Главная | Обратная связь

Розрахунки акредитивами

Акредитив — це зобов'язання банку оплатити платіжні вимоги, які він надає на прохання свого клієнта-платника його контрагенту-постачальнику (бенефіціару) за умови дотримання останнім перед­бачених в акредитиві умов поставки та платежу. Застосовується ак­редитивна форма переважно в міжміських і в міжнародних розра­хунках, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати поставленої продукції.

Складність взаємовідносин між продавцями і покупцями зу­мовлює значну різноманітність видів акредитивів. Вони можуть бути:

— покритими і непокритими;

— відзивними і безвідзивними;

— відкриті в банку платника (банку-емітенті) і в банку бенефіціара (виконуючому банку);

— використані для оплати документів бенефіціара з акцептом та без акцепту платника.

При покритому акредитивісума його при відкритті списується з поточного рахунку платника і бронюється на окремому рахунку «Розрахунки акредитивами», відкритому в банку-емітенті або у ви­конуючому банку. Цей акредитив не вигідний платнику, оскільки відволікає кошти з його обороту на певний період.

При непокритому акредитивікошти платника попередньо не бронюються, платежі здійснюються з його поточного рахунку під гарантію банку-емітента, що в разі відсутності коштів на цьому ра­хунку банк надасть позичку для здійснення платежів за акредити­вом. Тому цей вид акредитиву називають ще гарантованим. Такий акредитив дуже зручний і вигідний для платника.

Відзивний акредитивможе бути змінений або анульований банком-емітентом за вимогою платника без попереднього погодження з бенефіціаром. Зміна або анулювання акредитива здійснюється тіль­ки через банк-емітент. Цей акредитив не зручний для бенефіціара, оскільки не виключає ризику неплатежу.

Безвідзивний акредитивне може бути змінений чи анульований без попередньої згоди бенефіціара, що дає йому можливість захис­тити себе від ризику неплатежу.

Бенефіціар може сам запропонувати зміну умов чи відмовитися від використання акредитива, якщо це передбачено його умовами. Про свої наміри він повідомляє безпосередньо платника, який у разі згоди повідомляє про це банк-емітент, а останній надсилає узгодже­ні зміни виконуючому банку.

Для відкриття акредитива платник подає в банк-емітент заяву за встановленою формою, всі реквізити якої мають бути заповнені. Особливої уваги заслуговує складання умов акредитива: за які то­вари платити, на підставі яких розрахункових документів платити, з акцептом чи без акцепту уповноваженого покупця здійснювати платіж тощо. Умови акредитива спрямовуються на захист інтере­сів контрагентів і повинні бути сформульовані настільки чітко, щоб банки могли проконтролювати їх дотримання при проведенні платежу.

Порядок відкриття акредитива залежить від його виду. Проте за будь-якого акредитива банк-емітент мусить повідомити виконуючий банк про його відкриття, зазначивши вид, місце відкриття, умови акредитива та повноваження виконуючого банку щодо оплати роз­рахункових документів. Виконуючий банк повинен повідомити бенефіціара про відкриття акредитива для розрахунків з ним, про його вид та умови.

Одержавши таке повідомлення, бенефіціар відвантажує продук­цію, виконує роботи чи послуги, після чого подає реєстр документів, передбачених умовами акредитива, виконуючому банку. Останній уважно перевіряє їх на предмет дотримання умов акредитива. Якщо у банку немає зауважень щодо оформлення документів бенефіціара і вони подані до закінчення строку акредитива, він приймає їх до оплати. При відкритті забезпеченого акредитива у виконуючому, банку документи бенефіціара оплачуються негайно — з рахунку платника «Розрахунки акредитивами».

При розрахунках акредитивами важливе значення має встанов­лення строку їх дії. Оскільки цей показник прямо впливає на розмір відволікання коштів з обороту платника, останньому надається право встановлювати строк дії акредитива, проте не більше ніж 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін пересилання до­кументів між банками. У разі необхідності, за поданням платника ке­рівник банку-емітента може продовжити строк дії акредитива ще на 10 днів. Установлений строк вказується в заяві на акредитив, а зміна його додатково повідомляється виконуючому банку і бенефіціару.

У день, указаний на акредитиві, виконуючий банк здійснює остан­ні платежі за розрахунковими документами бенефіціара і наприкінці цього дня закриває акредитив. При цьому залишок коштів на рахун­ку «Розрахунки акредитивами», якщо він відкритий у виконуючому банку, списуються і пересилаються в банк-емітент, де вони зарахо­вуються на рахунок платника. Якщо покритий акредитив відкритий у банку-емітенті, то цей останній стежить за дотриманням строку його дії і закриває наприкінці дня, вказаного в заяві на акредитив, плюс термін пересилання документів між банками, списавши зали­шок коштів з рахунку «Розрахунки акредитивами» на поточний ра­хунок платника. Про закриття акредитива він повідомляє виконую­чому банку.

При розрахунках акредитивами інтереси продавця (бенефіціара) захищаються краще, ніж покупця. Бенефіціару гарантується повна і своєчасна оплата його вимог, якщо вони пред'явлені своєчасно і відповідають умовам договору та безвідзивного акредитиву. Поку­пець же повинен відволікати кошти з обороту, бронюючи їх на по­критому акредитиві. Більше того, немає гарантії, що продавець чіт­ко і своєчасно виконає свої зобов'язання за договором поставки, оскільки виконуючий банк не завжди в змозі належним чином пере­вірити виконання ним договірних зобов'язань.

Розрахунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями)

Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кре­дитом, штрафи,нараховані державними податковими адміністра­ціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дору­ченнями (розпорядженнями)Інкасові доручення (розпорядження) приймаються бан­ком, що обслуговує стягувача, протягом 10 календарних днів з дня виписки. День заповнення інкасового доручення (розпоря­дження) не враховується.

Інкасове доручення (розпорядження) заповнюється та надсилається в банк платника у двох примірниках.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) вказується:назва і відповідна стаття закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) кош­тів; у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здій­снюється стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення з зазначенням його назви (поста­нова, рішення, наказ тощо), дати й номера. Якщо зі змісту зако­ну випливає необхідність посилання на інші документи, то в інка­совому дорученні (розпорядженні) мають вказуватися реквізити відповідного документа (назва, дата, номер). Якщо законом пе­редбачено безспірне стягнення пені, то в розрахунковому доку­менті сума основного боргу і сума пені вказуються окремо.

Якщо у інкасовому дорученні (розпорядженні) не запов­нений рядок "Призначення платежу" згідно з абзацом четвертим цього пункту, то банк повинен повернути її без виконання.

Треба зазначити, що дана форма платіжного документа використовується також для зняття банком із поточного рахунку підприємства плати за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідальність за достовірність даних інкасового дору­чення (розпорядження) на безспірне стягнення коштів покла­дається на стягувача, який оформив розрахунковий документ.

Якщо стягувачем є установа банку (банк-стягувач), борж­ник якої (якого) обслуговується в іншій установі банку, то банк-стягувач надсилає спецзв'язком розрахункові та виконавчі доку­менти безпосередньо в банк боржника.

Документи на безспірне стягнення та безакцептне списан­ня коштів з основних рахунків підприємств приймаються банка­ми незалежно від наявності коштів на цих рахунках. Підтверд­женням здійснення операції на поточному рахунку підприємства є банківська виписка, до якої банком додаються документи, на підставі яких проводилися розрахунки.

Розрахунки чеками.

Чек — це письмове розпорядження власни­ка поточного рахунку (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітенту), виплатити вказану суму грошей пред'явнику чека (чекодержателю). Чеки, які застосовуються для безготівкових пла­тежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно застосовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розра­хунків розвинута слабо порівняно з західними країнами, в багатьох з яких чек є одним з основних платіжних інструментів.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарсь­кому обороті України чеки можуть використовуватися в розрахун­ках між юридичними особами та між фізичними і юридичними осо­бами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються.

Оплата чеками гарантована, що забезпечується депонуванням чекодавцем потрібної суми коштів на окремому рахунку «Розрахун­кові чеки» у банку-емітенті. Заяву на депонування коштів платник подає банку одночасно з заявою на одержання чекової книжки.

Розрахункові чеки виписуються на конкретних одержувачів пла­тежу, тобто є іменними, на бланках, виготовлених на спеціальному папері за зразками, затвердженими НБУ. Чеки брошурую­ться в чекові книжки по 10, 20, 25 штук, які є бланками суворої звіт­ності. Строк дії чекової книжки — один рік.

Підприємства одержують чекові книжки в банках, які ведуть їхні рахунки, на підставі заяв установленого зразка.При видачі чекової книжки банк проставляє на ній суму забро­ньованих коштів для оплати чеків (ліміт чекової книжки). Виписую­чи розрахункові чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, в якому проставляється сума невикористаного ліміту. Кожний насту­пний чек може виписуватися тільки в межах наявного ліміту чекової книжки.

Виписаний чек передається платником представнику одержувача коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Че­кодавцеві забороняється передавати чекову книжку іншій особі чи видавати не заповнені, але підписані чеки з відбитками печат­ки платника.

Одержуючи чек від платника, чекодержатель повинен уважно його перевірити, переконатися в особі пред'явника чека за його паспортом, поставити підпис, що засвідчує прийняття чека на його звороті та на корінці чека, а також занести основні дані про чек та про особу чекодавця в спеціальну відомість. Така обережність потрібна для того, щоб уникнути оплати підроблених та неправильно оформлених чеків. Чек має бути пред'явлений банку до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки.

Упевнившись у справжності та правильності оформлення чека, чекодавець пред'являє його (разом з іншими чеками та реєстром на всю кількість наявних чеків) у свій банк для оплати. Банк че­кодавця теж уважно перевіряє кожний поданий чек та їх реєстр і якщо виявить дефектні чеки, то викреслює їх з реєстру і повертає клієнтам.

Якщо поточні рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одній установі банку, то оплата чека здійснюється негайно — сума його списується з рахунку «Розрахунки чеками» чекодавця і зара­ховується на поточний рахунок чекодержателя. Якщо ж їхні ра­хунки відкриті у різних банках, то після прийняття чека банк чеко­держателя пересилає його в банк чекодавця (банк-емітент) для інкасації.

Отримавши чек, банк-емітент повинен уважно перевірити його на правильність оформлення, відповідність підписів та відбитка гер­бової печатки чекодавця їхнім зразкам у картці зразків, наявність вільного ліміту чекової книжки, емітованість його даним банком тощо. Це робиться для захисту інтересів клієнта банку-емітента. Якщо у банку немає зауважень чи сумнівів щодо чека, суму його він списує з рахунку чекодавця «Розрахунки чеками» і по каналах міжбанківських розрахунків перераховує в банк чекодержателя. Отри­мавши кошти, останній зараховує їх на поточний рахунок чекодер­жателя.

Банк-емітент може відмовити в оплаті чека, що надійшов для ін­касації, якщо чек або реєстр чеків виписані з порушенням чинних вимог чи якщо чек виписаний на суму, що перевищує залишок кош­тів, депонованих платником на рахунку «Розрахунки чеками». Не оплачений чек банк-емітент повертає в банк чекодержателя, який вручає його своєму клієнту. Останній має право пред'явити щодо такого чека претензії у встановленому порядку до чекодавця, а в разі їх відхилення — позов.

Якщо від банку-емітента протягом 10 днів не надходять кошти по чеку, банк чекодержателя повинен дати йому запит про причини затримки.Не пізніше наступного дня після одержання запиту цей банк повинен дати відповідь банку чекодержателя, а останній пові­домляє її зміст своєму клієнту.

По закінченні строку дії чи вичерпанні ліміту чекової книжки в ній можуть залишитися невикористані чеки. В цьому разі чекодавець може попросити банк продовжити строк дії книжки чи поповнити її ліміт. Якщо ж у цьому немає потреби, то невикористані чеки повертаються до банку-емітента, де вони погашаються.

Розрахунки в системі електронних платежів "клієнт-банк"

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовував ти систему "клієнт-банк", яка забезпечує:

- передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

- автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (далі — АРМ) клієнта;

- автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення його електрон­них документів банком є окремий договір між ним і банком.

У договорі обов'язково мають бути обумовлені права обов'язки та відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх вирішення.

Програмне забезпечення системи "клієнт-банк" має відповідати вимогам, які пред'являються до технології банківських роз­рахунків, і мати сертифікат (дозвіл) Національного банку України.

АРМ клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Електронні документи, що подаються клієнт том у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису. Банківська частина системи "клієнт-банк" забезпечує перевірку наведених електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі клієнта та за платіжним файлом у цілому.

При використанні системи "клієнт-банк" здійснюється звірення файлів початкових і зворотних платежів між банком і АРМ клієнта, підготовка виписки за платіжними опе­раціями клієнта в банку протягом операційного дня та звірення цієї інформації з інформацією із АРМ клієнта наприкінці дня.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт скла­дає "Реєстр розрахункових документів, які відправлені в банк ка­налами зв'язку і прийняті банком до оплати".

Такий же реєстр за кожним клієнтом складається в банку після друкування балансу операційного дня. Реєстр електронних платежів з повним переліком реквізитів розрахункових доку­ментів підшивається банком у документи дня як первинні доку­менти, що надійшли від клієнта в банк для оплати. Реєстр має обов'язково вміщувати відомості про дату і час подання розра­хункових документів власником рахунку до виконання.

- 2.3 -

Рахунок 31 „Рахунки в банках” призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій. Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів – грошових коштів. По дебету рахунку 31 відображають надходження грошових коштів на поточний рахунок, а по кредиту – їх вибуття (списання, оплата, використання).

Даний рахунок має 4 субрахунки:

311 „поточні рахунки в національній валюті”.

312 „поточні рахунки в іноземній валюті”.

313 „інші рахунки в банку в національній валюті”.

314 „інші рахунки в банку в іноземній валюті”.