 |
|
Характеристика основих етапів здійснення прогнозів
Основні етапи прогнозування :
1. Визначення призначення і|та| цілей прогнозу. При цьому задають необхідний рівень подробиці|докладності| (по регіону, товару і|та| ін.), обгрунтований об'єм|обсяг| ресурсів, що витрачається на прогнозування (вартість програмного|програмового| забезпечення і|та| ін.), точність.
2. Вибір тривалості прогнозування : короткостроковий|короткотерміновий| або довгостроковий, або точніше, наприклад, наступного року або на наступні|такі| три роки.
3. Вибір методу прогнозування.
Вибір методу прогнозування значно покращує якість прогнозу, оскільки:
• забезпечує функціональну повноту, достовірність і точність прогнозу;
• зменшує тимчасові і матеріальні витрати на прогнозування. На вибір методу прогнозування впливають:
сутність практичної проблеми, що підлягає розв'язанню;
• динамічні характеристики об'єкта прогнозування у ринковому середовищі;
• вид і характер наявної інформації, типове уявлення про об'єкт прогнозування;
• комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару або послуги;
• період попередження і його співвідношення із передбачуваною тривалістю ринкового, життєвого циклу, циклу розробки або модифікації товару, послуги;
4. Збір|збирання| релевантних даних і|та| прогнозування.
5. Визначення усіх допущень, які лежать в основі прогнозу, і|та| їх аналіз.
6. Перевірка прогнозу на застосовність, для чого розробляють систему оцінок. Якщо прогноз недостатньо адекватний, слід повернутися до етапу 1
11. Методика планування виробничої програми на підприємстві
Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва.
План виробництва визначає обсяг випуску продукції в плановому періоді відповідної номенклатури, асортименту та встановленої якості згідно з планом продажу в натуральному та вартісному вираженнях.
Виробнича програма складається з двох основних розділів:
1) план виробництва продукції в натуральному вираженні;
2) план виробництва продукції у вартісному вираженні.
Основним завданням плану є створення на стадії виробництва передумов для одержання максимального прибутку внаслідок оптимального обсягу випуску продукції при найкращому використанні виробничих ресурсів.
Розроблення плану відбувається у такій послідовності:
1) визначаються номенклатура й асортимент продукції, що випускається; потреба в ній та обсяги поставок (портфель замовлень і господарські договори, за окремими видами продукції, держзамовлення);
2) на основі обсягу поставок визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному вираженні;
3) обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;
4) за номенклатурними групами розраховується загальний обсяг виробництва у вартісному вираженні.
Вимірники плану:
- натуральні (штуки, тонни, метри тощо) – дозволяють визначити обсяг тільки однорідної продукції;
- умовно-натуральні – дозволяють всі види продукції звести до одного вигляду, прийнятого за базу (умовні метри, умовні тонни та ін.). Переведення натуральних показників в умовно-натуральні здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що враховують трудомісткість виробів;
- вартісні (грн). Необхідні для узагальненої оцінки обсягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асортимент продукції;
- трудові – визначають сумарну трудомісткість програми в нормативній (нормо-годин) і фактичній (людино-годин) трудомісткості.
12. Особливості планування незавершеного виробництва
Підприємства, що мають матеріаломістке виробництво і|та| значні витрати, що відносяться до незавершеного виробництва, плануючи|планерувати| свою діяльність на короткостроковий|короткотерміновий| період, стикається з необхідністю обліку тривалості виробничого циклу |та|і оцінкою незавершеного виробництва.
Під незавершеним виробництвом розуміється продукція часткової готовності, що не пройшла|минала| усіх операцій обробки і|та| виготовлення, передбачених технологічним процесом. У незавершене виробництво включаються закінчені, ал|та|е не прийняті замовником роботи |та|і послуги. До незавершеного виробництва відносяться залишки невиконаних замовлень виробництв, залишки напівфабрикатів власного виробництва.
Визначаючи натуральне значення і|та| вартість витрат|затрат| незавершеного виробництва на початок|начало| планованого|планерувати| періоду, відповідно до характеру формування собівартості і|та| стабільності запасів, підприємство прогнозує зумовлену виробничу програму продукції, що випускається, із|із| заданою собівартістю.
Наявність і|та| величина залишків незавершеного виробництва залежать від характеру і|та| тривалості технологічного процесу, а також особливостей продукції, що випускається. Розмір залишків незавершеного виробництва встановлюють шляхом проведення інвентаризації.
Забезпечення безперебійної і ритмічної роботи підприємства вимагає створення нормативної величини незавершеного виробництва на випадок аварій або інших непередбачених обставин.
Величина незавершеного виробництва на початок планового періоду розраховується на основі даних про його наявність на кінець звітного періоду.
Нормативна величина незавершеного виробництва розраховується в натуральних та вартісних показниках з врахуванням типу виробництва та методів його організації.
При серійному типі виробництва нормативна величина незавершеного виробництва залежить від середньодобового випуску певної продукції, тривалості виробничого циклу, коефіцієнту готовності виробів до виробництва та собівартості.
13. Методика планування МТЗ на підприємстві
Початковими даними для розроблення плану МТЗ є:
1) заплановані обсяги виробництва;
2) обсяги робіт з технічного й організаційного розвитку, капітального будівництва;
3) нормативна база з урахуванням завдань зі зниження норм витрат матеріалів.
План МТЗ складається в натуральному і вартісному вираженнях на рік і з розбиттям за кварталами.
Потреба в матеріально-технічних ресурсах (МТР) визначається з урахуванням галузевих особливостей підприємств за окремими групами:
а) потреба в сировині й матеріалах;
б) потреба в паливі й енергії;
в) потреба в устаткуванні.
План МТЗ підприємства складається в 4 етапи:
1-й етап. Розрахунок потреби в окремих видах ресурсів. Виконується на підставі базових показників споживання ресурсів і відповідно до планового обсягу виробництв.
2-й етап. Аналіз ефективності використання ресурсів. На цьому етапі виконується коригування плану МТЗ з урахуванням заходів щодо впровадження нової техніки, зміни норм витрат матеріалів і виробничих запасів.
3-й етап. Вивчення ринку сировини і матеріалів. На даному етапі аналізується ринок сировини, ухвалюються рішення про постачальників.
4-й етап. Складання плану закупівель матеріальних ресурсів. Складаються баланси МТР і плани закупівель.