи з групи махрових ранніх, сорт Монте Карло, заввишки 50 см, квітки жовті, густомахрові, квітнуть в травні.
Після тюльпанів на цьому місці висадити айстру однорічну, сорт Перли,заввишки 30-40 см, квітки білі, квітне в липні-серпні.
10 Тюльпани з групи махрових ранніх, сорт Стокгольм,заввишки 50 см, квітки червоні, дуже яскраві, квітнуть в травні.
Після тюльпанів на цьому місці висадити настурцію кущувату, висота куща 40-45 см, забарвлення квіток червоне, час цвітіння – червень-вересень.
| 1 – флокс волотистий, яскраво-мали-новий; 2 – лілія королівська, біла; 3 – флокс волотистий, пурпурно-ліловий; 4 – хризан-тема однорічна, жовта; 5 – айстра однорічна, блакитна; 6 – тюльпани оранжеві; 7 – кален-дула оранжева; айстри темно-вишневі; 8 – тюльпани яскраво-фіолетові; айстри фіоле-тові; 9 – тюльпани жовті; айстри білі; 10 – тюльпани червоні; настурція червона | ||||
Рисунок 6.6 – Компоновка клумби, що квітне з весни до осені
Варіант II. Клумба з одних айстр.Різноманітність видів і сортів айстр настільки велика, що можна скомпоновать клумбу, використовуючи однорічні і багаторічні айстри. Причому час їх цвітіння теж розтягнутий з травня по жов-тень. Компонуючи таку клумбу, слід розташовувати високорослі рослини в центрі, а середні і низькорослі – ближче до краю.
Айстри однорічні. Високорослі сорти: Каліфорнійська блакитна,висо-та 65-75 см, на кожній рослині 10-15 бузково-блакитних суцвіть діаметром 10-12см, квітне в липні. Дюшес Крімсон,висота 60-65 см, на кожній рослині до 10 кулястих суцвіть карміново-червоного кольору, квітне в липні. Фламінго,висо-та 60-70 см, суцвіття блідо-рожевого кольору, хризантемовидні, квітне в липні.
Середньорослі сорти: Галина,висота 55-60 см, на рослині до 30 темно-вишневих суцвіть діаметром 5-7 см, квітне в липні-серпні. Перли,висота 35-40
см, суцвіття білі, квітнуть з липня до вересня.
Низькорослі сорти: Вальдерзєє рожева,висота 30-35 см, суцвіття темно-рожеві, напівмахрові, квітне з липня по вересень. Карликова Королівська,ви-сота 20-25 см, суцвіття синьо-фіолетові, квітне з липня по жовтень.
Айстри багаторічні. Високорослі: Айстра новобельгійска,висота рослин 90-120 см. Блю Джем,квітки бузково-блакитні. Рут Баллард– фіолетові; Квін Елізабет– білі. Час цвітіння новобельгійських айстр – вересень-жовтень.
Айстра новоанглійська, висота рослин 100-150 см. Сорту: Рубіншаті– червона, Доктор Еккнер– ясно-фіолетові. Час цвітіння – вересень-жовтень.
Айстра чагарникова, висота куща 20-40 см. Сорту: Альба Полону– білі, напівмахрові квітки; Шпат Розі– густо-рожеві; Блю Букет– бузково-блакитні; Венус– рожево-лілові. Час цвітіння – вересень-жовтень.
Айстра альпійська, висота 30-40 см. Сорту: Дункле Шене– темно-фіоле-тові; Голіаф– ясно-лілові; Нанси– блакитні. Серединки у всіх сортів жовті. Квітне в червні-липні.
Айстра італійська, або гірська, висота рослини 40-60 см. Квітки рожеві, синьо-фіолетові і темно-фіолетові. Квітне айстра італійська з липня по вере-сень.
Всі сорти і однорічних, і багаторічних айстр світлолюбні.