ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Транскрипція (від лат. trascriptio – переписування) – це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.

Розрізняють три типи транскрипції: фонетичну, фонематичну та практичну.

Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

Запам’ятай!

У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див. розд. 1.1).
Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
У транскрипції відсутні великі літери.
У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е].
Ї – передає завжди два звуки.
У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.
[е^и], [и^е], [о^у], [у^о] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:],
лл = [л:].
У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху: дж = [ ], дз = [ ].

Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.

Вимова голосних звуків
Голосні	Особливості вимови	Приклади
[е]	Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі)	д[е^и]лікатний, в[e^и]личний, н[e^и]чуткий, м[е^и]режка, н[e^и]сіть, в[е^и]селий
[и]	Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі)	кр[и^e]ве, п[и^e]семний, т[и^e]хенько, стр[и^e]бати, гр[и^e]вастий, л[и^e]ман, в[и^e]чікувати, з[и^e]мівник, гр[и^e]міти, кр[и^e]ниця
[о]	Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і]	пр[о^у]рубувати, п[о^у]душка, м[о^у]туззя, к[о^у]жух, р[о^у]зумний, с[о^у]бі
[у]	Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о]	ябл[у^о]ко

Вимова приголосних звуків
Приголосні	Особливості вимови	Приклади
дзвінкі	у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості	народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка
глухі	перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко	[бород'бá], [прóз'ба]
губні [б], [п], [в], [м], [ф]; задньоязикові [ґ], [к], [х]; гортанний [г]; шиплячі [ж], [ч], [ш], [ ]	у кінці слова та складу вимовляється твердо	гриб, велич, грип
перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені	[б’ік], [п’іч]
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс	перед глухими приголосними оглушується	з порога – [спорóга], зчистити – [шчи́сти^eти]
у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо	розказати – [ро^з/_сказáти], безтяма – [бе^з/_ст'áма]
зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ ]	перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко	[с'іл'], [п’íс'н'а]
подовжені шиплячі	напівм’які вимовляються як один довгий звук	[н'íч:у], [п’ід:áш’:а]
губно-губний [в] та середньоязиковий [й]	вимовляються твердо перед голосними	вузол, бойовий
на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ]	[ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]
передньоязиковий ясенний [л]	у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо	полк, клуб
перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким	[б’іл'], [пи^ел'нувáти]
у кінці слова після глухого буває безголосим	[б’інóкл']
передньоязиковий дрижачий [р]	у кінці слова і складу вимовляється твердо	календар, бур’яновий
перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та І – напівпом’якшений	[р’áсно], [зор’á]
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц]	у кінці слова завжди вимовляється м’яко	[си^eни́ц'а], [с'т'ілéц']
у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову	палац, клац
задньоязиковий гортанний [г]	вимовляється як дзвінкий надгортанний	гай, сніг
знеголошується перед приголосними [т] [к]	[вóхко], [н'íхт'і]
зімкнено-проривний [ґ]	наближається вимовою до латинського [g] та російського [г] Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд.	ґуля, аґрус
буквосполучення дж, дз	у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [ ], [ ]	[ вóни^ек], [ м’іл']
у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з]	[надзви^ечáĭно], [п’іджáти]
задньоязиковий [к]	перед наступним дзвінким приголосним вимовляється як дзвінкий [ґ]	[воґзáл], [р’уґзáк]

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція
Регресивна	Прогресивна
1. За дзвінкістю і глухістю	1. Утворення [ ] і [ ]
2. За місцем і способом творення	2. Уподібнення звука [й]
3. За м’якістю і твердістю	3. Пом’якшення [с'] у прикметниковому суфіксі -ськ-

Асимілятивні зміни приголосних
Звукосполучення	Особливості вимови	Приклади
[с] + [ш]	[ш:]	принісши – [при^ен'íш:и^e]
[з] + [ш]	на початку слова [ш:]	зшиток – [ш:и́ток]
у середині слова [жш]	вивізши – [ви́в’іжши^e]
[з] + [ж]	[ж:]	зжовклий – [ж:óвкли^eĭ]
[з] + [ч]	на початку слова [шч]	зчепити – [шчи^епи́ти^e]
у середині слова [жч]	безчинство – [бе^ижчи́нство]
[з] + [ ]	[ж ]	з джемом – [ж éмом]
[ж] + [с']	[з'с']	намажся – [намáз'с'а]
[ш] + [с']	[с':]	вивчишся – [ви́ўчи^eс':а]
[ч] + [с']	[ц'с']	озвучся – [озвýц'с':а]
[ж] + [ц']	[з'ц']	на доріжці – [на дор’íз'ц'і]
[ш] + [ц']	[с'ц']	у чашці – [у чáс'ц'і]
[ч] + [ц']	[ц':]	у річці – [у р’íц':і]
[д] + [ж]	[ ж]	підживити – [п’і жи^еви́ти^е]
[д] + [з]	[ з]	підземний – [п’і зéмни^eĭ]
[д] + [с]	[ с]	відспівати – [в’і сп’івáти^е]
[д] + [ц]	[ ц]	відцвісти – [в’і цв’істи́]
[д] + [ч]	[ ч]	відчеканити – [в’і че^икáни^ети^е]
[д] + [ш]	[ ш]	підшити – [п’і ши́ти^е]
[т] + [с]	[ц]	братство – [брáцтво]
[т] + [с']	[ц':]	учіться – [уч’íц':a]
[т] + [ц]	[ц:]	коритце – [кори́ц:е^и]
[т] + [ч]	[ч:]	вотчина – [вóч:и^ена]
[т] + [ш]	у звичайному темпі [чш]	багатшати – [багáчшати^e]
у швидкому темпі [ч:]	[багáч:ати^e]

Запам’ятай!

У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт'і], дьогтю – [д'óхт'у].
Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород'бá], молотьба – [молод'бá], просьба – [прóз'ба], вокзал – [воґзá;л],
анекдот – [ане^иґдóт], рюкзак – [р’уґзáк].
Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].

Спрощення у групах приголосних
Звукосполучення	Особливості вимови	Приклади
[нт] + [ст]	[нст]	студентство – [студéнство]
[нт] + [с'к]	[н'с'к]	кореспондентський – [коре^испондéн'с'киĭ]
[ст] + [с'к]	у звичайному темпі [с'к]	туристський – [тури́с'киĭ]
у повільному темпі [с':к]	[тури́с':киĭ]
[ст] + [ц']	у звичайному темпі [с'ц']	артистці – [арти́с'ц'і]
у повільному темпі [с'ц':]	[арти́с'ц':і]
[ст] + [ч]	[шч]	невістчин – [не^ив’íшчи^ен]
[ст] + [д]	[зд]	шістдесят – [ш’ізде^ис'áт]
[ст] + [с]	[с:]	шістсот – [ш’іс:óт]
[зд] + [ц']	[з'ц']	у поїздці – [у пойíз'ц'і]