 |
|
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ДО ТЕМИ 3.1
— Б—
Безхазяйна річ— річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
— В—
Випадок (казус)— це ситуація, яку ніхто не міг завчасно передбачити, отже психічний стан особи, що порушила цивільне зобов'язання та/або заподіяла шкоду, характеризується відсутністю її вини.
Відповідач— сторона у цивільному процесі, якій пред'явлений позов. Відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Володіння чужим майном— фактичне тримання чужої речі
(майна).
— Г—
Гідність— це самооцінка особистості, усвідомлення індивідом своїх властивостей, здатностей, світогляду, суспільного значення.
-д-
Джерело підвищеної небезпеки— діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмім та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід
тощо.
Довіреність— письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Договір— угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків.
— е —
Емфітевзис— це договірне оплатне відчужуване користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.
— З —
Завдаток— грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання.
Застава— майно, яке боржник передає у володіння кредитору з метою забезпечення виконання зобов'язання. Кредитор має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна у разі невиконання зобов'язання.
— К —
Конфіскація— позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення. Конфісковане майно безоплатно переходить у власність держави.
— М—
Мирова угода— угода між сторонами у цивільній справі, затверджена судом за умови припинення спору про цивільне право на основі взаємних поступок.
Моральна шкода— душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв 'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації, і
— н — /
Наказне провадження— це дії суду щодо забезпечення стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, на виконання судового наказу.
Непереборна сила (фарс-мажорні обставини)— надзвичайна і невідворотна за даних умов подія, зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру), яка унеможливлює виконання цивільних обов'язків.
— О —
Окреме провадження— це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
— П—
Позивач— сторона у цивільному процесі, на захист суб'єктивних прав і законних інтересів якої порушується цивільна справа. Позивачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Позов— це вимога до суду заінтересованої особи про здійснення правосуддя в цивільних справах на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою.
Позовна давність— це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовне провадження— діяльність суду з розгляду та вирішення цивільних, сімейних та трудових справ, які порушуються за позовами заінтересованих осіб.
Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права.
Право власності— право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Правочин— дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Представник у цивільно-правових відносинах— фізична особа, уповноважена другою особою (довірителем) здійснювати юридичні дії від імені довірителя.
Представництво— правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Притримання— право кредитора притримати річ, що підлягає передачі боржникові, до моменту виконання боржником зобов'язання.
Прямі збитки— це витрати, здійснені кредитором, втрата чипошкодження його майна.
— Р—
Реквізиція— примусове відчуження майна у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності та умови попереднього і повного відшкодування його вартості.
Речове право— безпосередній юридичний зв'язок особи з річчю.
— с —
Сервітут— право користування чужою земельною ділянкою таіншими нерухомими речами.
Скарб— закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
Спадкоємець— суб'єкт цивільного права, до якого переходять майнові права та обов'язки померлої людини.
Спадкування— перехід майнових прав і обов'язків померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Судовий наказ— це особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошової суми або витребування рухомого майна зазаявою особи, якій належить право такої вимоги.
Суперфіцій— це оплатне відчужуване право будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд та будівель на чужій земельній ділянці.
— у —
Упущена вигода— це не отримані кредитором доходи, які він одержав би при виконанні зобов'язання боржником.
-Ц-
Цивільно-правові відносини— суспільні відносини, урегульовані нормою цивільного права, учасники яких є носіями цивільних прав і обов'язків.
— Ч—
Честь— це громадська оцінка моральних якостей людини.
— ПІ—
Шкода— це зменшення або втрата (загибель) певного особистого чи майнового блага.
— Ю—
Юридична особа— організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.