Главная | Обратная связь

Іонізуюче випромінювання

Тема: Шкідливі виробничі фактори.

Мета: ознайомити студентів із небезпечними психофізичними та шкідливими виробничими факторами, засобами захисту від них, оволодіти знаннями про норми мікроклімату виробничих приміщень, встановити залежність продуктивності праці від умов, в яких людина працює; розвивати вміння логічно мислити, висловлювати свою думку, виховувати зацікавленість дисципліною, професійні риси, почуття відповідальності.

Обладнання:презентація «Шкідливі виробничі фактори», таблиця «Оптимальні величини температури, вологості, швидкості руху повітря робочої зони».

Тип заняття:лекція з елементами бесіди.

Література: 1) Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. Основи охорони праці. –К.: Основа, 2006. – С. 161-175.

2) Грищук М.В. Основи охорони праці. – К.: Кондор, 2008. – 240с.

3) Васильчук М.В., Винокурова Л.Е. Основи охорони праці. – К.: Просвіта, 1997. – С. 127-138.

4) Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравелла, 2012. – 384с.

 

Хід заняття

І.Організація студентів до заняття.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

ІІІ. Актуалізація опорних знань студентів.

IV. Вивчення нового матеріалу.

V. Узагальнення та систематизація знань.

VІ. Підсумок заняття.

План

1. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

2. Мікроклімат виробничих приміщень.

І.Організація студентів до заняття.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.

ІІІ. Актуалізація опорних знань студентів.

А) Фронтальна бесіда

- Що таке фізіологія праці?

- Дайте тлумачення поняття «професійне самовизначення».

- Що таке профпридатність?

- Охарактеризуйте поняття гігієни праці.

- Розкажіть про розумові та фізичні навантаження.

- Що таке стомлення та перевтома?

- Охарактеризуйте фактори, що впливають на умови праці.

- Дайте визначення виробничої санітарії.

- Перелічіть організаційні та технічні заходи виробничої санітарії.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1) Пояснення вчителя.

Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

Шум

Шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хвороб­ливий стан, зокрема глухуватість і глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту.

За частотою звукові коливання поділяються на три діапазо­ни: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові — від 20 до 20000 Гц та ультразвукові — понад 20000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в ін­тервалі частоти від 20 до 20 000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ настає втома металу, внас­лідок чого із конструкції можуть вискочити заклепки.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Рівень шуму до 20 дБ не заважає розбірливості мови. Зі збільшенням рівня шуму до 70 дБ і вище мова стає нерозбірливою. Шум на виробництві створюють машини, механізми, інстру­менти недосконалої конструкції, зі спрацьованими деталями.

Найефективнішим засобом боротьби з шумом є зниження його в джерелі створення. Для цього шумні технологічні процеси або обладнання замінюють на малошумні. Щоб зменшити шум на виробництві, використовують звуковбирання та звукоізоляцію, ек­ранування і глушителі шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму та інше.

Вібрація

Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але людина сприймає їх по-різному: вібрація сприймаєть­ся вестибулярним апаратом та дотиком, а шум — органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.

Вібрація буває загальна і місцева. За характером впливу на організм загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева — на руки працюючого.

Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окре­мих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи.

У разі довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникну­ти тяжке захворювання — вібраційна хвороба, вплив на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту.

Заходи захисту від дії вібрації:

• зниження вібрації в джерелі її виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних і технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні);

• зниження діючої вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція) ;

• своєчасний ремонт та обслуговання обладнання за технологічним регламентом, контроль вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням;

• режимні (режим праці та відпочинку, заборону залучення до вібраційних робіт осіб молодших 18 років, тощо);

• медичний огляд;

• лікувальні процедури (фізіологічні процедури, вітаміно- та фітотерапія).

Найбільш важливим напрямком захисту від вібрації є конструктивні методи зниження віброактивності машин та механізмів – зменшення діючих змінних сил у конструкції та зміна її параметрів (жорсткості, приведеної маси, сили тертя демпферного пристрою).

 

Іонізуюче випромінювання

Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонізуючих випромінювань належать α-, β-, у-випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток. Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликає в ній появу за­ряджених часток вільних електронів. Вільні електрони, які вза­ємодіють з сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул, порушеннями міжмолекулярних зв'язків і призводить до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміну судинної проникності.

Періодичне проникнення радіоактивних речовин до організму призводить до їх накопичення, збільшення іонізації атомів та молекул живої тканини.

Внаслідок змін, що відбуваються, порушується нормальне про­тікання біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які спричи­нюють спадкові захворювання.

Нормування радіоактивних випромінювань

Відповідно до норм радіаційної безпеки (НРБ) встановлено такі категорії осіб, які опромінюються:

1) категорія А — персонал;

2) категорія Б — обмежена частина населення;

3) категорія В — населення області, держави.

Персонал — особи, які постійно або тимчасово працюють без­посередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Обмежена частина населення — особи, які не працюють без­посередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання, розташування робочих місць можуть потрапляти під вплив радіоактивних речовин або інших джерел випромінювання, що використовуються в установках і потрапляють в зовнішнє се­редовище з відходами.

Безпека працюючих з радіоактивними речовинами забезпечує­ться встановленням гранично допустимих доз (ГДД) опромінення різними видами радіоактивних речовин, використанням захисту в часі або відстані, проведенням загальних заходів захисту, вико­ристанням засобів індивідуального захисту.

Чинними нормами встановлені ГДД опромінення, а також річний рівень опромінення персоналу, що не викликає за рів­номірного накопичення дози протягом 50 років негативних змін у стані здоров'я осіб, які підпадають під категорію А, та здо­ров'я їх нащадків.

Радіоактивні речовини нерівномірно розподіляються в різ­них органах і тканинах людини. Тому ступінь ураження орга­нізму залежить не тільки від дози опромінення, а й від кри­тичного органу, в якому відбувається найбільше накопичення радіоактивних речовин.

Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

- ізоляцією або огороджуванням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів,

- обмежень часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні,

- віддаленням робочого місця від джерел випромінювання,

- використанням дистанційного керування, засобів сигналізації і контролю,

- використанням засобів індивідуального захисту (маски, костюми, рукавички, взуття).