Здавалка
Главная | Обратная связь

Загальна характеристика вольових дій



ВОЛЯ

1. Загальна характеристика вольових дій

2. Виникнення і розвиток вольових дій.

3. Фізіологічні механізми вольових дій.

4. Роль мовлення у розвитку вольових дій.

5. Загальна характеристика вольових дій дошкільника.

6. Особливості вольових дій дошкільників.

 

Загальна характеристика вольових дій

Людина, на відміну від тварин, діє розумно, тобто виконує дії, спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети. Такі дії називають вольовими.

Вольові дії людини принципово відмінні від так званих розумних дій тварин. Підкоряючись інстинкту, багато тварин (бобри, білки, вовки), комахи (оси, бджоли, жуки) виконують іноді цілі ланцюги найскладніших дій, проте жодна тварина не знає, чого вона хоче і чому діє саме так, а не інакше. Поведінка тварини зумовлена її біологічними потребами.

Воля людини обов'язково виявляється в її дії, тобто в роботі її м'язів, у м'язовому і нервовому напруженні, тому що на шляху до бажаної мети людина змушена долати різні перешкоди: зовнішні (дальність відстані, трудність шляху) або внутрішні (фізична слабкість, апатія). Чим більше перешкод і чим сильніше в людини бажання досягти мети, тим більшого м'язового і нервового напруження потребує вольова дія. Це напруження людина переживає як вольове зусилля.

Стану вольового напруження людина зазнає і тоді, коли треба гальмувати свої дії та інші зовнішні вияви своїх переживань або бажань. Витримка, самовладання, відмова від того, що відповідає бажанням, але суперечить вищим за своєю громадською значущістю мотивам, також неможливі без вольового напруження, зусиль, тобто без справді вольової дії.

Людина уявляє собі можливі шляхи і засоби досягнення мети, продумує рух на кожному шляху, уявляє собі можливі перешкоди, з якими може зустрітися, продумує способи їх подолання. Вона заздалегідь оцінює кожний спосіб, його ефективність і відповідність власним можливостям.

Отже, вольової дії не може бути без використання словесного мислення, пам'яті, уявлення і вихованих почуттів, бо мета, яку ставить собі людина (або приймає підказану іншими), повинна бути бажаною, привабливою, інакше вона не спонукатиме людину до вольового зусилля.

Великі цілі породжують і сильну волю. Почуття відіграють величезну роль і при виборі шляхів та засобів для досягнення поставленої мети.

Закінчення вольової дії також завжди супроводиться якимсь почуттям, переживанням. Досягнення поставленої мети, особливо великої і далекої, викликає в людини почуття радості, задоволення, гордості. Зрив, невдача в досягненні бажаної мети породжують у людини почуття невіри в себе, біль і прикрість, завдають удар по самолюбству. Людина може стати обережною і нерішучою.

Вибір мети дії, спрямованість на її досягнення зумовлені загальною спрямованістю особистості: інтересами, нахилами, системою поглядів і переконань.

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВОЛЬОВИХ ДІЙ

Воля не формується відокремлено від процесу загального розвитку особистості. Праці І.М. Сєченова, І.П. Павлова, М.І. Красноярського і багатьох інших показали, що розвиток волі в дитини — це процес утворення умовних рефлексів. Ґрунтуючись на вченні І.М. Сєченова про співвідношення почуттів і рухів, О.В. Запорожець докладно охарактеризував процес виникнення довільних рухів і вольових дій, які формуються на основі мимовільних рухів і дій.

В основі довільного руху, який формується, тобто виконується «за бажанням» самої тварини, лежить утворення певної рухової реакції, що мала позитивне підкріплення. Внаслідок цього самий рух, або м'язова реакція, набула для тварини значення умовного подразника, за яким йшло позитивне підкріплення. Так, якщо після згинання лапи, яке викликав експериментатор у собаки, тварина одержувала харчове підкріплення, то після повторень вона починала сама, без зовнішньої дії, згинати лапу, чекаючи звичного підкріплення. Тепер рух став довільним.

Отже, рух, що був спочатку реакцією на якусь дію зовні і дістав «ділове» підкріплення, стає засобом досягнення бажаного твариною підкріплення.

Аналіз розвитку довільних рухів у дитини (М.Л. Фігурін, М.П. Денисова, М.М. Щелованов, Н.М. Аксарина, М.І. Красногорський та ін.) показує, що перехід від виконання дитиною мимовільних рухів до довільних безпосередньо пов'язаний із розвитком диференційованих кінестетичних відчуттів. Відчуття рухів, які підкріплюються позитивно, зміцнюються. Бажання одержати те, що було підкріпленням (іграшку, цукерку), спонукає річну дитину зробити завчений рух. Воно спрямоване не безпосередньо до привабливого предмета, але є умовою його одержання.

Для виникнення довільного руху, рух, що його виконує дитина, повинен набути сигнального значення. Тільки за цих умов рухи, яких раніше не відчували, стають відчутними. Вони готують появу довільних рухів.

Введення слова-сигналу, яке позначає дію, що вже знайома дитині і збереглася у вигляді певної системи рухових або кінестетичних відчуттів, веде до узагальнення, а з ним і до швидкого й успішного перенесення дитиною знайомого руху і дії в різні життєві ситуації. Дитина дедалі самостійніше починає позначати свою дію та її мету словом («дати», «вилізу», «піду», «принесу»). Така дія набуває цілеспрямованого характеру, стає свідомою, розумною і далі формується як дія вольова.

При матеріалістичному поясненні волі, яке дає рефлекторна теорія, вольові дії при всій складності і значущості розглядаються як такі, що мають спільну для всіх психічних процесів рефлекторну природу. Таким чином, відкриваються реальні можливості вивчення і виховання волі дітей.

Відомо, що нервові процеси в маленьких дітей характеризуються різкою неврівноваженістю, причому процес збудження переважає процес гальмування. Гальмування формується протягом усього дитинства і залежить від функцій, а отже, й дозрівання кори мозку.

Морфологічне і функціональне оформлення кори, її рухової і спеціально мовної зон відбувається особливо інтенсивно в перші роки життя дитини, створюючи сприятливі передумови для врівноважування нервових процесів.

Відразу після народження немовляті треба звикнути до режиму харчування, сну, терпіти незручність від сповивання. Пізніше дитина вчиться проситися, маніпулювати іграшками, повторювати звуки й слова людської мови, відтворювати дії, виконувані дорослими. Так вправляється нервова діяльність дитини, виробляються початкові норми врівноважування збуджувальних і гальмівних процесів, без яких неможливий розвиток психічних процесів.

І все-таки підвищена збудливість підкоркових утворень зберігається в дітей протягом усього раннього і дошкільного дитинства. Лише поступово вона починає підкорятися гальмівній функції кори.

Оскільки в основі вольових дій завжди лежить «мовна компонента» (М. І. Красногорський), а в маленьких дітей вона ще тільки формується, то природно, що дії немовляти не можуть бути такими ж розумними і цілеспрямованими, як вольові дії дорослої людини. Ці обмеження, спричинені віковими особливостями нервової діяльності маленьких дітей, підсилюються і практичною безпорадністю дитини. Ось чому формування розумної волі дитини безпосередньо пов'язано з усім процесом її фізичного і розумового розвитку.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.