Главная | Обратная связь

ВИЗНАЧЕННЯ КАРОТИНУ ТА ВІТАМІНУ А В СИРОВАТЦІ КРОВІ

Каротин е попередником вітаміну А. Він міститься в рослинних кормах, молозиві, молоці, жовтках яєць, печінці, риб'ячому жирі. Є кілька ізомерів каротину, серед яких найбільшу біологічну актив­ність має бета-каротин. У стінці тонкого кишечника і частково у печінці каротин перетворюється у ретинол (вітамін А). Основним депо вітаміну А та каротину є печінка, де зберігається до 90 % на­явного в організмі ретинолу.

Фізіологічні функції вітаміну А досить різнобічні. Всюди, де е орган зору, яким би примітивним він не був, вітамін А здійснює велику таємницю природи — перетворює фізичну енергію світла в зоровий нервовий сигнал. Вітамін А бере участь у формуванні і підтриманні структури епітелію слизових оболонок та шкіри, а при його нестачі відбувається їх патологічне ороговіння — кера-тинізація, тому з'являються ксерофтальмія, кон'юнктивіт, уражен­ня слизових оболонок слинних залоз, дихальних шляхів (бронхіт, бронхопневмонія), органів травлення (гастрит, ентерит), статевих органів (вагініт, ендометрит). Вітамін А бере участь в обміні речовин (білків, ліпідів, вуглеводів, макроелементів), імуногенезі, підвищує стійкість організму проти інфекцій та інвазій і фагоци­тарну активність нейтрофілів, стимулює репродуктивну функцію самців та самок, сприяє нормальному розвитку плода, його фор­муванню. Зважаючи на такі багатогранні функції вітаміну А, ви­значення каротину та ретинолу є обов'язковим елементом диспан­серизації сільськогосподарських тварин.

Вміст каротину в сироватці крові визначають за Карром-Прай-сом у модифікації Юдкіна, методом В. Ф. Коромилова і Л. О. Куд-рявцевої. В останні роки у лабораторіях каротин і вітамін А ви­значають за методом Бессея у модифікації А. А. Анісової на спектрофотометрі або на колориметрах КФК-2, КФК-3 (Левчен­ко В. І., Сахнюк В. В., Щуревич Г. О., 1993).

Рівень каротину в сироватці крові залежить від виду й віку тварин. У свиней, дрібної рогатої худоби, кролів, собак є лише залишки каротину, тому кількість їх за методом В. Ф. Коромис-

лова виявити неможливо. Виходячи з цього, визначення вмісту каротину у тварин даних видів діагностичного значення не має. Аналогічні результати аналізу сироватки крові у новонароджених телят (1—5 мкг/100 мл) і телят місячного віку (до 20 мкг/100 мл). В подальшому відбувається безперервне зростання рівня каротину до 250—600 мкг/100 мл у молодняка 2—6-місячного віку і 450— 2000 мкг/100 мл у корів і молодняка старше б-місячного віку. В пасовищний літньо-осінній період вміст каротину у сироватці крові корів повинен бути не меншим 900 мкг/100 мл.

Низький вміст каротину в сироватці крові корів — гіпокароти-немія (менше 450 мкг/100 мл) є показником недостатнього над­ходження провітаміну у складі кормів раціону, руйнування його антивітамінами в передшлунках і кишечнику, порушення засвоєн­ня у тонких кишках при їх запаленні або патології печінки. Кри­тичним рівнем для корів є вміст 300 мкг у 100 мл сироватки крові (А. А. Душейко, 1989).

Зважаючи на обмежену діагностичну інформативність визна­чення каротину,'в практиці ветеринарної медицини все чільнішого місця набуває визначення ретинолу в різних субстратах: сироват­ці крові, молозиві, печінці, жовтках яєць (див. главу XI). У здо­рових новонароджених телят у перший день життя концентрація вітаміну А в сироватці крові становить 4—12, у 7—10-денних — 9—15 мкг/100 мл, місячних—12,5—25 (Левченко В. І., Сах-нюк В. В.), у 6—12-місячного молодняка — 30—80 (Щуревич Г. О., 1986)), у корів в стійловий період — 25—80, літній — 40—150, в овець— 15—25; коней— 10—17 (Ємеліна Н. Т. з співавторами, 1970); у новонароджених поросят—10—40; поросят-сисунів до місячного віку—15—50, відлучених та свиней на відгодівлі — ЗО—70, свиноматок — 20—50 (за Самохіним В. Т. з співавторами).

Зниження рівня вітаміну А в сироватці крові — А-гіповітаміноз спостерігається при недостатньому надходженні каротину, пору­шенні перетворення його у вітамін А при хронічному запаленні слизової оболонки кишечника, нестачі в раціоні протеїну, кобаль­ту, йоду, легкорозчинних цукрів, наявності в кормах антивітамінів (нітритів, хлоридів нафталіну та ін.). Хвороби печінки (гепатоз, гнійний гепатит) будь-якої етіології викликають розвиток ендо­генного або вторинного А-гіповітамінозу (Щуревич Г. О., 1986), оскільки при них зменшується секреція жовчі, синтез і виділення жовчних кислот, які беруть участь в емульгації ретинолу, гідро­літичному розщепленні його ефірів, солюбілізації продуктів гідро­лізу і транспорті їх до кишкових епітеліоцитів.