 |
|
Ексудативний плеврит
Плеврит — запалення плеври. Розрізняють сухий (фібринозний) і випітний (ексудативний) плеврит. Ексудативний плеврит буває серозним, серозно-фібринозним, геморагічним, гнійним, хільозним, хелестриновим При туберкульозі спостерігається фібринозний, серозний, серозно-фібрирозний, рідко геморагічний плеврит. Ексудативний плеврит ускладнює перебіг первинного комплексу, бронхоаденіту, рідше є самостійним захворюванням. Найчастіше він розвивається при гематогенно-дисемінованому туберкульозі легень. Перифокальний або колатеральний плеврит виникає внаслідок переходу процесу із легень на плевру, дії на неї токсичних речовин і продуктів розпаду.
Ексудативний плеврит починається гостро, з вираженими ознаками інтоксикації і гарячки. Виникає частий поверхневий кашель, колючий біль у грудній клітці. Ексудат стискує легеню і зміщує середостіння в протилежний бік. Хворий набуває сидячої пози, прагне лежати на хворому боці, на якому помітне випинання міжреберних проміжків і відставання в акті дихання. Голосове дрижання не визначають або воно різко ослаблене. Перкуторний звук притуплений або тупий, аускультативно дихання різко ослаблене або не проводиться. Верхня межа ексудату має випуклу лінію, яку називають лінією Дамуазо— Соколова. Під час рентгенологічного дослідження визначають інтенсивне затемнення з нерівною верхньою межею. Діагноз підтверджується плевральною пункцією.
Перебіг ексудативного плевриту у дітей сприятливий, залишкові зміни у вигляді плевральних нашарувань і шварт спостерігаються рідко.
При туберкульозі плеври відмічають висипання туберкульозних горбиків на плеврі внаслідок дисемінації із супровідним ексудативним плевритом. Перебіг захворювання тяжкий, тривалий, вираженою є інтоксикація, висока температура тіла. Ураження плеври визначають за допомогою плевроскопії або пункційної біопсії через торакоскоп.
ВИСНОВОК.
Туберкульоз в Україні, як і в багатьох країнах світу, є однією з найпоширеніших інфекційних хвороб, що набула характеру епідемії. Від туберкульозу в світі помирає набагато більше хворих, ніж від усіх інших хвороб. Стрімке зростання захворювання на туберкульоз останніми роками в Україні призвело до того, що все чаще виявляють важкі, занедбані форми туберкульозу. Проблема туберкульозу стає ще гострішою через поширення серед населення ВІЛ-інфекції та СНІДу, наркоманії, при яких туберкульоз виявляють у 2-3 рази частіше ніж за звичайних умов. До речі за останні десятиріччя зросла захворюваність на туберкульоз серед медичного персоналу і передусім працівників протитуберкульозних закладів. Отже, проблема боротьби з туберкульозом у світі і в Україні надто актуальна і для її вирішення необхідно значні зусилля, перш за все, зі сторони держави, громадськості, медичної служби.
Туберкульоз – одна з найдавніших хвороб, яка може уражати всі органи і системи, безпощадно щорічно зганяє в могилу мільйони людей різних за віком і статтю.
ВООЗ проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. Якщо заглянути в минуле з 1965 по 1990 в Україні захворюваність була мала, а з 1990 р. стався переломний момент у епідеміологічній ситуації з туберкульозом, розпочалося його зростання.
Епідеміологічну ситуацію із туберкульозом оцінюють за такими показниками як:
• Захворюваність;
• Хворобливість;
• Смертність;
• Інфікованість.
Туберкульозний процес підпорядковується загальним законам епідеміологічного процесу і підтримується тільки за умови взаємопов'язаних 3 основних ланок:
- дія збудника інфекції;
- механізму передачі;
- сприйнятливість до туберкульозу організму.
Загалом в Україні реєструється щодня 82 нових випадки захворювання, 30 хворих – помирає.За рік помирає приблизно 10 тисяч наших співвітчизників.
Епідеміологічна ситуація щодо туберкульозу сільськогосподарських тварин теж залишається загрозливою і становить серйозну проблему.
Таким чином, проблема боротьби з туберкульозом у світі, зокрема і в Україні надто актуальна і для її вирішення необхідні значні зусилля, перш за все, на рівні держави, громадськості та медичної служби.
Список використаної літератури :
1. Бліхар Є. Фтізіатрія: Підручник,- Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 372с.
2. П’ятночка І. Т. , Беденюк А. Д. , Корнога С. І. , П’ятночка В. І. Туберкульоз органів травлення. – Тернопіль : Укрмедкнига , 2004 – 56с.
3. Стандарти діагностики і лікування туберкульозу. – Київ, 2004. – 67с.- (Методичні рекомендації; Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського).
4. Федищенко Ю. І. , Мельник В. М. Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу.- Київ: Здоров'я, 2002.- 904 с.
5. П’ятночка І. Т., Корнога С. І., П’ятночка В. І., Мазур П.Є. –Туберкульоз : Підручник. –Тернопіль, ТДМУ, 2005.- 280 с.
6. Васильев Н.А. Туберкулез (учебное пособие) –М.: Медицина, 1986- 206 с.
7. Пименчук М.С., Петренко В.І. Фтизіатрія. –К.:Вища школа. -1998.- 255с.
8. Товстуха Є.С. Фітотерапія: Видання друге. –К.: Здоров'я, 1993,-350с.
9. Воробьев А. А. Микробиология и иммунология. М., 1999.
10. Лурия С.О. Общая вирусология. М., 1970.
11. Кочемасова 3. Н. Микробиология. М., 1984.
12. Покровский В. И. Медицинская микробиология. М., 1999.
13. Шебанов Ф.В. Туберкулез. –М.:Медицина.-1976 - 464 с.
14. Левченко В.А., Середюк Н.М., Ваколюк І.П., Малиновська О.І., Мудрак М.В., Коваль Н.М. Внутрішні хвороби.: Підручник,-Львів,Світ.- 1995- 436 с.