 |
|
Аналіз та характеристика кожної партії окремо.
Аналіз і характеристика партії Soprano:
Діапазон хорової партії великий, у межах квартдецими – від «h» малої октави до «a» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор не використовує. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25.
Голосоведіння партії сопрано здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується як плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, так і висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками.
Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, п’ятого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього ступеня «fis moll»; з висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками тощо.
Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.
Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.
Аналіз і характеристика партії Аlto:
Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «h» малої октави до «е» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у кожному періоді. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37.
Голосоведіння партії альтів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками.
Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, четвертого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками тощо.
Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.
Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.
Аналіз і характеристика партії Тenor:
Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «е» малої октави до «а» першої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у третьому реченні першого періоду. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37.
Голосоведіння партії тенорів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками.
Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, четвертого підвищеного, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього, четвертого, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками тощо.
Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.
Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.
Аналіз і характеристика партії Baritone:
Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «h» великої октави до «е» першої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у кожному періоді. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37.
Голосоведіння партії басів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними квартовими і низхідними секстовими стрибками.
Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, четвертого, п’ятого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого ступеня «fis moll»; з висхідними квартовими і низхідними секстовими стрибками тощо.
Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.
Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.
Ансамбль загальний
Ансамбль – слово французьке ( разом, одночасно, врівноважено, одноманітно), воно виражає поняття про спільну, колективну працю. Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю, нюансів.
Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон - кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.
Первісним елементом хорового ансамблю є так званий ансамблевий звук. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний. Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному хорі або в звучанні окремих партій хору.
Гармонійний ансамбль - це співання акорду кількома співаками, або хоровими партіями.
У творі «Лісові далі» присутні всі види ансамблю, що потребує від диригента кропітливої праці з колективом. Слід приділити увагу динамічному, дикційному, гармонічному, ритмічному, інтонаційному ансамблю.
Роботу над ансамблем в хорі потрібно починати з приватних ансамблів, тобто з роботи над ансамблем кожної партії. Потрібно досягти:
- єдиної манери звукоутворення; світлого, але не відкритого звучання, високої співацької позиції;
- єдиного звуковедення legato;
- інтонаційної точності, дикційної чіткості;
- особливу уваги приділяти гармонічному ансамблю.
Динамічний ансамбль
- являє собою врівноваження звучання голосів у окремій хоровій партії за силою та узгодження гучності звучання хору в загальному ансамблі. Одночасне виконання динамічних відтінків прикрашає хоровий спів, робить його виразним і ефективним. Виконання коротких і довгих крещендо й димінуендо, раптових динамічних змін входить у поняття динамічного ансамблю.
Дикційно-орфоепічний ансамбль
– це в ансамблі поєдналися артикуляція голосних і вимова приголосних, логіка й культура мовлення , фразування й логічні наголоси.
Культура й логіка вокального мовлення хору залежить від загальної культури диригента й його музичної освіченості.
Ансамбль метру й ритму.
Метр – це послідовне чергування сильних і слабких долей у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти. Ритмічний ансамбль організує й дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути подальшого злагодженого співу. Робота над ансамблем ритму пов’язана з вихованням у співаків уміння співати разом; уміння одночасно і чітко вимовляти слова.
Гармонічний ансамбль.
- це виконання акордів окремими співаками або хоровими партіями.
Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю і нюансів. В разі порушення одного з елементів хорової звучності втрачається враження від сприймання мініатюри. У хоровій партитурі «Лісові далі» Леся Дичко використовує наступні форми утворення ансамблю хорової звучності:
● половинний ансамбль різнорідних груп хору (партії альтів і тенорів) – вступ (1-3 такти);
● загальний ансамбль мішаного хору – перший і другий періоди;
● половинний ансамбль однорідного чоловічого хору – третє речення другого періоду (45 такт);
Художнє виконання вказаної хорової мініатюри обов’язково охоплює роботу над такими видами ансамблю, як метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний тощо.
Диригент повинен навчити співаків умінню чути свою партію і хор у цілому, підпорядковувати свій голос до загальної звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших співаків, зливатися тембрально з іншими індивідуальними тембрами хористів у конкретній партії, не виокремлюватися із загального звучання, підкорятися вимогам керівника хору тощо.