Як визначити вплив зміни питомої ваги робочих на продуктивність праці працівників?Стр 1 из 4Следующая ⇒
АГД 1. Відношення вартості матеріальних ресурсів, які повинні надійти згідно з укладеними договорами та з внутрішніх джерел, до планової потреби в матеріальних ресурсах-це: 1. коефіцієнт забезпеченості планової потреби в матеріальних ресурсах; 2. матеріаловіддача; 3. матеріаломісткість; 4. фондовіддача.
2. Ефект операційного важеля характеризує: 1. величину зміни прибутку при зміні товарообороту на 1%; 2. величину зміни товарообороту на 1%; 3. величину зміни витрат обігу при зміні товарообороту на 1%; 4. величину зміни маржинального доходу при зміні товарообороту на 1%.
3. Факторами, що не впливають на зміну чистого прибутку є такі: 1. величина нарахованих дивідендів; 2. надзвичайні доходи і витрати; 3. сума відсотків за кредит; 4. інші операційні доходи та витрати.
4. Необхідною умовою застосування маржинального аналізу прибутку є: 1. розподілі витрат на змінні і постійні; 2. визначені зони фінансової витривалості; 3. визначенні темпів зміни товарообороту і прибутку; 4. визначенні критичного обсягу товарообороту. 5. Загальна матеріаломісткість продукції визначається як відношення: 1. загальної суми матеріальних витрат до обсягу продукції у вартісній оцінці; 2. обсягу продукції у вартісній оцінці до загальної суми матеріальних втрат; 3. фактичного випуску продукції до планового випуску. 4. планового випуску продукції до фактичного.
6. Як розрахувати вплив цінового фактора на зміну нормативної вартості витрачання матеріалів: 1. Ц (ф) - Ц (пл.) *Н (ф); 2. Н (ф) – Н (пл) * Ц (пл.); 3. Н (пл.) - Н (ф) * Ц (ф); 4. Н(ф) –Н (пл.)* Ц (ф). де, Н(пл.), Н(ф) – планова і фактична норми витрат; Ц(пл.), Ц (ф) – планова і фактична ціна на матеріали. 7. Валовий прибуток підприємства торгівлі визначається як: 1. різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації товарів і купівельною вартістю товарів; 2. різниця між купівельною вартістю товарів і сумою витрат обігу; 3. сума чистого прибутку та прибутку від операційної діяльності; 4. сума витрат на збут та адміністративних витрат. 8. Які фактори не впливають на збільшення валового прибутку: 1. надання покупцям знижки при доході за безготівковим розрахунком. 2. ріст фізичного обсягу товарообороту; 3. ріст товарообороту за рахунок підвищення цін на товари; 4. підвищення рівня торгової націнки на товари; 9. Яким способом факторного аналізу визначається вплив зміни структури товарообороту на зміну рівня валового прибутку: 1. процентних чисел; 2. ланцюгових підстановок; 3. індексним; 4. інтегральним. 10. Критичний обсяг товарообороту являє собою: 1. обсяг товарообороту, який дозволяє компенсувати усі витрати за відсутності прибутку; 2. обсяг товарообороту, який дозволяє отримати максимальний прибуток; 3. обсяг товарообороту, який гарантує рентабельність комерційної діяльності; 4. обсяг товарообороту, за яким діагностується банкрутство підприємства. 11. Критичний обсяг товарообороту визначається: 1. відношенням суми постійних витрат до частки маржинального доходу до частки маржинального доходу до товарообороту; 2. відношенням суми змінних змінних статей витрат до обсягу товарообороту; 3. різницею між валовим прибутком і величиною змінних витрат; 4. відношенням маржинального доходу до суми постійних витрат. 12. Величина „зони” фінансової витривалості, (тис. грн.) визначається як: 1. як різниця між виручкою від реалізації товарів і критичним обсягом реалізації; 2. відношення маржинального доходу до обсягу товарообороту; 3. як сума змінних і постійних статей витрат; 4. як різниця між валовим прибутком і адміністративними витратами. 13. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується такими показниками: 1. матеріаловіддача , матеріаломісткість продукції; 2. витрачання певного матеріалу на виготовлення конкретного виробу; 3. фондовіддача; 4. фондомісткість. 14. На загальну матеріаломісткість випуску продукції впливають такі фактори: 1. структура випущеної продукції; 2. удосконалення техніки, технології та організації виробництва; 3. підвищення якості використаної сировини, матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів; 4. продуктивність праці. 15. Вплив зміни матеріаломісткості на обсяг виробництва продукції визначають як: 1. добуток відхилення фактичної та планової матеріаломіскості на фактичні затрати матеріалів; 2. відношенням фактичних затрат на матеріали до відхилення фактичної матеріаломісткості від планової; 3. добуток матеріаломісткості на обсяг виробництва продукції; 4. добуток планової матеріаломісткості на фактичні затрати.
16. Позитивною тенденцією зміни показників вважається така: 1. Т рвд > Трто > Трво; 2. Т рвд < Трто > Трво; 3. Т рто > Трвд < Трво; 4. Т рво < Трто > Трвд; де Трто – темп зміни роздрібного товарообороту; Трвд – темп зміни валового доходу; Трво – темп зміни рівня витрат обігу. 17. Рентабельність товарообороту підвищується, якщо: 1. зменшується сума адміністративних витрат; 2. зростає величина необоротних активів; 3. зростає величина дебіторської заборгованості; 4. зростає сума фінансових витрат. 18. Рентабельність виробничих фондів торгівельного підприємства не залежить від зміни: 1. величини основних засобів; 2. обсягу товарообороту; 3. величини чистого прибутку; 4. величини короткострокових фінансових інвестицій.
19. Удосконалення структури персоналу, підвищення кваліфікації кадрів – це резерв зростання випуску продукції за рахунок поліпшення використання: 1. використання праці; 2. засобів праці; 3. предметів праці; 4. основних засобів.
20. Якщо коефіцієнт використання матеріалів менше одиниці, то це означає, що: 1. фактичне витрачання матеріалів на окремі вироби було меншим, ніж передбачено планом; 2. фактичне витрачання матеріалів на окремі вироби було більшим, ніж передбачено плановими (нормативними) калькуляціями; 3. на підприємстві матеріали використовувалися нераціонально; 4. зростає матеріаломісткість продукції. 21. На зміну величини прибутку від операційної діяльності оказують вплив такі фактори: 1. зміна валового прибутку; 2. величина надзвичайних доходів; 3. зміна фінансових доходів; 4. зміна величини податку на прибуток. 22. На зміну прибутку від операційної діяльності не впливають: 1. зміна величини фінансових витрат. 2. зміна обсягу товарообороту; 3. зміна рівня валового прибутку; 4. зміна величини адміністративних витрат; 23. Для аналізу асортиментної структури роздрібного товарообороту використовують: 1. форму №3-торг; 2. форму №1-ПВ; 3. форму №1-ФП; 4. форму №1-П. 24. Відносну забезпеченість підприємства робітниками визначають шляхом порівняння: 1. фактичної чисельності з плановою, перерахованою на відсоток виконання плану з випуску продукції; 2. фактичної чисельності з плановою; 3. фактичної чисельності, перерахованої на відсоток виконання плану з випуску продукції, з плановою; 4. фактичних темпів зростання обсягу реалізації з плановими. 25. Коефіцієнт стабільності персоналу - це відношення якого показника до середньоспискової чисельності персоналу: 1. працівників, які працювали весь рік; 2. прийнятих працівників; 3. прийнятих і звільнених працівників; 4. працівників, які не з'явились з дозволу адміністрації. 26. Періодичність складання форми №3-торг: 1. 1 раз в квартал; 2. 1 раз в місяць; 3. 1 раз в рік; 4. 1 раз в 10 днів. 27. Для оперативного аналізу роздрібного товарообороту використовують: 1. товарно-грошовий звіт; 2. форму №3-торг; 3. форму №1-ПВ; 4. форму №1-П. 28. Вплив зміни чисельності робітників, числа днів, відпрацьованих одним робітником за рік, тривалості робочого дня, середньоденного виробітку одного робітника на відхилення за обсягом продукції визначають методом: 1. абсолютних різниць; 2. деталізації; 3. ланцюгових підстановок; 4. бальної оцінки. 29. До методів оцінки сезонних коливань продажу товарів відносять метод: 1. простої середньої; 2. дедукції; 3. ланцюгових підстановок; 4. абсолютних різниць. 30. Під ритмічністю роботи торговельного підприємства розуміють: 1. виконання плану товарообороту по періодах; 2. виконання плану товарообороту у розрізі окремих структурних підрозділів; 3. динаміку зміну товарообороту; 4. темп зміни товарообороту. 31. Якими показниками характеризується продуктивність праці: 1. середньорічним виробітком одного робітника та середньорічним виробітком працівника; 2. відпрацьованими людино-днями, людино-годинами; 3. обсягом валової, товарної, реалізованої продукції; 4. якістю виробленої продукції. Як визначити вплив зміни питомої ваги робочих на продуктивність праці працівників? 1. добутком відхилення між фактичною та плановою питомою вагою робітників на їх планову продуктивність праці; 2. добутком відпрацьованого часу на годинну продуктивність праці; 3. добутком відхилення по чисельності на обсяг продукції; 4. добутком відхилення по чисельності на годинну продуктивність праці. 33. Який взаємозв'язок між чисельністю, продуктивністю та обсягом виробництва продукції : 1. прямий функціональний; 2. зворотній; 3. взаємозв'язку немає; 4. кореляційний. 34. Роздрібний товарооборот звітного періоду у цінах базисного періоду (Тпорів.) визначають за формулою: 1. Тпорів. = Т1 : Іp; 2. Тпорів. = Т1 · Іp; 3. Тпорів. = Т1 : (Т0 : Іp); 4. Тпорів. = Т0 : Іp, де Т1 – фактичний товарооборот звітного періоду у діючих цінах; Т0 – товарооборот базисного періоду у базисних цінах; Іp – загальний індекс цін. 35. До економічних факторів, що впливають на обсяг роздрібного товарообороту відносять: 1. рівень попиту населення; 2. технологічний рівень торговельного підприємства; 3. міграція населення; 4. дислокація торговельної мережі. 36. Коефіцієнт ритмічності виконання плану роздрібного товарообороту визначається за формулою: 1. К = 1- V; 2. К = V - 1; 3. К = δ – 1; 4. К = 1 – δ, де К - коефіцієнт ритмічності виконання плану роздрібного товарообороту; V – коефіцієнт варіації; δ – середньоквадратичне відхилення. 37. Ефективність використання товарних ресурсів вивчають на підставі показника: 1. обсяг роздрібного товарообороту на 1 грн. товарних ресурсів; 2. відхилення фактичного розміру товарних запасів від нормативу; 3. середнього розміру товарних запасів; 4. динаміки зміни середнього розміру товарних запасів. 38. Показники, які кількісно характеризують процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші оцінюються на такому етапі аналізу виробництва: 1. аналіз асортименту продукції. 2. оцінка виконання плану обсягу виробництва товарної продукції та його динаміки; 3. аналіз якості продукції; 4. аналіз ритмічності виробництва; 39. Товарні запаси в днях на кінець звітного періоду визначаються за формулою: 1. ТЗдн. = ТЗс. : СДОпл.; 2. ТЗдн. = ТЗс. : СДОзв.; 3. ТЗдн. = ТЗс. · СДОпл.; 4. ТЗдн. = ТЗс. · СДОзв., де ТЗдн. - товарні запаси в днях на кінець звітного періоду; ТЗс. - товарні запаси в сумі на кінець звітного періоду; СДОпл. – середньоденний товарооборот планового періоду; СДОзв. - середньоденний товарооборот звітного періоду. 40. Оборотність товарів в днях визначається за формулою: 1. Одн. = З : СДО; 2. Одн. = СДО : З; 3. Одн. = Т : З; 4. Одн. = З : Т, де Одн. – оборотність товарів в днях за період; СДО - середньоденний товарооборот за період; З – середній розмір товарних запасів за період; Т – товарооборот за період. 41. До соціальних факторів зростання продуктивності праці відносять: 1. створення відповідного морально-психологічного клімату; 2. удосконалення методів планування; 3. удосконалення техніки і технології. 4. питома вага не атестованої продукції. 42. Норматив товарних запасів планується: 1. у днях; 2. у кількості оборотів; 3. у грошовому виразі; 4. у натуральних одиницях виміру. 43. Як відреагує величина маржинального доходу на економію змінних витрат: 1. зросте; 2. не зміниться; 3. зменшиться; 4. не відреагує. 44. Середній розмір товарних запасів визначається за формулою: 1. середньої хронологічної; 2. середньої арифметичної; 3. середньої геометричної; 4. середньої простої. 45. Вплив зміни цін на обсяг роздрібного товарообороту розраховують за формулою: 1. Σq1p1 – Σq1p0; 2. Σq1p0 - Σq1p1; 3. Σq1p1 – Σq0p0; 4. Σq0p0 - Σq1p1, де Σq0p0 – товарооборот базисного періоду у базисних цінах; Σq1p1 – фактичний товарооборот звітного періоду у діючих цінах; Σq1p0 – фактичний товарооборот звітного періоду, перерахований у базисні ціни; 46. На прискорення оборотності товарів впливає: 1. зростання товарообороту; 2. зростання середнього розміру товарних запасів; 3. зростання цін; 4. звуження асортименту товарів. 47. Рівень витрат обігу (РВО) визначається за формулою: 1. РВО = (ВО : Т) · 100%; 2. РВО = (Т : ВО) · 100%; 3. РВО =Т · ВО ·100%; 4. РВО = (ВО : СДО) · 100%, де ВО – сума витрат обігу за період; Т – товарооборот за період; СДО – середньоденний товарооборот. 48. До факторів незалежних від діяльності торгових підприємств відносять: 1. зміна роздрібних цін на товари; 2. ступінь виконання плану товарообороту; 3. час обігу товарів; 4. продуктивності праці. 49. Прямі показники ритмічності виробництва: 1. коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт аритмічності; 2. збитки від браку; 3. коефіцієнт варіації; 4. наявність понаднормових залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах. 50. До постійних вират підприємства не відносятся: 1. витрати на матеріали та сировину; 2. орендна плата; 3. заробітна плата працівників фінансової служби; 4. амортизація службового транспорту. 51. На суму витрат обігу не впливає: 1. розмір маржинального доходу; 2. зміна складу і структури товарообороту; 3. ефективність використання основних засобів; 4. впровадження прогресивних методів торгівлі. 52. Основним джерелом аналізу витрат обігу за статтями на підприємствах споживчої кооперації є: 1. форма №2-ФП; 2. форма №1-П; 3. форма №1-ПВ; 4. форма №7-торг. 53. Відношенням матеріальних витрат до вартості товарної продукції характеризується такий показник: 1. матеріаломісткість. 2. рівень матеріальних витрат у собівартості продукції; 3. матеріаловіддача; 4. рівень витрат на одну гривню товарної продукції; 54. До основних форм статистичної звітності, що використовується під час аналізу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) відносять: 1. форма №1-П; 2. форма №3-торг; 3. Звіт про фінансові результати; 4. форма №1-ПВ. 55. Розширена модель залежності товарообороту від факторів праці має такий вигляд: 1. РТО = Ч · Д · Т · П; 2. РТО = (Ч · Д · Т) : П; 3. РТО = (Ч · Д) : (Т · П); 4. РТО = (Д · Т · П) : Ч, де РТО - обсяг роздрібного товарообороту; Ч – середньоспискова чисельність торговельно-оперативних працівників; Д – середня кількість відпрацьованих днів одним працівником; Т – тривалість робочого дня; П – середньогодинний виробіток.
56. Поділ витрат обігу на постійні і змінні, пов’язаний із впливом на них: 1. обсягу товарообороту; 2. продуктивності праці; 3. чисельності працівників; 4. рівня торгової націнки. 57. Аналіз виконання плану і динаміки випуску продукції починають з: 1. оцінки напруженості виробничої програми; 2. оцінки ступеню виконання виробничої програми за загальним обсягом; 3. оцінки ритмічності виробництва; 4. оцінки асортиментної структури. 58. Суть способу менших чисел (середнього проценту) полягає у: 1. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану. 2. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100; 3. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано; 4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення. 59. Суть способу найменшого проценту полягає у: 1. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100; 2. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано; 3. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану; 4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення. 60. Сума відносної економії (або перевитрат) (Евідн.) визначається за формулою: 1. Евідн. = [(РВ1 – РВ0) · Т1] : 100%; 2. Евідн. = [(РВ0 – РВ1) · Т1] : 100%; 3. Евідн. = [(РВ1 – РВ0) · Т0] : 100%; 4. Евідн. = [(РВ0 – РВ1) · Т0] : 100%, де РВО0 – рівень витрат обігу базисний; РВО1 – рівень витрат обігу звітного періоду; Т1 – товарооборот звітного періоду; Т0 – товарооборот базисного періоду. 61. Рівень витрат обігу в оптові торгівлі визначається у відсотках до: 1. оптово-складського товарообороту плюс оплачений транзит; 2. валового оптового товарообороту; 3. оптово-складського товарообороту; 4. оптово-складського товарообороту плюс неоплачений транзит. 62. Суть способу оцінки позицій асортименту полягає у: 1. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано; 2. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100; 3. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану; 4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення. 63. Для проведення аналізу витрат обігу використовують: 1. Звіт про фінансові результати; 2. Баланс; 3. Звіт про використання власного капіталу; 4. Звіт про рух грошових коштів. 64. Вплив зміни цін на рівень витрат обігу визначається за формулою: 1. РВО1 - РВОскор.; 2. РВОскор - РВО1; 3. РВО0 - РВОскор.; 4. РВОскор - РВО0, де РВОскор. = ВО1 : (Т1 : Іp); Т1 - товарооборот звітного періоду; ВО1 - сума витрат обігу звітного періоду. 65. Параметри виробничої програми за умов ринку залежать від таких факторів: 1. місткості ринку і виробничого потенціалу підприємства; 2. чисельності населення; 3. темп інфляції; 4. демографічний склад населення. 66. Для оцінки динаміки випуску продукції використовують показники: 1. вартісні, умовно-натуральні та натуральні. 2. тільки вартісні; 3. тільки умовно-натуральні ; 4. тільки натуральні; 67. Які витрати відносяться до витрат обігу: 1. витрати на збут; 2. витрати фінансової діяльності; 3. витрати інвестиційної діяльності; 4. інші витрати звичайної діяльності. 68. За допомогою якого способу економічного аналізу можна визначити вплив зміни структури товарообороту на рівень витрат обігу: 1. процентних чисел; 2. інтегральний; 3. відносних різниць; 4. групування. 69. Темп зміни рівня витрат обігу у торгівлі визначають як: 1. відношення різниці між фактичним і плановим рівнем витрат до планового рівня, виражене у %; 2. відношення фактичного рівня витрат до планового, вираженого у %; 3. різниця між фактичним і плановим рівнем витрат, виражена у %; 4. відношення планового рівня витрат до фактичного, вираженого у %. 70. На більшості підприємств якість продукції оцінюють за: 1. сортністю; 2. обсягом забракованої продукції; 3. кількістю рекламацій та претензій; 4. широтою асортименту. 71. Коефіцієнт сортності визначають як: 1. відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості у цінах 1 сорту; 2. відношення вартості продукції у цінах 1 сорту до вартості всієї випущеної продукції; 3. відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості у цінах нижчого сорту; 4. відношення вартості продукції у цінах нижчого сорту до вартості всієї випущеної продукції. 72. Оцінку виконання плану відвантажень дають: 1. за загальним обсягом, за асортиментом, за покупцями і термінами поставки. 2. тільки за загальним обсягом; 3. тільки за асортиментом; 4. тільки за покупцями і термінами поставки; 73. Відсоток виконання плану з реалізації з урахуванням виконання зобов’язань за поставками розраховують способом: 1. менших чисел; 2. способу оцінки асортиментних позицій; 3. середніх чисел. 4. відносних чисел. 74. Взаємозв’язок між випущеною продукцією та зміною залишків має вигляд: 1. Зп + В = Р + Зк ; 2. Зп - В = Р + Зк; 3. Зп + В = Р - Зк;; 4. Зп - В = Р – Зк, де Зп, Зк – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду; В – випущена товарна продукція; Р – реалізована продукція. 75. У яких цінах проводять аналіз динаміки випущеної продукції: 1. у порівняних цінах; 2. у фактичних цінах; 3. у планових цінах. 4. у прогнозних цінах. 76. У яких цінах проводять аналіз виконання плану випуску продукції 1. у цінах, прийнятих у плані. 2. у фактичних цінах; 3. у цінах попереднього періоду; 4. у прогнозних цінах. 77. Товарна продукція - це: 1. валовий випуск продукції за мінусом внутрішньозаводського обороту; 2. вся продукція, яка випущена підприємством; 3. вся продукція за мінусом забракованої. 4. валовий випуск продукції у порівняних цінах. 78. Вплив факторів на обсяг випуску продукції можна розрахувати, використовуючи спосіб різниць за формулою: 1. ВП = Ч х Д х Т х В; 2. ВП = (Ч х Д) : (Т х В) ; 3. ВП = Ч : (Д х Т х В); 4. ВП = (Ч х Д х Т) : В, де ВП – обсяг випуску продукції, тис.грн. Ч – середньоспискова чисельність працюючих, чол.; Д – середня кількість відпрацьованих днів на одного працюючого, дні; Т – середня тривалість робочого дня, год.; В – сердньогодинний виробіток на 1 працюючого, тис.грн. 79. Прибуток від операційної діяльності включає: 1. валовий прибуток; 2. нші фінансові доходи і витрати; 3. податок на прибуток від звичайної діяльності; 4. надзвичайні доходи. 80. Яким чином сума прибутку від операційної діяльності реагує на збільшення фінансових витрат: 1. не залежить від суми фінансових витрат; 2. зменшується; 3. збільшується; 4. зменшується при підвищення процента банку за кредит. 81. Ефект операційного важеля визначається: 1. відношенням планового маржинального доходу до планового прибутку. 2. сумою валового прибутку і чистого прибутку; 3. різницею між обсягом реалізації і сумою змінних витрат; 4. добутком приросту прибутку і приросту обсягу реалізації; 82. Вкажіть позитивну тенденцію змін показників: 1. Темп прибутку > Темпу реалізації > Темпу авансованого капіталу > 100%; 2. Темп реалізації > Темпу прибутку > Темпу авансованого капіталу > 100%; 3. Темпу авансованого капіталу > Темп реалізації > Темп прибутку > 100%; 4. Темп прибутку > Темпу реалізації > Темпу авансованого капіталу > 100%. 83. Критичний обсяг реалізації (Ркритич) визначається за таким алгоритмом: 1. Ркритич= Сума витрат постійних / рівень маржинального доходу до обсягу реалізації * 100; 2. Ркритич= Сума витрат постійних / оптова ціна одиниці виробу; 3. Ркритич= ((Сума витрат постійних + прибуток плановий ) / рівень змінних витрат на одиницю продукціії) * 100; 4. Ркритич= Сума витрат постійних / сума маржинального дходу. 84. Рентабельність активів підприємства характеризується: 1. сумою чистого прибутку на 1 грн. активів підприємства; 2. різницею між величиною капіталу і сумою необротних активів; 3. сумою амортизації на 1 грн. основних засобів; 4. добутком фондорентабельнсті і середньою вартістю основних засобів. 85. Рентабельність оборотних активів підвищується: 1. із збільшенням коефіцієнту оборотності оборотних активів; 2. із зниженням оптових цін на продукцію; 3. із збільшеням операційних витрат; 4. із збільшенням постійних витрат. 86. Ефект операційного важеля показує: 1. зміну величини прибутку від зміни обсягу реалізації; 2. зміну обсягу реалізації за звітний рік; 3. збільшення операційних витрат; 4. збільшення фінансових витрат. 87. Від яких факторів залежить рівень рентабельності оборотних активів (РОА, %) за формулою Дюпона: 1. від зміни рентабельності реалізації і коефіцієнту оборотності оборотних активів; 2. від зміни обсягу реалізації і собівартості продукції; 3. від зміни прибутку і величини власного капіталу; 4. від зміни цін на продукцію. 88. На підвищення рентабельності власного капіталу не впливає: 1. збільшення величини основних засобів підприємства; 2. збільшення суми чистого прибутку; 3. прискорення оброності активів підприємства; 4. підвищення рентабелььності реалізації. 89. На яку суму і якиим чином (збільшення “+”, зменшення “-”) зміниться прибуток від операційної діяльності, якщо виконання плану за обсягом реалізації склало 104%, прибуток плановий становив 160 тис. грн., фактичний – 185 тис. грн.: 1. + 6, 4 тис. грн.; 2. + 7, 4 тис. грн.; 3. + 6, 9 тис. грн.; 4. прибуток не змінився. 90. Затрати на 1грн. реалізованої продукції зросли на 4 коп. Обсяг реалізаації продукції плановий – 5400 тис. грн., фактичний – на 600 тис. більше за плановий. Яким чином і на яку суму зміниться валовий прибуток: 1. - 240 тис. грн. 2. - 216 тис. грн.; 3. + 210 тис. грн.; 4. + 216 тис. грн.; 91. Визначити, яким буде критичний обсяг реалізації виробу “А” у натуральних одиницях (шт.) за рік, якщо оптова ціна виробу 25 грн. змінні витрати на одиницю виробу 19 грн., сума постійних витрат 45 тис. грн.: 1. 7, 5 тис. шт.; 2. 2, 4 тис. шт.; 3. 1, 0 тис. шт.; 4. 3,5 тис. шт. 92. Рентабельність робочого капіталу зростає при: 1. зниженні суми фінансових витрат; 2. збільшенняі суми кредиторської заборгованості; 3. зниженні рентабельності реалізації; 4. зниженні суми оборотних активів підприємства. 93. Рентабельність власного капіталу залежіть від: 1. рентабельності трудових ресурсів; 2. коефіцієнту оборотних активів; 3. величини чистого прибутку; 4. рентабельності реалізації. 94. До необоротних активів належать: 1. основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та ін.; 2. виробничі запаси, МШП, тварини на вирощуванні, готова продукція, товари, незавершене виробництво, напівфабрикати; 3. грошові кошти та їх еквіваленти. 4. запаси. 95. Для оцінки стану та руху основних засобів використовують коефіцієнти: 1. вибуття; 2. ритмічності; 3. рівномірності; 4. ліквідності. 96. Коефіцієнт оновлення основних засобів визначають як відношення: 1. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду; 3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 97. Коефіцієнт вибуття основних засобів визначають як відношення: 1. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду; 2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 98. Коефіцієнт придатності основних засобів визначають як відношення: 1. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду; 3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду; 99. Коефіцієнт зносу основних засобів визначають як відношення: 1. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду; 2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду; 3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 100. Коефіцієнт інтенсивності використання обладнання визначають як відношення: 1. фактичного обсягу випуску продукції до кількості відпрацьованих машино-годин; 2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду; 3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 101. Фондовіддача основних засобів – це відношення: 1. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період; 2. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період; 3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період. 4. суми прибутку до фондоозброєності. 102. Фондомісткість основних засобів – це відношення: 1. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період; 2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період; 3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період. 4. суми прибутку до фондоозброєності. 103. Джерелом інформації для аналізу основних засобів є: 1. баланс; 2. форма №3 - торг; 3. форма №1-торг; 4. форма №1-ПВ. 104. Усі основні засоби за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяють на: 1. 4 амортизаційні групи; 2. 3 амортизаційні групи; 3. 5 амортизаційних груп; 4. 6 амортизаційних груп. 105. Коефіцієнт приросту основних засобів визначають як відношення: 1. вартості приросту основних засобів, до вартості основних засобів на початок періоду; 2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду; 3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду; 4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу. 106. Фондоозброєність – це відношення: 1. середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до середньоспискової чисельності робітників. 2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період; 3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період; 4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період; 107. Рівень технічної озброєності – це відношення: 1. середньої вартості активної частини основних до середньоспискової чисельності робітників. 2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період; 3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період; 4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період; 108. Завершальним етапом аналізу основних засобів є: 1. підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення обсягу випуску продукції і фондовіддачі; 2. аналіз ефективності використання основних засобів; 3. аналіз стану та руху основних засобів. 4. оцінка динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів. 109. До резервів зростання фондовіддачі відносять: 1. збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних засобів; 2. зростання середньорічної вартості основних засобів; 3. зростання чисельності працівників. 4. зменшення обсягу виробництва продукції. 110. Аналіз основних засобів починають із: 1. оцінки стану та руху основних засобів; 2. оцінки ефективності використання основних засобів; 3. з оцінки фондоозброєності; 4. з оцінки динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів. 111. Виробнича собівартість продукції – це: 1. затрати, пов’язані з виробництвом подукції. 2. затрати на виробництво та реалізацію (збут) продукції; 3. затрати на розширення виробництва; 4. матеріальні затрати; 112. Одним з елементів операційних витрат є: 1. амортизація; 2. змінні витрати; 3. постійні витрати; 4. витрати на збут. 113. У залежності від зміни обсягу реалізації затрати групуються як: 1. змінні і постійні; 2. матеріальні; 3. трудові; 4. альтернативні. 114. Затрати на 1 грн. товарної продукції визначаються за таким розрахунком: 1. повна собівартість продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства; 2. вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства / обсяг товарної продукції в натуральних цінах; 3. виробнича собівартість товарної продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства; 4. вартість реалізованої продукції в оптових цінах підприємства / повна собівартість реалізованої продукції. 115. На зміну затрат на 1 грн. товарної продукції не впливає: 1. зміна обсягу продукції в натуральних одиницях. 2. зміна оптових цін на продукцію; 3. зміна асортименту продукції; 4. зміна структури асортименту продукції; 116. Зміна собівартості порівняної товарної продукції залежить від: 1. зміни обсягу випуску порівняної продукції; 2. зміни оптових цін на готову продукцію; 3. зміни асортименту порівняної продукції; 4. підвищення фондовіддачі основних засобів. 117. Підвищення продуктивності праці сприяє: 1. економії витрат на оплату праці працівників підприємства. 2. збільшенню суми витрат на оплату праці на підприємстві; 3. зменшенню середньої заробітної плати одного працівника; 4. збільшенню чисельності працівників; 118. На перевитрати фонду оплати праці впливає: 1. зниження продуктивності праці; 2. зниження обсягу випуску продукції; 3. зменшення чисельності працюючих; 4. зниження цін на матріали та сировину. 119. До складу витрат на виробництво продукції не включаються: 1. витрати на збут; 2. вартість матеріалів та сировини; 3. амортизація основних виробничих засобів; 4. заробітна плата робітників. 120. При збільшенні обсягу реалізації сума перевитрат за умовно-постійними статтями витрат визначається як: 1. різниця між фактичною сумою постійних витрат та їхньою скоригованою величиною; 2. різниця між скоригованою сумою постійних витрат та їхньою плановою сумою; 3. різниця між фактичною і плановою сумою постійних витрат; 4. різниця між плановою сумою постійних витрат та їхньою фактичною величиною. 121. За способом віднесення на собівартість виробу витрати поділяють на: 1. прямі і непрямі; 2. змінні і постійні; 3. витрати на збут; 4. загальні і середні. 122. Зміни цін на продукцію як фактор, що впливає на зміну обсягу реалізації, у звітному році порівняно з попереднім, визначається: 1. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підпримства і фактичним обсягом реалізації у порівняних цінах; 2. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у порівнянних цінах і фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підприємства; 3. як різниця між фактичним обсягом реалізації звтного року і фактичним обсягом реалізації попреднього року; 4. як різниця між обсягом реалізації попереднього року і обсягом реалізації за звітний рік. 123. Яким чином зміниться критичний обсяг реалізації продукції при зростанні постійних витрат на 50 тис. грн.: 1. критичний обсяг реалізації збільшиться; 2. критичний обсяг реалізації зросте на 50 тис. грн.; 3. критичний обсяг реалізації знизиться; 4. критичний обсяг реалізації не зміниться. Економічний аналіз 1. Метод економічного аналізу має такі характерні особливості: 1.1.1. поділ предметів або явищ на складові частини, елементи, ознаки; 1.1.2. послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від об'єкта; 1.1.3. пошук найважливіших ланок в об'єкті; 1.1.4. дотримання принципу ієрархії. 2. До особливостей детермінованого факторного аналізу належать: 2.1.1. наявність функціонального взаємозв'язку та взаємодії між показниками 2.1.2. побудова факторної моделі за допомогою логічного аналізу; 2.1.3. вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді; 2.1.4. неповний, імовірний зв'язок між показниками. 3. За часовими формами економічний аналіз поділяють на: 3.1.1. оперативний, ретроспективний, перспективний; 3.1.2. оперативний, внутрішній, ретроспективний; 3.1.3. зовнішній, оперативний, ретроспективний; 3.1.4. міжзаводський, оперативний, ретроспективний; 4. Вплив факторів, пов'язаних із використанням трудових ресурсів, на зміну обсягу випуску продукції визначають за допомогою формули: 4.1.1. В=Ч*Д*Т*П; 4.1.2. В=П*Д*Т*Ч; 4.1.3. В=Ч*Т*П; 4.1.4. В= Ч*Д*Т, де: В- обсяг випуску продукції підприємством; Ч- середньоспискова чисельність працюючих; Д- середня кількість днів роботи одного працівника; Т- середня тривалість робочого дня в годинах; П- середньогодинний виробіток одного працівника 5. Виділити з переліку часову форму економічного аналізу: 5.1.1. оперативний; 5.1.2. галузевий; 5.1.3. внутрішньогосподарський; 5.1.4. міжзаводський. 6. В якому виді економічного факторного аналізу застосовуються кореляційний аналіз: 6.1.1. прямий стохастичний аналіз; 6.1.2. оберненій стохастичний факторний аналіз; 6.1.3. детермінований факторний аналіз; 6.1.4. обернений детермінований факторний аналіз. 7. Причина, яка впливає на певний результат (наслідок) це: 7.1.1. фактор; 7.1.2. резерв; 7.1.3. індукція; 7.1.4. дедукція. 8. Запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи у будь-якій системі, - це: 8.1.1. резерв; 8.1.2. фактор; 8.1.3. комплекс; 8.1.4. баланс. 9. Як називають аналіз, що здійснюється шляхом зіставлення даних кількох споріднених підприємств або орієнтуючись на показники кращих підприємств галузі: 9.1.1. порівняльний; 9.1.2. оперативний; 9.1.3. прогнозний; 9.1.4. системний. 10. Як інакше називають порівняльний аналіз: 10.1.1. міжгосподарський. 10.1.2. ретроспективний; 10.1.3. перспективний; 10.1.4. поточний; 11. Який аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, які поєднують з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов: 11.1.1. системний. 11.1.2. ретроспективний; 11.1.3. стратегічний; 11.1.4. статистичний; 12. Який аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт: 12.1.1. оперативний; 12.1.2. наступний; 12.1.3. попередній; 12.1.4. прогнозний. 13. Який аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність: 13.1.1. прогнозний; 13.1.2. поточний; 13.1.3. порівняльний; 13.1.4. оперативний. 14. За характером впливу на результати господарської діяльності розрізняють фактори: 14.1.1. інтенсивні та екстенсивні; 14.1.2. трудові та нетрудові; 14.1.3. внутрішньогосподарські, галузеві; 14.1.4. регіональні, народногосподарські. 15. Розбір, розкладання, розчинення предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки це: 15.1.1. аналіз; 15.1.2. порівняння; 15.1.3. моделювання; 15.1.4. елімінування. 16. Як називається основний метод економічного аналізу, за допомогою якого складне явище господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв`язки: 16.1.1. аналітичний; 16.1.2. моделювання; 16.1.3. елімінування; 16.1.4. статистичний. 17. Засіб аналітичного методу, за яким йдуть від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові: 17.1.1. деталізація. 17.1.2. порівняння; 17.1.3. елімінування; 17.1.4. розкладання;
18. Метод, за допомогою якого предмет (явище) характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами: 18.1.1. порівняння; 18.1.2. деталізація; 18.1.3. абстрагування; 18.1.4. абсолютизація. 19. Метод, при якому будуть зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища: 19.1.1. моделювання; 19.1.2. елімінування; 19.1.3. порівняння; 19.1.4. деталізація. 20. Моделі можуть бути: 20.1.1. матеріальні (фізичні) та абстрактні; 20.1.2. дійсні та недійсні; 20.1.3. середні, великі, гігантські; 20.1.4. дрібні, середні, великі. 21. Метод, суть якого полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів: 21.1.1. елімінування; 21.1.2. порівняння; 21.1.3. балансовий; 21.1.4. моделювання. 22. В якому статистичному методі аналізу таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації: 22.1.1. табличний; 22.1.2. динамічні ряди; 22.1.3. кореляційний; 22.1.4. балансовий. 23. Письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва з метою з`ясування певних питань: 23.1.1. анкетний метод; 23.1.2. елімінування; 23.1.3. запит; 23.1.4. листування. 24. Впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них це: 24.1.1. інформація. 24.1.2. анкета; 24.1.3. модель; 24.1.4. аналіз; 25. Співвідношення окремих виробів (видів продукції) у загальному обсязі виробництва, виражене здебільшого у відсотках, - це: 25.1.1. структура; 25.1.2. деталізація; 25.1.3. баланс; 25.1.4. елімінування. 26. Які показники характеризують величину параметрів господарської діяльності: 26.1.1. кількісні; 26.1.2. основні; 26.1.3. якісні; 26.1.4. другорядні. 27. Які показники характеризують особливості параметрів господарської діяльності: 27.1.1. якісні; 27.1.2. кількісні; 27.1.3. зведені; 27.1.4. агрегатні. 28. Які показники характеризують діяльність господарства у натуральних вимірах: 28.1.1. абсолютні; 28.1.2. якісні; 28.1.3. кількісні; 28.1.4. відносні; 29. Які показники характеризують господарську діяльність у співвідношенні одних показників до інших: 29.1.1. відносні. 29.1.2. якісні; 29.1.3. абсолютні; 29.1.4. кількісні; 30. Які індекси (відносні величини) показують співвідношення величини фактичних та планових індивідуальних показників: 30.1.1. індивідуальні; 30.1.2. зведені; 30.1.3. агрегатні; 30.1.4. вибіркові.
31. Прийом, що використовується для визначення тісноти зв`язку між факторами, що вивчаються, - це: 31.1.1. кореляція; 31.1.2. елімінування; 31.1.3. порівняння; 31.1.4. моделювання. 32. Резерви виробництва за місцем знаходження класифікують на: 32.1.1. зовнішні і внутрішні; 32.1.2. поточні і перспективні; 32.1.3. власні і залучені; 32.1.4. абсолютні і відносні. 33. За якого виду економічного факторного аналізу можуть застосовуватись кореляційний і регресійний аналіз: 33.1.1. прямий стохастичний факторний аналіз; 33.1.2. прямий детермінований факторний аналіз; 33.1.3. обернений детермінований факторний аналіз; 33.1.4. обернений стохастичний факторний аналіз. 34. Під фактором в економічному аналізі розуміють: 34.1.1. умови, які необхідні для здійснення господарських процесів і причини, що впливають, на них. 34.1.2. об'єкт дослідження в задачі факторного аналізу; 34.1.3. відношення одного показника до іншого; 34.1.4. кількісну або якісну характеристику явища; 35. Які моделі використовуються в аналізі у випадку, коли результатний показник є алгебраїчною сумою декількох факторів: 35.1.1. аддітивні моделі; 35.1.2. мультиплікативні моделі; 35.1.3. кратні моделі; 35.1.4. змішані моделі; 36. Аналітичні показники - це показники: 36.1.1. що визначаються під час проведення аналізу для оцінки результатів ефективності господарювання; 36.1.2. що є даними бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності; 36.1.3. що визначають норми витрачання сировини, палива, матеріалів; 36.1.4. що визначають завдання розвитку підприємства. 37. Мета проведення функціонально-вартісного аналізу: 37.1.1. підвищення економічної ефективності проектуємих об'єктів; 37.1.2. пошук шляхів зменшення плинності кадрів; 37.1.3. зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни; 37.1.4. покращення інвестиційної привабливості підприємства. 38. Метод економічного аналізу діяльності підприємства - це: 38.1.1. система категорій, принципів, способів та прийомів дослідження діяльності суб'єкта господарювання; 38.1.2. застосування статистичних і математичних методів; 38.1.3. використання формалізованих методів та прийомів; 38.1.4. використання неформалізованих методів; 39. Принцип системності економічного аналізу передбачає: 39.1.1. що всі зв'язки і опосередкування, сторони і функції об'єкта аналізу розглядаються як взаємопов'язане ціле, а сам об'єкт - як підсистема більш складної системи; 39.1.2. охоплення всіх ланок та напрямків діяльності і всебічне вивчення причинних залежностей в економіці підприємства; 39.1.3. отримання багатократного ефекту від проведення аналізу; 39.1.4. використання сучасних методів та прийомів економічної теорії та статистики;. 40. Який із наведених математичних методів використовується у прямому детермінованому економічному факторному аналізі? : 40.1.1. індексний метод. 40.1.2. кореляційний аналіз; 40.1.3. виробничі функції; 40.1.4. стохастичне програмування;
41. У якому із перерахованих видів економічного факторного аналізу використовуються способи детермінованої комплексної оцінки: 41.1.1. обернений детермінований факторний аналіз; 41.1.2. прямий детермінований факторний аналіз; 41.1.3. прямий стохастичний факторний аналіз; 41.1.4. обернений стохастичний факторний аналіз. 42. Який недолік має спосіб ланцюгових підстановок? : 42.1.1. результати розрахунків залежать від послідовності підстановок, а тому прийнято спеціальний порядок послідовності постановок. 42.1.2. вимагає проведення великого обсягу складних розрахунків; 42.1.3. не може охопити всі фактори, які включені у модель залежності показників; 42.1.4. розрахунки, пов'язані з використанням цього прийому не можуть бути автоматизовані; 43. Термін "аналіз" походить від грецького слова "analysis", що в перекладі означає: 43.1.1. розмежування (розчленування) явища або процесу на складові елементи для вивчення їх як частин_цілого; 43.1.2. поєднання окремих складових явища або процесу, виявлення зв'язків та залежностей між окремими частинами; 43.1.3. пошук та реалізацію резервів; 43.1.4. урахування реальних можливостей підприємства. 44. Принцип системності економічного аналізу передбачає: 44.1.1. трактування об'єкта дослідження як складної динамічної системи що містить декілька елементів та багатосторонні зв'язки між ними і зовнішнім середовищем; 44.1.2. витрати на здійснення економічного аналізу мають забезпечити істотну віддачу; 44.1.3. охоплення всіх ланок та напрямів діяльності й всебічне вивчення причинно-наслідкових зв'язків. 44.1.4. розгляд підсумків діяльності об'єкта як результат взаємодії всіх стадій цієї діяльності. 45. Сукупність спеціальних прийомів і способів, які застосовують у певній послідовності для відображення й обробки економічної інформації — це: 45.1.1. методика економічного аналізу; 45.1.2. метод економічного аналізу; 45.1.3. сутність економічного аналізу; 45.1.4. предмет економічного аналізу. 46. Метод економічного аналізу має такі характерні особливості: 46.1.1. поділ предметів або явищ на складові частини, елементи, ознаки; 46.1.2. послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від об'єкта; 46.1.3. пошук найважливіших ланок в об'єкті; 46.1.4. дотримання принципу ієрархії. 47. До особливостей детермінованого факторного аналізу належать: 47.1.1. наявність функціонального взаємозв'язку та взаємодії між показниками ; 47.1.2. побудова факторної моделі за допомогою логічного аналізу; 47.1.3. вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді; 47.1.4. неповний, імовірний зв'язок між показниками. 48. За часовими формами економічний аналіз поділяють на: 48.1.1. оперативний, ретроспективний, перспективний; 48.1.2. оперативний, внутрішній, ретроспективний; 48.1.3. зовнішній, оперативний, ретроспективний; 48.1.4. міжзаводський, оперативний, ретроспективний; 49. Вплив факторів, пов'язаних із використанням трудових ресурсів, на зміну обсягу випуску продукції визначають за допомогою формули: 49.1.1. В=Ч*Д*Т*П; 49.1.2. В=П*Д*Т*Ч; 49.1.3. В=Ч*Т*П; 49.1.4. В= Ч*Д*Т, де: В- обсяг випуску продукції підприємством; Ч- середньоспискова чисельність працюючих; Д- середня кількість днів роботи одного працівника; Т- середня тривалість робочого дня в годинах; П- середньогодинний виробіток одного працівника 50. Виділити з переліку часову форму економічного аналізу: 50.1.1. оперативний; 50.1.2. галузевий; 50.1.3. внутрішньогосподарський; 50.1.4. міжзаводський. 51. В якому виді економічного факторного аналізу застосовуються кореляційний аналіз: 51.1.1. прямий стохастичний аналіз; 51.1.2. оберненій стохастичний факторний аналіз; 51.1.3. детермінований факторний аналіз; 51.1.4. обернений детермінований факторний аналіз.
52. Запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи у будь-якій системі, - це: 52.1.1. резерв; 52.1.2. фактор; 52.1.3. комплекс; 52.1.4. баланс.
53. Причина, яка впливає на певний результат (наслідок) це: 53.1.1. фактор; 53.1.2. резерв; 53.1.3. індукція; 53.1.4. дедукція.
54. Як інакше називають порівняльний аналіз: 54.1.1. Міжгосподарський; 54.1.2. ретроспективний; 54.1.3. перспективний; 54.1.4. поточний.
55. Як називають аналіз, що здійснюється шляхом зіставлення даних кількох споріднених підприємств або орієнтуючись на показники кращих підприємств галузі: 55.1.1. порівняльний; 55.1.2. оперативний; 55.1.3. прогнозний; 55.1.4. системний.
56. Який аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, які поєднують з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов: 56.1.1. системний. 56.1.2. ретроспективний; 56.1.3. стратегічний; 56.1.4. статистичний;
57. Який аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт: 57.1.1. оперативний; 57.1.2. наступний; 57.1.3. попередній; 57.1.4. прогнозний.
58. Який аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність: 58.1.1. прогнозний; 58.1.2. поточний; 58.1.3. порівняльний; 58.1.4. оперативний.
59. Розбір, розкладання, розчинення предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки це: 59.1.1. аналіз; 59.1.2. порівняння; 59.1.3. моделювання; 59.1.4. елімінування.
60. Метод, за допомогою якого предмет (явище) характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами: 60.1.1. порівняння; 60.1.2. деталізація; 60.1.3. абстрагування; 60.1.4. абсолютизація
61. Як називається основний метод економічного аналізу, за допомогою якого складне явище господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв`язки: 61.1.1. аналітичний; 61.1.2. моделювання; 61.1.3. елімінування; 61.1.4. статистичний.
62. За характером впливу на результати господарської діяльності розрізняють фактори: 62.1.1. інтенсивні та екстенсивні; 62.1.2. трудові та нетрудові; 62.1.3. внутрішньогосподарські, галузеві; 62.1.4. регіональні, народногосподарські.
63. Засіб аналітичного методу, за яким йдуть від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові: 63.1.1. деталізація. 63.1.2. порівняння; 63.1.3. елімінування; 63.1.4. розкладання;
64. Метод, при якому будуть зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища: 64.1.1. моделювання; 64.1.2. елімінування; 64.1.3. порівняння; 64.1.4. деталізація.
65. Моделі можуть бути: 65.1.1. матеріальні (фізичні) та абстрактні; 65.1.2. дійсні та недійсні; 65.1.3. середні, великі, гігантські; 65.1.4. дрібні, середні, великі.
66. Письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва з метою з`ясування певних питань: 66.1.1. анкетний метод; 66.1.2. елімінування; 66.1.3. запит; 66.1.4. листування.
67. Впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них це: 67.1.1. інформація. 67.1.2. анкета; 67.1.3. модель; 67.1.4. аналіз;
68. Співвідношення окремих виробів (видів продукції) у загальному обсязі виробництва, виражене здебільшого у відсотках, - це: 68.1.1. структура; 68.1.2. деталізація; 68.1.3. баланс; 68.1.4. елімінування.
69. Метод, суть якого полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів: 69.1.1. елімінування; 69.1.2. порівняння; 69.1.3. балансовий; 69.1.4. моделювання.
70. В якому статистичному методі аналізу таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації: 70.1.1. табличний; 70.1.2. динамічні ряди; 70.1.3. кореляційний; 70.1.4. балансовий. 71. Які показники характеризують господарську діяльність у співвідношенні одних показників до інших: 71.1.1. відносні. 71.1.2. якісні; 71.1.3. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|