Главная | Обратная связь

ОПЕРА “НІЖНІСТЬ” ( “ЛИСТИ КОХАННЯ”) 1972 рік.

Опера “Ніжність” – одна з найкращих опер композитора. До створення цієї опери композитор написав опери “Загибель ескадри”, “Мамаї”, балет “Камінний господар”.

Жанр – моноопера.

Літературна основа: написана за новелою ”Ніжність”Анрі Барбюса (символіст).

Моноопери в українській музиці – Лисенко”Сафо”, “Ноктюрн”, Стеценко “Іфігенія в Тавриді”; в європейській музиці ця опера має відчутні звязки з монооперою Пуленка (Франція) “Людський голос”.

Cюжет складають чотири листи, написані жінкою до свого коханого Луї, які він прочитає на другий день, через рік, через одинадцять років, через двадцять років.

Композитор запрошує слухача до простору уявного, де розкривається потаємне життя серця героїні. Уся увага зосереджувалась на душевному стані головної героїні. В неї немає імені вона сама – ніжність, що звертається в листах до коханого Луї. Тут панує образ безмежної ніжності, якою сповнюється вся музика твору. Опера фактично позбавлена сценічної дії та зовнішніх ефектів.

Композиція і драматургія: опера, відповідно композиції новели, складається з чотирьох монологів солістки (сопрано)вокальних розділів відділені один від одного оркестровими інтерлюдіями. Починається опера зі Вступу, заснованному на лейтмотиві опери – лейтмотиві ніжності.

В опері відбувається розвиток одного почуття в різних його проявах. Уся музична тканини пронизана лейтмотивом ніжності. В першому листі передається скорботний настрій, в другому – задумливості, третьому – кульмінаційний – сум, четвертому– трагізм. Конфлікт перенесено в оркестрові інтермедії, що сприяє посиленню лірико-психологічного тону опери. Вокальна партія – речитативно-декламаційна.

Оркестр -- повноправний учасник сценічної дії. Композитор в опері широко використовує окремі розгорнуті соло інструментів.

Cценічне втілення опери: героїню Губаренка виводили на сцену то як «жінку з полотен імпресіоністів, то як втілену романтичну мрію. Так, у харківському спектаклі режисер В.Лукашов розділив сцену на дві частини: одна зображувала в’янучий, із усіма барвами осені сад, друга — чорні, як обпалені, дерева, покриті срібними листочками. У Пермі режисер знайшов для парадоксального сюжету губаренківської моноопери ємну сценічну метафору — годинник із циферблатом без стрілок.

Вступ – лаконічний, своєрідний епіграф до опери. Ніжна наспівність, секундове погойдування додає рис колисковості. У ньому відбувається зародження основного інтонаційного ядра опери -- лейтмотиву ніжності та теми смерті. Це наче зіткнення реального і ірреального світу.

Перший лист – експозиція образу героїнімає тричастинну форму зі вступом і кодою. Вокальна партія напочатку свитримана у спокійних тонах, а потім звучатиме схвильовано, поривчасто. І цей настрій буде переважати в цьому розділі.

Інтермедія – вносить образний контраст. Два її фактурних плани несуть різне емоційне навантаження. В нижньому шарі фактури – твориться похмурий, таємничий образ, у верхньому – лірико-споглядальний, трохи ірреальний.

Другий лист – будується на ліричних темах, складається з 7 розділів. Починається тремтливою темоюсповненою щирості і сердечності.Кілька разів повторюється тема оповідного характеру, що викликає почуття туги, самотності.

Друга інтермедія – гостродраматична, в ній передано передчуття трагедії – зявляється тема dies ire (день гніву). Музика поступово набирає токатних, активно-механітичних рис

Третій лист -- лірична кульмінація опери. Героїня постає через багато років і доброю памяттю і звісткою, що прийшла з минулого. В ній турбота про коханого, якого героїня оберігає від тяжких спогадів, гіркоти і болю. В ньому героїня оповідає прощастя, і цю тему композитор втілює у вальсовій темі. Це ілюзорний (примарний) вальс-скерцо, складається з трьох розділів.

Третя інтермедія – переключає дію у примарний план, лейтмотив ніжності набуває певної гротесковості ( у альта і флейти). Перед четвертим листом пауза – хвилина мовчання.

Четвертий лист – в ньму ще більш зворушливо передається щирість почуттів, ніж у попередніх листах. Найголовніше для героїні – залишатись в полоні молодості, закоханностій відданості хоча б у мріях.

Має наскрізну форму, вражає емоційним діапазоном. Але мрія змінюється похмурою реальністю: “Із життя я зникаю...” Композитор використовує у вокальній партії скоромовку безвисотної фіксації на тлі жалобного маршу в оркестрі. Наприкінці знову з’являється вальсова тема, на кульмінації якої героїня говорить про свою безмежну любов і ніжність. Саме темою ніжності закінчується твір.