Главная | Обратная связь

Державний стандарт вищої освіти

Естетична культура юриста

Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак­тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.

Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста.

Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридич­ною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати правильний тон у розмові.

Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер.

Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів.

Культура підготовки юридичних документів — відсутність технічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних поми­лок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.

Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етич­ної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе со­ціальне призначення.

Етична культура юриста

Етична культура юриста — це знання юристом його моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Мораль — це норми поведінки, які базуються на поняттях про доб­ро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість.

Етика — сукупність елементарних правил поведінки, особливих навичок у реалізації яких не потрібно. Тому етична культура юриста включає два аспекти:

· визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;дотримання цих норм у професійній діяльності.

Основні принципи етичної культури юриста:

гуманне ставлення до людини;

- чесність і правдивість (справедливості не можна досягти нечесним шляхом);

- доброзичливість і чуйність (юристам часто доводиться спілкуватись з людьми, які потрапили у складні життєві ситуації. Од­нак ці риси не можна ототожнювати з всепрощенням); простота і скромність (потрібні юристу для того, щоб не бути егоїстом і користолюбним);

- дотримання професійної таємниці (об'єктивне і повне розсліду­вання кримінальної справи без демонстрації інтимного життя учасників юридичного процесу).

 

 

Система стандартів вищої освіти

Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Державний стандарт вищої освіти

Державний стандарт вищої освіти містить складові:

· перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

· перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

· вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

· вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.