 |
|
N5. Особливості психічного відображення в емоціях.
Різноманітні реакці§ організму на ситуацію пов"язані з виникненням емоцій. Існує інстинктивна координація між актом сприймання і реакціями організму. Сприймання як активний процес передбачає, що об"єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні. Будь-який акт передбачає наявність стимулу і відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі.
І.П.Павлову належить вчення про динамічний стереотип - сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінаці§ зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипу з"являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання ді§ пов"язане з перешкодою (якщо людина може втекти, вона не відчуває емоці§ страху). Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, де вона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій, виразність емоцій дуже низька. Емоція - це реакція індивіда на ті ситуаці§, до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення §§ є переважно функціональним.
Емоція може викликати порушення пам"яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб"єкта відповідно до ситуаці§. Емоційна реакція може бути адекватною ситуаці§, але рівень §§ організаці§ - нижчим, ніж заведено в даній культурі. Організуюче та дезорганізуюче значення емоцій не є тотожним §§ корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуаці§.
Але питання про емоці§ - не лише питання про ступінь реакці§, яка викликає порушення адаптивно§ поведінки. Людина як суб"єкт, що пізнає та змінює світ, не є байдужою до нього, не є безстороннім споглядачем подій, вона - §х активний учасник.
Отже емоці§ - це специфічна форма взаємоді§ людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе.
N6. Дво§стий характер емоційних явищ.
Кожна людина на власному досвіді переконується у двоякому характері емоцій: переживання нерозривні з §хніми органічними проявами.
Характеризуя эмоции в чисто феноменологическом, описательном плане, можно выделить такие их признаки:
1) представленность эмоций в сознании в форме непосредственных переживаний;
2) двойственный, психофизиологический характер этих явлений; с одной стороны -- аффективное волнение, с другой -- его органические проявления1;
3) ярко выраженная субъективная окраска эмоций, присущее им качество особой "интимности".
Голландский философ Б. Спиноза в середине XVII века тоже считал главной побудительной силой поведения аффекты, к которым он относил в первую очередь влечение. Спиноза также отметил двойственный характер эмоций, которые могут благоприятствовать способности тела к действию или ограничивать ее.