УЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ
Деякі прийменники мають варіанти: о — об, у — в, з — зі — із, над — наді тощо. Здебільшого їхнє вживання мотивується критерієм милозвучності (о — перед приголосним: о другій; об — перед голосним: об одинадцятій; з — перед словом, що починається голосним звуком: з озера; із — між словами, перше з яких закінчується, а друге починається приголосним звуком:поговорив із приятелем; зі — коли перше слово закінчується голосним, а друге починається двома чи трьома приголосними звуками: змагання зі стрибків; але цієї закономірності дотримуються не завжди: вироби з (або із, але не зі) пластиліну. У віршованому тексті, де велику роль відіграє ритміка, критеріями вибору того чи іншого варіанта служить наявність (чи кількість) у ньому голосних звуків. Непохідні прийменники можуть уживатися як з однією, так і з двома або навіть трьома відмінковими формами іменників чи займенників. Зокрема: Похідні прийменники, утворені від інших частин мови, вживаються з родовим відмінком:шляхом відбору, край стола, протягом року, за винятком неділі. Якщо в похідному складеному прийменнику останнім сегментом є непохідний прийменник, то зберігається та відмінкова форма іменника, що й у звичайному словосполученні: поруч з (ким?),незалежно від (чого?), незважаючи на (що?) і т. д. Похідні складені прийменники іменникового походження вживаються, зазвичай, у науковому та офіційно-діловому стилях:
НАПИСАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ Похідні прийменники пишуться разом, окремо і через дефіс. Разомпишуться похідні прийменники, утворені переходом із прислівників (навколо, поруч) та прийменниково-іменникових сполучень (унаслідок, упродовж), а також поєднанням непохідних прийменників (понад, поза, задля, проміж), крім тих, першою частиною яких є з-, або із-(з-за, із-над, з-поміж). Такі прийменники пишуться через дефіс. Окремопишуться прийменники, до складу яких входять слова, що втратили своє лексичне значення, та непохідні прийменники: з метою, під час, незалежно від, на відміну від тощо. Послідовність розбору прийменника 1. Речення з прийменником. 2. Аналізоване слово. 3. Похідний чи непохідний. 4. З яким відмінком ужито. 5. На що вказує. 6. Особливості написання.
СПОЛУЧНИК Сполучникомназивається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту. Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|