 |
|
Структура стосунків у групі
Одним з показників зрілості групи є розвинена система взаємостосунків її членів у процесі діяльності. Розглядаючи структуру цих стосунків, ми можемо виділити у ній декілька прошарків.
Насамперед, усі стосунки можна поділити по вертикалі і по горизонталі. Стосунки по вертикалі — це стосунки між керівниками і підлеглими. Керівник задає певний тон своєму колективові, і цей «заряд» передається від одних членів колективу до інших. У колективі існує своє ставлення до керівника як до особистості. Часто особиста симпатія або неприязнь до керівника переходить на ділові стосунки. Тому...
Оптимальним для керівника варіантом ставлення робітників до нього є повага у діловій сфері та особиста симпатія. У такого керівника є «ефект післядії», тобто повага до керівника і підтримка його позицій навіть у його відсутності.
Інтенсивність спілкування керівника з колективом не повинна бути мінімальною, сугубо діловою. Спілкування керівника з підлеглими повинно відбуватися і в діловій сфері, і в суспільній активності, і іноді на дозвіллі. Вертикальні стосунки у системі «керівник — підлеглий» вивчає така галузь психологічної науки як психологія керування (психологія менеджменту).
Другий великий прошарок стосунків — це стосунки по горизонталі, тобто між людьми, як членами групи. В них можна виділити три види.
По-перше, це фонові стосунки — типовий для даного колективу загальний стиль і тон взаємовідносин. Фон може бути гуманістичним, взаємобайдужим або конфліктним.
Фонові стосунки пов’язані з поняттями психологічного клімату, психологічної атмосфери у колективі, але вони вторинні. На формування психологічного фону впливають усі інші види стосунків у групі: ділові, особисті, між членами групи та з керівником.
По-друге, до горизонтальних відносяться ділові стосунки. Їх злагодженість залежить від того, наскільки трудова діяльність сприяє об’єднанню людей. Ділові стосунки можуть бути:
· стосунками взаємовідповідальності, які складаються тільки на основі ідентифікації особистості з групою, формування почуття «ми». Тоді одна людина почуває відповідальність не тільки за свій результат, а і за спільну справу;
· стосунками взаємовимогливості. В інтересах справи члени колективу контролюють не тільки свою поведінку, але і ставлять вимоги до товаришів;
· стосунками співробітництва: це готовність, бажання і вміння розв’язувати групові завдання, брати участь у спільній діяльності. При цьому розвивається «почуття ліктя»;
· відчуття взаємодопомоги засноване на бажанні компенсувати своєю допомогою недоліки, ускладнення в чиїйсь роботі;
· стосунки суперництва, змагання, засновані на боротьбі за свій особистий або груповий статус.
Що стосується стосунків суперництва, можна відзначити, що бажання бути першим або бути не гіршим за інших природно для людини, вона постійно свідомо або несвідомо порівнює себе з іншими і визначає рейтинг своїх досягнень. Але роль названих стосунків може бути різною на різних стадіях розвитку колективу. Так, на перших стадіях краще робити акцент на стосунках співробітництва, взаємодопомоги, ніж суперництва.
По-третє, до горизонтальних стосунків належать особисті емоційні взаємостосунки людей. Вони роблять свій вагомий внесок у детермінацію психологічного клімату в колективі. Обозов М. М. виділяє в особистих стосунках такі рівні.
Перший рівень стосунків виникає тому, що у людини пошук контактів з іншими людьми пов’язаний з потребою у спілкуванні. Одна сама по собі потреба у спілкуванні є мотивом виникнення найпростіших міжособистісних стосунків — приятельських. Приятельські стосунки, взагалі, ні до чого не зобов’язують, можуть виникати при короткочасному спілкуванні і зберігатися достатньо тривалий час, не переходячи на вищій рівень. Утворення і розвиток товариських стосунків — стосунків другого рівня — визначається мотивами співпраці при виконанні спільної діяльності, тобто люди не тільки спілкуються один з одним, але і займаються якоюсь справою. Ці стосунки можуть досягати вищого рівня свого розвитку і переходити у дружні. При цьому потреби у спілкуванні й у співпраці поєднуються з потребою бути разом реально і в думках, потребою у духовному зв’язку, духовній спільноті. Дружба є найбільш глибоким рівнем стосунків людей.
Міжособистісні стосунки є результатом або умовою сумісності або несумісності людей. Сумісність проявляється не тільки у роботі, але і під час відпочинку. Психофізіологічна сумісність заснована на взаємодії темпераментів, психологічна — на взаємодії характерів людей, їх інтересів і ціннісних орієнтацій. Наприклад, інтроверти більш сумісні з інтровертами, з екстравертами, ніж екстраверти один з одним.