 |
|
Вольові якості особистості
Воля
· Поняття про волю як психологічну категорію, її функції. Філософські основи вольової регуляції.
Людина як активна істота не тільки сприймає оточуючий світ, не тільки певною мірою ставиться до нього, але й реагує на його впливи і сама впливає, перетворюючи світ у власних цілях. Так, людина постійно виявляє свою активність, щоб задовольнити ряд потреб і використовує для цього діяльність. Однак, якщо на шляху до досягнення мети виникає перешкода, то компонентів однієї діяльності для суб'єкта стає недостатньо і він використовує волю як психічну якість.
Воля людини виявляється в тому, наскільки вона здатна долати перешкоди і труднощі на шляху до мети, наскільки вона вміє керувати своєю поведінкою.
Слід відзначити, що не будь-яка дія, спрямована на подолання перешкоди, є вольовою. Наприклад, людина, яка втікає від собаки, може подолати дуже складні перешкоди і навіть залізти на високе дерево, однак ці дії не є вольовими, оскільки вони спричинені перш за все зовнішніми причинами, а не внутрішніми установками людини. Отже, важливою особливістю вольових дій, спрямованих на подолання перешкод, є усвідомлення значення визначеної мети, за яку слід боротися, усвідомлення необхідності її досягнення.
Воля- це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей
Воля має самоцінне значення в житті людини:
· воля забезпечує виконання дій, позбавлених прагнення до мети (коли домінує мотив "треба", а відсутній мотив "хочу";
· воля необхідна в ситуації вибору дій, коли недостатньо однієї домінуючої підстави (є декілька альтернативних більш-менш рівнозначних варіантів і треба зважитись на один з них);
· регуляція волею діяльності, коли необхідно утриматись від небажаної активності. Воля тісно пов'язана з іншими проявами психіки. Так, для формулювання мети і усвідомлення перешкоди працює інтелект людини, стимулювати вольові зусилля можуть певні емоції та
За вольовою регуляцією стоїть спільне системне функціонування багатьох психічних процесів, тому волю можна розуміти тільки як вищу психічну функцію почуття. Вольові якості входять до складу характеру, причому як стрижневий компонент, темперамент дозволяє виявляти зусилля волі тощо.
Рис. 2.9.1. Функції волі
Так, воля проявляється не лише в умінні досягати мети, а й в умінні утриматися від чогось.
Воля - не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості. Воля є внутрішньою активністю психіки, пов'язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям, спрямованим на подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруги, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це - специфічні властивості волі. Конкретною одиницею волі є вольове зусилля.
"Велика воля - це не тільки вміння чогось побажати і досягти, але й уміння примусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно".
А. С. Макаренко
Вольове зусилля - це стан психічної та фізичної мобілізації людини, спрямованої на досягнення мети через подолання перешкоди
Так, щодо локалізації перешкоди бувають зовнішніми - відсутність відповідних умов, предметів або навпаки, якісь заважаючі чинники, і внутрішніми - вони спричинені внутрішнім станом самого суб'єкта, його хворобою, невпевненістю, лінощами тощо.
Воля - це специфічно людська сторона психіки, яка виникла разом з появою суспільства і трудової діяльності. Тваринам не притаманна така психічна якість, їх поведінка зумовлена інстинктивними проявами.
Вперше питання існування волі як психічного компоненту з'являється на філософському етапі розвитку психології, а саме в період античності. Вже давньогрецькі філософи визначали три прояви психіки - розум, афекти та волю. Тут же виникають і філософські питання вольової регуляції, що стають предметом бурхливого обговорення. Так, актуалізується проблема походження волі і потрапляє у фокус двох філософських напрямків:
· матеріалізму, який стверджує, що воля має соціальну зумовленість, є продуктом розвитку психіки людини в суспільстві;
· деалізму, представники якого визначали теологічне (Божественне) походження вольової регуляції особистості.
Іншим аспектом стає проблема свободи волі - здатності чи нездатності людини діяти незалежно від життєвих обставин, яку обговорювали представники:
· детермінізму (воля – причинно зумовлений акт (Гоббс, Спіноза)),
· індетермінізму (воля - самочинний акт, джерело людської активності (Платон, Фіхте)).
Фізіологічні основи волі включають в себе:
§ діяльність рухових центрів, що знаходяться в лобних долях великих півкуль головного мозку і відповідають за регуляцію безпосередньо дій людини;
§ роботу ІІ сигнальної системи, яка забезпечує усвідомлення та регуляцію цільового та мотиваційного компонентів вольової дії;
§ ряду складних умовнорефлекторних зв'язків, що виробляються під впливом набуття життєвого досвіду внаслідок соціалізації дитини.
Аналіз вольових дій. Психологічна структура вольового акту
В ході задоволення потреб людина виявляє активність через різні дії.
Рис. 2.9.2. Вольові дії
Вольові дії можуть бути простими і складними.
Здійснюючи прості вольові дії, людина без вагань наближається до поставленої мети, їй зрозуміло, що і яким чином вона досягатиме. Вибір мети, прийняття рішення щодо виконання дії певним чином здійснюється без боротьби мотивів.
Складні вольові дії потребують значного напруження сил, терплячості, наполегливості й здійснюються в певній послідовності (Рис. 2.9.3).
В даній структурі вольової дії можна виокремити два етапи:
1. підготовчий (етап дії подумки, обміркування, на якому усвідомлюється мета, визначаються шляхи і засоби досягнення мети і приймається рішення)
2. виконавчий етап (виконання прийнятого рішення і самооцінка виконаної дії).
На першому етапі досить важливо усвідомлювати значення мети. Якщо людина усвідомлює її суспільне значення, то вона стає здатною до подолання значних труднощів. Важливим також є усвідомлення доступності мети. Постановка цілей, яких людина не здатна досягти, створює звичку не доводити розпочату справу до кінця. Однак і легкодоступні цілі не розвивають волі, не виробляють уміння боротися з труднощами.
Рис. 2.9.3. Психологічна структура вольового акту
Зміст підготовчого етапу вольової дії може бути різним залежно від того, чи є внутрішні або зовнішні перешкоди на шляху до досягнення мети. За наявності перешкод підготовчий етап набуває характеру боротьби мотивів. Це трапляється тоді, коли у людини наявні суперечливі бажання, з яких одні спонукають її до певної дії, а інші відвертають від неї. В результаті боротьби мотивів людина приймає рішення. Воно виявляється як намір діяти або як намір відмовитися від дії, що є завершальним на підготовчому етапі вольової дії.
Результатом вольової дії є досягнення мети. Завершується вольова дія самооцінкою: людина оцінює обрані нею способи досягнення мети, докладені зусилля і робить відповідні висновки на майбутнє.
Наступний важливий етап будь-якої вольової дії - виконання прийнятого рішення, яке може мати форму зовнішнього вчинку (дії) або утримання від зовнішньої дії (внутрішні вольові вчинки).
Вольові якості особистості
Динаміка використання волі в процесі формування особистості зумовлює закріплення сталих вольових рис у характері.
Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки її влади над собою
Залежно від впливу і наслідків розрізняють позитивні та негативні вольові якості. До позитивних належать:
Рис. 2.9.4. Вольові якості особистості
Цілеспрямованість-уміння формулювати особистісно значимі цілі й утримувати їх.
Наполегливість - здатність тривалий час системно йти до поставленої мети.
Принциповість- спроможність дотримуватися прийнятого рішення.
Об'єднуючись, ці риси виявляються у силі волі особистості
Абуліяпов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти через порушення співвідношення між корою великих півкуль і підкоркою
Апраксія - складне порушення цілеспрямованості дій, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку
Організованість- вміння планувати і впорядковувати свої дії.
Сміливість- здатність діяти, не зважаючи на загрозливі обставини (небезпека для життя, здоров'я, престижу).
Пунктуальність- дотримання свого слова і вчасне виконання певної дії.
Витримка-вміння гальмувати небажані прояви активності.
Дисциплінованість - можливість впорядковувати свою поведінку відповідно до суспільних вимог.
Самостійність - спроможність приймати рішення та виконувати його, покладаючись на самого себе.
Відповідальність- здатність дотримуватися певних норм і відповідати за наслідки своїх дій.
Окрім позитивних вольових якостей, у людини можуть мати місце негативні прояви волі: впертість, лінощі, боягузтво, недисциплінованість, імпульсивність, навіюваність тощо. Дані негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.
Воля, як і більшість інших вищих психічних процесів, формується в ході вікового розвитку людини в зв'язку із загальним формуванням особистості.