Главная | Обратная связь

ВНЕСОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ У РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ

Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян,протягом IX—XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посілавизначне місце серед культур країн Європи та Азії. Численні археологічнізнахідки та писемні джерела свідчать про їх самобутність і спростовуютьтези окремих науковців про іноземні впливи, які особливо були популярними серед вчених в XIX і на початку XX ст.Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кількістю писемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестяних грамотах, графіті у Софії Київській та Новгородській. За Володимира і Ярослава працювали школи. Народилася і утвердилася любов до книги, утворюються скрипторії, майстерні для переписування та оздоблення книги. Утворюються бібліотеки — перша з них була при Софійському соборі у Києві. Київські князі були високоосвіченими людьми — "книголюбцями". Так, Ярослав Мудрий, за свідченням літописця, "почитая часто в день й в нощи", був палким прихильником книги.На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальналітература. На жаль, до наших днів дійшло мало світських творів, але "Словопро Ігорів похід" серед них посідає чільне місце. Один із найвизначнішихсвітських творів періоду Київської Русі — це "Поучение" дітям Володимира Мономаха, в якому він закликає їх до миру і злагоди та подає ідеалізований образ політика, державного діяча, воїна.Істотного розвитку дістала усна народна творчість, що відбиваєспецифіку мислення і мову народу. Найяскравіше це помітно у билинах: тут образи богатирів — це уособлення патріотизму і мужності, героїки і безмежної відданості Батьківщині.Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'янаархітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, якачастково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятиннацерква. Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі Видубицький та Лаврський у Києві, Спасо-Преображенський, Борисоглібський собори та церква П'ятниці на торгу в Чернігові, а також собори у Новгороді, Пскові, Полоцьку та інших містах.Високого рівня розвитку досягло декоративно-прикладне, ужиткове та ювелірне мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популярними не тільки на батьківщині, а й за її межами. Це переважно вироби із золота: намисто, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети, фібули, персні та ін.Культурі Київської Русі притаманні також спільні риси в різних галузяхдуховної і матеріальної культури — житті, одязі, речах побуту, декоративно-прикладному мистецтві, обрядовості, усній народній творчості, що насьогодні являє для нас єдину спільність — культуру Київської Русі. ВИСНОВОККиївська Русь, об’єднавши східних слов’ян під владою київських князів,успадкувала духовні традиції своїх попередників і мала тісні стосунки збагатьма сусідніми народами.З офіційним прийняттям християнства, культурний розвиток України-Русі піднявся на новий щабель. Сталися якісні зміни у світогляді русичів,розпочалося їхнє відродження в європейський культурний світ черезопанування писемності, розвиток освіти й естетичних традиційвізантійської культури, для якої були характерні урочистість,шляхетність, пишність, витонченість. Поряд з народним активнорозвивається професійне мистецтво, релігійна і світська література,архітектура й монументальний живопис, іконопис, хорова таінструментальна музика. Епоха Київської Русі – золотий вік розвитку духовної культури,цілісність якої забезпечували єдина мова, релігія, ментальність. Ментальність (від лат. Розум, мислення) – сукупність світоглядних іповедінкових настанов індивіда або соціальної групи, що формується наглибинному психологічному рівні.У часи тривалого занепаду, спричиненого монголо-татарською навалою,традиції Київської Русі зберігались в культурних осередкахГалицько-Волинського князівства. Саме воно стало опорою українства тоді,коли Київ втратив минулу велич. Тут утворилося середовище дляпроникнення нових західноєвропейських ідей, що збагатили візантійськуоснову культуру русичів. Невід’ємною частиною розвитку європейськоїкультури середніх віків є вітчизняна культура польсько-литовськогоперіоду, яка була тісно пов’язана з європейським Відродженням(Ренесансом). Долучалися до ренесансного процесу й вітчизняна культура. Проте умови для її розвитку склалися не вельми сприятливі: землі України-Русі були поділені між Польщею, Литвою та Угорщиною, зазнавали спустошливих набігів татарських орд. Високі духовні традиції княжої доби живили патріотичними ідеямисередовище русько-української еліти під час Реформації.Реформація(від лат. Перетворення) – боротьба народів європейських країн проти католицької церкви у XVI ст.Отже, тривале існування давньої культури України на перетині різнихкультурних шляхів зумовило її самобутність і розвиток, як складовоїзагальноєвропейської культури