Главная | Обратная связь

Концепція двох держав Августина Блаженного

Августин Блаженний (Аврелій Августин) (354-430), християнський теолог і церковний діяч, головний представник західної патристики. Єпископ м. Гіппон (Північна Африка) Однією з перших системних християнських державно-правових концепцій було вчення Аврелія Августина(354-430 pp.). Августин писав, що вся історія людства є розвитком двох дер­жав: «Граду Божия» і «Граду земного» — гріховного, у якому ца­рює диявол. Держава земна— створення людське, її ціль тимча­сова, вона створена насильством, тримається примусом. Тільки до церкви, як до земного прообразу божественного порядку, під­ходить визначення держави, дане Цицероном, тому що лише в ній право і істинна справедливість. «Град Божий», стверджував Августин, заснований на любові до Бога, що доходить до презир­ства себе. «Град земний» заснований на любові до себе, що дохо­дить до презирства Бога. Така держававизначається ним як зі­брання людей, об´єднаних суспільним зв´язком. В її основі лежить суспільний договір, зміцнений законом чи звичаями держави. Але в порівнянні з «Градом Божим» вона позбавлена вищої мораль­ної сили і має єдину мету — «охорону земного світу», підтримку соціального порядку. Гріховність державно-правового життя ви­являється, відповідно до Августина, у пануванні людини над лю­диною, в існуючих відносинах покори, панування і рабства. Та­кий порядок він називає «природним». Рабство не створене ні природою, ні правом народів: «гріх — перша причина рабства». Форми правліннярозрізняються Августином залежно від ви­конання обов´язків, покладених на верховну владу. Головними з них він вважає моральні і релігійні обов´язки, повагу до Бога і людини. Несправедливого правителя, як і несправедливий на­род, він іменує тираном, несправедливу аристократію — клі­кою. Держава, в якій ігнорується право як справедливість, є загиблою державою. Якщо в державі зберігається справедливість і повага до релігії, то усі форми правління, так само як і авторитет і повноваження влади, стають гідними того, щоб їм підко­рятися. Християнська держава — зразок «Граду земного». Таким чином, у своєму протиставленні «Граду земного» і «Гра­ду небесного» Августинові не вдається уникнути протиріч.Якщо земна держава є царство диявола, «неправди», то знецінюються політичні, соціальні і моральні інститути як установлення Бога, втрачається логічний зв´язок між божественним і людським пра­вом, значення природного права, законів. Якщо земне суспіль­ство здатне установити в себе «благий порядок» на основі бо­жественних заповідей, то не можна визнати цю мету за справу гріховну. Протиріччям такому трактуванню були й тодішні хри­стиянські держави. Августин сам, зважаючи на політичні реалії свого часу, визнає право держави на підтримку церкви і втру­чання в її боротьбу з єретиками і релігіями-суперниками. В обо­в´язок християн стосовно християнського правителя ставиться лояльність, покора, а в обов´язок церкви — бути наставницею в громадських чеснотах і проповідницею «братерства». Пізніше церква східного обряду не сприйняла августинів-ського протиставлення «Граду земного» і «Граду Божого», вва­жаючи їх взаємозалежними. Однак питання про пріоритет ду­ховної влади над світською залишався довгий час предметом протиборства і лютих суперечок. Недовго зберігалася і єдність у самій християнській церкві: у XI ст. вона розпадається на Захід­ну і Східну (католицьку і православну). Отже, християнство своїм новим підходом до проблем лю­дини, держави і права збагатило політико-правову думку старо­давніх віків, вплинуло на її наступний розвиток, що обумовило його панування в Європі.