Главная | Обратная связь

Сучасна номенклатура неорганічних сполук і їх взаємні перетворення. стехіометричні розрахунки

Неорганічні сполуки поділяються на основні класи: оксиди, гід­роксиди (основи), кислоти та солі (середні, кислі, основні, подвійні, змішані, комплексні). Повторіть способи одержання цих речовин.

Запам’ятайте, що:

Ø головним завданням номенклатури с створення систематичних раціональних назв хімічних речовин. При цьому назви повинні якомога повніше описувати склад і будову речовини, а також, при можливості, її хімічну природу, виконувати роль службової мови інформаційних систем на базі сучасних ЕОМ;

Ø єдині правила, якими слід користуватися, створені Комісією з номенклатури Міжнародної спілки теоретичної та прикладної хімії (IUРАС); при цьому назви аніонів йдуть за назвами катіонів;

Ø наприклад, назви оксидів будуються так:

N₂O₅ — диазот пеитаоксид (азот геміпентаоксид),

азот (V) оксид, азот (5+) оксид;

А1₂О₃ — диалюміній триоксид (алюміній сесквіоксид), алюміній (III) оксид, алюміній (3+) оксид;

Ø якщо елемент утворює лише один оксид, то назва його може скла­датися лише з назви елемента та слова оксид: ВаО — барій оксид; 2пО — цинк оксид; сполуки, що містять угрупування О₂, О₂ та О₃ називають від­повідно:

К₂О₂ — калій пероксид;

КО₂ — калій надпероксид;

КО₃ — калій озонід;

Ø сполуки кисню з фтором:

ОР₂ — кисень дифторид;

О₂Р₂— дикисень дифторид;

Ø назви основ та амфотерних гідроксидів утворюють з назви катіона і слова гідроксид: КОН — калій гідроксид;

ТlOН — талій (І) гідроксид;

Сr(ОН)₃ — хром тригідроксид;

Ø якщо до складу сполуки крім гідроксиду входить оксид-іон, то в назві перелічують обидва аніона з відповідними числовими префі­ксами:

WO(ОН)₃ — вольфрам тригідроксидмоиооксид;

VO(OH)₂ — оксованадій (IV) дигідроксид,

монооксовамадій (2+) гідроксид, де VО³⁺ — радикал;

 

Ø систематичні назви кислот будуються на основі назв аніонів, а починаються з назви катіону, тобто водню:

H₂SeO₃ — водень селенат (IV), дигідроген триоксоселенат, селенітна (IV) кислота;

H₂SO₄ — водень тетраоксосульфат (VI), сульфатна (VI) кислота, сульфатна кислота;

НМnО₄ — моноводень тетраоксоманганат, гідроген тетраоксоманганат (VII), перманганатна кислота;

HNO₃ — водень нітрат (V), водень триоксонітрат, нітратна кисло­та;

Ø для деяких кислот комісія IUPAC дозволяє використання тради­ційних пази, наприклад:

H₂SO₄ — сірчана; Н₃РО₄ — фосфорна (ортофосфорна);

НРО₃ — метафосфорна; HNO₃ — азотна та ін.;

Ø для водних розчинів галогеноводнів та інших можна зберегти традиційні назви:

НСl — хлороводнева кислота, хлоридна;

НВг — бромоводиева кислота, бромідна;

HCN — ціановоднева кислота, ціанідна;

HN₃ — азидоводнева кислота, азидна;

Ø назви солей легко утворюються з назв катіонів і аніонів з відповід­ними числівниковими префіксами:

ZnSO₄ — цинк (II) сульфат;

Hg₂(NO₃)₂ — диртуть динітрат;

(NH₄)₂Cr₂O₇ — диамоній дихромат (VI);

амоній (1+) дихромат (2-);

Fe₂(SO₄)₃ — дизалізо трисульфат;

Ø до назви кислих солей додається слово водень (гідроген) з відпові­дним числовим префіксом:

NaHCO₃ — натрій гідрокарбонат (водень карбонат);

NH₄H₂PO₄ — амоній дигідрогенфосфат (диводеньфосфат);

(МН₄)₂НРО₄ — диамоній гідрогенфосфат (моноводеньфосфат);

NaHS — натрій гідрогенсульфід;

Ø основні солі можуть називатись як подвійні, вважаючи О^2- та ОН^- за гетероаніони:

СаСlОН — кальцій гідроксид хлорид;

Сu₂СO₃(ОН)₂ або (СuОН)₂СО₃ — дикупр дигідроксид карбонат або біс(гідроксомідь)карбонат, димідь дигідроксид карбонат.