 |
|
Індивідуальні засоби захисту
Колективні засоби захисту
Колективні засоби захисту діляться на: захисні, запобіжні, гальмівні пристрої, захисні пристрої, облаштування автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного керування, знаки безпеки.
Блокувальні пристрої за принципом дії підрозділяють на механічні, електронні, електричні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні, оптичні, магнітні і комбіновані. Блокувальні пристрої перешкоджають проникненню людини в небезпечну зону або під час перебування його в цій зоні усувають небезпечний чинник.
Електричне блокування застосовують на електроустановках з напругою від 500 В і вище, а також на різних видах технологічного устаткування з електроприводом. Електромагнітне (радіочастотну) блокування застосовують для запобігання попаданню людини в небезпечну зону. Оптичне блокування знаходить застосування в ковальсько-пресових і механічних цехах машинобудівних заводів.
Гальмівні пристрої підрозділяють: по конструктивному виконанню - на колодки, дискові, конічні і клинові; за способом спрацьовуванні - на ручні, автоматичні і напівавтоматичні; за принципом дії - на механічні, електромагнітні; за принципом дії - на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні і комбіновані; за призначенням - на робочі, резервні, стоянки і екстреного гальмування.
Запобіжні пристрої використовують для автоматичного відключення машин і устаткування при відхиленні від нормального режиму роботи або при попаданні людини в небезпечну зону. Ці пристрої можуть бути блокуючими і обмежувальними. Блокуючі пристрої за принципом дії бувають: електромеханічні, фотоелектричні, електромагнітні, радіаційні, механічні. Обмежувальні пристрої є складовими частинами машин і механізмів, які руйнуються або виходять з ладу при перевантаженнях.
Прилади контролю - це прилади для виміру тисків, температури, статичних і динамічних навантажень, що характеризують роботу машин і устаткування. При об'єднанні облаштувань контролю з системами сигналізації значно підвищується їх ефективність. Системи сигналізації бувають: звуковими, світловими, колірними, знаковими, комбінованими.
Для захисту від поразки електричним струмом застосовуються різні технічні заходи. Це - мала напруга; електричне розділення мережі; контроль і профілактика ушкодження ізоляції; захист від випадкового дотику до токоведущим частин; захисне заземлення; захисне відключення; індивідуальні засоби захисту.
Індивідуальні засоби захисту
Індивідуальні засоби захисту - спеціальні прилади, предмети, взуття, одяг та лікарські препарати, призначені для особистого використання з метою попередження або зменшення дії на організм людини вражаючих чи шкідливих факторів виробництва і навколишнього середовища.
Індивідуальні засоби захисту створюються з урахуванням видів вражаючих і шкідливих факторів (механічних, термічних, світлових, хімічних, біологічних, радіаційних тощо), характеру, механізму і їх можливої шкідливої дії.
ЗІЗ діляться на засоби захисту
· органів дихання
· шкіри
· органів зору і слуху
До засобів захисту органів дихання відносяться протигази, респіратори, протипилові тканинні маски і ватно-марлеві пов'язки. Для захисту огранов дихання на ринку представлені різні види респіраторів, масок і полумасок дозволять підібрати для співробітників підприємства найбільш підходящі варіанти. Для забезпечення колективної безпеки застосовують станції очищення повітря.
Засоби захисту шкіри поділяються на ізолюючі і фільтруючі. Ізолюючі засоби виготовляються з повітронепроникних еластичних морозостійких матеріалів у вигляді комплекту (комбінезон або плащ-накидка, рукавички та панчохи або чоботи). Використовуються вони під час проведення робіт в умовах сильного зараження. Ефективність їх висока, але час перебування і роботи в них обмежене через порушення терморегуляції організму.
Для захисту шкіри застосовуються і найпростіші засоби - виробнича і звичайний одяг, взуття та головні убори. Для збереження цілісності рук використовуються рукавички. Вони можуть класифікуватися за матеріалом і за їх властивостями і характеристиками.
Для захисту очей на виробництві при електрозварювальних роботах і в ливарних цехах, а також при сильній інсоляції (наприклад, у високогірній і пустельній місцевості) служать захисні окуляри і маски. Окуляри поділяються на моделі відкритого та закритого типу.
Для захисту органів слуху від виробничих, транспортних і побутових шумів застосовують протишумові навушники, а для захисту від і ударів об тверді предмети - каски, шоломи.
14 Мікроклімат виробничих приміщень- це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні.
Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці.
Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги.
Параметри мікроклімату:
1) температура повітря Т, 0С;
2) відносна вологість Y, %;
3) швидкість руху повітря V, м\с.
Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.
Нормування параметрів мікроклімату
здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.
Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги.
Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.
Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:
1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця.
1. Період року :
а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10 0С);
б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10 0С).
Вид робочого місця:
а) постійне; б) непостійне. Важливо стежити за змыстом шкідливих речовин у повітрі. Одним з ефективних засобів нормалізації повітря у приміщенні є вентиляція.
Задачі вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматич-них умов.
Вентиляція класифiкується:
По засособу переміщення повітря розрізнюють системи природньої, штучної (механічної) та змішаної вентиляції. Для вентиляції використовують вентилятори, системи кондиціювання, провітреня приміщень. Але у кожного з цих видів вентиляції є своїнедоліки.
До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Важливу роль у профілактиці професійних хвороб відіграє правильна організація відпочинку трудівників під час і після роботи, в тому числі й у вихідні дні.
Нерідко виникненню професійного захворювання сприяє індивідуальна чутливість організму, тобто чутливість людини до дії тих чи інших факторів зовнішнього середовища. Поняття індивідуальної чутливості організму включає, з одного боку - алергічні його реакції, а з другого - загальнобіологічну відповідь на дію тих чи інших чинників. Перелік проф.захв затвердж Кабміном україни, у ньому міститься класифікація захворювань, притаманних певній галузі. Найбільш хв поширінними захв у сист освіти і офісн праці є -Захворювання кістково-м'язової системи та сполучної тканини,хронічний ларингіт, вузлики голосових складок контактні виразки голосових складок, неврози.
16. Професійні хвороби і причини їх виникнення.
Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби. Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:
· фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо
· хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння
· виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо
· фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо
· біологічних факторів — інфекційні та паразитарні захворювання).
Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.
Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.
17 При встановлені діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань працездатності, медичної і трудової реабілітації, а також при розгляді питань, пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.00 № 1662 про затвердження переліку професійних захворювань.
До професійних захворювань належать захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
До гострих професійних інтоксикацій належать хвороби, які виникли раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.
Діагноз професійного захворювання або профінтоксикації мають право встановлювати вперше лише спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади - центри професійної патології (клініки і відділи науково-дослідних інститутів, кафедри академій післядипломної освіти, медичних університетів).
Діагноз професійного захворювання мас ґрунтуватися на даних:
- всебічного клінічного обстеження хворого;
- матеріалів санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, представлених установами санітарно-епідеміологічної служби на запит органів охорони здоров'я;
- даних професійного маршруту (виписка з трудової книжки працюючого, завіреної керівником промислового підприємства, КСП, роботодавця);
- даних динамічних медичних оглядів від початку роботи на даному підприємстві або організації до часу появи перших ознак захворювання (виписка з амбулаторної історії хвороби, до якої заносяться результати періодичних медичних оглядів).
18. Охорона праці жінок та підлітків. Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, по-ліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і жит-тя. Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх ви-вільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. Обмеження використання праці жінок у нічний час, виведення з нічних змін жінок, передусім тих, які мають дітей; встановлення скороченого робочого дня і неповного робочого часу незалежно від наявності дітей та їх віку. Диференціація правового регулювання охорони праці жінок зу-мовлюється фізіологічними особливостями жіночого організму, у тому числі у зв'язку з материнством.
Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з ви-конанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому об-слуговуванню. Заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. до роботи у нічний час можуть залучатися також жінки-медичні пра-цівники, робітниці підприємств харчової промисловості. Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до: - нічних робіт; - надурочних робіт; - робіт у вихідні дні; - направляти їх у відрядження. Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материн-ством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають мало-літніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок. Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компен-сації у сфері робочого часу і часу відпочинку. Забороняється залучати вагітних жінок, як і будь-яких інших працюючих жінок, до роботи у шкідливих і важких умовах праці. Жінкам у зв'язку з материнством надано право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу. Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для них роботу на умовах скороченого робочого часу, встановлювати інші пільги та гарантії. Для жінок, що мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, що вклю-чаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Жінкам надаються соціальні оплачувані відпустки у зв'язку з материнством
Трудове законодавство України встановлює спеціальні гарантії охорони праці неповнолітніх. Не допускається прийняття на роботу осіб, молодше 16 років. Але за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Допускаються також до роботи учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які досягли 14 років за згодою одного з батьків або особи,. Правове регулювання охорони праці виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, здійснюється у вільний від навчання час. Не дозволяється залучення неповнолітніх до таких робіт - підземні роботи, важкі роботи та роботи із шкідливими та небез-печними умовами праці, нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. підійман-ня і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. До роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням та пере-міщенням важких речей.
Для звільнення працівників, молодше 18 років, з ініціативи ро-ботодавця необхідно, крім додержання загального порядку звіль-нення, одержати дозвіл районного (міського) відділу в справах не-повнолітніх. Законодавством передбачено розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником у разі, коли продовження чиннос-ті договору загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси на вимогу батьків
19. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують:
- власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
- органи і заклади Міністерства охорони здоров'я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спільні підприємства, об'єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об'єкти.
Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.
Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психо-фізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.
Періодичні медичні огляди:
- проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці,відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов'язкові медичні огляди
- забезпечують динамічний нагляд за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань;
- можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.
Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів осіб віком до 21 року та висновки про стан здоров'я заносяться в "Картку особи, яка підлягає медичному огляду" що є вкладишем до "Медичної картки амбулаторного хворого". При переході на інше підприємство Картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства.
Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформляються заключним актом , який складається у чотирьох примірниках
. На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутах (університетах) за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.
Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.