Главная | Обратная связь

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

ПЕРЕДМОВА

Методичні вказівки призначені для студентів будівельних спеціальностей при виконанні домашніх завдань, курсових робіт, курсових та дипломних проектів архітектурно-будівельних робочих креслень (архітектурних рішень і будівельних конструкцій, включаючи робочу документацію на будівельні вироби) будинків і споруд різного призначення.

Під будівельною конструкцією розуміють частину будинку, споруди певного функціонального призначення (каркас будинку, покриття, перекриття та ін.), яка складається з елементів взаємно пов’язаних між собою в процесі виконання будівельних робіт.

Під будівельним виробом розуміють елемент будівельної конструкції (колона, ферма, ригель, плита перекриття, панель стіни, арматурний каркас та ін.), що виготовляється поза місцем його установки.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

При виконанні проектної, робочої та іншої технічної документації, призначеної для будівництва підприємств, будинків і споруд слід керуватись вимогами відповідних стандартів СПДБ, а також вимогами стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). Будівельні креслення виконують на стандартних аркушах за ГОСТ 2.306-68. Лінії креслень використовують згідно з ГОСТ 2.303-68 і їх товщина приймається не більше 0,8 мм. При виконанні креслення в масштабі 1:100 рекомендуємо такі типи і товщини ліній: лінія рівня землі – 0,8 мм; лінія контуру елементів, що попали в розріз - 0,6 мм; лінії контуру приміщення і прорізів на фасаді будівлі - 0,4мм; лінії елементів, що не попали в розріз, штрихові лінії, виносні та розмірні лінії 0,2 мм. Слід пам’ятати, що лінії які необхідно виділяти, обводяться більш товстою лінією. Наприклад, на кресленнях залізобетонних конструкцій арматуру виділяють більш товстою лінією. НАДПИСИ на всіх кресленнях виконують креслярським шрифтом згідно з ГОСТ 2.304-81. Дозволяється використання прямого без нахилу шрифту.

Креслення виконують в оптимальних масштабах з урахуванням їх складності і насиченості інформацією.

Будівельні креслення рекомендовано виконувати в таких МАСШТАБАХ: плани поверхів, перекриття, фасади, монтажні схеми каркасів і т.п. - 1:100, 1:200, 1:400; елементи фасадів, плани секцій, плани та розрізи сходів, схеми - 1:50, 1:100,1:200; плани фундаментів - 1:100, 1:200; розрізи по характерним місцям плану - 1:50, 1:100, 1:200; вузли - 1:5, 1:10, 1:20. Для планів кладки стін із цегли допускається масштаб 1:50. Масштаб зображення необхідно прийняти мінімальним у залежності від складності зображення, але таким, що дає можливість виконувати чіткі копії при сучасних способах розмноження креслень. Масштаби на кресленнях не вказують, за винятком креслень виробів та інших випадків, передбачених у відповідних стандартах СПДБ.

РОЗМІРИ на будівельних кресленнях виконують згідно з ГОСТ 2.307-68. Розмірну лінію на перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують засічками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2...4 мм, які проводять з нахилом під кутом 45Å до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1...3мм. Креслення краще читається, якщо першу розмірну лінію від контуру стіни провести на відстані 14 мм , а відстань між сусідніми розмірними лініями 7мм. Відстань від першої розмірної лінії до елементів приміщення, що виступають, наприклад, пороги – 10 мм. Відстань від останньої розмірної лінії до кружечка координаційної осі - 3-4 мм.

При нанесенні розміру діаметра або радіуса всередині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів та внутрішніх закруглень. Розміри проставляють у міліметрах - на планах та розрізах будівель, на окремих робочих кресленнях вузлів будівельних конструкцій; у метрах - з трьома десятинними знаками, що відокремлені від цілого числа комою – відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій обладнання, від рівня відліку (умовної нульової відмітки) позначають умовним знаком. Нульову позначку приймають, як правило, для поверхні якого-небудь елемента або споруди, розташованих поблизу планувальної поверхні землі і вказують без знака; відмітки вище нульової - зі знаком ”+”, а нижче нульової - зі знаком “-” на видах (фасадах), розрізах та перерізах вказують на виносних лініях або лініях контуру, як показано на рис.1.1. На планах - у прямокутнику, відповідно до рис.1.2 за винятком, про який сказано у відповідних стандартах СПДБ. На планах напрямок уклону площин вказують стрілкою, над якою, за необхідності, проставляють величину уклону у відсотках або у вигляді відношення висоти і довжини (наприклад 1:7). Розмір шрифту приймають залежно від масштабу. У масштабі 1:100 та більше розмірні числа приймають висотою 3,5 мм.

Рис. 1.1 Рис. 1.2

На кресленнях і схемах перед розмірним числом, яке визначає величину уклону, наносять знак “×“, гострий кут якого повинен бути направлений у сторону уклону. Позначення уклону наносять безпосередньо над лінією контуру або на полиці лінії-виноски. За нульову позначку, як правило, приймають відмітку рівня чистої підлоги 1 поверху і позначають - рів.ч.п.

На зображенні кожного будинку або споруди вказують координаційні осі і надають їм самостійну систему позначень. Координаційні осі наносять на зображення будинку, споруди тонкими штрих-пунктирними лініями з довгими штрихами і позначають арабськими цифрами та великими буквами українського алфавіту (за винятком літер: Є, З, Ї, Й, О, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь) у кружечку діаметром 6...12 мм. Рекомендовано для креслень у масштабі 1:400 та менше використовувати діаметр 6 мм, а для креслень у масштабі 1:200 та більше – 8...12 мм.

Рис. 1.3

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будинку і споруди з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає літер, наступні осі позначають двома літерами, наприклад АА, ББ. Пропуски у цифрових та літерних (крім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються. Послідовність цифрових та літерних координаційних осей приймають за планом зліва направо та знизу вгору (рис.1.3). Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій та нижній сторонах плану та споруди. При необхідності нанесення крім основних додаткових осей їх позначають у вигляді дробу - 1/1, 2/1. При незбіжності координаційних осей протилежних сторін плану позначення вказаних осей у місцях розходження додатково наносять по верхній та /або/ правій сторонах. Розмір шрифту для позначення координаційних осей та марок (позицій) повинен бути на один–два номери більше ніж розмір шрифту, прийнятий для розмірних чисел на тому самому кресленні.