Принципи юридичної практичної діяльності
Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх. Принципам права притаманна властивість універсального та абстрактного відображення закономірностей соціальної дійсності, що зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об´єднавчими зв´язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ. Ці принципи визначають основи не тільки юридичної практичної діяльності, а й нормоутворюючої і правозастосовної діяльності, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, "цементують" систему права. Принципи права: • здійснюють універсальне й узагальнене закріплення основ суспільного ладу; • забезпечують одноманітне формулювання норм права та їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та інших видів правового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, системоутворюючого і т. ін.), • безпосередньо впливають на виникнення і стале існування конкретних правових відносин, природних прав і обов´язків людини; • у розвинутих правових системах правові принципи найчастіше відіграють роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і правового регулювання. Принципи права існують у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій або як правові орієнтації суб´єктів права, зміст правових норм чи їх угруповань, вимоги правового регулювання, правові цінності, а також набувають відображення у формально-юридичному аспекті в нормах права завдяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізацію у групі норм права і відображення у відповідних статтях нормативно-правових актів. Принципи права поділяють на соціально-правові і спеціально-правові. Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, що властиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). Спеціально-правові принципи узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на загально-правові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів, а також принципи правової діяльності, окремих її видів, зокрема юридичної практичної діяльності. До загальноправових принципів належать: • принцип гуманізму — домінування у формуванні та функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід´ємних природних прав і свобод людини; • принцип рівності громадян перед законом — усі громадяни незалежно від національної, статевої, релігійної та іншої належності, службового становища мають рівні загальногромадянські права і обов´язки, несуть рівну відповідальність перед законом; • принцип демократизму — право, законодавство адекватно відображають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну реалізацію волі народу; • принцип правності (законності) — здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі та відповідно до норм права, природних прав і обов´язків людини; • принцип взаємної відповідальності держави і особи — не тільки особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою. Принципи юридичної практичної діяльності, конкретизуючи принципи права щодо професійної діяльності юристів: • у концентрованому вигляді визначають її основні властивості; • відбиваються і конкретизуються у нормативно-правових актах, професійних деонтологічних кодексах, правосвідомості юристів і суспільства в цілому; • є критеріями оцінки власне самої діяльності, її результатів, рівня професійної культури юристів, основою їх юридичного професійного практичного мислення; • забезпечують результативний, ціннісно-орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на процес взаємовідносин юристів з іншими суб´єктами, ведення юридичних справ, прийняття рішень, особливо у випадках, не врегульованих правовими копоративними, деонтологічними та іншими професійними нормами. До основних принципів юридичної практичної діяльності належать: • правність (законність) діянь юриста та його рішень; • рівність суб´єктів перед законом та правом; • незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску; • неупередженість; • обґрунтованість рішень; • професіоналізм (компетентність); • справедливість; • гуманізм; • повага до особи, її прав та свобод, права в цілому; • поєднання гласності та конфіденційності. Принципи окремих видів юридичної практичної діяльності безпосередньо визначені у відповідних законах та інших нормативно-правових актах. Наприклад: • у статті 4 "Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури" Закону України "Про адвокатуру" зазначено: "Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності"; • у статті 3 "Принципи діяльності міліції" визначається, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, є гласною, при виконанні службових обов´язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об´єднань; • у статті 6 "Принципи організації і діяльності прокуратури" закріплено, що органи прокуратури України: становлять єдину централізовану систему; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об´єднань чи їх органів; захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення; • у статті 3 "Засади діяльності Служби безпеки України" до основних засад діяльності Служби безпеки України як державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, відносить принципи законності, поваги до прав і гідності особи, позапар-тійності та відповідальності перед народом України, а враховуючи особливості її оперативно-службової діяльності — принципи поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Враховуючи суспільну важливість судочинства, його засади визначено Конституцією України, в статті 129 якої вказується: "основними засадами судочинства є: 1. законність; 2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3. забезпечення доведеності вини; 4. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5. підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6. забезпечення обвинуваченому права на захист; 7. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9. обов´язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій".
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|