 |
|
Ушкодження і смерть від дії високої температури
Висока температура може чинити на людину загальну дію, викликаючи її перегрівання (тепловий, сонячний удари), і місцеву (термічні опіки).
Тепловий удар — хворобливий стан організму внаслідок його перегрівання. Підвищення температури тіла на +2-3 °С понад норму різко порушує роботу серцево-судинної системи, знижує працездатність, викликає головний біль; підвищення ще на +5—6°С на тривалий термін — несумісне з життям.
Теплові удари виникають, як правило, при тривалих туристичних походах у жарку погоду в нетренованих осіб, у робітників гарячих цехів і т. ін.
Різновидом теплового удару є сонячний удар, який викликається сильною чи тривалою дією сонячних променів на незахищену голову в поєднанні з загальним перегріванням організму. Ознаки сонячного удару такі ж, як і теплового.
При розтині трупа виявляється повнокрів'я і набряк оболонок і речовини мозку, численні дрібні крововиливи в речовину головного мозку, повнокрів'я внутрішніх органів з окремими крововиливами, нерідко — набряк | легенів, рідка, темна кров у судинах, тобто картина, яка характерна для швидкої смерті.
Місцева дія тепла (термічні опіки). При короткочасній дії на покриви тіла температур, які перевищують +60-70 °С, проходять місцеві зміни тканин, які називаються опіками. Вони можуть настати при зіткненні з полум'ям, киплячими рідинами, розпеченими газами і розпеченими предметами. Зміни в тканинах залежать від того, наскільки висока температура і яка тривалість її дії.
Опіки поділяються на 4 ступені:
1-й ступінь характеризується почервонінням з невеликим припуханням і відчуттям жару;
2-й — виникненням міхурів із прозорою, інколи мутнуватою, але не кров'янистою рідиною;
3-й ~ утворенням омертвілих ділянок (некрозів);
4-й — обвуглюванням тканин.
Смерть може наступити при будь-якому ступені опіку залежно від величини ураженої площі покривів тіла. При широких і глибоких опіках тіла смерть настає швидко в результаті опікового шоку., при менш широких і виражених опіках — від загальної інтоксикації (самоотруєння) продуктами розпаду в перші дні (2-3 день) пілся опіку. Причиною смерті в більш пізні строки є різні наслідки (загальне зараження крові, запалення легенів тощо).
Визначення походження опіків можливе за їх розміщенням і характером. При дії гарячих газів опіки роміщуються на тілі у вигляді смуг, напрям яких дозволяє судити про положення тіла стосовно джерела тепла, відзначається наліт кіптяви, обпалення волосся, обвуглювання тканин (кісток); при диханні утворюються опіки порожнини рота, носоглотки, дихальних шляхів.
При обварюванні гарячими рідинами немає кіптяви, волосся не обпалене, ціле, одяг не пошкоджений. Внаслідок стікання рідини на тілі нижче від основного опіку, як правило, наявні обпечені смуги шкіри — сліди від потьоків. На тілі та одязі можуть бути знайдені сліди підсохлої рідини.
При контакті з розпеченими предметами виникають опіки, площа і конфігурація яких відбиває форму слідоутворюючої поверхні таких предметів. Волосся на шкірі обгорає в місці таких опіків і на відстані не більш як 1 см від міся дотику з розпеченим предметом.
При дії полум'я опіки мають вигляд червонувато-бурих плям пергаментної щільності, які важко ріжуться ножем, частково вкриті кіптявою, виражені нерівномірно; у місцях, вкритих одягом, вони можуть бути навіть відсутні чи слабко виражені. Якщо людина в момент охоплення її полум'ям перебувала у вертикальному положенні (стояла чи бігла), то опіки на тілі будуть звужуватися догори, ніби відтворюючи язики полум'я. Волосся на шкірі буде обгорілим не тільки у місцях опіків, але й на відстані 10-12 см від них на неопеченій шкірі.
Дослідження трупів, знайдених на згарищах. При експертизі трупів, знайдених на згарищах, необхідно провести упізнання особи загиблого, визначити причину смерті, наявність механічних чи інших ушкоджень, встановити, за життя чи після смерті виникли ці ушкодження. Упізнання трупа нерідко ускладнюється через обвуглювання. При зовнішньому огляді звертають увагу на неушкоджені частини шкіри, вкриті щільним одягом, а також на ділянки шкірних покривів, які стикались з грунтом чи підлогою приміщення. На них можуть виявлятися характерні індивідуальні особливості: татуювання, родимі плями, рубці і т. ін. Велике значення для індентифікації трупа можуть мати і залишки його одягу. Найкраще зберігаються від вогню кістки і зуби.
Смерть при пожежі, як правило, найперше наступає від отруєння окисом вуглецю, пізніше ж обгорає труп. У результаті теплового заклякання м'язи трупа скорочуються, і він набуває так званої «пози боксера», при якій руки і ноги зігнуті. Ця поза криміналістичного значення не має, вона виникає посмертно і спостерігається на будь-якому трупі, вилученому з вогню, незалежно від того, були опіки прижиттєвими чи посмертними.
Живим чи мертвим потрапив потерпілий в атмосферу пожежі визначають за рядом ознак. Про дію високої температури свідчить наявність: 1) опіків порожнини рота і дихальних шляхів, а також відкладання на них кіптяви, що пов'язане з активним диханням; 2) окислу вуглецю в глибоко розміщених частинах трупів; 3) так званих «гусячих лапок», тобто не покритих кіптявою і без опіків складок у зовнішніх кутках очей і на лобі, які виникають від інтенсивного зажмурення.
На трупах, вилучених із згарищ, нерідко виявляються ушкодження (частіше на голові), які виникають посмертно і які можуть бути прийняті за прижиттєві. При обгоранні трупа кістки черепа інколи розтріскуються і в його порожнині виникають крововиливи у вигляді сухих крихких кров'яних згустків. Вирішити це питання можна шляхом мікроскопічного дослідження. За наявності проникаючого поранення різке скорочення внутрішнього органу свідчить про прижиттєвість порожнинного поранення, при посмертних ушкодженнях таке скорочення органів не відбувається.
Для приховування слідів злочину, злочинці інколи спалюють труп. Перед експертизою може бути поставлене питання про час, необхідний для спалення трупа в даних конкретних умовах. Повністю спалити труп до попелу в звичайній печі чи на багатті, як правило, не вдається, оскільки для цього необхідна висока температура протягом десятків годин, навіть якщо труп попередньо був розчленований. У печі серед попелу можна знайти залишки кісткового скелета, зуби, металеві' пломби, які надсилають на судово-медичну експертизу. Комплексне дослідження попелу (емісійний і абсорбційний спектральний аналіз, люмінесцентна і поляризаційна мікроскопія, дослідження в м'яких рентгенівських променях, рентген-структурний аналіз та ін.) дозволяє встановити в ньому мінімальну кількість спаленої кісткової тканини, видову її належність, орієнтовно судити про вагу спаленого трупа, а також вирішити інші важливі для слідства питання.
Походження опіків. Переважна частина опіків трапляється в результаті різного роду нещасних випадків у побуті, на виробництві, а також при транспортній травмі (автомобільній, авіаційній), оскільки останні можуть супроводжуватись пожежами. Самовбивства шляхом самоспалення рідкісні, ще рідше спостерігаються вбивства.
III. Ушкодження від дії електричного струму
Електричний струм за ряду несприятливих умов може завдати ушкодження живому організму і викликати його смерть. Розрізняють атмосферну (блискавка) і технічну електрику.
Електротравма і умови, за яких вона виникає. Для ураження електричним струмом мають значення: 1) властивості електричного струму; 2) умови його дії; 3) індивідуальні особливості організму.
Характеристики електричного струму: напруга, сила, вид і частота.
Величина напруги електричного струму має надзвичайно важливе значення. Небезпечний струм як низької (110-220 вольт), так і високої (понад 220 вольт) напруги. Небезпечним для життя вважається струм у 50 міліампер і смертельним — у 100 міліампер.
Змінний струм напругою до 450-500 вольт небезпечніший за постійний;
обидва види струму понад 450-500 вольт однаково небезпечні. Особливо небезпечний змінний низькочастотний струм (40-60 коливань за секунду, тобто струм, який використовується в освітлювальній і технічній мережах).
Із збільшенням частоти небезпечність струму падає. Струми дуже високої частоти з десятками і сотнями періодів коливань за секунду безпечні. Вони застосовуються в медицині для лікувальних цілей.
Умови дії струму:
1) величина опору тканин тіла (шкіри), що залежить від її вологості, товщини, мозолистості, кровонаповнення;
2) площа і щільність контакту з електрострумом;
3) характер контакту зі струмонесучими предметами — контакт із двома полюсами або тільки з одним. Ураження елетрострумом може відбуватися і без безпосереднього контакту з провідником струму (при напрузі понад 10 тисяч вольт).
Індивідуальні особливості організму (його стан, вік). Старі люди, діти, вагітні жінки, особи, які перебувають у стані сп'яніння, виснажені різними хворобами і голодуванням, ті, хто хворіє на серцево-судинні захворювання особливо піддаються дії електричного струму. І навпаки, під час сну чи наркозу опір організму значно підвищується.
Дія струму на організм. Електрострум може викликати теплову, ме-ханічу і хімічну (електролітичну) дію.
При тепловій дії утворюються опіки (широкі, глибокі) III, IV ступеня, при механічній — рани у вигляді розривів шкіри та інших частин, а також пробоїни різної глибини; хімічна дія струму виражається в електролізі водяних розчинів, що призводить до тяжких розладів тканинного обміну речовин, зміни структури клітин і тканин, відкладання металу в ділянці електропозначок.
Електропозначки належать до типових ушкоджень при ураженні електрострумом. Вони містять інформацію про властивості провідника електроструму, що дозволяє об'єктивно виявити важливі деталі обставин події. З'являються вони при контакті з провідником невеликих розмірів і характерні для дії струму низької напруги (100-250 вольт), якщо шкірні покриви сухі, з товстим роговим шаром, тобто в тих випадках, коли шкіра має високий опір. На вологій шкірі і на ділянках шкіри з тонким роговим шаром електропозначки, як правило, не виникають.
Електропозначки утворюються від теплової й електролітичної дії струму при температурах не вищих 120 °С. При вищій температурі вони починають набувати вигляду опіків III і IV ступенів. Вони стійкі. Виникають лише у 80—90 % випадків у місці входу струму і рідше спостерігаються в місці його виходу.
Типові елетропозначки мають вигляд невеликих круглуватих ділянок змертвілої шкіри з валикоподібне піднятими краями, а нетипові — у вигляді саден, опіків.
За наявності електропозначок на трупі в ряді випадків можна встановити: а) причину смерті; б) ознаки джерела струму; в) місце контакту з ним;
г) напругу струму; д) деякі обставини події.
При ураженні струмом високої напруги утворюються важкі опіки аж до повного обвуглювання всього тіла, навіть із розплавленням кісток. У них можна знайти характерні особливі утворення — «кісткові буси» (перлини) білого кольору, величиною з горошину і менші, круглої форми пусті всередині. Механічні зміни від дії електричного струму виявляються далеко не завжди. Вони мають вигляд саден і ран без ознак опіків і обпалення волосся, інколи виникають тріщини і переломи кісток кінцівок, вивихи суглобів. Останні ушкодження пов'язані з різким скороченням м'язів при судомах, які супроводжують ураження електрострумом.
Із вторинних ушкоджень на трупі загиблого від електротравми бувають опіки від запалення одягу; при роботі на елетроопорі з наступним падінням на трупі виникають ушкодження, характерні для падіння з висоти.
При розслідуванні випадків, пов'язаних із ураженням електрострумом, велике значення має технічна експертиза.
Огляд місця виявлення трупа проводиться з участю спеціаліста-електрика. Спочатку необхідно впевнитися в тому, що труп не перебуває під струмом. Основну увагу при огляді приділяють виявленню джерела електроструму, зіткнення з яким могло викликати ураження. При цьому враховують ряд умов, які сприяли ураженню: підвищену вологість (сирість) у приміщенні; наявність предметів, які тимчасово перебували під струмом, наприклад після дощу; високу температуру навколишнього середовища, яка викликала спітніння; відсутність взуття у потерпілого та ін.
Ураження електрострумом найчастіше є результатом нещасного випадку. Вони можуть мати і професійний характер. Відомі випадки самогубства з використанням електроструму. Навмисні вбивства зустрічаються дуже рідко.
Ушкодження і смерть від дії блискавки. Особливості ураження людей блискавкою пов'язані з колосальною напругою електроструму блискавки, яка досягає мільйонів вольт при силі струму до 100000 ампер. Ураження блискавкою може відбуватися як при безпосередньому ударі нею в людину, так і через різні струмопровідні предмети, у тому числі через освітлювальну і телефонну мережі, дерева та ін.
Ознаки дії блискавки на трупі. На шкірних покривах виявляються широкі глибокі опіки, зони опалення волосся. Інколи утворюються рвані рани. При ураженні блискавкою ушкодження можуть бути дуже важкими, аж до відриву голови і кінцівок.
До порівняно рідких ознак належать так звані «візерунки блискавки», які мають вигляд гіллястих червонуватих смужок, що просвічуються крізь шкіру трупа. «Візерунки блискавки» помітні через півдоби після смерті, потім вони бліднішають і зникають. Досить рідко вони бувають і в осіб, які залишились в живих.
Огляд одягу трупа. Одяг може бути розірваний, розкиданий, опалений, обвуглений; металеві предмети, що містилися в кишенях, або були прикріплені до одягу (значки, талісмани, брелоки та ін.) оплавлені.
Огляд місця події. Характерні сліди ураження блискавкою на оточуючих труп предметах: розщеплення дерев з їх обвугленням, свіжі хвилясті тріщини на корі; в приміщеннях: розплавлені металеві і скляні предмети і обвуглення предметів, які здатні горіти. При ударі блискавки в піщаний грунт останній, плавлячись, утворює чудернацькі скловидні утворення — фульгурити.