Метод вимірювання та його основні етапиСтр 1 из 3Следующая ⇒
У практичній і теоретичній діяльності метрології вирізняють два основні види вимірювань: § прямі ; § непрямі. До прямих вимірюваньналежать вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо (наприклад, вимірювання довжини лінійкою).
До непрямих вимірювань— вимірювання, в яких значення однієї чи кількох вимірюваних величин знаходять після обчислення за відомими їх залежностями від кількох величин аргументів, що вимірюються прямо (безпосередньо).
Непрямі вимірювання можуть бути опосередкованими,сукупними або сумісними. Усі вимірювані ФВ можна поділити на дві групи: безпосередньо вимірювані, які можуть бути відтворені із заданим розміром і порівнянні з подібними, наприклад довжина, маса, час; ті, що відтворюються із заданою точністю Таке відтворення здійснюється за допомогою операції вимірювального перетворення (див. термінологічний словник).
Вимірювальні перетворення поділяються на: ♦ перетворення зі зміною роду величини; ♦ без заміни роду величини ( лінійні та нелінійні). У вимірювальне перетворення в загальному випадку можуть входити такі операції. · вимірювання фізичного роду перетворюваної величини; · масштабне лінійне перетворення; · масштабно-тимчасове перетворення; · нелінійне або функціональне перетворення; · модуляція сигналу; · дискретизація безпреривного сигналу; · квантування.
Операція вимірювального перетворення здійснюється за допомогою вимірювального перетворювача — технічного пристрою, побудованого на визначеному фізичному принципі: він виконує одне часткове вимірювальне перетворення.
Відтворення ФВ заданого розміру N[Q]— це операція, яка полягає в утворенні потрібної ФВ із заданими значеннями відомих, з обумовленою точністю. Операцію відтворення величини визначеного розміру можна формально представляти як перетворення коду N на задану фізичну величину ( рис. 4.)
Рис. 4Структурна схема вимірювання
Ступінь вдосконалення операції відтворення ФВ заданого розміру визначається сталістю розміру кожного ступеня квантування міри [Q] і ступеня багатозначності, тобто числом N відтворень відомих значень. Міра (величини) — вимірювальний пристрій, що реалізує відтворення та (або) збереження фізичної величини заданого значення. Порівняння вимірюваної ФВ з величиною, що відтворюється мірою QM— це операція, що складається в установленні відношення цих двох величин: (4). Метод зрівноваження з регульованою мірою. Це метод прямого вимірювання з багаторазовим порівнянням вимірювальної величини та величини, що відтворюється мірою, яка регулюється, до їх повного зрівноваження. Приклад: вимірювання електричної напруги компенсатором. Усі фізичні величини залежно від можливості утворення різниці сигналу поділяються на три групи. До першої групи відносяться ФВ, які можна віднімати і таким чином безпосередньо порівнювати без попереднього перетворення. Це електричні, магнітні і механічні величини. До другої групи відносяться ФВ, незручні для віднімання, але зручні для комутації, а саме: світлові потоки, іонізуючі випромінювання, потоки рідин і газів. Третю групу утворюють ФВ, що характеризують стан об'єктів або їх властивостей, які фізично неможливо віднімати. До таких ФВ відносяться вологість, концентрація явищ, колір та ін. Суть методу безпосередньої оцінки полягає в тому, що про значення вимірюваної величини судять за показанням одного (прямі вимірювання) або декількох (непрямі вимірювання) засобів вимірювання, які заздалегідь проградуйовані в одиницях вимірюваної величини або в одиницях інших величин, від яких вона залежить. Приклад: вимірювання напруги електромеханічним вольтметром магнітоелектричної системи або частоти імпульсної послідовності методом дискретного лічення, реалізованим електронно-лічильним частотоміром.
Методи порівняння: диференційний, збіжності, зміщення. До них відносяться всі ті методи, при яких вимірювана величина порівнюється з величиною, що утворюється мірою.
При диференціальному методі вимірювана величина X порівнюється безпосередньо або посередньо з величиною Хм,відтвореною мірою. Про значення величини X судять за виміряною приладом різницею ЛХ = X – Хмі за відомою величиною Хмі, відтвореною мірою. Отже, , (5). ВИСНОВОК:При диференційному методі здійснюється неповне порівняння вимірюваної величини.
Нульовий метод— різновид методу диференційного. Він відзначається тим, що ефект порівняння двох величин зводиться до нуля. Це контролюється спеціальним вимірювальним приладом високої точності — нуль-індикатором. Приклад : нульового методу — зважування на вагах, коли на одному плечі знаходиться вантаж, який зважують, а на другому — набір еталонних гир.
Метод заміщення— метод непрямого вимірювання з багаторазовим порівнянням до повного зрівноваження вихідних величин вимірювального перетворювача з почерговим перетворенням ним вимірюваної величини та вихідної величини регульованої міри. Приклад : вимірювання великого електричного активного опору шляхом почергового вимірювання сили струму, перебігу через контрольований і зразковий резистор.
Метод одного збігу; метод ноніуса. Метод прямого вимірювання з одноразовим порівнянням вихідних величин двох багатозначних нерегульованих мір, з різними за значеннями ступенями, нульові позначки яких зсунуті між собою на виміряну величину.
Метод подвійного збігу; метод конгиденції. Метод прямого вимірювання з одноразовим порівнянням двох квантових фізичних величин: вимірюваної та відтворюваної багатозначною нерегульованою мірою. Приклад вимірювання зістикованих інтервалів часу або зістикованих відрізків довжини за допомогою відповідно: послідовності періодичності імпульсів з відомим значенням їх періоду або лінійки з відомим значенням поділок. Приклад: в електричних вимірюваннях є вимірювання частоти обертання тіла за допомогою стробоскопа.
Метод зіставлення— метод прямого вимірювання з одноразовим порівнянням вимірюваної величини з усіма вихідними величинами багатозначної нерегульованої міри. Метод зрівноваження з регульованою мірою. Метод прямого вимірювання з багаторазовим порівнянням вимірюваної величини та величини, що відтворюється мірою, яка регулюється до їх повного зрівноваження. Приклад. Вимірювання електричної напруги компенсатором. 1.3.1 Основні етапи вимірювання Вимірювання— це послідовність складних і різнорідних діянь, що складаються з ряду етапів . Першим етапом будь-якого вимірювання є постановка вимірювального завдання. Він включає: збір даних про умови вимірювання і дослідження ФВ, тобто нагромадження апріорної інформації про об'єкт вимірювання та її аналіз; формування моделі об'єкта і визначення вимірюваної величини, що є найбільш важним, особливо при розв'язуванні складальних вимірювальних завдань. Вимірювальна величина визначається з допомогою прийнятої моделі як її параметр або характеристика; постановку вимірювального завдання на основі моделі об'єкта вимірювання; вибір конкретних величин, за допомогою яких буде знаходитись значення вимірюваної величини; формування рівняння вимірювання. Другим етапом процесу вимірювання є планування вимірювання. У загальному випадку воно виконується в такій послідовності: v вибір методів вимірювань безпосередньо вимірюваних величин і можливих типів ЗВ; v апріорна оцінка похибки вимірювання; v визначення вимог до метрологічних характеристик ЗВ і умов вимірювання; v вибір ЗВ у відповідності з названими вимогами; v вибір параметрів вимірюваної процедури (число спостережень для кожної вимірювальної величини, моментів часу і точок виконання спостережень); v підготовка ЗВ до виконання експериментальних операцій; v забезпечення необхідних умов вимірювань або створення можливості їх контролю. Підготовка проводиться на підставі апріорної інформації. Третій, головний етап вимірювання, — вимірювальний експеримент. У загальному випадку послідовність етапу така: ü взаємодіяння засобів і об'єкта вимірювань; ü перетворення сигналу вимірювальної інформації; ü відтворення сигналу заданого розміру; ü порівняння сигналів і реєстрація результату. Четвертий (останній етап) вимірювання — оброблення експериментальних даних. У загальному випадку воно здійснюється у послідовності, яка відбиває логіку розв'язання вимірювальної задачі: § заздалегідь проводиться аналіз інформації, одержаної на попередніх етапах вимірювання; § обчислення і внесення можливих поправок на систематичні похибки; § формулювання і аналіз математичної задачі оброблення даних; § створення або уточнення можливих алгоритмів оброблення даних, тобто алгоритмів обчислення результату вимірювання і показників його похибки; § проведення обчислень згідно прийнятому алгоритму, в результаті яких дістають значення вимірюваної величини і похибки вимірювань; § аналіз та інтерпретація отриманих результатів; § запис результату вимірювання і показників похибки відповідно з установленою формою подання. Деякі пункти наведеної послідовності можуть бути відсутніми при реалізації конкретної процедури оброблення результатів вимірювання.
Задача оброблення даних підпорядкована меті. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|