 |
|
Розділ 1. Інформаційно-аналітичне дослідження. Основи інформаційно-аналітичної діяльності.
Київська міська державна адміністрація
Київський міський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій
Рейтерович І.В, Титаренко О.Р.
На допомогу слухачам системи підвищення кваліфікації державних службовців
Київ - 2009
УДК 32.351:303.7
Авторський колектив:
Рейтерович І.В. – кандидат політичних наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України;
Титаренко О.Р. – кандидат філософських наук, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України.
Верстка: Кушнір Т.
У навчальному посібнику розглянуто основні аспекти інформаційно-аналітичної роботи, політичного прогнозування та планування, які спрямовані на підвищення кваліфікації державних службовців та представників місцевого самоврядування. Автори пропонують дієві методики зі збирання, класифікації та аналізу інформації, що можуть бути використані у практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.
Рекомендовано навчально-методичною радою Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади ,органів місцевого самоврядування, в державних підприємств,установ та організацій.
Протокол від 29.09.2009 № 2
ЗМІСТ
| Вступ | |
| Розділ 1. Інформаційно-аналітичне дослідження. Основи інформаційно-аналітичної діяльності. | |
| Розділ 2. Основи роботи з інформаційними джерелами. | |
| Розділ 3. Підготовка та обробка інформаційного матеріалу. | |
| РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА | |
| ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК |
Вступ
Важливим напрямом управлінської діяльності є інформаційно-аналітична діяльність. Це особливий напрям інформаційної діяльності, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем.
У рамках даної дисципліни вивчаються інформаційно-аналітичні аспекти управлінської діяльності, навички та вміння, які безпосередньо торкаються проведення практичного політичного аналізу та прогнозування в політико-управлінській сфері, і які в свою чергу визначають якість інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади. Розкриваються поняття та термінологічні відмінності наукових дефініцій, що визначають суть інформаційно-аналітичної діяльності, практичного політичного аналізу та прогнозування.
Розділ 1. Інформаційно-аналітичне дослідження. Основи інформаційно-аналітичної діяльності.
Українська держава останнім часом постійно перебуває в стані змін та нескінченному процесі трансформації та реформування, внаслідок чого громадянам довелося пережити цілий ряд найгостріших соціально-політичних ситуацій, породжених помилками та прорахунками в процесі прийняття та реалізації політичних рішень. Очевидно, що ці прорахунки були в чималій мірі обумовлені слабкістю інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та вищих посадових осіб.
Для того, щоб сформувати ефективно діючу систему державної влади українському політичному істеблішменту необхідно сприймати інформацію не як відповідне фонове середовище, що забезпечує їх діяльність, а як суму знань про суспільні явища, властивості та закономірності перебігу процесів, які можна використовувати у практичній діяльності у вигляді механізму реалізації політичного курсу. Тільки в цьому випадку український політикум набуває ознак інтелектуального провайдера в суспільстві, а управлінська еліта стає ефективним державним менеджером.
Відсутність же стратегічних планів та прогнозів розвитку на загальнодержавному рівні, дієвого моделювання політичного процесу в країні призводить до перманентного кризового стану в державі, що ставить під загрозу ефективність роботи політичних та суспільних інституцій. Як наслідок, політична криза переростає в кризу влади, інститут влади стає не функціональним, неефективним, рішення, що приймають основні гілки влади взаємозаперечать одне одному та конфліктують між собою, що само по собі дискредитує всю державну владу. В цілому за таких умов кризову ситуацію може врегулювати судова гілка влади, яка в ідеалі повинна вивести кризу в правове поле та забезпечити стабільність політичної системи, але судова гілка влади в країні є занадто політизованою, на чому наголошують практично всі політичні сили і, відповідно, є загроза не визнання судових рішень з певних політичних питань, що буде поглиблювати існуючу кризу.
Аналіз державної політики в сукупності з політичною аналітикою є однією із складових форм професійної діяльності державних діячів і службовців, яка потребує інформації, соціальних знань, професійного досвіду, інтуїції та вміння бачити явища в їх реальній динаміці, в причино-наслідкових та інших зв’язках. Це шлях до системного державного передбачення і прогнозування, до наукового синтезу, тобто створення достатньо повного, цілісного, конкретного уявлення про об’єкт, який реалізує державно–політичний істеблішмент.
Кінцева мета такого аналізу – підготовка і прийняття фахових виважених державних рішень по реалізації тактики і стратегії державної політики.
Метою аналітика, якщо він таким себе вважає, незалежно від місця його діяльності, є визначення ефективно існуючого устрою та технологій його реалізації в контексті швидкості та якості прийнятих рішень на всіх ланках і усіх гілках державної влади.
Політичний аналітик (або спеціаліст з інформаційно-аналітичної роботи) що готує фаховий продукт, на відміну від науковця, громадського і політичного діяча досліджує ефективність взаємодії органів державної влади між собою та розробляє практичні (прив’язані до часу і ситуації) рекомендації по усуненню існуючих недоліків. В цій діяльності важливо не тільки розкласти на деталі існуючу систему влади та вказати на окремі недоліки у діяльності державного механізму, а й змоделювати його в майбутньому і визначити його ефективність.
Аналіз державного устрою та його управління не може бути відірваним від політичного життя та політичних процесів. Моделюючи варіанти більш ефективного розвитку державної системи потрібно враховувати не лише теоретичні засади досліджуваної проблеми, які можуть залишитися на папері інтелектуальними, але не ефективними потугами, а й «людський фактор». Мова йде про:
1. Готовність тих, кому аналітик готує свої пропозиції (мова може йти й про народ в цілому), сприймати зміст реформ. Навіть, якщо теоретичний аналіз дасть позитивну оцінку сприйняття, потрібно розробити систему засобів по впровадженню даної ідеї в суспільство.
2. Відношення до даного питання з боку основних політичних гравців та груп політико-економічного впливу, незалежно від того знаходяться вони при владі чи в опозиції. Наприклад, моделюючи поведінку Президента, Прем’єр-міністра в нових політико-правових умовах конституційної реформи, необхідно враховувати інтереси груп, які їх підтримують і які будуть втрачати або набувати додаткові важелі впливу, а значить формувати власну політику –економічну перспективу. Одночасно, потрібно зіставити політичні, організаційні, інтелектуальні, кадрові, фінансові, інформаційні ресурси основних гравців та точки конфлікту на шляху реалізації реформи , які можуть негативно віддзеркалюватися на роботі влади.
3. Необхідно також враховувати фахову і психологічну підготовку тих, хто буде забезпечувати реалізацію запропонованих реформ, їх готовність бути адекватними змінам, конкурентоспроможними при прийнятті рішень і готовими нести політико-юридичну відповідальність за прийняті рішення.
Якщо не враховувати вищеозначені чинники, аналітик отримує продукт, який ніколи не буде використаний у державно–політичній діяльності. Це торкається також і спроб окремих політиків та експертів не критично перенести на українські реалії міжнародний досвід, не враховуючи національну специфіку, традиції, культуру.
На сьогоднішні день аналітик або експерт повинен допомогти державному, громадському, політичному діячеві, державному службовцю (ще краще, щоб вони самі мали навики аналітичної роботи) розібратися у засадах стратегічного планування розвитку держави і стратегічному управлінні, яке можна представити у вигляді формули: «нове бачення – цілі – результат». При цьому головне, щоб бачення було системним і комунікативним.
Формування політичної аналітики як цілісної дисципліни, яка інтегрує різні методи у власну аналітичну методологію, поєднуючи теорію з практикою, використовуючи політичні технології для управління політичними процесами в Україні наразі тільки відбувається.
Політична аналітика – це політико-управлінська дисципліна, що інтегрує та синтезує різноманітні методи дослідження, отримання та інтерпретації інформації стосовно об’єкту дослідження для формування контекстно-залежного уявлення про його сутнісні характеристики, що обумовлює вибір технології для прийняття, впровадження та реалізацію результативних рішень в системі влади.
Політична аналітика, у нашому розумінні складається із двох взаємно перехідних одна в іншу частин: теоретичної частини та прикладної частини, і використовує для рішення проблем як загальні принципи аналітичної філософії, так і різні методи, характерні для наук, які досліджують людину та суспільство.
В цілому політична аналітика має ряд істотних відмінностей у порівнянні з аналітичною філософією. Важливою складовою політичної аналітики є теоретична політологія, і прикладна (політичний аналіз), частиною якого є аналіз державної політики, що у свою чергу тісно пов'язаний з політекономією.
Аналіз політики, як і політекономія, за головну мету має досягнення суспільного блага за рахунок ефективного керування державою та економікою. Метою ж політичного аналізу є створення умов для прийняття таких політичних рішень, які будуть сприяти ефективному розвитку суспільства. При цьому політичний аналіз сприяє прийняттю ефективного політичного рішення виходячи з об'єктивної політичної ситуації при використанні загальних і окремих методів політології.
Мета політичної аналітики дещо інша: як отримати найповніше, найточніше, найдостовірніше уявлення про сутність процесів, які відбуваються у політиці, використовуючи базисні методи аналітичної теорії, аналізуючи мову політики та соціально-економічні і політичні процеси. Політична аналітика використовує комплекс теоретичних і практичних знань, накопичених в аналітичній філософії, політології, соціології, різних областей права, інтегруючи їх на основі аналітичних принципів і методології. Людина і її діяльність досліджується політичною аналітикою через існуючі системні закономірності, які визначають хід розвитку людського співтовариства, зв'язків, інтересів, мотивів, умов, що визначають характер і рід діяльності людини через систему існуючих відносин і світоглядних установок.
Завдання політичного аналітика полягає у тому, щоб ретельно аналізувати властивості політичної сфери, умови і причини, у яких відбуваються політичні події та зв'язати закономірними зв'язками один з одним, відповідно, середовище, причини, умови і події природними відносинами послідовно та логічно.
Політична аналітика досліджує політичні процеси, у яких проявляються певні закономірності, які можуть допомогти пов'язувати явища між собою. Аналітикові важливо знати, чому, як і якими шляхами відбувалася подія, що в цьому випадку вплинуло на певний результат, як проявляються незмінні інваріантні властивості даного універсуму. Відповіді на такі питання вимагають аналізу основних властивостей соціальних і політичних процесів. Аналітик ставить за мету виділення, розуміння, узагальнення і як наслідок – концептуалізацію незмінних і основних рис політичного універсуму, розглядаючи політику саме як ціле, утримуюче безліч елементів у досліджуваній області.
Разом з тим, якщо аналітик працює із природним емпіричним матеріалом, наприклад, аналізує політичний процес, то прогноз завжди буде ускладнений, оскільки неможливо контролювати вплив всіх перемінних (прихованих інтересів, мотивів акторів, можливістю або неможливістю досягнення компромісу в даній політичній ситуації тощо). Ці сторонні сили можуть бути невідомими або такими, що не піддаються виміру за допомогою існуючих методик, і навіть якщо вони відомі або вимірні, можуть виникнути моральні або політичні невідомі перемінні, які впливають на розвиток подій. У цій ситуації досить складно зробити точний політичний прогноз, але політична аналітика саме й прагне наблизитися до найбільш точного прогнозування подій, наслідуючи таким чином природничі науки.
В цілому можна запропонувати наступне бачення політичної аналітики як процесу: аналітик, досліджуючи політику, повинен наблизитися до розкриття абстрактних законів, які лежать в основі незмінних властивостей політичної сфери, використовуючи при цьому додатковий інструментарій (аналітичні схеми, моделі, опис, аналогії процесів, які лежать в основі цих властивостей).
У перехідні та кризові періоди політична конкуренція і політична комунікація поширюється на двох рівнях і вимагає більш якісного і відповідального політичного аналізу. Насамперед це залежить не тільки від основних політичних гравців та їх команд, які повинні формулювати і реалізовувати основні принципи розвитку суспільства, а й від «лідерів думки», які знаходяться у середині цього суспільства.
Отже, викривлення в процесі інформування і політичного аналізу цієї інформації, її нестача, або надлишок, помилковість або свідоме підтасування інформації без врахування соціально-психологічних властивостей суб’єктів політики, що змагаються за владу, їх авторитаризм, неконтрольований егоїзм і власні амбіції, при порушенні загальноприйнятих правил і норм призводять до паралічу в системі управління і управлінських інновацій.
У політичній аналітиці, як і в будь-якій іншій гуманітарній дисципліні, досить складно дати точне пояснення подіям, що відбуваються. Часто не вдається навіть включити точні передбачення та дедукції в прогноз і в пояснення головним чином тому, що висновки проблематично перевірити на практиці. Аналітик змушений доповнювати пояснення абстрактними судженнями і моделями, використовувати додаткову доказову аргументацію, що може мати дискурсивний характер, проте саме такий алгоритм дозволяє зрозуміти конкретні події.
Виникає ряд питань наступного характеру: наскільки взагалі прогноз у політиці неперекручений, чи можливо об'єктивне знання про процеси, які відбуваються у політиці? Як правило, політологи, політичні експерти, консультанти будують свої висновки не скільки на теорії, скільки на інтуїції або на особистісних інтересах. Відповідно факти будуть інтерпретовані або, навпаки, проігноровані у світлі цих інтересів. Виходячи з цього передбачуваний прогноз здійснюється не на основі наукової перевірки теорії та гіпотез, а є досить умовним узагальненням і виходить із особистісних упереджень. Тому першочерговим завданням для політичного аналітика є необхідність уникнення таких помилок, використовуючи інструменти та методи аналітичної теорії.
Основним напрямом політичної аналітики є інформаційно-аналітична діяльність.
Інформаційно-аналітична діяльність – це особливий напрям інформаційної діяльності, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності.
Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними. Близьким за змістом до інформаційно-аналітичної діяльності є поняття інформаційно-аналітичного забезпечення.
Аналіз політичної ситуації через аналіз загальнодоступної політичної інформації є ключовим і необхідним елементом забезпечення ефективності діяльності будь-якого державного органу (включаючи органи місцевого самоврядування).
У процесі детальної діагностики поточної ситуації аналітик повинен дотримуватися ряду принципів, а саме:
§ керуватися виключно інтересами, що відповідають поставленим завданням (професіоналізм);
§ ні в якому разі не пристосовуватися під власні бажання та бажання замовника (об’єктивність);
§ не намагатися одержати заздалегідь запрограмовані результати (істинність);
§ впливати на клієнта виключно за рахунок своїх особистих якостей – шляхом демонстрації професійних знань, прояву професійної етики та принциповості, через довірче спілкування тощо (принциповість).
Етапи аналізу політичної ситуації:
1. Важливим на початковому етапі дослідження є відповідь на наступні завдання та питання, які характеризують ситуацію:
§ які реальні ресурси мають і можуть задіяти ключові гравці (це дозволить встановити реальний ступень можливих загроз);
§ з’ясуйте наміри політичних акторів, поділив їх на задекларовані в тексті та приховані (вірогідні);
§ встановіть лінії можливих конфліктів між політичними гравцями;
§ встановіть загрози, що потенційно становлять небезпеку політичній системі (їх масштабність);
§ встановіть, які акції, дії, заходи та інші типи політичної активності найбільш вірогідні, в який термін їх планують провести актори;
§ мета заходів (на поглиблення конфлікту, спонукання до діалогу сторін конфлікту, звернення увагу на проблему, пошук компромісів, здобуття електоральної підтримки популізм, реклама, самореклама тощо);
§ інформаційна активність та інтенсивність (кількісні характеристики, скільки від певної політичної сили було заяв або інших витоків інформації в цілому в інформаційному просторі за день).
2. Техніка дослідження політичної активності в політичній аналітиці (івент–аналіз).
§ В процесі аналітичної діяльності аналітика може зацікавити інформація про окремі визначні події та ситуації, які за своїм змістом можуть визначати хід розвитку подальших політичних подій в державі, але суть яких не повністю відбивається через послідовний опис подій. У випадках, коли застосовуються узагальнені фактологічні дані про політичну ситуації, дуже багато аспектів політичного процесу можуть залишитись закритими для дослідника, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень у динамічно мінливих умовах політичного середовища залишається досить високою.
§ Західні аналітики в ХХ столітті звернули увагу на частоту та рівні інтенсивності подій, що формують взаємодію сторін у рамках конкретної ситуації. У цьому зв'язку джерела інформації стали оброблятися з метою чіткої класифікації акцій і їхньої тривалості у часі. Ця методика отримала назву «івент-аналіз» або «аналіз подій».
3. Методика івент-аналізу або метод аналізу даних про події.
§ Мета аналізу подійного ряду обробки інформації визначається за такими ознаками:
- хто головний суб’єкт в даній події (хто говорить і діє);
- мета, зміст, наміри, завдання суб’єкта (що саме говорить і як діє),
- об’єкт, стосовного якого суб’єкт діє (по відношенню до кого);
- термін, час, місце (коли говорить і робить).
§ Аналіз відповідних даних здійснюється за наступними ознаками:
- суб'єкт-ініціатор (хто);
- сюжет (що);
- об'єкт (стосовно кого);
- дата події (коли).
Цей простий алгоритм опису події дозволяє аналітику систематизувати та обробляти інформацію про події, закладаючи основи для бази даних, яка в перспективі дозволить спрогнозувати ймовірний вплив подій подібного роду на політичну систему в цілому.
§ Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій до змін в політичному процесі. Методику івент-аналізу можна застосовувати і для аналізу політичної активності учасників політичного процесу: кількість акцій проведених сторонами, кількість інформаційних викидів сторонами, частоти проголошення промов сторонами, динаміки проведених акцій.
- Практика івент-аналізу передбачає розчленовування інформаційного масиву на окремі одиниці спостереження, кодування цих одиниць за принципом «що – де – коли», співвідношення у такий спосіб певних фактів з завданням дослідження.
- Наступним кроком застосування івент-аналізу є класифікація тих фактів і явищ, які характеризують досліджувану ситуацію та відповідають цілям дослідження, прикладом попередньої класифікації може служити сортування даних за принципом бінарної композиції – виділяються дві антагоністичні сторони (хороші-погані, ворог-друг і т.д.). До речі, сторін може бути більше.
- Важливим питанням є визначення того, що саме ми виділяємо як одиницю виміру. Залежно від цілей дослідження виділяють два види одиниць: суб'єкти політичних відносин (актори) і їхні дії (акції). Залежно від цілей дослідження можна зосередити увагу на вербальній або фізичній категорії дій, що становлять структуру та динаміку розвитку події. Фіксація та класифікація результатів дослідження відбувається за алгоритмом «хто, що, чому, коли» і проявляється в події в фізичних або вербальних діях.
4. Види дій (акції)
§ Вербальні:
- Інформаційні акції (публічні виступи, заяви, конференції).
- Заяви, спрямованні на загострення протистояння (звинувачення, погрози, критика).
- Позитивні направлення на припинення протистояння (пошук компромісів, переговори, конструктивні пропозиції).
§ Фізичні:
- Стратегічні – ескалація конфлікту (організація та проведення масштабних акцій з залученням значних ресурсів, демонстрації, мітинги, страйки).
- Тактичні (дії спрямовані на вербовку союзників, зустрічі, виступи).
- Ініціація переговорного процесу між сторонами конфлікту (переговори, поступки).
5. Останнім етапом, застосування методики івент-аналізу є верифікація отриманих результатів, при підтвердженні результатів аналітичної роботи вони фіксуються в підсумковому документі.
Відповіді на зазначені запитання та завдання дозволять аналітику сформувати цілісну інформаційно-політичну модель дня, яка є передумовою будь-якої аналітичної діяльності.
Питання для самоконтролю
1. Проаналізуйте специфіку інформаційно-аналітичного дослідження: мету, форму, етапи, типологію, наукову методологія аналітичних досліджень. Які проблеми виникають при виборі аналітичної стратегії?
2. Яке, на вашу думку, місце політичного планування та програмування в структурі інформаційно-аналітичної діяльності?
3. Які етичні проблеми виникають під час роботи аналітика?
4. Які основні завдання інформаційно-аналітичного забезпечення суб’єктів політичного процесу та органів державної влади в сучасних умовах?
5. Яке значення має аналітична діяльність для розробки та прийняття управлінських рішень?