 |
|
Основні терміни і поняття
Аллод– спадковий наділ частини продуктивної общинної землі, закріплений у приватну власність.
Бюргери– вільні повноправні жителі (ремісники, купці) середньовічних міст Західної Європи, які об’єднувалися в цехи та гільдії.
Бенефіцій –умовна форма землеволодіння, що надавалася в пожиттєве користування за умови виконання військової служби.
Бокленд – юридичне право, за яким король передавав села або цілі округи, що йому належали, з вільним населенням, яке було підвладне королю як главі держави, рицареві чи ленд-лорду, але земля не ставала приватною власністю рицаря, його влада поширювалася тільки на людей.
Безансон –кочівний фінансовий ринок Європи у ХV ст., підконтрольний Генуї.
Васалітет – у Західній Європі в середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів від інших, заможніших та могутніших.
Верв– територіальна сусідська община з широкою економічною самостійністю.
Ганза (спілка) – торговельний союз 160 приморських Балтійських міст у ХIV–ХV ст.
Дим – одиниця оподаткування, подвір’я, що мало певний земельний наділ майже до 15 га.
Дворище– 20–30 димів – об’єднання родичів, які спільно несли податкові зобов’язання.
Держава – умовне землеволодіння, що передбачало володіння вільними боярськими слугами за умови виконання служби на користь князів.
Дружини – ремісничі об’єднання за фаховою ознакою.
Закупи– селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності через позики.
Інтенданти та субделегати – за часів діяльності генерального контролера фінансів Франції Жана Батиста Кольбера (ІІ пол. XVII ст.) виконували функції агентів державного фіску, у віданні яких був збір та перерозподіл податків.
Імунітет – у феодальному праві Західної Європи сукупність прав феодала здійснювати у своїх володіннях деякі державні функції без втручання центральної влади.
Кріпосне право – прикріплення селян до своїх земельних наділів без права переходу від одного феодала до іншого.
Книга страшного суду – звід феодальних законів, що з’явився у XI ст. в Англії.
Копигольдери – англійські віллани та котери, переведені на грошовий оброк.
Комунальні революції – процес завоювання містами Європи економічної незалежності від феодалів.
Кунна грошова система – існувала в Київській Русі до грошової реформи Володимира Великого (25 куниць = 1 гривні (срібній) = 20 ногатам; 1 гривня = 160 – 196 г срібла).
Карбованець– наприкінці ХІІІ ст. срібний злиток, що дорівнював половині срібної гривні.
Лен (феод)–спадкове землеволодіння дрібних феодалів.
I Литовський статут – пр. 1529 р., який встановлював право шляхтичів на рухоме майно за умови військової служби на користь магната.
II Литовський статут – пр. 1566 р., який встановлював право відчуження шляхетської вотчини без дозволу Великого князя.
III Литовський статут – пр. 1588 р., який упроваджував кріпосне право в українських землях.
Люстрації – періодичні описи державного майна для обліку прибутків; проводили як уряд Речі Посполитої, так і російський уряд.
Майєри –німецькі селяни, які перетворилися в короткотермінових орендарів землі.
Митрокомія–вільна сусідська община з широким самоуправлінням та правом приватної власності на землю, яка стала також адміністративною одиницею і сплачувала податки державі.
Магдебурзьке право – право на самоврядування, завойоване в ході комунальних революцій, пізніше надавалося державною владою.
Община-марка – німецька сусідська община, яка володіла власністю на землю.
Окняжіння – процес одержавлення общинних земель князями.
Пронія– довічне з правом успадкування надання земль та нерухомого майна за умови здійснення військової служби, завдяки їй була створена система військово-податкових ділянок, на яку спирався адміністративний та військовий устрій Візантії в останні віки її існування.
Панські селяни – кріпаки.
”Руська правда” – звід феодальних законів XI ст., розроблений Ярославом Мудрим.
Рядовичі –селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності через невиконання умов договору.
“Салічна правда” – звід феодальних законів у франкському королівстві.
Секуляризація – перетворення церковної і монастирської власності на власність світську, державну.
Селяни-віллани – члени англійської сільської общини з наділом до 30 акрів землі та власними знаряддями праці, які сплачували ренту і відробляли панщину 3–4 дні.
Селяни-котери – залежні англійські селяни без землі або з невеликими ділянками до 7 акрів.
Смерди – вільні селяни-общинники, основна продуктивна сила у сільському господарстві Київської Русі.
Селяни державні–мали право власності і платили данину (натурою, грошима), могли переходити на незаймані землі.
Селяни тяглові–жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу.
Селяни службові –об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян.
Урбанізація– процес виникнення феодальних міст, який охопив Західну Європу в XI–XIIIст., що пов’язано з повторним відділенням ремесла від феодальної вотчини.
Учні – продуктивна виробнича сила цехів.
Уроки–перелік повинностей, розміри та терміни сплати данини.
Устави–визначення порядку стягнення податку.
Феодалізація – це перетворення аллоду в утримання; зникнення вільних общинників та поява залежних і кріпосних утримувачів; утворення феодальної власності на землю і виникнення панівного класу землевласників-воїнів.
Фолькленд– звичаєве англійське поземельне право.
Фригольдери– англійські селяни, які відробляли повинності, але могли покинути помістя.
Феодальна вотчина – боярське спадкове землеволодіння.
Фільварок – приватне багатогалузеве магнатське господарство, засноване на використанні праці кріпосних селян та зорієнтоване на потреби внутрішнього та зовнішнього ринків, у Річі Посполитій.
Чернь –та частина населення, яка змушена була сплачувати всі податки. Цехи – це корпоративні об’єднання виробників, що формувалися за професійною ознакою та виступали як адміністративно-територіальні, фіскальні, релігійні, військові осередки, де гарантувалися кожному учаснику певні права та привілеї, зокрема право захисту, матеріальної допомоги, переходу з одного виробничого стану в інший.
Цензитарій – феодально залежний селянин, який сплачував натуральний податок та виконував повинності на користь держави.
Шляхта – у Польщі, Литві, Україні, Білорусі, Чехії – це дрібне дворянство.
Хронологія історії формування
і розвитку феодальних відносин у Західній Європі
I–V ст. – початок формування територіальної сусідської общини – ”верві”.
375–451 рр. – навала гуннів.
IV–VIII ст. – розселення слов’ян на придатних для землеробства землях.
481–511 рр. – започаткування королем Хлодвігом франконської династії меровінгів.
482 р. – заснування Києва.
533 р. – початок шовкопрядіння у Візантії.
568 – 635 рр. – аваро-слов’янські війни.
VI–VIII ст. – виникнення залізоробних центрів в Україні.
633 р. – заснування в Сен-Дені першого європейського ярмарку.
VII ст. – поява ”Салічної правди” – зводу феодальних законів франкської держави, яка закріпила аллодально-прекарільну систему землеволодіння.
VII–VIII ст. – слов’янське завоювання Північної Візантії та формування митрокомії.
749 р. – заснування королівства Кордови на території Іспанії.
750–760 рр. – введення десятини у християнському світі.
768–814 рр. – найбільший розквіт королівства франків за правління Карла Великого, формування бенефіціально-ленної системи землеволодіння.
802–839 рр. – заснування Ебертом королівства Вассексу на території Англії.
843 р. – створення самостійних держав – Франції, Німеччини, Італії – за Верденським договором.
843–876 рр. – створення Людовіком Німцем централізованої держави в німецьких землях.
864 р. – завершення соціально-економічних реформ у Франції, що призвели до закріпачення вільних селян.
VIII–IX ст. – поширення трипільної системи у сільському господарстві.
882 р. – завершення об’єднання давньоруської держави князем Олегом.
X–XI ст. – генеза феодальних стосунків у Київській Русі.
947 р. – податкова реформа кн. Ольги.
988 р. – прийняття християнства на Русі.
1017 – 1037 рр. – будівництво Софійського собору у Києві.
XI ст. – упровадження Ярославом Мудрим ”Руської правди” – зводу феодальних законів.
1066 р. – початок нормандського завоювання Англії герцогом Вільгельмом та закріпачення англійських селян.
XI ст. – поява ”Книги страшного суду” – зводу феодальних законів в Англії.
1115 р. – згадка у літописі про перший міст через Дніпро.
Близько 1130 р. – початок видобутку вугілля у Західній Європі.
1150 р. – заснування Паризького університету.
1167 р. – у Венеції випущено перші цінні папери.
1199 р. – об’єднання Галицького та Волинського князівств Романом Мстиславовичем.
1215 р. – прийняття в Англії ”Великої хартії вольностей”.
XII–XIV ст. – феодальна роздробленість Русі.
1253 р. – проголошення Галицько-Волинського королівства в Дорогичині.
1240 р. – запозичення європейцями пороху у Китаю.
XIV–XV ст. – формування торговельного союзу Балтійських приморських міст – ”Ганзи”.
1349 р. – входження галицьких земель до складу Польського королівства та волинських до складу Литовського князівства.
1356 р. – отримання магдебурзького права м. Львовом.
1386 р. – перша згадка про ремісничі цехи в Україні.
1409 р. – заснування у м. Брюгге першої біржі.
1434 р. – зрівняння у правах галицької та польської шляхти привілеєм короля Володислава III.
1447 р. – створення єдиного загальнодержавного феодального шляхетського стану у Великому князівстві Литовському королем польським та Великим литовським князем Казимиром IV.
1453 р. – ліквідація Волинського князівства.
1453 р. – завоювання Візантії Османською імперією.
1462 р. – у Перуджі (провінція Ломбардія) було засновано перший ломбард.
1471 р. – ліквідація Київського князівства.
1472 р. – м. Львів отримує статус ярмаркового центру.
1494 р. – отримання магдебурзького права Києвом.
1529 р. – ухвалення І Литовського статуту.
1566 р. – прийняття ІІ Литовського статуту.
1569 р. – IV Люблінська унія Литви та Польщі.
1557 р. – прийняття ”Уставу на волоки” литовським князем та польським королем Сігізмундом II Августом.
1573 р. – ”Артикули” польського короля Генріха Валуа.
1588 р. – прийняття ІІІ Литовського статуту та початок закріпачення українських селян польською шляхтою.
1590–1596 рр. – перші антифеодальні селянсько-козацькі заворушення в Україні.
1625–1638 рр. – антифеодальна боротьба козацтва проти польської шляхти під проводом Марка Жмайла, Павла Павлюка, Якова Остряниці.
1638 р. – виникнення королівської ”Ординації”, яка обмежувала права та вольності реєстрового козацтва, забороняла селянам переходити в козацький стан.
1648 р. – початок селянсько-козацьких повстань під проводом Б. Хмельницького.
Завдання для перевірки знань (тести)
Завдання 1. Визначіть основні ознаки аграрного суспільства (письмово).
Завдання 2. Класичною формою землеволодіння у Франції був:
а) аллод;
б) бенефіцій;
в) лен.
Завдання 3. Прекарій – це (письмово).
Завдання 4. Що таке бокленд – (письмово)?
Завдання 5. Що гальмувало розвиток феодальних відносин у Німеччині?
а) роздробленість; г) природно-кліматичні умови;
б) община-марка; д) державна влада.
в) відсталість господарства;
Завдання 6. Що таке митрокомія – її стосунки з державою у Візантії?
Завдання 7. Наведіть приклади:
а) міст-держав;
б) міст-комун;
в) імперських міст;
г) вільних міст.
Завдання 8. Цех – це (дати визначення)…
Завдання 9. Комунальні революції – це:
а) підпорядкування міст державі;
б) завоювання незалежності;
в) підпорядкування міст окремим феодалам;
г) формування самоуправління.
Завдання 10. Якими привілеями користувалися міста Ганзійського союзу?
1............................................ 4 ...............................................
2............................................ 5. ..............................................
3.......................................... .
Завдання 11. Згідно з поглядами Аристотеля і Фоми Аквінського гроші – це:
а) зовсім некорисний товар;
б) результат домовленості між людьми;
в) специфічний товар – загальний еквівалент.
Завдання 12. Згідно з поглядами Фоми Аквінського в основу визначення “справедливої ціни” товару покладено:
а) витратний принцип;
б) морально-етичний принцип;
в) витратний і морально-етичний принцип одночасно.
Завдання 13. “Верв“ – це…
Завдання 14. “Руську правду“ підготував:
а) Володимир Великий; г) Святослав;
б) Ярослав Мудрий; д) Володимир Мономах.
в) княгиня Ольга;
Завдання 15. Які форми земельної власності характерні для Київської Русі?
а) аллод; г) феодальна вотчина;
б) бокленд; д) державне землеволодіння;
в) общинне землеволодіння; е) бенефіцій.
Завдання 16. В якому році відбулось повне закріпачення українського селянства?
а) 1529; г) 1557;
б) 1470; д) 1588;
в) 1566; е) 1470.
Завдання 17.Що таке фільварок ?
Завдання 18. До основних грошових одиниць в Україні доби середньовіччя належали:
а) дукати; г) таллери;
б) куни; д) гроші.
в) гривни;
Завдання 19. Визначте основні селянські верстви в литово-польську добу на Україні (письмово).
Розділ ІІІ (ЗМ 3). Формування передумов ринкової економіки
в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІІ ст.)
Тема 3.1. Генеза капіталізму та перехід
до індустріального суспільства
План
1. Великі географічні відкриття, їх історико-економічне значення.
2. Мануфактурне виробництво як основний аспект генези індустріального суспільства.
3. Перша хвиля буржуазних революцій та їх економічне значення.
4. Мануфактурний період української промисловості.
Перелік запитань до самостійної роботи студентів
(самостійна робота у вигляді розширеного конспекту)
1. Фінансовий та грошовий обіг, податки та кредит у мануфактурний період.
2. Місце капіталізму в світовій історії, його періодизація та основні риси.
3. Мануфактурний період української промисловості.
До основних передумов формування індустріального суспільства (капіталізму), що склалися в Англії, Нідерландах та Франції, потрібно віднести:
– наявність переходу до простого товарного виробництва;
– наявність значної маси бідних людей, юридично вільних, позбавлених засобів виробництва та існування, змушених найматися на роботу до капіталіста;
– зростання ролі купецько-лихварського капіталу;
– руйнацію натурального виробництва у сільському господарстві та ремеслі;
– утвердження грошової ренти;
– формування внутрішніх національних ринків;
– значні досягнення науки і техніки;
– урбанізацію Північної Європи;
– кризу цехової системи та спеціалізацію ремесла до рівня мануфактурного поділу праці;
– розвиток товарно-грошових відносин.
Великі географічні відкриття,
їх історико-економічне значення
До основних економічних та політичних передумов великих географічних відкриттів необхідно віднести:
– кризу Левантійської торгівлі та потребу у пошуці нових шляхів сполучення зі Сходом;
– дефіцит державного бюджету у провідних країнах Європи;
– швидкий розвиток цехового та індивідуального ремесла та відмову феодалів від кріпосної системи, що призвело до надмірної кількості населення у містах;
– епоху гуманізму, що зумовило активний розвиток науки і техніки, кораблебудування та морської навігації;
– можливість розширення церковних приходів.