Хід виховного заходу

Добрий вечір вашій хаті!

Будьте здорові!

Чи можна зайти?

Господиня: Добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо,

Аби щастя було в хаті!

Аби ми були багаті !

В нашій хаті раді гостям.

(Дівчата сідають на лаві).

Дівчина 1: Та чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати.

(Дівчина співає українську народну пісню «Зозуленька»).

Закувала зозуленька
На стодолі на розі.
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.
Заплакала дівчинонька
В батька на порозі.

Іду яром до криниці –
Коромисло гнеться:
Чом до мене, моя мамо,
Ніхто не пришлеться?
Чом до мене, моя мамо,
Ніхто не пришлеться?

Багач, доню, не захоче,
А бідний не сміє.
Нехай твоя руса коса
Зіллям зеленіє.
Нехай твоя руса коса
Зіллям зеленіє.

(Коли дівчина співає, господар підходить до однієї з дівчат і сідає поряд. Господиня, побачивши це, погрожує йому, бере за руку, і вони сідають разом за стіл).

Господиня: Гарно, дівчата, ви співаєте, гарно. А тепер розкажіть, де ви були, що бачили, що чули?

Дівчина 2: Дівчата, я сьогодні була на базарі. А що я там чула!...

Усі. Що?

Дівчина 2: Що там жінки чоловіків продавали.

Усі: Та невже?

Дівчина 2: І давали за них не лише гривні, а й долари.

Дівчина 3: Ой лишенько, треба подумати, що з нашими хлопцями робити. Може, також продати?

Усі: Продай! Продай!

(Дівчата співають українську народну пісню «Ой там, на товчку, на базарі»):

^ Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала.

Та й повела на базар,

До терниці прив'язала.
Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:

З кіньми треба возиться,

А з грошима носиться,

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре

Ні для кого, для мене,

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.
Баба: Гарні ви, дівчата, і співаєте гарно. А де ж ваші хлопці? Забарилися, чи що?

Дівчина 3: А й справді, де ж наші хлопці? Так просидимо весь вечір за танцями та піснями.

Дівчина 4: А я бачила, як бігла сюди, що валянки із соломи стирчали. Наче нашого Івана.

Дівчина 2: То чом же не витягла? Може, обколовся досі чи босий без валянок кудись побіг?

Дівчина 4: Еге ж! Я валянки витягну, а мені Ганнуся всі коси повисмикує! Нехай хтось інший витягує!

Дівчина 5: А я бачила, неначе Сергій під вікном стоїть, ніс до шибки прилип.

Дівчина 2: А під чиїм вікном Сергій прилип?

Дівчина 5: Та під твоїм же!

Дівчина 2: Та мої вікна на іншій стороні!

Дівчина 6: Ой дівчата, уже хлопці на порозі!

(Чути тупіт, сміх, українську народну пісню пісню «Ти ж мене підманула»)

Ти казала в понеділок

^ Підем разом по барвінок,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у вівторок

Поцілуєш разів сорок,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у середу

Підем разом по череду,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у четвер

Підем разом на шпацер,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у п'ятницю

Підем ми на вечорниці,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у суботу

Підем разом на роботу,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.
Ти казала у неділю

Підем разом на весілля,

Я прийшов – тебе нема,

Підманула-підвела.
Приспів

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.

Хлопці (стукаючи у двері):Пустіть до хати!

Дівчина 1: Агов! Хто такий?

Хлопець 1: Пес рябий!

Хлопець 2: Баран круторогий!

Хлопець 3: Ведмідь клишоногий! Пустіть до хати!

Дівчина 5: Не пустимо вас до хати, бо вас дуже багато!

Хлопець 3: Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівчина 6: А ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопець 1: Дівчатонька-голубоньки, та ми ж прийшли не битися, ми прийшли миритися й гостинці принесли, і музики привели.

Господиня: Ну що, дівчата, пустимо хлопців чи ні?

Дівчина 3: Пустимо, пустимо.

(Господиня впускає хлопців до хати).

Хлопець 4: Добрий вечір, дівчата! Чи ви приготувалися до вечорниць? Що добреньке наварили?

Дівчина 2: Їжте, хлопці, вареники, у сметану вмочуйте! Молоком запивайте.

(Хлопці перезирнулися між собою, скривились. Один із хлопців підходить до столу, настромлює на виделку вареника, куштує).

Хлопець 4: Ой (кривиться), вечеряв би, нема що, говорив би, нема з ким, засватав би, нема кого.

(Хлопці сміються).

Дівчина 6: А в мене є миленький, усім хороший, усім гарненький. Тільки трішечки цибатий, товстогубий та носатий.

(Дівчата сміються).

Хлопець 2: І який я гарний! І в кого я вдався? Хіба дасте купу грошей, щоб я залишився.

Дівчина 7: Та, може, вистачить одне одному дошкуляти, давайте краще танцювати.

(Дві дівчини і два хлопці танцюють. Усі співають українську народну пісню пісню «Маруся»).

Хлопець 3: Є в нас усе, гарні хлопці, хлібина, ще й чорнобровий староста.

(Хлопець бере хлібину ).

Староста (тримає хлібину):Ану, хлопці, у чергу станьте, руки за спину сховайте і з медом хлібину кусайте!

(Хлопці по черзі підбігають до хлібини, викрикуючи: «А я вкушу!». Староста кричить: «А я вмащу». І за кожен промах мастить квачем. Один із хлопців почав дертися на скриню, де сиділа баба).

Баба: Та побий вас лиха година (б’є хлопця). Щоб вас чорт рогатий вловив, як ви такі боягузи, у скриню та під стіл лізете.

(Хлопець хотів утекти, але впав. Дівчина швидко прив’язала його ногу до столу. А він узяв миску й почав їсти вареники. Господиня стала його бити по руках; він розв’язав мотузку).

Баба: Та що ж це він робить, окаянний? Побий вас нечистий! Дівчата з вас жартували, а ви під столи повтікали.

Дівчина 7: І чортом вас лякали, щоб із нас не жартували. Може, досить жартувати, пора сватів засилати.

Баба: Ні пити, ні гуляти, ні дівчат цілувати. Ану вставайте, а ви, дівчата, беріть пампушки, хай хлопець покуштує. Та дівчина, пампушка якої сподобається, заміж за нього і вийде.

(Господиня зав’язує одному з хлопців очі, дівчата стають у рядок, тримають пампушки. Господиня проводить хлопця між дівчатами, він куштує пампушки, покуштувавши, вибирає найсмачнішу. Господиня розв’язує очі, хлопець бере за руку дівчину).

Хлопець: Буду посилати старостів в неділю, та по посту відсвяткуємо весілля.

Дівчина 6: Може, вистачить дошкуляти господарям, пора вже прощатися. А на прощання заспіваймо пісню.

(Співають українську народну пісню «Ой у вишневому садочку»)

Ой у вишневому садочку

^ Там соловейко щебетав,

Фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох,

А-я-яй, ох-ох-ох,

Там соловейко щебетав. (Двічі)
Ой у зеленому садочку

Козак дівчину умовляв,

Фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох,

А-я-яй, ох-ох-ох,

Козак дівчину умовляв. (Двічі)
Ой ти, дівчино, чорноброва,

Ой, чи підеш ти за мене?

Фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох,

А-я-яй, ох-ох-ох,

Ой чи підеш ти за мене? (Двічі)

Моя матуся тебе знає,

Ти той козак, що все гуляє,

Фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох,

А-я-яй, ох-ох-ох,

Ти той козак, що все гуляє. (Двічі)
А я матусі не злякаюсь,

Якщо з тобою покохаюсь!

Фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох,

А-я-яй, ох-ох-ох,

Якщо з тобою покохаюсь... (Двічі)
Дівчина 1: