 |
|
Основні поняття та їх визначення
Органи державної влади України — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.
Принцип народного суверенітету – принцип, на засадах якого здійснюється організація та діяльність органів державної влади в Україні.
Розподіл державної влади в Україні – розподіл державної влади на три гілки: законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації) і судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури. Такий розподіл сприяє створенню противаг та контролю однією гілки влади за іншими, з метою не допустити узурпації влади в один руках.
Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед державним органом, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Виділяють авторитарний (директивний), демократичний (колегіальний), ліберальний (поблажливий) стилі.
Тема 11. Бюрократія в системі публічного адміністрування
Бюрократія як наукова категорія. Сутність теорії бюрократії М.Вебера. Сучасні підходи в оцінюванні бюрократії. Ознаки та атрибути бюрократії. Політизація вищого чиновництва. Публічна служба.
Основні поняття та їх визначення
Бюрократія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. У переносному значенні канцелярщина, зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності. Для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій, що спричиняє відокремлення бюрократичного управління від потреб об'єктів управління, помилки у керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів.
Наслідки панування бюрократії – сприяє утвердженню безконтрольного і необмеженого панування чиновництва, яке перетворюється у самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуненню громадян від управління суспільними справами, стає підґрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління.
Принципи бюрократії (за М.Вебером): Функціональна компетентність (посади займаються тільки за даним принципом, за компетентністю); Принцип бюрократичного авторитету (найсуворіше дотримання бюрократичної ієрархії); Принцип формалізму (підпорядкування правилам, інструкціям, які чітко зафіксовані й визначені); Принцип «без гніву й пристрасті» (виключення емоційного аспекту взаємодії) Принцип професіоналізму (відповідність вимогам професійної кваліфікації) Принцип корпоратизму (духовна близькість, збіг поглядів та відстоювання інтересів корпорації, тобто єдиного цілого).
Формалізм – додержання зовнішньої форми у будь-чому на шкоду справі. У праві формалізм виражається наданням переваги букві закону над його сенсом.
Тема 12. Антикорупційна діяльність у сфері публічного адміністрування
Поняття корупції та корупційних дій. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності. Зони «підвищеного» ризику проявів корупції. Політичний, нормативно-правовий, організаційний, економічний, кадровий та морально-психологічний механізми запобігання проявам корупції.