 |
|
Функції державного управління
Система державного управління складається з повсякденного здійснення певних функцій. Термін «функція» застосо
вують для позначення діяльності будьяких державних органів незалежно від їх мети. Функціонувати — значить діяти, бути в
дії, виконувати обов’язки. Функція є і обов’язок, і коло діяльності, й призначення. Функція управління як поняття — це
певний напрям спеціалізованої діяльності виконавчої влади, зміст якої характеризується однорідністю та цільовою спрямованістю. Характер завдань, пов’язаних із управлінням, впливає на сутність управлінських функцій. Завдання, що здійснюють
органи державного управління, є вельми різноманітними. Кожна управлінська акція передбачає наявність певної мети та ви
користання для її досягнення відповідних засобів. Сутність і призначення управлінських функцій обумовлено системою
соціальноекономічних, соціальнополітичних та інших чинників, що існують у державі.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Змістом виконавчої влади як самостійного виду державної діяльності є комплекс функцій, у яких безпосередньо вияв
ляється владноорганізуючий зміст державного управління, яке здійснюють у різних процесуальних формах через пос
тійний інформаційний обмін між суб’єктом та об’єктом управління на основі прямих і зворотних зв’язків. Функція управлін
ня пов’язує в одне ціле запланований результат, практичну діяльність по виконанню намічених завдань і одержаний результат. Функції управління — це відносно самостійні й однорідні частини змісту управлінської діяльності, в яких виражається
владноорганізуючий вплив суб’єкта управління на об’єкт. Отже, функцію державного управління можна визначити
як частину управлінської діяльності держави, яку здійснюють на основі закону чи іншого правового акта органи виконавчої
влади притаманними їм методами для виконання завдань державного управління.
Функції виконавчої влади, як уже було зазначено, відносно самостійні та універсальні. Наявні різні підходи щодо їх кла
сифікації. Їх поділяють на політичні та технічні функції або функції загального управління й спеціалізовані функції,
функції здійснення суверенітету (зовнішнього та внутрішнього), економічні, соціальні, соціальновиховні функції тощо.
Найпоширенішою у вітчизняній літературі є класифікація функцій державного управління на загальні, спеціальні та до
поміжні. Загальні функції справляють об’єктивно необхідний вплив на певні процеси, що відбуваються в господарській, політичній,
соціальнокультурній та інших сферах. Ці функції є основними, притаманними будьякому управлінню, незалежно від того,
на якому рівні та в яких галузях вони здійснюються. Загальними функціями державного управління є прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, облік, контроль. Цю класифікацію побудовано на підставі внутрішньої
технології управлінської діяльності. Функція прогнозування. Потреба в прогнозуванні випливає із самої природи державного управління, бо воно має розв’язувати як повсякденні завдання, так і перспективні проблеми. Прогнозування — це наукове передбачення, систематичне дослідження стану, структури, динаміки та перспектив управлінських явищ і процесів, властивих суб’єкту й об’єкту управління. Прогнозування обумовлено також характером об’єкта управління, що відрізняється значною динамічністю. Не можна
здійснювати управлінські дії без знання їх наслідків. Тому управлінська система повинна бути прогнозованою. Державне
управління покликане вирішувати довгострокові, перспективні завдання, розв’язання яких відбуватиметься в умовах певної
невизначеності, якщо органи виконавчої влади не матимуть прогнозів. В управлінському процесі прогнозування ви
користовують і як функцію, і як принцип, і як метод управління. Тому органи виконавчої влади повинні розробляти прогнози, управляти ними, розв’язувати свої завдання на їх підставі. Функція планування є на всіх рівнях ієрархії управління. Вона полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів (соціальних, економічних, політичних, культурних тощо), розробленні програм, за допомогою яких має бути досягнуто мети. Шлях реалізації функції планування має такий схематичний вигляд: необхідність — завдання — функція — рішення (мета). Методика планування ґрунтується на принципах науковості, комплексності, багатоваріантності рішень, ви
борі оптимального варіанту, нормативності тощо. Функцію організації пов’язано зі створенням організаційного
механізму. Мета цієї функції — сформувати керуючі та керовані системи, а також зв’язки й відносини між ними. Особ
ливість функції організації щодо інших самостійних функцій полягає в тому, що це єдина функція, яка забезпечує взаємозв’я
зок і ефективність усіх інших функцій управління. Зміст функції організації включає створення органів управління,
побудову структури апарату управління, формування управлінських підрозділів, ланок, розроблення положень про орга
ни управління, встановлення взаємозв’язків між управлінськими структурами, підбір і розстановку кадрів тощо.
Організація означає також реорганізацію та ліквідацію органів управління, підприємств, установ.
Завдяки функції регулювання досягають необхідного стану впорядкування та стійкості системи управління. Регулювання
охоплює переважно поточні заходи щодо будьяких відхилень від завдань і заданих програм. За допомогою регулювання
здійснюються безпосереднє керівництво, поведінка керованих об’єктів. Під впливом регулювання управлінські процеси відбуваються в заданому напрямі та відповідно до встановленої програми. Потребу оперативного регулювання обумовлено вик
лючно мобільністю самого управління. Здатність управлінської системи самостійно зберігати рівновагу щодо збурюючих
впливів (відхилень) є результатом здійснення функції регулювання.
Координація як функція забезпечує узгодження діяльності систем управління. Завдяки координуванню узгоджують дії
керівників не тільки всередині управлінської ланки, а й дії керівників інших управлінських структур.
Функцію обліку пов’язано зі збиранням, передачею, зберіганням і переробленням даних, реєстрацією та групуванням
відомостей про діяльність системи управління, наявність і витрати ресурсів тощо. Облік є передумовою контролю.
Функція контролю має свої особливості відносно інших функцій. Так, якщо планування ставить завдання, організація
приводить систему управління в стан можливості виконання цього завдання, то контроль характеризується універсальністю
стосовно управлінської системи. Контроль покликаний постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо ви
конання завдань.