N11. ЕВОЛЮЦІЙНА ТЕОРІЯ ЕМОЦІЙ ДАРВІНА.
У книзі "Вираження емоцій у людини і тварин" Дарвін розглядає емоці§ л-ни з відповідними афективними і інстинктивними реакціями тварин. Вивчаючи еволюцію і походження емоційно-виразних рухів, Дарвін намагався знайти ще одне підтвердження своєму вченню про походження л-ни. Він хотів показати, що емоці§ і почуття л-ни мають тваринне походження, як і л-на в цілому. Походження і розвиток виразних рухів він пояснює спираючись на 3 принципи: 1)ряд виразних рухів є рудиментами чи пережитками інстинктивних рухів, які виступають в якості біологічно значимих сигналів для особин не тільки свого, але і інших видів; 2)принцип антитези - деякі виразні рухи могли б виникнути за контрастом, виражаючи протилежні почуття; 3)деякі виразні рухи є просто розрядкою нерв. с-ми і спостерігаються при сильних емоціях і спалахах афектів. Таким чином емоц. стани у цій концепці§ оцінювались у зв'язку з спонуканням до ді§. Емоці§ за Дарвіном виникли в процесі еволюці§ як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Виразні рухи - це будь-які рухи, які супроводжують душевні стани. Легкі рухи(напр. трохи помітне опускання куточків рота) - сліди чи залишки більш різко виражених у минулому рухів, які мали понятійний смисл. Головні виразні рухи носять вроджений х-тер. Деякі з них зовсім не залежать від навчання і контролю(напр. почервоніння). Але існують жести, які здаються нам природними, хоча вони скоріш за все не є вродженими, хоча вони дуже розповсюджені, але не всезагальні. Такі жести у ранні роки вивчаються свідомо і довільно для певно§ цілі чи у наслідуванні іншим, і тільки потім стають звичними. Вроджені виразні рухи раніше теж виконувались довільно з певною ціллю: позбавлення від небезпеки, полегшення горя, задоволення бажання, а зараз вони виконуються мимовільно. Виразні рухи допомагали спілкуватись. Можливо, спочатку виразні рухи використовувались індивідами для виразу свого стану і розповсюджувались завдяки свідомому чи несвідомому наслідуванню. Сміх як вираження задоволення був притаманний ще мавпам. Страх також виражався у тій же формі, що і у л-ни зараз (тремор, хол. піт, блідість, широкі зіниці). Плач виник достатньо пізно. Тому вираження горя і тривоги у вищому ступені притаманні людині. Лють виражалась погрожуючими жестами, почервонінням шкіри і блиском очей, але нахмурювання ще не було, воно виникло у людини у зв'язку з захисною реакцією при ускладненому і уважному пригляданні.
N12. Поняття афективно§ сфери психіки (регулятивна). Аффективна сфера психіки - це та, що хвилює, рухає. Це потяги, емоці§, почуття, воля. Схожість впливу потягів і емоцій на інтелектуальні процеси, §х структурна подібність з боку фізіологі§ та аналогічність впливу на психіку почуттів, пов`язаних з потягами та емоціями, дає підставу для об`єднання §х в один загальний термін - афективність. Розуміння воля, як ді§, що впливає на потяги, гальмуючи гальмуючи одні, і підсилюючи інші, що виявляються в мотиваці§, створює можливість виділяти ці процеси в афективну сферу психіки, особливості яко§ визначаю афективний простір особистості. В цій сфері відображаються не предмети і явища об`єктивного світу, а внутрішній стан людини. Це відображення здійснюється через переживання. За рубінштейном емоційність і афективність - це лише одна специфічна сторона пізнавальних процесів, що відображають дійсність у переживаннях. Цілісне афективне явище завжди становить єдність 2 моментів: За характером прояву, силою і стійкістю, серед емоцій виділяють афекти та настро§. Емоці§ і почуття становлять 2 види специфічних проявів аф сфери особистості, пов`язаних с §§ переживанням ставлення до навколишнього середовища, інших людей, до себе. Для вияву почуттів необхідна воля. Вона включається в них, створюющи певний рівень прояву аф сфери особистості, розширюючи §§ простір. Аф сфера пізнається особистістю через самоспостереження. Людина сво§ми стражданнями, немов би розраховується за те, в чому вона винна. Ця плата - прояв нашо§ аф сфери. Але людина не пасивна істота, вона може і творити аф сферу. Але для цібого вона повинна з`ясувати призначення потягів, почуттів, та волі.
N13. сучасні зарубіжні теорі§
Емоці§ значно залежать від соціуму, в якому розвивається індивід. Ввела поняття оцінки. Сприйняття (розуміння) ситуаці§ - інту§тивна оцінка - емоція. Ізард поклав в основу теорі§ поняття про те, що існують окремі емоці§, які мають вивчатися окремо, так як по-різному впливають на поведінку людини. -- існує 10 базових теорій -- кожна з них має унікальні форми переживання -- фундаментальні емоці§ по-різному переживаються і впливають на поведінку -- емоці ні процеси взаємодіють з фізіологічними процесами і впливають на них -- фізіологічні процеси також впливають на перебіг емоцій За Ізардом емоція має 3 аспекти: Нейрофізіологічний Моторний Феноменологічний Інформаційна теорія Симонов вважає емоцію відображенням мозком будь-яко§ актуально§ потреби та оцінки імовірності §§ задоволення, зроблено§ на основі минулого досвіду. Е=П(Н-С) Емоція виконує такі функці§: 1) переключення поведінки 2) підкріплення умовного рефлексу 3) компенсація дефіциту інформаці§ Теорія емоці§ як цінності Додонов вважає, що емоці§ не тільки виконують оціночну роль, а і самі стали цінностями. Він вважав неможливим створення єдино§ класифікаці§ почуттів. Але на основі його класифікаці§ він створив концепцію емоційно§ спрямованості особистості.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|