Главная | Обратная связь

Словник з теми:« ВОЛЯ »

Воля-властивість психіки, що виявляється в здатності людини здійснювати свідому організацію і регуляцію своєї діяльності та поведінки, спрямовану на подолання труднощів при досягненні мети. Поняття використовували ще в античний період для пояснення виникнення дій, позбавлених бажання їх виконувати.Складний психологічний механізм вольової поведінки охоплює специфічні і загальні компоненти, характерні для будь-якої цілеспрямованої діяльності.

Абулія-психологічний синдром порушення психічної регуляції дій, який характеризується послабленням волі людини, виникненням станів байдужості, в’ялості, відсутності ініціативи і спонук до діяльності. У повсякденному житті проявляється в нездатності людини чітко ставити мету, приймати рішення, діяти, долати труднощі тощо. Може бути короткочасною,довготривалою або такою,що періодично повторюється

Апрксія-порушенняздатності людини виконувати довільні цілеспрямовані дії і рухи, яке виникає при ураженні певних ділянок кори головного мозку.Вид Апраксії, на думку О. Лурії, залежить від місця та особливостей ураженої ділянки.З огляду на це розрізняють чотири основні види А.: 1) кінестезична; 2) динамічна; 3) просторова; 4) регуляторна;

Функції волі-1)спонукальна функція посилює активність людини,спямовану на досягнення поставленої мети; 2)гальмівна функція знижує активність, якщо вона виявляється небажаною або надмірною.

Вольовий акт-передбачає усвідомлення і вибір мети, боротьбу різноспрямованих мотиваційних тенденцій, прийняття і виконання рішень.Важливу роль у його підготовці і здійсненні відіграє мислення.Він відбувається під впливом навчання і виховання.

Розвиток волі-починається ще в ранньому дитинстві і має кіька етапів: від виникнення у простих дій,спрямованих на задоволення примітивного бажання,до складних вольових дій, які погамовуючи імпульсивні спонукання, організовують і регулюють людську діяльність і поведінку.

Безсилля-психічний стан людини, який характеризується негативними переживаннями, зумовленими неможливістю виконати заплановану діяльність чи задовольнити актуальну потребу. Причини безсилля мають об’єктивний характер (не залежить від людини) і суб’єктивний (залежить від зібраності, активності і наполегливості людини).

Вчинок- соціально оцінюваний акт поведінки, породжений усвідомлюваними мотивами, у якому формується і виявляється особистість людини. Це свідома дія, через яку людина виявляє своє ставлення до інших людей, суспільства чи природи. На відміну від імпульсивних дій вчинок завжди відповідає наміру.

Імпульсивність-риса характеру людини, яка виявляється в схильності діяти без достатньо свідомого контролю, під впливом зовнішніх обставин або внутрішніх переживань. Імпульсивна людина - неврівноважена, легко збуджується, швидко реагує на обставини і так само швидко шкодує про свої дії.

Наполегливість-вольова якість особистості, яка виявляється в умінні стійко і активно досягати поставленої мети, долаючи при цьому труднощі і зовнішні та внутрішні перешкоди. Формується під впливом виховання, починаючи з раннього віку. На початкових етапах життя до виявлення наполегливості дітей спонукають привабливі цілі. Їх досягнення пов’язане з подоланням труднощів, що і розвиває наполегливість дитини.

Цілеспрямованість-позитивна вольова якість, що виявляється в здатності людини керувати у своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, обумовленими її потребами і переконаннями. Цілеспрямовані люди мають чітко прогнозовану поведінку, спрямовану на досягнення поставленої мети. Вони діють твердо і рішуче.

Енергійність-риса характеру особистості, що ґрунтується на психофізіологічних можливостях організму і виявляється у здатності до великих витрат м’язової і нервової енергії, активності і працьовитості. У діяльності і поведінці людини вона може мати різну спрямованість. Позитивною енергійність є тоді, коли її спрямованість на досягнення соціально значущих результатів. За таких умов енергійність допомагає людині долати значні перешкоди на шляху до мети. Однак особистість може спрямовувати енергійність і на заподіяння шкоди іншим людям чи всьому суспільству.

Самостійність-вольова якість особистості,яка полягає в умінні за власною ініціативою ставити перед собою цілі, без сторонньої допомоги знаходити шляхи їх досягнення і виконувати прийняти рішення. Самостійна людина критично ставиться до сторонніх впливів, аналізує їх і оцінює відповідно до своїх поглядів і переконань.

Рішучість-вольова якість особистості, яка виявляється в здатності людини самостійно, своєчасно і без зайвих сумнівів приймати обґрунтовані відповідальні рішення і неухильно реалізовувати їх у своїй діяльності. Рішуча людина здатна брати на себе відповідальність за прийняте рішення, швидко його виконувати або за необхідності коректувати. Протилежною рисою до Р. є нерішучість, що проявом слабкості волі.

Принциповість-вольва якість людини, яка виявляється в умінні керуватися в діях і вчинках стійкими моральними принципами та переконаннями, що регулюють взаємовідносини між людьми.Принципова людина має чітку соціальну позицію, наполегливо відстоює свої погляди і переконання і не погоджується на сумнівні компроміси.

Локус контролю-індивідуальна якість людини,яка характеризує її схильність приписувати відповідальність за наслідки своєї діяльності зовнішнім силам (екстернальний Л. к.) чи внутрішнім станам і переживанням (інфернальний Л.к.). Локус контролю є стійкою соціально набутою властивістю особистості.

Екстернальність-інтернальність- схильність індивіда до певної форми локус контролю.

Екстернальність-Якщо людина відповідальність за свої події у власному житті переважно пов’язує із зовнішніми причинами (випадковість, везіння, навколишнє середовище тощо).

Інтернальність-виявляється в здатності людини брати на себе відповідальність за події в своєму житті (приписувати їх своїй наполегливості, здібностям, бажанням).