Главная | Обратная связь

Правила забору і відправки матеріалу

Матеріал забирає працівник того медичного закладу, де знаходиться хворий. При шкірній формі чуми беруть вміст везикул, пустул, виділення виразок, кров, при бубонній формі - пунк­тат з бубона і кров, при септичній - кров, при легеневій - харкотиння (слиз з ротоглотки), кров. Забір роблять до початку антибактерійного лікування.

Пробірки та інший лабораторний посуд з матеріалом за­гортають у тканину, просочену дезінфекційним розчином, ре­тельно пакують у бікси чи дерев'яні ящики і пломбують. У супровідному направленні вказують паспортні дані хворого, основні епідеміологічні дані, попередній діагноз, який матеріал на­правляється, дата і час забору та відправки.

Матеріал транспортують у лабораторію з дотримуванням правил безпеки.

Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи:

♦ бактеріологічний (основний). Виділяють чисту культуру збудника, яку в подальшому ідентифікують;

♦ бактеріоскопічний (орієнтовний). Виявлення при мікро­скопії в мазках з гною, харкотиння біполярно пофарбованих грам-негативних паличок дає підставу підозрювати чуму;

♦ серологічний. Для експрес-діагностики використовують метод імунофлуоресценції зі специфічним антитільним діагности-кумом. РПГА та інші реакції використовують для ретроспектив­ного діагнозу і обстеження природних осередків. Розроблений високочутливий імуноферментний метод;

♦ біологічний. Заражають досліджуваним матеріалом лабо­раторних тварин - мишей і гвінейських свинок.

5. Догляд і лікування хворих.

Хворих на чуму обов'язко­во госпіталізують у спеціалізований стаціонар, куди їх перево­зять на санітарному транспорті. При роботі з хворими на чуму необхідно користуватися спеціальним костюмом, який забезпе­чує максимальний захист усього тіла (протичумний костюм першого типу)

Лікування слід розпочати вже на місці виявлення хворого. Раннє призначення антибіотиків (протягом першої доби від по­чатку захворювання), як правило, рятує йому життя. Ефективність антибіотикотерапії в пізніші строки значно нижча.

З етіотропних засобів найефективніший стрептоміцин. При бубонній формі негайно вводять 1 г препарату внутрішньом'язово, а потім у стаціонарі призначають по 0,5-1,0 г 3 рази на день протягом тижня. При легеневій і септичній чумі дозу стреп­томіцину збільшують до 5-6 г на добу. Крім стрептоміцину, рекомендуються антибіоти­ки тетрациклінового ряду (окситетрациклін, доксициклін), які менш токсичні, - по 0,25-1,0 г всередину 4-6 разів на добу.

Застереження!Вказані дози анти­біотиків мають токсичний вплив на організм: найчастіше можуть спричинити глухоту (стрептоміцин) і гепатит з жов­тяницею (тетрациклін). Про появу цих оз­нак ускладнення антибіотикотерапії тре­ба негайно повідомити лікаря.

У випадку септичної і легеневої форм рекомендують комбінацію стрептоміцину та окситетрацикліну, що дає змогу змен­шити добову дозу кожного препарату.

З інших антибіотиків можна призна­чити мономіцин, ампіцилін, але вони менш ефективні. За клінічними показаннями про­водиться патогенетичне і симптоматичне лікування.