Главная | Обратная связь

Вплив низьких температур.

При впливі низьких температур на організм виникають місцеві і загальні зміни. Розрізняють переохолодження (загальне охолодження) і місцеве (відмороження).

Переохолодження частіше спостерігається у новонарод­жених тварин у вологих приміщеннях з низькою температурою, після стриження, під дощем, снігом, вітром і т.п. Слід пам'ятати, що тварини можуть загинути й при плюсовій температурі; при тебенівці в степах під час буранів, особливо, якщо тварина голодна, охляла. Особливо швидко охолодження відбувається при попаданні тварини у холодну воду. Охолодження триває багато годин і навіть діб.

Клінічні симптоми: м'язове тремтіння, хиткість ходи, відсутність реакції на зовнішнє подразнення, зниження температури тіла, припинення перистальтики, ослаблення дихання і кровообігу. Смерть настає при зниженні температури тіла до + 20 ...+25 °С.

Перед розтином слід звертати увагу на неприродну позу трупа. Біля отворів носа, рота можуть бути бурульки льоду. Нерідко під трупом вдається виявити ложе, яке підтануло, а потім промерзло. Це може вказувати на те, що труп потрапив на це місце теплим.

Найбільш важливі патологоанатомічні зміни: Повнокров'я внутрішніх органів, сильне наповнення сечового міхура, крововиливи у ниркові миски, різке наповнення серця; нерідко набряк мозку і оболонок. Замерзання трупа може бути повним або поверхневим. Замерзання тканинної рідини і крові викликає численні дрібні розриви м'яких тканин і внутрішніх органів, обледеніння органів; при відтаюванні ці місця просякають кров'ю.

Промерзання трупа не є показником смерті від дії холо­ду, тому що воно може відбутися після смерті незалежно від її причини.

Обмороженню частіше піддаються зовнішні органи: статевий член, нижня губа у коней, соски вимені у корів; ноги, хвіст, вуха у свиней І т.д.

Особливо небезпечним є сильний мороз при різкому вітрі. У розвитку обмороження розрізнюють два періоди:

1. Прихований (дореактивний), відповідний часу знижен-
ня місцевої температури тканин; при цьому ступінь
ураження не встановлюється.

2, Реактивний, який наступає після зігрівання відмороже-
них частин тіла.

Клінічно розрізняють чотири ступені відмороження: : 1-й -- застійна гіперемія шкіри з набряками; больова реакція при пальпації, яка потім минає.

ІІ-й - набряк шкіри і підшкірної клітковини з утворенням пухирів і їх розривом, з утворенням виразок.

Ш-й -- некроз товщі всієї шкіри, іноді і підшкірної клітковини (гангрена). Надрізи шкіри не кровоточать. Процес відмороження шкіри супроводжується нагниванням. При загоєнні можлива грануляція рани з утворенням рубця і епітелізація через 1/2-2 міс. У противному разі - перехід в IV- й ступінь.

IV-й - змертвіння всієї товщі ураженої частини тіла, зокрема, кісток. Некроз за типом вологої гангрени може ускладнюватися вторинною інфекцією.

Відторгнення некротизованих тканин може затягуватись на тривалий час, можливе утворення кукси, трофічних виразок. Смерть настає від інтоксикації або сепсису.

Електротравма.

При судово-ветеринарній експертизі у ряді випадків трапляється ураження тварин технічним електрострумом і атмосферною електрикою (блискавкою).

Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 40-60 гц; зі зниженням частоти електроколивань небезпека ураження знижується, тому що струми у 1000000 гц і більше при напрузі 1500 V і силі струму З А не справляють вражаючої дії на організм. Найнебезпечніші напруги, смертельні - при дії від 1000 до 150V. Струми високої напруги (більше 3000V) - менш небезпечні, тому що між електродом і тілом виникає ефект вольтової дуги, і значна частина електроенергії перетворюється в тепло; викликаючи місцеві опіки. Важливе значення має сила струму. Так, струм силою 100 мА може виявитися смертельним.

Механізм загальної дії електротравми розглядається як шок, який призводить, перш за все, до ураження дихання І кровообігу. Шок супроводжується порушенням функціональ­ної діяльності судин рухового центру, розширенням капілярів і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Можливе виникнення опіків, обвуглювання.

Ретельний аналіз трупа спрямовують, перш за все, на виявлення ознак струму - електроміток, частіше вони мають овальну форму. Забарвлення їх - від сіро-білого до сіро-жовтого. Електромітки щільні, з трохи піднятими краями, валикоподібні, без запалень.

Слід ураховувати металізацію міток: мідний провідник на шкірі, особливо пігментованій, дає блакитне, жовто-коричневе забарвлення; залізний - коричневе; свинцевий -сіро-жовте. Для розпізнавання використовують емісійну спектрографію.

Розрізнюють кілька видів смерті: миттєву, уповільнену, перервану (коли загальний стан на деякий час покращується, а пізніше через кілька днів або тижнів настає загибель).

Патологоанатомічна картина при раптовій смерті неспецифічна. Рідко спостерігаються опіки шкіри. Більш постійні ознаки: погано зсіла кров у серці і великих судинах, множинні крововиливи на слизових і під серозними оболонками, повнокров'я внутрішніх органів, гостра емфізема легенів, іноді розрив м'язових волокон, набряк оболонок мозку.

Експерту слід враховувати, що тварини різних видів мають неоднакову чутливість до впливу електроструму (більш чутливі коні, свині, менш - собаки, кішки); молоді тварини більш стійкі до електротравм.