Главная | Обратная связь

N33. Психоаналітичне тлумаченя природи та структури творчого процесу.

Фройдистська теорія творчості: несвідома сфера - основа людсько§ пведінки. Фройдизм, хай і в містифікованій формі, але побачив певні проблеми психологі§ творчості,та не зміг §х докінця вирішити. Це стосується теорі§ несвідомого.Д-ня несвід.передбач.розуміння особливостей розвитку дит.психіки.,адже несвід.винкає в дитячому віці,і ця обставина пояснює основні його риси. Інфантильне не зникає безслідно, а утворює той центр, навколо якого кристалізується несвідоме психічне життя. Основним змістом несвід.за Фройдом, є різні різні форми сексуального життя дитини. В дитячоиу віці статева повед.має такі риси , як нарцисизм,автоеротизм та ін.,лібідо не руйнується,воно тільки змінює форму,але завжди має первинне джерело. Несвід.бажання та витіснені інстинкти через компроміс зі свідомим здійснюють вплив на думки і ді§ культурно§ людини. Несвідоме має сво§ засоби вираження - заміщення,витіснення, проекція, розклад,заміна протилежним, перенесення ефекту істотного на неістотне, раціоналізація, сиситематизація, символи. Символічні зображення служать несвідомим потягам,вони приводять у свідомість все неприємне у замаскованій формі. За Фройдом,несвідоме у психічному житті уможливлює культурний процес, що не зміг би здійснитися без активно§ протиді§ несвідомого.Психоаналіз за пердмет дослідження бере творчість художню і моральну. Художня тв. через символіку дає людині насолоду,тут голвна роль належить фантазі§. Зміст роботи фант. в художній творчості становить вітіснені сексуадьні бажання, адже §хню мету легше перенести з реального світу в уявний. Несвід.-це та частина життя, яка ,прагнучи безпосередьо насолоди,не хоче пристосовуватися до реального світу. Виникає подвійний ряд: з одного бокуасоціальні форми несвід.-сноведіння і неврози,з іншого-феномени,що мають велике культурне значення-релігія,мистецтво, філософія та ін.Чітко визначається поняття сублімаці§ - здатності заміщувати вихідну сексуальну мету іншою,несекс.але спорідненою психічно.Мистецтво,за Фройдом-іллюзія,що відводить від життя за допомогою фантазі§,воно збуджує в людині слабкий наркотик і тимчасово ховає §§ від труднощів. Естетична діяльність не допомагає в стажданнях,але дає компенсацію.За Юнгом творчий процес є "автономним комплексом",ніби живою істотою у тілі людини. Це та частина душі, що віддалена від рівня свідомості, може взяти "Я" собі на службу. Цей комплекс розвивається у сфері несвідомого і поширюється на всю психіку. Творчий процес тут полягає у несвід.оживленні архетипу.

Несвідоме ,за Юнгом, складаєься з шарів різно§ глибини та доступності. Верхній -особове несвідоме,пов"язане з "симптоматичним мистецтвом", витіснене і ніколи не може повністю усвідомитися,нижче - колективне,пов"з.з символічмим, несе спадковість віків, на стр-рі більш примитивного рівня,ніж попереднє.

Емоції:

N1. Потреби, мотиви, емоці§.

Згідно А.П. Леонт"євим першою передумовою будь-яко§ діяльності- є суб"єкт, що має певні потреби. "Наявність у суб"акта потреб- така ж фундаментальна умова його існування, як і обмін речовин"- зазначає автор. Варто сказати, що в сво§х первинних біологічних формах потреба - це певний стан організму, що виражає об"активну його потребу в доповнені, яке лежить поза межами даного організму. Одночасно із зміною і розвитком потреб відбувається зміна та розвиток предметів, які §м відповідають та в яких вони "опредмечуються" та конкретизуються. Як вже було сказано, наявність потреби- необхідна передумова будь-яко§ діяльності, але потреба сама по собі не здатна надати діяльності певну спрямованість. Те, що є єдиним, на думку А.П. Леонт"єва, спонукачем саме спрямовано§ діяльності. є не сама по собі потреба, а предмет, що відповідає даній потребі . Предмет потреби- матеріальний чи ідеальний, який чуттєво сприймається або той, що даний лише в уявленні- називається мотивом діяльності. Мотиви несуть в собі предметний зміст діяльності, яке має так чи інакше сприйматися суб"єктом. З точки зору вчень про предметність мотивів людсько§ діяльності з категорі§ мотивів перш за все варто виключити суб"активні переживання, що являють собою відображення тих "над органічних" потреб, що співвідносяться з мотивами. Ці переживання, як §х називає А.П. Леонт"єв "желания, хотения, стремления" не є мотивами в силу тих же причин, за якими ними не є відчуття голоду або спраги. Оскільки самі по собі вони неспроможні викликати спрямовано§ діяльності. І так звані "предметні бажання" А.П. Леонт"єв зводе до вказання відповідного мотиву, але так звані "прагнення, бажання і т.п." на думку автора виконують певні функці§ в регуляці§ діяльності, а саме, вони виконують функцію вибірково§ активізаці§ систем, що реалізують діяльність суб"єкта. На відміну від афектів емоці§ являють собою більш тривалі стани, інколи ледь помітні у зовнішній поведінці. Вони мають чітко виражений ситуативний характер, тобто вони виражають оціночне особистісне ставлення до ситуаці§, що слкалася або до можливо§ ситуаці§, до своє§ діяльності і сво§м проявам в них. Власне емоці§ носять яскраво виражений ідеаторний характер, це означає, що вони здатні пре підносити ситуаці§ та поді§, які реально ще не наступили і виникають в зв"язку з уявленням про пережиті чи уявні ситуаці§. Їх найважливіша особливість полягає в §х здатності до узагальнення та комунікаці§; тому емоційний досвід людини набагато ширший, ніж інші досвіди. Емоці§ виконують роль внутрішніх сигналів, тобто вони самі не несуть інформацію про зовнішні об"єкти, про §х зв"зки та відношення, про ті об"активні умови в яких протікає діяльність суб"акта, вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності, що відповідає цим мотивам. Тобто А.П.Леонт"єв має на увазі безпосередньо переживання. П.К. Анохін, наприклад, виказує схожу точку зору стосовно функці§ емоці§ в діяльності суб"акта: " в самому загальному вигляді функція емоці§ можна охарактеризувати , як індикація плюс-мінус санкціонування здійснено§, або тіє§ що здійснюється або тіє§ що буде здійснюватись діяльності". А.П. Леонт"єв підкреслює, що емоці§ самі по собі не є мотивами. В цьому плані колись Дж.Ст.Міль, говорив: "для того, щоб пережити емоці§ задоволення, щастя, слід прагнути не до переживанню §х, а до досягнення таких цілей, які породжують такі переживання."