Здавалка
Главная | Обратная связь

Ясне сонечко не гріє




Ясне сонечко не гріє,

Холодок повіва,

Засихає, жовтіє

На узліссі трава.

Небо хмуриться часто,

Потемніла ріка...

Щоб дощами упасти,

Плине хмара важка.

Осипаються клени,

Листя з дуба летить...

Лиш ялинка зелена

Серед лісу стоїть.


ïïï

Дощик, дощик!


Дощик, дощик! –

Аж залопотіло.

Ліс і поле,

Все навколо.

Дощику зраділо.

Дощик, дощик!

По дорозі стука.


Ми краплини,

Мов перлини,

Ловимо у руки.

Дощик, дощик! –

Не дає гуляти.

Ми з ляльками,

З іграшками

Біжимо до хати.


ïïï


Перші крапельки весни

Ще навколо біло-біло,

Та вже сонечко пригріло,

І з-під стріхи: капу-капу! –

Прямо цуцику на лапу.

Цуцик носа підставляє,

Цуцик хвостиком виляє:

Він радіє довгожданим

Першим крапелькам весняним.

Сонечко

Біля сонечка, вгорі

Плавала хмаринка,

Проти сонечка, в дворі

Бавилась Яринка.

– Не журись, Яринко,

Не на вік хмаринка:

Хмарка розпливається,

Сонечко ж – лишається!


ïïï

 


Ти не бійся Милочко


У малої Милочки

Є нові санчата,

Та боїться Милочка

Із гори з'їжджати.

І стоїть несміливо

З ними на льоду.

Каже: – Не зумію... –

Каже: – Уп-паду...

Ти не бійся, Милочко,

Не страшні вони...

Ти зумієш, Милочко, –

Тільки розпочни!


ïïï

Перу, перу платтячко...


Перу, перу платтячко

І хустинки

Для моєї лялечки,

Для Маринки.

Перу, перу платтячко

І співаю,

У вікно на сонечко

Поглядаю.

Вийди, вийди, сонечко,

З-за хмаринки,

Хай висохне платтячко

Для Маринки.

Буду, буду платтячко

Прасувати,

Буду мою лялечку

Одягати.


ïïï

Люда милитись не хоче


Я купатись в ванні буду,

Покупаю й ляльку Люду.

В неї пальчики зелені,

В неї носик у варенні.

Люда милитись не хоче,

Плаче: «Мило зайде в очі!»

Людо, Людочко, сідай,

Тільки очі затуляй!


ïïï

Я вже велика дівчинка


Мене мама, як маленьку,

Умивала

І щоранку дві косички

Заплітала.

Заплітала мені мама

Дві косички,

Одягала черевички,

Рукавички.

А тепер скажу я мамі,

Що такою

Вже не хочу бути більше

Я малою.

Сама буду я щоранку умиватись,

Заплітатись, узуватись,

Одягатись.

Ще й найменшенькому братику

Андрію

Черевички узувати

Я зумію.


ïïï


Майбутній адмірал


У калюжі вранці-рано

Ждуть кораблики Романа.

Жаль – майбутній адмірал

В чоботи води набрав...

– Мамо, йди мерщій сюди,

Тільки в море не впади!


ïïï

Вишенька


Ранньою весною

В нашому садку

Я сама садила

Вишеньку струнку.

І шумить листвою –

Вже така, як я! –

Від усіх найкраща

Вишенька моя!


ïïï


Сіяв півничок горох

Сіяв півничок горох,

А зібрав із поля,

Змолотив – торох, торох!

Аж воно: квасоля!

Качечка

Качечка кряче –

Каченят не баче.

Кличе качечка курчат:

Чи не бачили качат?


ïïï



Ведмедики


Я ведмедиків взяла,

Посадила до стола,

Стала медом частувати:

– Пригощайтесь, ведмежата!

А ведмедики сидять

І нічого не їдять:

Скуштувать медку охота –

Та відкрить не можуть рота!


ïïï

Зайчик


Довгі вуха,

Куций хвіст.

Невеличкий

Сам на зріст.

На городі

Побував –

Нам капусту

Попсував.

Довгі ноги

Скік та скік!

Ми – погнались,

Він – утік


ïïï








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.