Главная | Обратная связь

Вплив високої температури (гіпертермія).

Розрізняють загальну і місцеву дію високої температури.

Загальна — у вигляді теплового і сонячного удару, тобто перегрівання організму. Життєві процеси можуть відбуватись в межах до 45°С. Підвищення температури тіла: тканин тварини в межах 45-47°С супроводжується незворотними змінами і припиненням життя.

Тепловий удар. Перегрівання тіла - патологічний стан, що розвивається внаслідок загальної дії на організм високої температури навколишнього середовища Особливо швидко розвиваються перегрівання при посиленій м'язовій роботі, високій температурі і вологості у приміщенні. В тяжких випадках смерть може трапитися раптово, але частіше розвиваються колапс і судоми.

При розтині: повільне охолодження трупа, а іноді і деяке підвищення температури після смерті; погане згортання крові, швидко настає трупне заклякання і розклад; загальний венозний застій, набряк головного мозку і його оболонок, крововиливи під епікардом, плеврою; сухість мускулатури; у ряді випадків - набряк легенів.

Сонячний удар нагадує тепловий, спостерігається після тривалої дії сонячних променів на голову. В умовах жаркого клімату і інтенсивної інсоляції, явища перегрівання можуть протікати за типом теплового або сонячного удару; у помірному кліматі вони частіше виникають навесні або влітку. Зустрічається сонячний удар частіше у великих містах і жарких степових місцевостях, здебільшого у працюючих коней, а також свиней, овець, великої рогатої худоби. Сприяють захворюванню експлуатація тварин після годування, ожиріння, перегін під пекучими сонячними променями. Відбувається перегрівання головного мозку. Захворювання настає раптово в вигляді неспокою, який пере­ходить у сильне збудження, очі випнуті, погляд переляканий, спостерігаються: венозний застій у слизових оболонках, тремтіння, судоми, блювання і смерть; можлива смерть і через 1 -2 дні після дії сонця.

При розтині: гіперемія головного мозку й оболонок з крововиливами, набряк; розм'якшення головного мозку; повнокров'я внутрішніх органів.

Експерту слід ураховувати, що, незважаючи на схожість симптомів смерті тварин від перегрівання, різниця між тепловим і сонячним ударом полягає в тому, що при першому відбувається загальне перегрівання тіла, при другому - переважне перегрівання головного мозку променя-

ми сонця. При цьому відзначається значне кровонаповнення головного мозку, його оболонок, розм'якшення мозку.

Опікц - ушкодження тканин. організму, яке виникає
внаслідок місцевої дії високої температури, а також хімічних
речовин, електрики або іонізуючих променів. Місцеву дію
спричиняють термічні опіки, від полум'я, гарячих рідин,
смоли, газу, пари, нагрітих речей і інш. Вдихання гарячих
газів є основною причиною ураження дихальних шляхів, У
тварин опіки можуть спостерігатися при пожежах,
прикладанні гарячих розпечених , підков до, підошви,
тавруванні і т.п. ,

В судовій практиці необхідно вирішувати питання про джерело опіків. Для опіків, спричинених ..рідинами,, характерне утворення патьоків від стікання рідини, - яка потрапляє на інші ділянки тіла. На опікових поверхнях від полум'я зберігаються сліди кіптю, відбувається обпалювання волосся; ураження відбувається за ходом язиків полум'я. Опіки,, .які охоплюють 40%. поверхні тіла, несумісні ,із життям.

Обварювання частіше спостерігається у дрібних тварин. при поїданні гарячого корму, при цьому опіки спостерігаються на слизовій оболонці рота, стравоходу, шлунку. Обварювання 1/3 поверхні тіла смертельне.

Локалізація опіків нерідко допомагає вирішити питання, яке положення мала тварина в момент опіку.

При проведенні експертизи ушкодження шкіри слід розрізняти чотири ступені опіків, а також враховувати, що зміни можуть бути обумовлені розвитком опікової хвороби. Через це слід розглядати опік як хворобу взагалі.

1-й ступінь опіку характеризується підпалинами волосся, шкіри, набряканням шкіри внаслідок гострого запалення.

П-й ступінь виникає, при тривалому або різкому впливі
високої температури;, при цьому виникає серозне запалення, з.
утворенням пухирів. .,,,.

ПІ-й ступінь характеризується вологим або сухим некрозом, виразками; можливе загоєння через рубцювання.

IV-й ступінь - обвуглювання.

Протягом опікової хвороби виділяють кілька періодів: опіковий шок, токсемію, інфекцію, виснаження і одужання. Опіковий шок розвивається в перші 2-3 дні. Тяжкість його залежить від площі безжиттєвої поверхні. Де шкіра некротизована, з 3-4-го дня переважає синдром опікової

токсемії, яка є результате м інтоксикації 'організму продуктами розпаду білка. Надалі може розвиватися септйкопіємія, обумовлена нагниванням у ділянці опіку. Вона Може ускладнюватися утворенням піємічних осередків у печінці, легенях та інших органах. Тривала інтоксикація, бактеріемія, септицемія призводять до дистрофічних змін внутрішніх органів, вичерпання захисних сил організму -відбувається опікове виснаження; можливі різноманітні інфекційні ускладнення.