 |
|
Лукашенко Надія Андріївна
народилася 13 серпня 1928 року в м. Глухові. Окрім неї, у родині ще було троє дітей. Батько все життя працював на хлібокомбінаті, а мати займалася домашнім господарством. Під час голоду 1933 року помер дід.
Розпочалася Велика Вітчизняна війна, і на війну пішов батько і старший брат. Голод і злидні обсіли родину. Годувальницею родини була корова, але й ту забрав поліцай. Щоб трохи заробити на харчі, діти підробляли, де тільки було можливо. «Одного разу, - пригадує Надія Андріївна, - ішла взимку ввечері додому через Скоропадське озеро й упала. Уже думала, що ніколи не підведуся. Зовсім була знесилена від голоду. Мати зібрала, що могла вдома із одягу і виміняла на пачку масла та трохи зерна. Годувала мене і наказувала: «Жити треба! Жити! Їж!». Так і вберегла мене від смерті. На роботу ходила боса».
Розпочала свою трудову діяльність Надія Андріївна 14 лютого 1944 року. Працювала ученицею платтьового цеху в Будинку інвалідів ім. Будьоного. Ремонтувала одяг для фронту, шила бурки, рукавиці. Надія Андріївна пригадує, що умов для роботи швеї не було. Працювали у холодному підвальному приміщенні до ночі. Гроші за роботу не платили, але які були щирі та дружні люди. Жили, на диво, чесно, весело. Відверто раділи та переживали за друзів і сусідів.
Великою подією в житті ветерана праці було навчання в Києві. У 1951 році вона закінчила курси закрійниць і повернулася в рідний Глухів. Тут зустріла свою другу половинку й 1952 року вийшла заміж. Господарство зводили дуже важко. Житло будували довго.
Відбудовувалась країна – зростала родина й домашнє господарство, але на першому місці завжди була робота. Працювала чесно, ніколи не схилялася перед труднощами. Доказом такої відданої праці стали державні нагороди: Знак пошани СРСР, Відмінник служби побуту української РСР (1972 р.), медаль «За довголітню сумлінну працю», медаль «Переможець соцзмагань» (1978 р.) З трудової книжки довідуємося , що Надії Андріївні за сумлінну працю багато разів оголошувалася подяка. Вона була занесена на дошку пошани міста та району, нагороджена цінними подарунками. Була вона депутатом міськради і приділяла багато уваги поліпшенню умов праці та захисту прав жінок.
У дружній, працелюбній родині Лукашенків виросли син і донька. Після закінчення Київського політехнічного інституту син став військовослужбовцем. Донька закінчила Глухівський державний педагогічний інститут і працює вчителькою початкових класів на Житомирщині.
Трудова діяльність Лукашенко Надії Андріївни закінчилася 01.03.1990 року.
Читаєш її трудову книжку – і знайомишся з історією відбудови країни після важких воєнних лихоліть.
