 |
|
Життя кіммерійців, скіфів та сарматів
Впровадження християнства як державної релігії
Важливим етапом поширення нової віри стала перша християнізація Русі за часів Аскольда. Позиції християнства зміцніли, коли київським князем став Ігор. Часи його правління відзначалися певною віротерпимістю. Наступниця Ігоря — княгиня Ольга, яка сама була християнкою, доклала багато зусиль задля поширення нової релігії. Отож, князь Володимир для такого важливого внутрішньополітичного заходу, яким було впровадження християнства як державної релігії, мав добре підготовлений ґрунт: традиції християнської віри на руських землях налічували вже кількасот років. Важливість цієї події добре усвідомлювали сучасники.
Причини прийняття християнства:
· Спроба об’єднати сх.-слов’янські племена єдиною релігією
· Бажання вивести Русь на міжнародний рівень
· Укріплення влади князя
Значення прийняття християнства:
· Стала підгрунттям для створення міцної централізованої держави
· Дала поштовх розвитку ремесел
· Почалося літописання
· Поширилися книги
· Зміцнилося міжнародне становище Русі
· Скріпилась княз. Влада
· Розвиток освіти
· Київ зробив «стол»
· Храм Десятинна церква
· Вів боротьбу з Польщею
· Активізував відносини з Візантією
· Установив дипломатичні відносини з Угорщиною, Норвегією, Швецією
Життя кіммерійців, скіфів та сарматів
Кімерійці – кочовий народ іранського походження, мешкали в Причорномор’ї та Криму, заселяли територію з ІХ-VІІ ст. до н.е. Утворили рабовласницьку державу на чолі з царем.
Заняття: •кочове скотарство; •ремесло; •постійно вели війни з країнами Азії
Релігія: язичники, поховання відбувалися в курганах (відомий: Херсонщина (с.Мала Лепетиха))
Скіфи- проживали з VІІ-ІІІ ст.до.н.е. Свідчення про скіфів зберігає писемне джерело Історія Геродота. Кочовий народ іранського походження витіснив кіммерійців з Причорномор’я та розселився між Доном і Дунаєм.
Заняття: •скотарство; •війни;•торгівля (з Грецькими колоніями); •ремесло
Поширене багатожонство, рабство. В VІ- ІV ст.до н.е.скіфські племена об’єднались в рабовласницьку державу Велику Скіфію на чолі з царем.
Геродот розрізняв скіфів:
*царські
*кочовики
*землероби
*орачі
Найвідоміший цар – Адей. Найвідоміші кургани: Товста Могила, курган Солоха, Гайманова могила
Сармати – кочові племена, де жінка посідала місце у суспільстві, біла воїном,виконувала функції жреця, займала верховні посади. Власної держави не створили. Існували ІІІ до н.е. – ІІІ н.е. Витіснили скіфів, племена іранського походження завоювали територію між Доном і Дунаєм, зберігався матріархат, вели війни проти Риму,
Найвідоміші кургани: Соколова могила на Миколаївщині
були язичниками
Були витіснені племенами готів та гунів
5.Іст. значення України-Русі та галицько-волинського князівства
Древньоруська держава залишила яскравий слід в українській і світовій історії. Її внесок до середньовічного політичного, соціально-економічного і культурного життя був надзвичайно вагомим.
Історичне значення Київської русі перш за все полягає в тому, що вона:
– вперше об’єднала всі східнослов’янські племена в одну могутню державу, а також поклала початок державності у багатьох неслов’янських народів (угро-фінських і тюркських народів-сусідів). Не випадково М.С.Грушевський вважав, що „Київська Русь є першою формою української державності“;
– сприяла прискоренню економічного розвитку (високопродуктивного землеробства і скотарства, ремесел і промислів), створенню багатої матеріальної і духовної культури (виникла писемність, право, бібліотеки, храми і т. п.);
– відіграла важливу роль у міжнародній торгівлі. У Київській Русі перехрещувалися торговельні шляхи, що йшли із Півночі (Скандинавії) на південь – у Візантію і Середземномор’я, а також із Сходу на Захід (Індії, Китаю, Арабського халіфату товари поступали до Центральної і західної Європи). Багаті руські купці були відомі майже в усьому тогочасному світі;
– зміцнила обороноздатність східнослов’янського населення, захистивши його від фізичного знищення з боку кочівників;
– захистила Європу від азіатських орд;
– підняла авторитет східних слов’ян у Європі, про що свідчать широкі міжнародні зв’язки Київської Русі з Візантією і Германською імперією, Польщею і Угорщиною, Литвою, скандинавськими країнами, які часто були скріплені династичними шлюбами;
– Київська Русь і її спадкоємиця – Галицько-Волинська держава стали основою формування української народності.
Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами. Продовжуючи кращі традиції української національної культури, Галицько-Волинське князівство разом із тим забезпечило плідний вплив на культуру західноєвропейських цивілізацій.