Главная | Обратная связь

Пухлини та пухлиноподібні утворення вульви та піхви

В більшості країн на першому місці по частоті онкологічної захворюваності у жінок стоїть рак шийки матки. Злоякісні пухлини піхви і вульви складають не більше 5%. У дітей новоутворення цієї локалізації зустрічаються значно частіше. Якщо у дорослих більше 95% злоякісних пухлин вульви і піхви відносять до плоскоклітинного раку, а саркоми зустрічаються менше ніж в 1% випадків, то у дітей майже 98% злоякісних новоутворень цієї локалізації представлені саркомами.

Кондиломи.Серед пухлиноподібних захворювань вульви окремий інтерес представляють конділоми, які викликаються папіломавірусними збудниками і фактично являються хронічними інфекційними захворюваннями. Однак масивні, швидко прогресуючі конділоми візуально нагадують злоякісні новоутворення.

Конділоми (папіломи) статевих органів у дітей - достатньо розповсюджені захворювання. Вони являють собою папілярні розростання, які вкриті багатошаровим плоским епітелієм і мають сполучнотканинну строму з судинами. Виникнення конділом раніше пов’язували з наявністю сифілісу чи гонореї. В теперішній час доказана їх вірусна етіологія.

Конділоми розташовуються переважно в ділянці великих і малих статевих губ, рідше в піхві і на шийці матки. Нерідко конділоми з’являються біля зовнішнього отвору уретри і навколо заднього проходу. Зазвичай вони множинні, виступають над поверхнею шкіри і слизових оболонок, мають ніжку або широку основу, іноді виглядають як пухлиноподібний конгломерат.

Конділоми відносять до доброякісних новоутворень. Тим не менше в їх епітелії іноді виникають ознаки дисплазії і навіть атипії. Дисплазія зустрічається приблизно у 4%, рак - у 0,5% дорослих, які страждають конділоматозом геніталій.

Розрізняють класичні гострокінцеві, плоскі, інвертуючі, або інтраепітеліальні, конділоми. Гострокінцеві конділоми частіше розташовуються на великих і малих статевих губах, плоскі - на промежині, шийці матки і мають вигляд бляшек, які дещо підвищуються.

Інвертуючі різновиди конділом розвиваються в епітеліальному шарі слизових оболонок. Деякі автори називають їх інтраепітеліальними. Такі конділоми часто поєднуються з дисплазією.

Діагностика виражених конділом не представляє складності. Протікання захворювання тривале. При великих розмірах конділом на зовнішніх статевих органах ускладнюють ходу і супроводжуються появою значних виділень, свербіжу або больового відчуття. Відмічаються випадки інтенсивного росту, коли виникає необхідність радикальних втручань, оскільки конділоми не піддаються консервативному лікуванню.

Кольпоскопічна картина плоских і інвертуючих конділом досить подібна з такою при інтраепітеліальній карциномі. Капілярна сітка не замітна, видно розширені судини, у вигляді червоних плям. Біопсія з гістологічним дослідженням матеріалу дозволяє виключити діагноз внутрішньо-епітеліальної карциноми.

При конділомах проводиться консервативне і хірургічне лікування. Консервативне лікування включає використання противірусних і антибактеріальних мазей, мазей з антибіотиками і протигрібковими препаратами. Широко використовується кріодиструкція, лазер СО₂. Внаслідок неефективності цих методів застосовують хірургічне втручання.

Рабдоміосаркома. Серед злоякісних пухлин, які уражують піхву і іноді шийку матки, часто зустрічається рабдоміосаркома, яка розвивається з незрілих елементів скелетної м’язевої тканини. Рабдоміосаркома геніталій може мати екзофітну, поліповидну форму (ботріоїдна рабдоміосаркома) або росте дифузно (інфільтрує навколишні тканини і органи).

Розрізняють декілька структурних варіантів рабдоміосаркоми. В дитячому віці важливо виділяти альвеолярний і ембріональний варіанти.

Альвеолярна рабдоміосаркома являє собою прогностично несприятливу форму пухлини. Ембріональна рабдоміосаркома мікроскопічно відрізняється ослизненням основної речовини, значною кількістю кровоносних судин, чергуванням ділянок з пухким і густим розташуванням неопластичних клітин. Клітинний склад цих пухлин може бути змішаним.

Особливістю поліповидної (ботріоїдної) рабдоміосаркоми є своєрідне скопичення пухлинних клітин в безпосередній близкості від поверхні пухлини, під епітеліальним шаром.

Відмічається агресивний місцево-деструктивний характер росту рабдоміосаркоми з переходом на навколишні тканини. В зв’язку з інфільтративним розповсюдженням пухлини при ураженні передньої стінки піхви в процес рано втягуються сечовий міхур і уретра, а при локалізації на задній стінці - пряма кишка.

Виходячи з характеру первинного ураження і особливостей прогресії рабдоміосаркоми, для її діагностики рекомендується застосовувати клінічне обстеження, вагіноскопію, цистоскопію, внутрішньовенну урографію, комп’ютерну і ультразвукову томографію. Кінцевий діагноз рабдоміосаркоми ставиться на основі результатів морфологічного дослідження біопсійного матеріалу.

Лікування при рабдоміосаркомі всіх локалізацій повинно бути комплексним з включенням операції. Використовується променева і поліхіміотерапія (вінкрістін, актиноміцин d, циклофосфан).

Пухлина ендодермального синусу.Пухлина ендодермального синусу, або пухлина жовточного мішку, відноситься до частих злоякісних новоутворень дитячого віку. Розвивається в перші два роки життя, має екзофітний, поліповидний характер росту і нерідко розповсюджується на шийку і тіло матки або додатки.

Існує гіпотеза, яка пояснює вининення цієї пухлини в піхві неправильною міграцією зародкових клітин в ембріональному періоді розвитку.

Клінічно пухлина може проявлятися виділеннями з статевої щілини кров’янистого і серозно-кров’янистого характеру.

Вік хворих з пухлинами ендодермального синусу піхви, анатомо-топографічні особливості зони ураженняч роблять прогноз песимистичним.

Судинна пухлина вульви. Зустрічається рідко. Розвивається із судинних закладок, які відокремились в період ембріогенезу. Одною з різновидів судинних пухлин є доброякісна кавернозна гемангіома, побудована з новоутворень капілярів з розширеними просвітами і колбовидними вип’ячуваннями. Вона розташовується в шкірі або підшкірній клітковині, просвічується скрізь епідерміс, має багрово-фіолетовий колір.

Візуально кавернозна гемангіома складається з великих і малих тонкостінних порожнин, які зв’язані анастомозами одна з одною.

Діагностується шляхом гістологічного дослідження. Лікування - хірургічне.