 |
|
СЦЕНАРІЙ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ГРИ
ДЛЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ВІКУ
ТЕМА: «БДЖІЛКИ НА РОЗВІДЦІ»
(за К. Ушинським, інсценізація Л. Калуської)
Декорації:дерева в саду.
Дійові особи:
Ведуча
Бджілки
Фіалка
Яблунька
Вишня
Тюльпан
ХІД ГРИ
В е д у ч а. Настала весна, сонце зігнало сніг із полів. Бруньки на деревах розкрилися й випустили молоденьке листячко. Прокинулася бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці волохатими лапками, розбудила подруг, і визирнули вони у віконечко — дізнатися: чи зник уже сніг і лід, і холодний північний вітер. Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло; вибралися вони з вулика й полетіли до Яблуньки.
Б д ж і л к и. Чи немає в тебе, Яблунько, чогось для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували.
Я б л у н ь к а. Ні, ви прилетіли зарано. Мої квіти ще заховані в бруньках. Запитайте у Вишні.
В е д у ч а. Полетіли бджілки до Вишні.
Б д ж і л к и. Люба Вишенько! Чи немає в тебе квіточок для бідних бджілок?
В и ш е н ь к а. Завітайте, любі, завтра! Сьогодні ще немає на мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.
В е д у ч а. Полетіли бджілки до Тюльпана: зазирнули в його яскраву голівку.
Б д ж і л к и. Ой, немає тут ані запаху, ані меду.
В е д у ч а. Сумні та голодні бджілки вже хотіли додому вертатися, коли враз побачили під кущем темно-синю квіточку. Це була Фіалочка.
Ф і а л о ч к а. Летіть, летіть, бджілоньки, до мене, я відкрию вам свою чашечку, наповнену запашним солодким соком.
Б д ж і л к и. Спасибі, Фіалочко, за доброту твою.
В е д у ч а. Наїлися, напилися бджілки й полетіли радесенькі додому.
СЦЕНАРІЙ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ГРИ
ДЛЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ВІКУ
ТЕМА: «ЯК ГОРОБЦЕВІ ЗАХОТІЛОСЯ ДІЗНАТИСЯ,
КУДИ ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ»
(за твором В. Сухомлинського, інсценізація Л. Калуської)
Декорації:ліс, поле.
Дійові особи:
Ведуча
Горобчик
Соняшник
Сонечко
В е д у ч а. Сховалося сонце за обрій. Почервоніло небо. Сидить у гнізді цікавий Горобець. Дивиться на червоне небо і думає: «Куди поділося Сонце? Полечу, дізнаюсь». Пурхнув із гнізда й полетів. Пролетів село, пролетів поле, ось уже й ліс. Пролетів ліс — знову поле. А сонця не видно. Знесилився горобець, упав на землю. Віддихався, підвів голову. Бачить, навколо соняшники квітнуть, повернули свої квітучі голівки на захід. Побачив один Соняшник Горобця та й питає...
С о н я ш н и к. Куди це ти летиш, Горобче, адже ніч надворі?
Г о р о б е ц ь. Хочу дізнатись, куди зайшло сонце.
С о н я ш н и к (усміхаючись). Почекай до ранку. Я розбуджу тебе, коли Сонце зійде. Ти й запитаєш, куди воно заходить.
В е д у ч а. Заснув Горобець під головатим соняшником. Ось уже й Сонечко показалося з-за обрію. Розбудив Соняшник Горобця.
С о н я ш н и к. Прокидайся, прокидайся, Горобче! Сонечко вже на небі.
Г о р о б е ц ь. Спасибі, Соняшнику, що розбудив, а то б Сонечко проспав. Сонечку, скажи-но, куди на ніч ти заходиш?
С о н ц е (сміючись). Уночі я спочиваю за далекими горами й синіми морями. Не лети до мене, Горобчику, бо ніколи не долетиш!
СЦЕНАРІЙ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ГРИ